§ 56. Завдання реформування змісту освіти

Освіта і виховання є важливими чинниками станов­лення України як демократичної і правової держави. Пе­ребудову системи освіти в Україні розпочато за складних соціально-політичних та економічних умов. З метою ви­роблення нової освітньої політики у листопаді 1993 р. було прийнято Державну національну програму "Освіта (Украї­на XXI століття)".

Завданнями реформування змісту освіти в Україні ви­значалися:

вироблення державних стандартів формування системи та обсягу знань, умінь, навичок творчої діяльності, інших якостей особистості на різних освітніх рівнях;

забезпечення альтернативних можливостей для здобуття освіти відповідно до індивідуальних по­треб і здібностей;

органічне поєднання в змісті освіти загальноос­вітньої та фахової складових;

вивчення української мови в усіх навчально-ви­ховних закладах;

оптимальне поєднання гуманітарної і природни­чо-математичної складових освіти, теоретичних і практичних компонентів, класичної спадщини та сучасних досягнень наукової думки, зв'язок з національною історією, культурою, традиціями;

створення передумов для розвитку здібностей мо­лоді, формування готовності й здатності до само­освіти.

Серед перших кроків на шляху реформування освіти визначились:

загальна гуманізація навчальних програм;

надання більшої свободи педагогічній творчості;

урізноманітнення спектра навчальних закладів з метою урахування інтересів і нахилів підростаю­чого   покоління,   а  також   реальних   потреб   су­спільства. Освіта   —   це   основа   інтелектуального,   культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Мета освіти — всебічний розвиток людини як особистості  та найвищої цінності суспільства,  розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей та утвердження гуманізму,   взаємоповаги   між   націями   і   народами,   ви­ховання високих моральних якостей.

Розвиток у державі системи освіти є свідченням ду­ховного і соціального прогресу суспільства. Але для того, щоб цей процес був ефективним, необхідно, аби члени суспільства мали потребу і можливість здобути відповідну освіту.

Законодавство України про освіту базується, на Конс­титуції України, Законах України "Про освіту" від 4 черв­ня 1991 р. (у редакції від 23 березня 1996 p.), "Про вищу освіту" від 17 січня 2002 p., "Про загальну середню освіту" від 13 травня 1999 p., "Про професійно-технічну освіту" від 10 лютого 1998 р. та на інших законодавчих актах.

§ 57. Конституційне закріплення права на освіту

Право на освіту є одним з основних соціально-куль­турних прав громадян, закріплених Конституцією України (ст. 53). Це право має кожен громадянин незалежно від соціального походження, національності, політичних, ре­лігійних та інших переконань, статі, майнового стану та інших ознак. У Конституції закріплюється, що повна за­гальна середня освіта є обов'язковою. Держава має забез­печувати доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Державною гарантією права громадян на освіту є той факт, що нині в Україні діє близько 22,5 тисяч державних шкіл і професійно-технічних училищ, понад 900 держав­них вищих закладів освіти, а також понад 150 вищих навчальних закладів, заснованих на недержавній формі власності.   У   державних   і   недержавних   загальноосвітніх закладах чимало класів, груп, а то й шкіл з поглибленим вивченням різних предметів (іноземної мови, математики, права та ін). Отже, створюються умови для вибору про­філю навчання. Держава надає низку пільг і переваг тим, хто навчається: учням, студентам, аспірантам.

Конституція України гарантує широкі можливості для здобуття освіти громадянам, які належать до національних меншин: право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закла­дах або через національні культурні товариства.

Обов'язковість повної загальної середньої освіти, за­кріплену в Конституції України, слід розуміти як обо­в'язок кожного громадянина України отримати загальну середню освіту.

§ 58. Закон України "Про освіту"

Основним нормативно-правовим актом у галузі освіти є Закон України "Про освіту" 1991 р.

Завданням законодавства України про освіту є регулю­вання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки гро­мадян України.

Основними принципами освіти в Україні є:

доступність для кожного громадянина України усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

рівність умов кожної людини для повної реаліза­ції її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

гуманізм, демократизм, пріоритетність загально­людських духовних цінностей;

органічний зв'язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями;

незалежність освіти від політичних партій, гро­мадських і релігійних організацій;

науковий, світський характер освіти;

інтеграція з наукою і виробництвом;

взаємозв'язок з освітою інших країн;

гнучкість і прогностичність системи освіти;

єдність і наступність системи освіти;

безперервність і різноманітність освіти;

поєднання державного управління і громадсько­го самоврядування в освіті.

Редакція Закону України "Про освіту" 1996 р. відно­вила обов'язковість повної середньої освіти, проголосила право на безоплатне навчання в усіх державних закладах.

Вузи недержавної форми власності створюються на основі Законів України "Про освіту", "Про вищу освіту", "Про власність", "Про підприємництво", "Про господарські товариства". Вже на початку 1996/97 навчального року Міносвіти України надало ліцензії на право освітянської діяльності 123 навчальним закладам І—III рівнів акре­дитації, серед яких 5 університетів, 7 академій, 77 інсти­тутів, 10 технікумів. У цих навчальних закладах навча­лося понад 70 тис. студентів.

Закон України "Про освіту" встановлює, що Україна визначає освіту пріоритетною сферою соціально-економіч­ного, духовного і культурного розвитку суспільства.

§ 59. Система та рівні освіти в Україні. Типи загальноосвітніх закладів відповідно до Закону "Про загальну середню освіту"

Система освіти складається із закладів освіти, науко­вих, науково-методичних установ, науково-виробничих під­приємств, державних і місцевих органів управління осві­тою та самоврядування в галузі освіти.

Структура освіти має такий вигляд:

дошкільна освіта;

загальна середня освіта;

позашкільна освіта;

професійно-технічна освіта;

вища Освіта;

післядипломна освіта;

аспірантура;

докторантура;

самоосвіта.

Відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту" встановлюються такі рівні навчальних закладів системи загальної середньої освіти:

I           ступінь — початкова школа з терміном навчання 4          роки;

II           ступінь —  основна школа з терміном навчання 5          років;

III          ступінь — старша школа, як правило, професійного спрямування з терміном навчання 3 роки.

Крім того, існують:

гімназії — загальноосвітні навчальні заклади II—III сту­пенів з поглибленим вивченням окремих предметів відпо­відно до професій;

ліцеї — загальноосвітні навчальні заклади III ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою;

колегіуми — загальноосвітні навчальні заклади III сту­пеня з філологічно-філософським або культурно-естетич­ним профілями;

спеціалізовані школи — загальноосвітні навчальні за­клади І—III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів.

Загальноосвітні навчальні заклади є юридичними осо­бами. За своїми організаційно-правовими формами вони можуть бути державної, комунальної та приватної форм власності. Загальноосвітній навчальний заклад на основі положення про загальноосвітній навчальний заклад роз­робляє свій статут, який затверджується власником (для державних та комунальних навчальних закладів — від­повідним органом управління освітою) та реєструється міс­цевим органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.

Навчально-виховний процес у загальноосвітніх навчаль­них закладах здійснюється за груповою та індивідуальною формами навчання. Бажаючим надається право приско­реного закінчення школи, складання іспитів екстерном і створюються для цього умови. Навчання незалежно від форм власності навчальних закладів має відповідати ви­могам державного стандарту.

У загальноосвітніх навчальних закладах забороняється утворення і діяльність воєнізованих формувань, організа­ційних структур політичних партій, а також релігійних організацій.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 16 грудня 1999 р. мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних і вищих державних і комунальних навчальних закладах України є українська мова. У державних і комунальних навчальних закладах поряд із державною, українською мовою відповідно до положень Конституції, зокрема ч. 5 ст. 53, та законів Ук­раїни в навчальному процесі можуть також застосову­ватися та вивчатися мови національних меншин.

<< Первая < Предыдущая 1 2 Следующая > Последняя >>