3. Об'єкти права інтелектуальної власності

1. Коло зазначених об'єктів досить широке і має тенденцію до зростання. Творча діяльність властива кожній людині: кому більше, кому менше, але вона може проявлятися в будь-якій суспільно корисній діяльності. Розмаїття її видів зумовлює багатоманітність результатів цієї творчої діяльності.

Особливістю об'єктів права інтелектуальної власності є те, що ними визнаються лише ті, які охороняються законом. Результат інтелектуальної, творчої діяльності, які з тих чи інших причин не підпадають під чинність закону, об'єктами права інтелектуально власності не визнаються.

Всі об'єкти права інтелектуальної власності поділяються на дві основні групи:

1) твори літератури, науки і мистецтва, виконання, фоно- і відеограми та програми мовлення, що охороняються авторським правом і суміжними правами;

2)   об'єкти промислової власності,  які охороняються  право промислової власності або патентним правом.

Кожна з наведених груп поділяється на окремі підгрупи.

2. ЦК у гл.35 наводить лише загальний перелік об'єктів прав інтелектуальної власності. Він не є вичерпним і може поповнюватися новими об'єктами.

Специфічною особливістю об'єктів права промислової власності є те, що результати інтелектуальної, творчої діяльності мають бути оригінальними, тобто не повинні повторювати уже відомі чи інші досягнення, рішення тощо. Вони мають бути новими масштабах, які визначає закон. Винаходи, наприклад, повинні бу-¹ ти новими у світовому масштабі, знаки для товарів і послуг — в межах держави, яка їх зареєструвала.

Об'єкти права інтелектуальної власності мають бути результаті том інтелектуальної, творчої діяльності. Творчий характер результату є обов'язковою ознакою об'єкта права промислової власності. Без   цієї ознаки   будь-який  результат   не   може   бути   визнаний: об'єктом права інтелектуальної власності.

Будь-який результат інтелектуальної, творчої діяльності має бути придатним для втілення в певному матеріальному носієві чи об'єкті. Без такого втілення зазначений результат просто не може бути використаний. Іншими словами, результат творчої праці може бути відділений від його творця. Якщо людина має властивість "бачити пальцями" те, що лежить у сейфі, то така властивість не  може бути відділена від носія цієї властивості, а отже, вона не може стати об'єктом права інтелектуальної власності. Уміння футболіста добре забивати голи також не може стати об'єктом правової охорони.

Результат інтелектуальної, творчої діяльності має відповідати визначеному законом художньому, мистецькому чи науково-технічному рівню. Такої вимоги ЦК не містить, але вона є у законодавстві про інтелектуальну власність. Закон про авторське право у первісній редакції ч.2 ст.5 проголошував: правовій охороні підлягають твори незалежно від їх достоїнства. Проте нова редакція цього Закону з ч.2 ст.8 слово "достоїнство" вилучила, з чого можна зробити висновок, що твори низького достоїнства правовій охороні не підлягають.

Об'єкти промислової власності визнаються такими лише після їх відповідної кваліфікації (науково-технічної експертизи).

Об'єкт   інтелектуальної   власності   має   бути   придатним   для сприйняття і відтворення іншими особами.

3. Групу об'єктів інтелектуальної власності, які охороняються авторським правом і суміжними правами, становлять: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази данних); виконання, відеограми, фонограми, передачі (програми)організацій мовлення. Зазначені твори, як завершені, так і незавершені, піддягають правовій охороні незалежно від їх оприлюднення чи неоприлюднення, від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо). Передбачена чинним законодавством І ЦК правова охорона поширюється лише на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї,теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи,концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.

Перелічені об'єкти, безперечно, можуть бути результатами творчої праці. Правова охорона їм не надається тому, що сучасні правові засоби не можуть забезпечити належну охорону цим об'єктам.

Частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна його назва, розглядаються як твір, і їм надається правова охорона.

4. Другу групу об'єктів права інтелектуальної власності становлять результати науково-технічної творчості та прирівняні до них. Ця група включає: винаходи, корисні моделі, промислові зразки;компонування (топографії)  інтегральних мікросхем;  раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів І послуг), географічні зазначення.

Дану групу можна умовно поділити на дві підгрупи:

1)  об'єкти, які дійсно є результатами науково-технічної творчості (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування(топографії)  інтегральних   мікросхем,   раціоналізаторські   пропозиції). До цієї підгрупи прирівняні сорти рослин і породи тварин,які є результатами творчої праці;

2)  комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні позначення. Об'єкти даної підгрупи, безперечно, є результатами творчої праці, але не науково-технічної творчості. За своїм змістом, науково-технічним рівнем їх не можна прирівняти до винаходів, корисних моделей та промислових зразків. УсІ об'єкти, що претендують на охорону як промислова власність, в обов'язковому порядку проходять експертизу на відповідність умовам патентоздатності. За результатами такої експертизи на кожний об'єкт видається правоохоронний документ.

5. Окремим об'єктом у цьому переліку є відкриття. Видається,Що він помилково включений до переліку об'єктів права інтелектуальної власності. Наукове відкриття, на жаль, вважається об'єктомІнтелектуальної власності також за Конвенцією про заснування, п.III ст.2 якої проголошує дане відкриття об'єктом права інтелектуальної власності.

Наукове відкриття як вищий результат наукової творчої діяльності є надбанням всього людства, і на нього не може бути будь-якого виключного права.

6. Окремою групою об'єктів права інтелектуальної власності є виконання, фонограми, відеограми та програми (передачі) мовлення, які охороняються суміжними правами. Зазначені результати творчої діяльності визнаються об'єктами суміжних прав без здійснення будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінностей тощо, а також способу чи форми їх вираження.

Право інтелектуальної власності на виконання виникає з моменту першого його здійснення. Право інтелектуальної власності на фонограму чи відеограму з'являється з моменту їх вироблення, а на передачу (програму) організації мовлення — з часу її першого здійснення.

 

4. Підстави виникнення права інтелектуальної власності

1. Такими є різні юридичні акти, з якими пов’язано надання власності.  Вони  неоднакові для різних об'єктів інтелектуальної власності.

Право інтелектуальної власності на об'єкти авторського права і суміжних прав виникає з моменту надання творам науки, літератури і мистецтва об'єктивної форми, тобто з часу створення твору.

Право інтелектуальної власності на об'єкти суміжних прав виникає: на виконання — з моменту його першого здійснення; на фонограми і відеограми — з моменту їх вироблення; на передач) (програму) — з моменту її першого здійснення.

Стаття 422 ЦК проголошує, що право інтелектуальної власності виникає  (набувається)   з   підстав,   встановлених  цим   Кодексом, іншими законами та договорами.

Стосовно об'єктів права промислової власності ЦК встановив різні дати виникнення майнових прав інтелектуальної власності. Особливістю моменту виникнення майнових прав на об'єкти інтелектуальної власності є те, що ЦК поділяє майнові права на об'єкти інтелектуальної власності, на просто майнові права інтелектуальної власності та виключні майнові права інтелектуальної власності.

Майнові права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки (ст.465), на компонування інтегральних мікросхем (ст.475), сорти рослин І породи тварин (ст.488), географічні зазначення (ст.501 ЦК) є чинними від дати, наступної за датою їх державної реєстрації, за умови підтримання чинності цих прав відповідно до закону.

Виключні майнові права Інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування Інтегральних мікросхем виникають від дати подання, заявки на зазначені об'єкти до відповідного державного органу.

Майнові права інтелектуальної власності на сорти рослин і породи тварин виникають від дати, наступної за датою їх державної реєстрації. Виключні майнові права на сорти рослин і породи тварин — з 1 січня року, що настає за роком державної реєстрації цих прав.

2. Майнові права інтелектуальної власності на географічні зазначення виникають від дати, наступної за датою їх державної реєстрації. На географічні зазначення виключні права не виникають.

Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого його використання та охороняється без обов'язкового подання заявки на останнє чи його реєстрації і незалежно від того, чи є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Майнові права на торговельну марку є чинними від дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку. Щодо виключних майнових прав інтелектуальної власності на вказану марку ЦК вказівок не містить. Очевидно, вони виникають від дати подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку.

Дата виникнення права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію ЦК не визначена. Очевидно, такою слід вважати дату визнання пропозиції раціоналізаторською і початок її використання.

Не визначена ЦК і дата виникнення правової охорони комерційної таємниці.

3. Моменти виникнення права інтелектуальної власності на різні ЇЇ об'єкти визначені чинними законами України про інтелектуальну власність для кожного виду об'єктів промислової власності неоднаково. ЦК зазначені моменти певною мірою уніфікував.

Право інтелектуальної власності на ЇЇ об'єкти може виникати на підставі цивільно-правових договорів. Майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані іншій особі повністю або частково. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності визначаються договором.

За Законом про винаходи договори про передачу права інтелектуальної власності на винахід чи корисну модель вважаються дійсними, якщо вони укладені в письмовій формі і підписані сторонами. Вони вважаються дійсними для Інших осіб від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені. Такі ж норми містяться й в інших законах України про промислову власність.

Підставою виникнення права інтелектуальної власності на той чи інший результат творчої праці може стати перехід цього права у спадщину як за законом, так і за заповітом. Моментом виникнення права інтелектуальної власності у такому випадку слід вважати час відкриття спадщини.

 

5. Зміст права інтелектуальної власності

1. Зміст права інтелектуальної власності зумовлюється видом її об’єктів. Відповідно до Конституції (ст.41) суб'єкт права інтелектуальної власності (первинний і похідний) має право володіти, коригуватися і розпоряджатися належним йому об'єктом.

Право володіти об'єктом інтелектуальної власності означає, що Даний об'єкт фактично знаходиться в складі майна суб'єкта цього ^права, і він вважає його своїм на законній підставі.

ЦК всі суб'_єктивні права інтелектуальної власності поділяє па дві основні гру_пи;

1)   особисті немайнові права інтелектуальної власності;

2)   майнові права інтелектуальної власності.

2. Особистими немайновими правами визнаються ті, які визначають правовий статус суб'єкта інтелектуальної власності. За загальним правилом зазначені права невідчужувані, вони невіддільні від творця об’єкта інтелектуальної власності, їх особливістю є й те, що ці права належать тільки творцеві того чи іншого об'єкта права інтелектуальної власності. В окремих випадках особисті немайнові права відповідно до ЦК чи іншого закону можуть належати іншим особам (наприклад, спадкоємцям автора належить право перешкоджати буд_Ь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності).

Особисті немайнові права Інтелектуальної власності позбавлені майнового змісту, але вони можуть бути пов'язані і з майновими правами.

ЦК до особистих немайнових прав інтелектуальної власності відносить прав основними з яких є:

1)  право про визнання людини творцем (автором, виконавцем,винахідником   тощо)   об'єкта   права   інтелектуальної   власності. Творцем може бути тільки людина, і це право визнається за нею. Конституцією громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Кожний громадянин має право   на   резу_льтати своєї  інтелектуальної,   творчої діяльностіст.54);

2)  право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності. Це право раніше називалось пра_{вом Н}а недоторканність твору науки, літератури і мистецтва, а також об'єктів суміжних прав — виконання, фонограмі відеограм, пробам мовлення.

Це право означало й означає, що будь-які зміни, доповнення, скорочення того незалежно від того, чи здатні вони завдати шкоди честі або репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності, без дозволу автора твору вноситися до нього не можуть. Закон про авторське право формулює це так: "Вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора" (п.4 ч.і ст-14).

Норми Закону _Пр₀ авторське право і ЦК про недоторканність твору сформульовані невдало. Вони будь-яке посягання на твір

ставлять у залеж_ні_сть від наявності завданої шкоди честі чи репутації автора. їм їж тим, автор має право не допускати внесення до твору бу_ь_яких змін, доповнень, скорочень, коментарі» тощо незалежна _ві_{д Т}ого, чи зашкодили вони честі або репутації  останнього.

Право на нед_оторканність твору поширюється тільки на твори науки, літературу і мистецтва, об'єкти суміжних прав. Доцільність поширення права на недоторканність на об'єкти промислової власності дуже сумнівна.

Право на недоторканність належить тільки автору твору. Але цим правом наділені спадкоємці автора, а якщо їх немає, то творчі спілки;

3) інші особисті немайнові права Інтелектуальної власності, встановлені законом. До них слід віднести право на ім'я. Автор твору, винахідник, селекціонер та інші творці мають право своєму творінню давати своє ім'я чи спеціальну назву. Автори мають право оприлюднювати свої твори під своїм власним ім'ям, під псевдонімом або анонімно, а також забороняти згадування свого Імені, якщо автор твору бажає залишитися анонімом.

Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності.

3. Другу групу суб'єктивних прав інтелектуальної власності становлять майнові права інтелектуальної власності. Останні визначають економічний зміст права інтелектуальної власності. Майновими слід визнати права суб'єкта інтелектуальної власності, які дають йому майнову вигоду. До них належать:

1)   право на використання об'єкта інтелектуальної власності, що передусім належить тільки суб'єкту права інтелектуальної власності. Якщо таких суб'єктів кілька, то виключне право на використання цього об'єкта належить їм усім спільно. Внутрішні відносини вони визначають угодою між собою. Право на використання об'єкта інтелектуальної власності — найбільш вагоме майнове право суб’єкта. Саме воно забезпечує суб'єкту цього права можливість вилучати з належного йому об'єкта інтелектуальної власності усі можливі корисні якості;

2)   виключне право дозволяти використання об'єкта Інтелектуальної власності іншим особам. Крім випадків, передбачених законом, ніхто інший не має права використовувати об'єкт інтелектуальної власності без дозволу його суб'єкта. Використання зазначеного об'єкта іншими особами може мати місце лише на підставі договору із суб'єктом права на цей об'єкт;

3)   виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання. ЦК передбачає право суб'єкта інтелектуальної власності не тільки забороняти неправомірне використання належного йому об'єкта, а й перешкоджати такому неправомірному використанню. Перешкоджання може мати місце в тих випадках, коли об'єкт уже використовується неправомірним способом іншими особами без дозволу суб'єкта цього права.

Перешкоджати неправомірному використанню іншими особами об'єкта інтелектуальної власності можна тільки дозволеними способами;

4)  інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені чинним законодавством. До них чинні закони України про інтелектуальну власність відносять, передусім, право розпорядження об'єктом інтелектуальної власності. Суб'єкт цього права має правовідчужувати даний об'єкт будь-яким цивільно-правовим способом. Об'єкт права інтелектуальної власності проголошено товаром. Отже, він є об'єктом цивільного обігу, його можна продати, обміняти, подарувати, здати в найм, прокат, оренду тощо.

Одним з основних майнових прав інтелектуальної власності є право суб'єкта на винагороду за використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір винагороди, порядок і строки її виплати встановлюються угодою між сторонами. Винагорода виплачується за будь-яке використання об'єкта Інтелектуальної власності. Чинні закони України про інтелектуальну власність передбачають випадки "вільного" використання об'єкта без виплати винагороди.

Водночас чинне законодавство про інтелектуальну власність передбачає випадки, коли використання об'єкта права інтелектуальної власності не визнається порушенням суб'єктивних прав інтелектуальної власності.

Вказані закони ширше регулюють відносини, що складаються між суб'єктом права інтелектуальної власності  користувачем у процесі використання об'єкта інтелектуальної власності.

Майнові права інтелектуальної власності відповідно до закону можуть бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в Інших цивільних відносинах.

Чинним законодавством про інтелектуальну власність можуть бути встановлені винятки та обмеження у використанні майнових прав. Проте останні не повинні створювати істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних Інтересів суб'єктів цих прав.