§ 79. Місцеве самоврядування

Місцеве самоврядування — це право територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в ме­жах Конституції і законів України (ст. 140 Конституції України). Головне у самоврядуванні — це надати жителям сіл, селищ, міст можливість самостійно вирішувати пи­тання місцевого значення. Адже ніхто краще, ніж жителі цих населених пунктів, не знає їхніх потреб, бажань, інтересів.

Згідно із Законом України "Про місцеве самовряду­вання в Україні" від 21 травня 1997 р. система місцевого самоврядування в Україні включає:

територіальну громаду;

сільську, селищну, міську раду;

сільського, селищного, міського голову;

виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

районні та обласні ради, що представляють спіль­ні інтереси громад сіл, селищ, міст;

органи самоорганізації населення.

Територіальна громада — це сукупність жителів, об'єд­наних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох із них.

Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основ­ним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. Громада може вирішувати питання, віднесені до її компетенції, через місцеві ре­ферендуми, загальні збори, місцеві ініціативи.

Сільські, селищні, міські ради також є органами місце­вого самоврядування, що представляють відповідні тери­торіальні громади та здійснюють від їхнього імені певні повноваження. Виконавчими органами цих рад є їх ви­конавчі комітети, відділи, управління. Виконавчі органи очолюються відповідно сільським, селищним, міським го­ловою, що визнається головною посадовою особою певної територіальної громади.

Районні, обласні ради, що представляють спільні інте­реси територіальних громад сіл, селищ, міст, діють у межах повноважень, визначених законодавством, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, місь­кими радами.

Сільські, селищні, міські, районні в місті (у разі їх створення) ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна. Сільські, селищні, міські, районні у містах (у разі їх створення), районні, обласні ради складаються з депутатів, які обираються населенням відповідної території на основі загального, рівного і пря­мого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк повноважень рад — чотири роки. Усі ради працюють сесійно. Сесії складаються з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. У радах створю­ються постійні- й тимчасові контрольні комісії. Постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів для вивчення, попереднього розгляду і підго­товки питань, які належать до їх відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради та її виконавчого комітету.

Тимчасові комісії здійснюють контроль з конкретно визначених радою питань.

Сільські, селищні, міські ради мають виключну компе­тенцію, під якою розуміють вирішення питань, що вино­сяться тільки на їх пленарні засідання. До компетенції таких рад відносять:

затвердження регламенту ради;

утворення та ліквідацію постійних та інших ко­місій ради, затвердження та зміну їх складу, обрання голів комісій;

утворення виконавчого комітету ради, затвер­дження його персонального складу та його роз­пуск;

прийняття рішення щодо проведення місцевого референдуму;

прийняття рішення щодо випуску місцевих позик;

затвердження статуту територіальної громади та ін.

Виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання:

обрання голови ради, заступника голови ради, звільнення їх з посади;

утворення, обрання та ліквідація постійних та інших комісій ради, зміна їх складу, обрання голів комісій;

утворення президії (колегії) ради, затвердження положення про неї;

затвердження регламенту ради та ін.

Усі передбачені Конституцією та законодавством Ук­раїни органи самоврядування й самоорганізації мають влас­ну матеріальну і фінансову основу, на яку поширюється їхня компетенція. Так, територіальні громади села, сели­ща, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного і культурного розвитку та контролюють їх виконання; затверджують місцеві бюджети тощо.

Обласні та районні ради мають приблизно аналогічну компетенцію, що поширюється на їхні території.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад мають повноваження у таких сферах і галузях: соціально-економічного і культурного розвитку, планування та об­ліку бюджету, фінансів і цін, управління комунальною власністю, житлово-комунального господарства, побутово­го, торговельного обслуговування, громадського харчуван­ня, транспорту і зв'язку, будівництва, освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, земельних від­носин та охорони навколишнього природного середовища, соціального захисту населення, забезпечення законності й правопорядку та ін.

Сільський, селищний, міський голова забезпечує здійс­нення повноважень органів виконавчої влади на відпо­відній території:

організовує роботу відповідної ради та її вико­навчого комітету;

здійснює керівництво апаратом ради та її вико­навчим комітетом, підписує їх рішення та ін.

§ 80. Місцеві органи виконавчої влади

Конституція України (ст. 118) зазначає, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Особливості здійс­нення виконавчої влади у містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

В областях і районах склад місцевих державних ад­міністрацій формують їх голови, які призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Голови місцевих державних адміністрацій при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом України, підзвітні та під­контрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Президент України видає обов'язкові для голів місце­вих державних адміністрацій укази та розпорядження, а Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу всіх органів виконавчої влади.

Крім того, місцеві державні адміністрації в цілому підзвітні й підконтрольні відповідним радам народних де­путатів (обласним і районним) у частині повноважень, делегованих їм цими радами, а також органами виконавчої влади вищого рівня. Отже, адміністрації знаходяться у системі подвійного підпорядкування.

Обласна чи районна влада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на під­ставі чого Президент України приймає рішення, дає обґрун­товану відповідь. Тобто Президент України може і не погодитися із висловленою недовірою. Проте, якщо не­довіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили 2/3 депутатів від складу відповідної ради, Пре­зидент приймає рішення про його відставку.

Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:

виконання Конституції і законів України, актів Президента, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

виконання державних і регіональних програм соціально-економічного і культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компакт­ного проживання корінних народів і національ­них меншин також програм їх національно-куль­турного розвитку;

підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

взаємодію з органами місцевого самоврядування;

реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

<< Первая < Предыдущая 1 2 Следующая > Последняя >>