§ 4. Порушення різних правил, що забезпечують громадську безпеку^[3]

Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймисти­ми та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами (ст. 267 КК). Предметом злочину є вибухові речовини та радіоактивні матері­али. Їх поняття дано при аналізі злочинів, передбачених статтями 261 і 262 КК.

Об’єктивна сторона злочину полягає у порушенні правил безпеч­ного поводження з вибуховими речовинами або радіоактивними матеріалами: правил зберігання, використання, обліку, перевезення цих предметів або інших правил поводження з ними, а також незаконному пересиланні цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем, якщо це порушення створило небезпеку загибелі людей або настання інших тяжких наслідків. Порушення правил поводження з вибуховими речо­винами або радіоактивними матеріалами може бути вчинено як шляхом дії, так і бездіяльності.

Правила зберігання вибухових речовин та радіоактивних матеріалів передбачають заходи, спрямовані на забезпечення їх фізичної ціліс­ності від протиправних дій фізичних осіб та утримання їх у безпечно­му стані. Правила використання встановлюють безпечні способи їх застосування, а правила обліку вимагають контролю за їх рухом, своє­часною фіксацією їх надходження, реєстрацією (документуванням) видачі, витрачання і повернення тощо. Правила перевезення вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів передбачають їх безпечне пере­міщення різними видами транспорту, а інші правила поводження з цими предметами регулюють безпечні способи виготовлення, випро­бування, знищення тощо цих предметів.

Незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем означає їх відправлення для доставки в певне місце. Пере­силання вантажем вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів можливе лише з дозволу органів транспорту із дотриманням відповід­них правил безпеки.

Порушення правил поводження тягне кримінальну відповідальність лише у разі, якщо ці порушення створили небезпеку загибелі людей або настання інших тяжких наслідків.

Із суб ’єктивної сторони порушення правил поводження з вибухо­вими речовинами чи радіоактивними матеріалами може бути вчинено як умисно, так і з необережності. Незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем можливе лише з прямим умислом. Щодо створення небезпеки загибелі людей або настання інших тяжких наслідків вина може бути тільки необережною.

Суб’єкт злочину — спеціальний: особа, яка має дозвіл на пово­дження з цими предметами та у зв’язку з цим зобов’язана дотримува­тися правил безпеки поводження з ними.

Суб’єктом незаконного пересилання поштою або вантажем вибу­хових, легкозаймистих та їдких речовин або радіоактивних матеріалів може бути будь-яка особа.

У частині 2 ст. 267 КК передбачено відповідальність за ті самі ді­яння, а також за незаконне пересилання поштою або багажем легко­займистих або їдких речовин, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Порушення вимог режиму радіаційної безпеки (ст. 267 КК). Пред­метом цього злочину є продукти харчування рослинного і тваринного походження, промислова або інша продукція, тварини, риба, рослини або будь-які інші предмети, для переміщення яких за межі зони відчу­ження чи зони обов’ язкового відселення необхідний передбачений за­коном дозвіл або проведення дозиметричного контролю. При цьому не має значення, чи радіаційно забруднений предмет, чи ні.

Поняття зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) від- селення як видів зон радіоактивного забруднення територій, перелік ор­ганів, що здійснюють радіаційний контроль у цих зонах, передбачені в Законі України «Про режим території, що зазнала радіоактивного за­бруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27 лютого 1991 р. (зі змінами та доповненнями)¹.

У статті 2 Закону визначено:

«1) зона відчуження — це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 р.;

2) зона безумовного (обов’ язкового) відселення — це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довго живучими радіонуклідами».

Об’єктивна сторона злочину виражається у переміщенні за межі зони відчуження чи зони безумовного (обов’язкового) відселення без отримання передбаченого законом дозволу або проведення дозиме­тричного контролю предмета даного злочину.

Під переміщенням предмета злочину слід розуміти зміну його міс­цезнаходження — зони відчуження чи зони безумовного (обов’язкового) відселення — на інше місце, розташоване за межами вказаних зон.

Переміщення предмета злочину здійснюється з порушенням вста­новленого порядку, а саме без отримання передбаченого законом до­зволу або проведення дозиметричного контролю.

Способи вчинення злочину можуть бути різними.

Злочин визнається закінченим з моменту переміщення його пред­мета за межі зони відчуження чи зони безумовного (обов’язкового) відселення.

Суб ’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб ’єкт злочину — за частинами 1-3 ст. 267 КК — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку, за ч. 4 — тільки службова особа або особа, яка вчинила злочин, передбачений ст. 267 КК, повторно, а також якщо злочин спричинив загибель людей або інші тяжкі наслідки.

У частині 2 ст. 267 КК передбачено відповідальність за придбання з метою використання або збуту предмета злочину, якщо факт його походження із зони відчуження чи зони безумовного (обов’язкового) відселення заздалегідь відомий винній особі. Поняття придбання та збуту предмета злочину визначені при аналізі злочину, передбаченого ч.  1 ст. 263 КК. Під використанням предмета злочину слід розуміти його застосування, користування ним.

У частині 3 ст. 267 КК передбачено відповідальність за дії, перед­бачені ч. 1 цієї статті, вчинені з метою збуту, або збут предметів, ви­значених у ч. 1 цієї статті.

У частині 4 ст. 267 КК встановлено відповідальність за дії, перед­бачені частинами 1, 2 або 3 цієї статті, вчинені службовою особою або повторно, а також якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини (ст. 268 КК). Предметом цього злочину є відходи і вторин­на сировина та речовини або матеріали, що належать до категорії не­безпечних відходів, заборонених до ввезення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 р. (із змінами, внесеними згідно із Законом від 7 березня 2002 р.)¹, відходи — це будь-які речовини, матеріали і предмети, які утворюють­ся у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбу­тися шляхом утилізації чи видалення. Деякі (окремі) види відходів виступають як вторинна сировина — це залишки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, що утворюються у процесі виробництва, або за­лишки предметів споживання та їх тари, придатні для подальшого використання.

Порядок ввезення в Україну окремих видів відходів встановлюєть­ся Кабінетом Міністрів України. Ввезення на територію України чи транзит через її територію відходів можливий лише у разі надання відповідного дозволу.

Небезпечні відходи — це відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середови­ща і здоров’ я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними. Перелік небезпечних відходів, які забороняються до ввезення, затверджує Кабінет Міністрів України.

Об ’єктивна сторона злочину полягає у ввезенні на територію України чи транзиті через її територію: відходів або вторинної сиро­вини без належного дозволу, речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення.

Ввезення на територію України предмета — це його переміщення через кордон України. Транзит відходів — це безперервне перевезен­ня відходів від одного кордону національної території до іншого без зберігання, за винятком зберігання, зумовленого технологічним про­цесом перевезення відходів. Злочин вважається закінченим із момен­ту перетину вантажу з відходами або вторинною сировиною кордону України.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умис­лом.

Суб ’єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин (ст. 269 КК). Предметом цього злочину є вибухові та легкозаймисті речовини. Поняття вибухових речовин подано при аналізі злочину, передбаченого ст. 262 КК.

Легкозаймисті речовини — це вогненебезпечні речовини, які здат­ні самозайматися або легко спалахувати і цим спричиняти або поси­лювати пожежу.

Об’єктивна сторона злочину полягає у незаконному перевезен­ні на повітряному судні зазначених речовин. Перевезення цих речо­вин означає їх транспортування, доставку повітряним судном. По­няття повітряного судна подано у ч. 2 ст. 15 Повітряного кодексу (ПК) України.

Незаконним вважається перевезення на повітряному судні цих речовин без відповідного дозволу (ст. 63 ПК України) або перевезення таких вибухових чи легкозаймистих речовин, які не підлягають тран­спортуванню на повітряних суднах (ст. 75 ПК України).

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом.

Суб ’єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 269 КК передбачено відповідальність за цей злочин, якщо він спричинив загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Порушення встановлених законодавством вимог пожежної без­пеки (ст. 270 КК). Об’єктивна сторона цього злочину полягає у по­рушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров’ю людей або майнову шкоду у великому розмірі. Порушення встановле­них законодавством вимог пожежної безпеки може бути вчинено шля­хом як дії, так і бездіяльності. Під встановленими законодавством вимогами пожежної безпеки слід розуміти положення, які передбача­ють норми і правила щодо запобігання виникненню пожеж. Вимоги пожежної безпеки визначають стандарти, паспорти, норми, правила, положення, інструкції.

Відповідальність за ст. 270 КК настає лише тоді, коли порушення вимог пожежної безпеки спричинило виникнення пожежі, якою запо­діяно шкоду здоров’ю людей або майнову шкоду у великому розмірі. Пожежа — це неконтрольоване горіння предметів поза спеціальним вогнищем, що створює безпосередню небезпеку для життя людей.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є наслідки: шкода здоров’ю людей або майнова шкода у великому розмірі. Шкода здоров’ю людей — заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень одній або більше особам. Відповідно до примітки до ст. 270 КК, май­нова шкода вважається заподіяною у великих розмірах, якщо прямі збитки становлять суму, яка в триста й більше разів перевищує нео­податковуваний мінімум доходів громадян.

Суб’єктивна сторона злочину щодо порушення вимог пожежної безпеки — може бути як умисел, так і необережність, а щодо наслідків (шкоди здоров’ю людей або майнової шкоди) — лише необережність.

Суб’єктом злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 16- річного віку.

У частині 2 ст. 270 КК передбачено відповідальність за те саме ді­яння, якщо воно спричинило загибель людей, майнову шкоду в осо­бливо великому розмірі або інші тяжкі наслідки. Майнова шкода вва­жається заподіяною в особливо великих розмірах, якщо прямі збитки становлять суму, яка в тисячу й більше разів перевищує неоподатко­вуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 270 КК).

Контрольні запитання

1. Проведіть розмежування злочинів проти громадської без­пеки від злочинів, що становлять небезпеку для життя і здоров’я людини.

2. У яких складах злочинів проти громадської безпеки зброя є предметом злочину, а в яких — засобом вчинення злочи­ну?

3. За створення яких стійких злочинних об’єднань передбаче­на відповідальність у розділі IX Особливої частини КК?
Розмежуйте бандитизм і розбій.

4. Як визначені в законодавстві терміни: «тероризм», «теро­ристична діяльність», «терористичний акт», «терорист», «терористичні злочини»?

5. Чим відрізняється за об’єктивними і суб’єктивними озна­ками викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактив­них матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем від аналогічних дій як злочинів проти власності?

6. У чому різниця між незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК) і незаконним поводженням з радіоактивними матеріа­лами (ст. 265 КК)?

7. За порушення яких правил і за яких умов настає криміналь­на відповідальність як за злочини проти громадської без­пеки?

8. У чому полягає різниця між незаконним поводженням з пред­метами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, і порушеннями правил поводження з ними?

9. У яких нормах розділу IX Особливої частини КК передба­чені спеціальні підстави звільнення від кримінальної відпо­відальності, у чому їх суть і відмінність від добровільної відмови від злочину?

^[1] Докладніше див.: Тихий, В. П. Уголовно-правовая охрана общественной безопас- ности [Текст] / В. П. Тихий. - Харьков, 1981.

^[2] Докладніше див.: Тихий, В. П. Уголовная ответственность за незаконное владе- ние оружием [Текст] / В. П. Тихий. - Харьков, 1978.

^[3] Докладніше див.: Тихий, В. П. Уголовная ответственность за нарушение правил бе- зопасности обращения с общеопасньїми предметами [Текст] / В. П. Тихий. - Киев, 1989.