6. Строк чинності прав інтелектуальної власності

1. Він є неоднаковим для різних об'єктів. Особисті немайнові права не обмежені будь-яким строком. Проте законом з цього загального правила можуть бути встановлені певні винятки.

Майнові права інтелектуальної власності є чинними протягом строків, передбачених ЦК, іншими законами чи договорами.

Кодексом встановлені такі строки чинності майнових прав інтелектуальної власності:

1)   на  твори   науки, літератури  і  мистецтва  протягом життя автора плюс 70 років, що відліковуються з І січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього Із співавторів, який пережив інших співавторів, крім випадків, передбачених законом;

2)   строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на виконання спливає через 50 років, шо відліковуються з 1 січня року, наступного за роком здійснення першого запису виконання, аза відсутності такого запису — з 1 січня року, наступного за роком здійснення виконання;

3)   строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на фонограму, відеограму спливає через 50 років, що підліковуються з 1 січня року, наступного за роком її опублікування, а за відсутності такого опублікування — протягом 50 років від дати їх вироблення — з 1 січня року, наступного за роком вироблення фонограми, відеограми;

4) строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення спливає через 50 років, ідо відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її першого здійснення.

2. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель і промисловий зразок, компонування інтегральних мікросхем на сорти рослин і породи тварин мають специфіку. ЦК майнові права інтелектуальної власності поділив на виключні майнові права і просто майнові права (ст.464).

Що стосується виключних майнових прав:

1)   строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід спливає через 20 років, що відліковуються віддати подання заявки на винахід в установленому порядку.  Цей строк може бути продовжений в передбаченому законом порядку шодо винаходу, використаній якого потребує спеціальних випробувань та офіційного дозволу (ч.З ст.465 ЦК);

2)   строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на корисну модель спливає через 10 років від дати подання заявки на корисну модель в передбаченому законом порядку(ч.4 ст.465 ЦК);

3)   строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок спливає через 15 років від дати подання заявки на промисловий зразок у передбаченому законом порядку (ч.5 ст.465 ЦК);

4)   строк чинності майнових прав Інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми спливає через 10 років, що відліковуються від дати подання заявки на компонування інтегральної мікросхеми в установленому законом порядку(ч.2 ст.475 ЦК);

5)   строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин спливає через 30 років, а щодо дерев і винограду — через 35 років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав;

6)   майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом 10 років від дати, наступної за датою, подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, якщо інше не передбачено законом. Зазначений строк може бути продовженим щоразу на 10 років у порядку, встановленому законом;

7)   право інтелектуальної власності на географічне зазначення є чинним з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару(послуги), позначених даним зазначенням;

8)   строк   чинності   права   інтелектуальної   власності   на   комерційну таємницю обмежується терміном існування сукупності ознак комерційної таємниці, встановлених ЦК.

Строк чинності просто майнових прав Інтелектуальної власності ЦК чітко не визначає. Очевидно, вони мають чинність протягом того ж строку, що і виключні майнові права інтелектуальної власності, але початок їх перебігу інший. Майнові права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин і породи тварин є чинними від дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умов підтримання чинності цих прав відповідно до закону.

Майнові права інтелектуальної власності і виключні майнові права Інтелектуальної власності у випадках, передбачених законом, можуть бути припинені достроково або скасовані.

 

7. Здійснення суб'єктивних прав інтелектуальної власності

1. Найпоширенішими способами здійснення суб'єктивних прав інтелектуальної власності є їх використання та розпорядження ними. Відповідно до Конституції кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання об'єкта інтелектуальної власності є одним із багатьох способів користування ним. Правом користування у суб'єктивному значенні є закріплена нормами права можливість вилучення корисних властивостей речі для задоволення потреб суб'єкта цього права.

Право користування нерозривно пов'язане з правом володіння. Без володіння, тобто фактичного утримування речі, не можна видобувати з неї корисні властивості і тим самим використовувати її для задоволення потреб.

Наведені правила стосуються і об'єктів права інтелектуальної власності. Використання цього об'єкта як правова можливість вилучати корисні властивості з об'єкта інтелектуальної власності є те саме, що і користування об'єктом права власності.

Використання об'єкта права інтелектуальної власності може здійснюватися будь-якими способами, що не суперечать закону. Насамперед сам суб'єкт права інтелектуальної власності (незалежно від того, первинний він чи похідний) має право користуватися цим об'єктом (використовувати його) будь-яким способом на свій розсуд. Він може використовувати Його у власному виробництві, але з додержанням при цьому прав інших осіб. Суб'єкт права на твір науки, літератури і мистецтва має право даний твір видавати, публікувати, оприлюднювати будь-яким іншим способом, виголошувати тощо.

Виконавець може сам виконувати той чи інший твір, а може дозволяти фіксувати своє виконання. Будь-яке використання об'єкта права інтелектуальної власності є не що інше, як введення його в цивільний обіг.

2. Суб'єкт права інтелектуальної власності має виключне право дозволяти використання належного йому об'єкта Іншим особам, як фізичним, так і юридичним. За загальним правилом надання такого дозволу оформляється ліцензійними договорами, які можуть бути невиключні І виключні. За невиключним ліцензійним договором суб'єкт права інтелектуальної власності (ліцензіар) надає Іншій особі (ліцензіату) право використовувати об'єкт. При цьому сам суб'єкт права інтелектуальної власності зберігає за собою право використовувати даний об'єкт на свій розсуд і надавати дозвіл на його використання іншим особам.

За виключною ліцензією суб'єкт права інтелектуальної власності (ліцензіар) надає іншій особі (ліцензіату) виключне право на використання певного об'єкта інтелектуальної власності. При цьому сам суб'єкт не має права на використання даного об'єкта і не має права видавати дозвіл на його використання іншим особам в межах виключної ліцензії.

Як уже зазначалося, суб'єкт права інтелектуальної власності має право передавати свої суб'єктивні майнові права інтелектуальної власності іншим особам повністю або частково відповідно до чинного законодавства. Така передача оформляється цивільно-правовим договором або іншим правочином.

Умови передачі визначаються в самому договорі. В ньому мають бути чітко зазначені права, що передаються. Майнові права інтелектуальної власності, не вказані у договорі, вважаються такими, що не передаються.

 

8. Відповідальність за порушення права інтелектуальної власності

1. Відповідні заходи встановлені ЦК, іншими законами або договорами. Порушенням права інтелектуальної власності вважається невизнання цього права чи посягання на нього незалежно від того, є це право особистим немайновим чи майновим. Порушенням визнається будь-яке посягання на право інтелектуальної власності. Це може бути привласнення чи невизнання права авторства, використання будь-якого об'єкта інтелектуальної власності без дозволу суб'єкта даного права, порушення умов договору, відмова виплати винагороди за використання об'єкта інтелектуальної власності або її неповна чи несвоєчасна виплата тощо.

Позитивним у цій нормі ЦК є те, що порушення права інтелектуальної власності в ній визначається в загальній нормі. Адже перерахувати всі можливі порушення права інтелектуальної власності просто неможливо.

Основною ознакою порушення є заподіяння майнової чи моральної шкоди правам та інтересам суб'єкта права інтелектуальної власності. Проте можливі порушення, які не завдають майнової шкоди, в такому разі може йтися про моральну шкоду.

Потерпілою особою в разі порушення права інтелектуальної власності може бути як сам творець об'єкта даного права, так і будь-який інший похідний суб'єкт останнього.

2.  Цивільно-правова відповідальність за порушення права Інтелектуальної власності встановлена ЦК. Кожна особа, яка вважає порушеним своє право інтелектуальної власності, може звернутися до суду за захистом своїх особистих немайнових чи майнових прав інтелектуальної власності. Способами захисту можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; поновлення становища, що існувало до порушення ^права; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення або його припинення; відшкодування збитків та Інші способи відшкодування шкоди; відшкодування моральної (немайновоі) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування. Суд може захистити право інтелектуальної власності або Інтерес іншим способом, передбаченим договором або законом.

Крім наведених норм, ЦК передбачає спеціальні норми для захисту права інтелектуальної власності: вони встановлені ст.432: суд може постановити рішення, зокрема про:

1)  застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

2)  зупинення пропуску через митний кордон України товарів,імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

3)  вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених в цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;

4)  вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

5)  застосування разового грошового стягнення замість відшкодування   збитків   (компенсації)   за   неправомірне   використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6)  опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення   права  інтелектуальної   власності  та  зміст  судового рішення шодо такого порушення.