§ 60. Закон України "Про вищу освіту". Освітні рівні вищої освіти

Закон України "Про вищу освіту" регулює суспільні відносини у галузі навчання, виховання, професійної під­готовки громадян України. Він встановлює правові, орга­нізаційні, фінансові та інші основи діяльності системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особис­тості, забезпечення потреб суспільства і держави у квалі­фікованих фахівцях.

Відповідно до форм власності, на яких засновуються вищі навчальні заклади, вони розподіляються наступним чином:

вищий навчальний заклад державної форми влас­ності — вищий навчальний заклад, що засно­ваний державою, фінансується з державного бюд­жету і підпорядковується відповідному централь­ному органу виконавчої влади;

вищий навчальний заклад, що перебуває у влас­ності Автономної Республіки Крим, — вищий навчальний заклад, що заснований органами вла­ди Автономної Республіки Крим, фінансується з бюджету Автономної Республіки Крим і підпоряд­кований органам влади Автономної Республіки Крим;

вищий навчальний заклад комунальної форми власності — вищий навчальний заклад, що за­снований місцевими органами влади, фінансу­ється з місцевого бюджету і підпорядкований місцевим органам влади;

вищий навчальний заклад приватної форми влас­ності — вищий навчальний заклад, заснований на приватній власності і підпорядкований влас­нику (власникам).

Держава здійснює ліцензування та акредитацію вищих навчальних закладів усіх форм власності.

Ліцензування — це процедура визнання спроможності вищого навчального закладу певного типу розпочати освіт­ню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти.

Враховується також наявність матеріально-технічної бази (приміщень для занять, бібліотеки, комп'ютерних кабіне­тів) кваліфікованих педагогічних кадрів та ін.

Акредитація — процедура надання вищому навчаль­ному закладу певного типу права провадити освітню діяль­ність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Стандартами вищої освіти є сукупність норм, які ви­значають зміст вищої освіти, терміни навчання та засоби визначення якості вищої освіти. Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підго­товки.

До структури вищої освіти входять освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні:

1) неповна вища освіта — освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають роз­виток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфіка­ційним рівнем молодшого спеціаліста. Молодших спеціалістів готують вищі учбові заклади пер­шого рівня акредитації (технікум, училище);

2) базова вища освіта — освітній рівень вищої ос­віти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають роз­виток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікації за освітньо-кваліфіка­ційним рівнем бакалавра. Бакалаврів готують переважно коледжі — учбові заклади другого рівня акредитації;

3) повна вища освіта — освітній рівень вищої осві­ти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають роз­виток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфіка­ційним рівнем спеціаліста або магістра. Магіст­рів і спеціалістів готують вищі учбові заклади третього і четвертого рівнів акредитації (акаде­мії, інститути, консерваторії). Державному вищо­му навчальному закладу четвертого рівня акреди­тації може бути надано статус національного; йому можуть бути надані повноваження укла­дати державні контракти на підготовку спеціа­лістів для потреб вищої освіти, встановлювати і присвоювати вчені звання доцента чи професора вищого навчального закладу, визначати та встанов­лювати власні форми морального і матеріального заохочення працівників та ін.

Вищу освіту мають особи, які завершили навчання у вищих навчальних закладах, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти і отримали відповідний документ про вищу освіту державного зразка.

Державна атестація осіб, які закінчують вищі навчаль­ні заклади усіх форм власності, здійснюється державною екзаменаційною комісією.

Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчаль­них закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадяни здобувають вперше. Вони вільні у виборі форми здобуття вищої освіти, вищого навчального закладу, на­пряму підготовки і спеціальності.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на здобуття вищої освіти, крім права на здобуття вищої освіти за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, якщо інше не встановлено міжнародними дого­ворами.

§61. Учасники навчально-виховного процесу. Права та обов'язки учнів

Закон України "Про освіту" визначає, що учасниками навчально-виховного процесу є:

вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, ста­жисти, клінічні ординатори, аспіранти, докто­ранти;

керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти;

батьки або особи, які їх замінюють, батьки — ви­хователі дитячих будинків сімейного типу;

представники підприємств, установ, кооператив­них, громадських організацій, які беруть участь у навчально-виховній роботі.

Учням та іншим учасникам навчально-виховного про­цесу, що навчаються, гарантоване державою право:

навчання, вибору закладу освіти, форми навчан­ня тощо;

користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою закладу освіти;

доступу до інформації в усіх галузях знань;

участі у науково-дослідній та інших видах науко­вої діяльності, конференціях, олімпіадах, вистав­ках, конкурсах;

на безпечні й нешкідливі умови навчання та пра­ці, трудову діяльність у встановленому порядку в позаурочний час;

участі у громадському самоврядуванні, в обгово­ренні, вирішенні питань удосконалення навчаль­но-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, по­буту тощо;

участі в об'єднаннях громадян.

Користуючись   зазначеними   вище   правами,   кожен   з учнів мусить пам'ятати і про свої обов'язки, а саме:

додержуватись законодавства, моральних, етич­них норм;

систематично й глибоко оволодівати знаннями, практичними навичками, професійною майстер­ністю, підвищувати загальний культурний рі­вень;

додержуватись статуту та правил внутрішнього розпорядку закладу освіти;

дбайливо ставитись до природи, тваринного і рос­линного світу.

Законодавство, положення, статути тощо можуть вста­новлювати й інші обов'язки осіб,  що навчаються.

Учні та інші особи, що навчаються, повинні пам'ятати вимоги ст. 68 Конституції України, де зазначено: "Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції Ук­раїни та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звіль­няє від юридичної відповідальності".

Слід наголосити, що основним правом і обов'язком учнів, а також інших осіб, що навчаються, є набування знань. Наш мудрий мислитель Григорій Сковорода за­повідав: "З усіх скарбів знання — найкращий. Його не можна ні вкрасти, ні загубити, ні знищити".

§ 62. Управління освітою

В Україні для управління освітою створена система державних органів управління і органів громадського само­врядування, які діють у межах повноважень, визначених законодавством.

До державних органів управління освітою в Україні належать: Міністерство освіти і науки України, міністерст­ва і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти; Вища атестаційна комісія України; Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим; місцеві органи дер­жавної виконавчої влади та органи місцевого самовряду­вання і підпорядковані їм органи управління освітою.

Міністерство освіти і науки України є головним (про­відним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діль-ності та інтелектуальної власності.

Основними завданнями Міністерства освіти і науки України  є:

участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та ін­телектуальної власності;

створення умов для здобуття громадянами повної загальної середньої освіти;

забезпечення розвитку освітнього, наукового та науково-технічного потенціалу України;

визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку освіти, наукової, науково-технічної, ін­новаційної діяльності та інтелектуальної влас­ності;

сприяння функціонуванню національної системи науково-технічної інформації;

забезпечення інтеграції вітчизняної освіти і на­уки у світову систему із збереженням і захистом національних інтересів.

§ 63. Правовий статус навчально-виховних закладів

Правовий статус (правове положення) навчально-вихов­ного закладу — це сукупність його прав і обов'язків. Відповідно до Законодавства України заклади освіти ство­рюються органами державної виконавчої влади та орга­нами місцевого самоврядування, підприємствами, устано­вами, організаціями, незалежно від форм власності, грома­дянами відповідно до соціально-економічних, національ­них, культурно-освітніх потреб за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази та педаго­гічних кадрів.

Робота навчального закладу розпочинається за наяв­ності ліцензії на здійснення освітньої діяльності, яка вида­ється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів Ук­раїни.

Заклад освіти повинен мати власну назву. В ній обо­в'язково вказуються тип закладу (дитячий садок, школа, гімназія, ліцей, коледж, інститут, академія, університет тощо)  та  організаційно-правова  форма,   де  визначаються:

структура, організація навчального процесу, учасники нав­чально-виховного процесу, управління закладом освіти, май­но закладу освіти, фінансово-господарська діяльність, між­народні зв'язки, контроль за діяльністю закладу освіти тощо.

Правовий статус навчального закладу визначається За­коном України "Про освіту", Законом України "Про вищу освіту", Законом України "Про професійно-технічну осві­ту", Законом України "Про загальну середню освіту" і статутом закладу.