§ 3. Права та обов'язки сторін. Правові наслідки неналежного виконання умов договору підряду

Уклавши договір підряду, сторони тим самим беруть на себе відповідні обов'язки з одночасним на­буттям певних прав. Права та обов'язки підрядчика і замов­ника значною мірою обумовлюються умовами договору, якщо інше прямо не передбачено законом або типовими до­говорами.

Найважливіші обов'язки підрядчика, передбачені ЦК України, такі:

а)  виконати певну роботу за завданням замовника (ст. 332);

б) виконати роботу із своїх матеріалів, якщо інше не вста­новлено законом або договором (ст. 335);

в)    підрядчик   відповідає   за   неправильне   використання матеріалів замовника; підрядчик зобов'язаний дати замовни­кові  звіт  про  використання  матеріалів  і  повернути  лишок матеріалу (ст. 336);

г)   вжити усіх заходів до забезпечення збереження ввіре­ного йому замовником майна (ст. 337);

д)  своєчасно попередити замовника про недоброякісність або   непридатність   матеріалів,   одержаних  від   нього,   про
неприйнятність вказівок замовника та інших, не залежних від підрядчика обставин, що загрожують міцності або придатності
виконуваної роботи (ст. 340);

є) своєчасно приступити до виконання замовлення (ст. 347);

є) здати належно виконану роботу замовникові в обумов­лений договором строк (ст. 332).

Безумовно, наведений перелік обов'язків підрядчика не є вичерпним, сторони можуть передбачити й інші умови, обов'язкові для них. Невиконання або неналежне виконання, підрядчиком згаданих та інших можливих обов'язків надає за­мовникові право пред'явити до нього визначені законом вимоги.

За ЦК України на замовника покладаються такі основні обов'язки:

а) прийняти роботу, виконану підрядчиком відповідно до договору (ст. 342);

б)  оплатити виконану підрядчиком роботу після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором (ст. 345);

в)   на вимогу підрядчика усунути обставини, які загрожують міцності або придатності виконуваної роботи (ст. 341)¹.

У разі невиконання чи неналежного виконання переліче­них та інших передбачених законом або договором обов'язків можуть настати відповідальність сторін та інші правові наслідки. Відповідальність сторін базується на загальних принципах цивільного права, зокрема на принципі вини.

Так, у ст. 347 ЦК записано: "якщо підрядчик своєчасно не приступає до виконання договору або виконує роботу так повільно, що закінчення її в обумовлений строк стає явно не­можливим, замовник вправі відмовитися від договору або вимагати відшкодування збитків". У даному випадку йдеться про зволікання підрядчиком виконання роботи ще до обумов­леного строку здачі її замовникові. На перший погляд скла­дається враження про відсутність логіки в конструкції право­вої норми, яка допускає можливість відповідальності підряд­чика ще до настання строку здачі роботи. Проте це не так, оскільки виконання підрядчиком замовлення після обумовле­ного договором строку може стати для замовника взагалі непотрібним або навіть призвести до виникнення у нього збитків. Не виключено, що, упевнившись у неспроможності підрядчика виконати його замовлення в обумовлений строк, замовник може розірвати з ним договір і знайти іншого, з кращими професійними можливостями, який здатний своєчасно виконати замовлення. У згаданій статті, однак, не розкривається зміст явної неможливості своєчасного вико­нання роботи. З'ясування цього питання залежить від багать­ох конкретних обставин (складність предмета підряду, спів­відношення строку, що минув, і строку, що залишається, відповідність часу технологічним нормам на виконання пев­ного виду робіт тощо). Про явну неможливість своєчасно виконати замовлення може свідчити також недодержання підрядчиком встановлених нормативним актом або догово­ром проміжних строків.

Під час виконання роботи можуть виникнути обставини, які загрожують якості замовлення. Закон визначає правові наслідки неякісного виконання підрядних робіт. Якщо під час виконання роботи, — як записано у ч. 2 ст. 347 ЦК України, — стане очевидним, що вона не буде виконана на­лежним чином, замовник вправі призначити підрядчикові відповідний строк для усунення недоліків, а при невиконанні підрядчиком цієї вимоги у визначений строк — відмовитися від договору або вимагати відшкодування збитків, або дору­чити виправлення роботи третій особі за рахунок підрядчика.

Редакцію наведеної норми не можна визнати вдалою. По-перше, не ясно, чи має право замовник за очевидності нена­лежного виконання роботи вимагати розірвання договору без попереднього встановлення строку для виправлення недо­ліків, оскільки початок тексту наведеної норми дає підстави для ствердної відповіді, а друга частина заперечує це. Такі сумніви викликає застосування законодавцем вислову "вправі призначити", тобто якщо в такому випадку замовник "вправі призначити" строк для усунення недоліків, то стають невідомими правові наслідки в ситуації, коли замовник не бажає встановити такий строк. По-друге, редакція статті може навести на думку, що в разі розірвання договору з подібних причин замовник позбавляється права вимагати відшкодування збитків. Проте це суперечило б загальним принципам зобов'язального права. Отже редакцію ст. 347 ЦК України у цій частині бажано було б вдосконалити, щоб уникнути подвійного тлумачення.

Настання тих чи інших правових наслідків залежить від ха­рактеру недоліків у виконаному замовленні. Так, відповідно до ч. 1 ст.344 ЦК України, коли підрядчик допустив інші недо­ліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатно виправити зазначені недоліки у відповідний строки або відшкодувати йому необхідні витрати по виправленню своїми засобами недоліків роботи, якщо договором передба­чено таке право замовника, або відповідного зменшення винагороди за роботу. У цьому разі законодавець поділяє недоліки на ті, які виявилися у вигляді відступів від умов до­говору, що погіршили роботу, та інші недоліки в роботі. Цілком очевидно, що під категорію "інших недоліків у роботі" підпадають ті з них, які у принципі не знижують якості роботи, але  є  відступом  від умов договору (наприклад,   підрядчик виконав ремонт квартири шпалерами іншого кольору, ніж це було обумовлено договором). Наявність таких недоліків, однак, не дає замовникові права вимагати розірвання дого­вору й відшкодування збитків, він може лише зажадати відшкодування витрат на виправлення недоліків.

За наявності у роботі істотних відступів від договору або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків (ч. 2 ст. 344 ЦК). Визнають недоліки істотними або незначними самі сто­рони, а у разі спору — суд або арбітражний суд. Замовник має право звернутися до підрядчика з вимогою усунути істотні недоліки. Стосовно побутового замовлення у поста­нові Пленуму Верховного Суду України від 6 липня 1979 р. № 4 (із змінами, внесеними постановами від 29 червня 1984 p., від ЗО червня 1989 р. та від 25 грудня 1992 р.) було дано роз'яснення, що до істотних належать недоліки, які унеможливлюють використання речі відповідно до її цільового призначення або які не можуть бути усунені відносно даного замовника, або для усунення яких потрібні великі затрати праці та часу, або які роблять предмет іншим, ніж передбаче­но договором.

Проте зазначена постанова Пленуму втратила чинність у зв'язку з прийняттям 12 квітня 1996 р. Пленумом Верховного Суду України постанови № 5 "Про практику розгляду цивіль­них справ за позовами про захист прав споживачів", в якій відсутнє вищезгадане роз'яснення щодо істотних недоліків, очевидно у зв'язку з тим, що в Законі України "Про захист прав споживачів" є майже таке саме законодавче визначен­ня поняття істотних недоліків.

Закон, однак, не передбачає можливості примусового виправлення підрядчиком істотних недоліків у роботі на вимогу замовника. І це правильно, оскільки за іншого підходу можливі подальші невиправдані матеріальні витрати. Якщо стає очевидним, що підрядчик професійно і технічно не в змозі усунути істотні недоліки, то економічно недоцільно і без­перспективно примушувати його виправляти заздалегідь невиправні недоліки в роботі. У вищезгаданій ст. 344 ЦК України не встановлюються штрафні санкції (неустойка, штраф) за неякісне виконання роботи. Проте сторони не по­збавлені права передбачати їх у договорі. Штрафні санкції мо­жуть також встановлюватися в окремих законодавчих актах.

Правові наслідки неякісного виконання роботи, передба­чені законодавством, застосовуються й тоді, коли недоліки сталися через несвоєчасне застереження або незастере-ження підрядчиком замовника про обставини, перелічені у ст. 340 ЦК України, та через неякісні матеріали підрядчика.

Підрядчик відповідає за неправильне використання мате­ріалів, наданих замовником. Він також несе відповідальність за будь-яке упущення, що спричинило втрату або пошкоджен­ня ввіреного йому замовником майна. Зміст відповідальності підрядчика за вказані упущення в разі потреби визначають, виходячи із загальних норм зобов'язального права.

Цивільний кодекс України прямо не передбачає відпові­дальності за невиконання підрядчиком замовлення або за прострочення здачі його. Однак правомірність її не викликає сумнівів. Така відповідальність може визначатися окремими нормативними актами. Так, Типовим договором на будів­ництво жилого будинку з надвірними забудовами передбача­лося, що за порушення строку закінчення робіт підрядчик сплачує замовникові за кожний прострочений день пеню у розмірі 0,05 відсотка від вартості робіт і матеріалів підряд­чика, а якщо роботи не закінчені протягом тижня з дня на­стання строку виконання замовлення, підрядчик повинен сплатити замовникові неустойку у розмірі 2 відсотків від вар­тості будівництва.

Певні невигідні правові наслідки передбачені і щодо за­мовника. Так, якщо замовник, незважаючи на своєчасне і обгрунтоване попередження з боку підрядчика, у відповідний строк не замінить недоброякісні або непридатні матеріали, не змінить вказівки щодо способу виконання роботи або не усуне інші обставини, які загрожують міцності чи придатності виконуваної роботи, підрядчик має право відмовитися від до­говору і стягнути збитки, заподіяні з вини замовника. Від­сутність у замовника можливості замінити неякісні матеріали не є підставою для незастосування до нього вказаних санкцій.

Не досить чітким уявляється зміст ст. 341 ЦК України у тій частині, де встановлюється обов'язок підрядчика (організації) відмовитися від виконання договору, якщо замовник не усуне обставин, які загрожують міцності або придатності виконува­ної роботи. На наш погляд, у майбутньому, оновленому цивільному законодавстві  в  основу даної правової норми підстав для відмови підрядчика від неякісного виконання роботи має бути покладено принцип ступеня небезпеки подальшого використання замовлення. Зокрема, підряд­чик — організація чи громадянин — зобов'язаний відмовити­ся від неякісного виконання замовлення, якщо це призведе до заподіяння шкоди державі, суспільству, окремим громадя­нам, зробить небезпечним використання такого замовлення тощо.

З невиконанням або неналежним виконанням замовни­ком своїх обов'язків, що полягають у прийнятті та оплаті вико­наної підрядчиком роботи (статті 342 і 345 ЦК), також пов'язується настання тих чи інших правових наслідків, хоч законодавством спеціально вони не визначаються. Цілком очевидно, що підрядчик має право вимагати відшкодування збитків, завданих такими діями (бездіяльністю) замовника. Не виключається також застосування санкцій у вигляді неус­тойки (пені). Ризик випадкової загибелі чи випадкового пош­кодження предмета підряду, що сталися після прострочення його прийняття, покладається на замовника.

Цивільний кодекс України не встановлює якогось єдиного порядку приймання виконаної роботи і оформлення її результатів. Тому ці дії мають виконуватися з додержанням загальних або спеціальних правил про договір підряду. У ст. 342 ЦК України лише визначається обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядчиком відповідно до догово­ру, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від договору або інших недоліків заявити про них підрядчикові без зволікання. Сторони можуть оформити здачу-приймання результату виконаної роботи відповідним актом або іншим до­кументом. Окремими нормативними актами може бути передбачений обов'язок сторін відповідним чином оформ­ляти приймання замовником виконаної роботи. Як правило, це стосується виконання складних будівельно-монтажних, радіотехнічних та інших робіт.

Закон встановлює строки пред'явлення позовів щодо виявлених у роботі недоліків. За ст. 343 ЦК України такі позови можуть бути пред'явлені замовником з приводу:

1) недоліків у будинках і спорудах, які не могли бути помічені при звичайному прийнятті роботи (приховані недоліки), якщо однією із сторін є громадянин, — протягом трьох років;

2)  прихованих недоліків в іншому майні — протягом одного року;

3)     явних     недоліків     —     протягом     шести     місяців.

Строки   обчислюються   з  дня   здачі   роботи   підрядчиком   І прийняття її замовником.  Проте,  якщо  у договорі  підряду передбачено гарантійний строк і заяву про виявлені недоліки в роботі зроблено в межах гарантійного строку, перебіг стро­ку позовної давності починається з дня подання заяви про недоліки.