§ 2. Зміст договору підряду

Істотним у договорі підряду є умови, які стосуються його предмета, ціни та строку виконання. Саме вони визначають зміст підряду, його особливості.

Як уже зазначалося, предметом договору підряду є результат виконаної підрядчиком роботи. З огляду на це не безспірною є думка про те, що предмет договору підряду — це виконання підрядчиком певної роботи і передача замов­никові її результатів. Фактично таке визначення предмета до­говору підряду відтворює текст законодавчо сформульо­ваного поняття договору, яке містить дані про сторони, їхні права та обов'язки, а також опосередковані дані щодо умов договору. У наведеній думці відбувається, по суті, ототожнен­ня предмета договору підряду з іншими його елементами.

Саме по собі "виконання" замовлення, як правило, не може бути предметом договору ще й тому, що здійснюється воно підрядчиком організаційно самостійно. За такого підходу ми вимушені були б визнати, що, наприклад, предметом купівлі-продажу є не сама відчужувана річ, а дії продавця щодо її відчуження, що суперечить сутності купівлі-продажу.

У договорі підряду мають бути чітко визначені вимоги до його предмета щодо якості, кількості тощо. Пріоритет у фор­мулюванні предмета договору, безумовно, належить за­мовникові, який виходить із своїх потреб. Однак це не озна­чає, що підрядчику законом відведено пасивну роль. Він також бере участь в оцінці предмета, виходячи зі своїх мате­ріальних, професійних та інших можливостей. У деяких випад­ках сторони можуть і не погоджувати ті чи інші вимоги до предмета договору, якщо вони безпосередньо передбачені спеціальними нормативними актами, стандартами, технічни­ми умовами, зразками (наприклад, у сфері побутового обслу­говування, капітального будівництва).

Для досягнення замовленого результату можуть вико­ристовуватися матеріали підрядчика або замовника, можливе також поєднання матеріалів обох сторін. Такий висновок випливає із змісту ст. 332 ЦК України. Разом з тим відповідно до ч. 1 ст. 335 цього кодексу підрядчик зобов'яза­ний виконати роботу, обумовлену договором, із своїх мате­ріалів і своїми засобами, якщо інше не встановлено законом або договором, тобто в останньому випадку припускається, що за загальним правилом матеріали надає підрядчик, а інше може бути передбачено законом або договором. Подібне за­стереження набуває практичного значення у випадку, коли в договорі не визначено сторону, на яку покладається обов'я­зок договору підряду. Такий обов'язок може встановлю­ватися також у спеціальних актах законодавства.

У договорах підряду, які мали право укладати соціалістичні організації, необхідно було обов'язково передбачати норми витрат матеріалів, строки повернення лишків та основних відходів, а також відповідальність підрядчика за невиконання або неналежне виконання цих обов'язків (ст. 338 ЦК). В умо­вах ринкової економіки і утвердження принципів вільного підприємництва наведена норма, на наш погляд, не може бути обов'язковою для юридичних осіб — суб'єктів підприємництва.

Наступною істотною умовою договору підряду є ціна, тобто грошова сума, належна підрядчику за виконане замовлення. Визначення ціни багато в чому залежить від складу сторін до­говору. Так, якщо сторонами в ньому виступають громадяни, то ціна визначається за погодженням між ними. Надання по­слуг за договором підряду організаціями здійснювалося три­валий час, як правило, за цінами відповідно до затверджених; у встановленому порядку прейскурантів, цінників, тарифів, каталогів. Нині в Україні формується система ціноутворення; за законами ринкової економіки, яка реалізується відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України "Про ціноутворення в умовах реформування економіки" від 21 жовтня 1994 p., якою було скорочено обсяги державного; регулювання на деякі види послуг (зокрема, на послуги для; населення з ремонту та виготовлення окулярної оптики і медичних приладів).

На виконання робіт, передбачених договором підряду, складається кошторис, згідно з яким і визначається ціна за­мовлення. У процесі виконання замовлення можуть виник­нути непередбачені обставини і спричинити зміни в кошторисі та відповідно вплинути на ціну. За законом підрядчик повинен своєчасно попередити про це замовника, який має правої відмовитися від договору в разі значного перевищення кош­торису (ч. 2 ст. 334 ЦК).

У кошторисі виконуваних робіт потрібно враховувати вар­тість матеріалів, терміновість виконання замовлення та інші можливі обставини. Вартість замовлення може бути сплаче­на повністю чи частково до початку його виконання або після завершення робіт. Оплата вартості виконаних побутовими підприємствами робіт проводиться, як правило, після вико­нання замовлення, а вартість матеріалів, яка не входить до вартості послуг, сплачується повністю під час оформлення замовлення.

Третьою істотною умовою договору підряду є строк його виконання, яким визначається момент завершення підряд­них робіт і здачі їх результатів замовникові. Цей строк вста­новлюється за погодженням сторін або відповідними норма­тивними актами, адміністративно-плановими завданнями, у яких передбачені максимальні строки виконання робіт (наприклад, у сфері побутового обслуговування).

Сторони, особливо замовник, можуть бути зацікавлені у визначенні початкових і проміжних строків виконання робіт. Початковий строк має значення для проведення допоміжних заходів щодо підготовки необхідних матеріалів, земельної ділянки для забудови, проектно-кошторисної документації тощо. Іноді встановлюють не лише день, а й годину початку підрядних робіт, зокрема у договорі на ремонт жилих примі­щень, коли для з'ясування підготовленості приміщень до ремонту важлива присутність замовника. Наявність у дого­ворі проміжних (етапних) строків дає змогу замовникові кон­тролювати своєчасність і якість ходу робіт, а підрядчику — до­держуватися встановленої технологічної та господарської дисципліни. Проміжні строки можуть встановлюватися і нор­мативними актами (наприклад, щодо пошиття одягу).

Перелічені та інші можливі умови договору підряду потрібно відповідно оформити. У ЦК України безпосередньо не встановлюються спеціальні вимоги до форми договору під­ряду, тому сторони мають право керуватися загальними правилами про угоди, викладеними у статтях 42—44 цього кодексу, якщо інше не передбачено спеціальними норматив­ними актами, що регулюють окремі різновиди договору підряду.

Таким чином, договір підряду може бути укладений як в усній, так і в письмовій формі, оскільки, як правило, його виконання віддалене від моменту укладення певним часом. Якщо робота виконується у присутності замовника (дрібний ремонт), договір на її виконання не потребує обов'язкового письмового оформлення, незалежно від суми ремонту.

Надання побутових послуг оформляється документом встановленої форми (квитанцією, договором, розпискою тощо). Послуги, виконувані в терміновому порядку в присут­ності замовника та за методом самообслуговування, можуть оформлятися видачею жетона, талона, касового чека (п. З Правил побутового обслуговування населення, затвердже­них постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995р.)¹.

Договори на ремонт, будівництво жилих будинків з надвір­ними будівлями, на виконання проектно-пошукових робіт на будівництво жилих будинків з надвірними будівлями, на тех­нічне обслуговування телевізійних антен колективного користування та інші види підрядних робіт укладаються з до­держанням вимог, передбачених типовими договорами. У них визначаються права та обов'язки сторін, порядок прийняття робіт і пред'явлення претензій.

Наслідки недодержання форми договору підряду визнача­ються за загальними нормами цивільного права, якщо інше не передбачено спеціальним законом.

Під час виконання замовлення підрядчик зберігає свою господарську та організаційну самостійність, тобто замовник не має права втручатися в організацію праці підрядчика, у виробничі й технологічні процеси. Це, однак, не означає, що замовник повністю позбавлений можливості впливати на хід і якість виконання замовлення. Так, підрядчик зобов'язаний керуватися у своїй роботі отриманим від замовника завдан­ням, а замовник має право давати певні вказівки щодо спо­собу, строків виконання роботи в порядку, визначеному за­коном.

Обсяг самостійності підрядчика у виборі способу виконан­ня замовлення багато в чому залежить від ступеня визнан-ності ознак предмета договору. Деталізація цих ознак при укладенні договору позбавляє підрядчика певної свободи дій у виконанні замовлення, але разом з тим вона сприяє змен­шенню можливих непорозумінь. Якщо ті чи інші ознаки пред­мета визначені нормативними актами, типовими догово­рами, технічними чи будівельними правилами, то підрядчик повинен їх додержуватися, навіть коли вони не були обумов­лені в договорі.

Організаційно-господарська самостійність підрядчика значною мірою зумовлює існування так званого принципу ризику, суть якого зводиться-до встановлення відповідного розподілу правових наслідків випадкової загибелі матеріалів і предмета підряду між замовником і підрядчиком. Цей прин­цип закріплений як невід'ємна ознака підрядних відносин, що сформульована у вже згадуваній ст. 332 ЦК України. Зміст цієї статті дає підстави припустити, що принцип ризику не може бути скасований угодою сторін.

Ризик підрядчика полягає в тому, що в разі випадкової загибелі предмета підряду до здачі або його неможливості закінчити роботу без вини сторін, підрядчик не має права вимагати винагороди за роботу (ч. 1 ст. 346 ЦК). У законо­давстві нічого не згадується про порядок відшкодування можливих збитків, проте, виходячи із загальних правил зобо­в'язального права, можна дійти висновку, що у такій ситуації ні підрядчик, ні замовник не набувають права на відшкодуван­ня завданих збитків. Може статися так, що підрядчик отримав від замовника певні суми у вигляді авансу. За законом такі суми підлягають поверненню замовникові.

Від загибелі предмета підряду (закінченого чи незакінче-ного) слід відрізняти загибель матеріалів. Відповідно до зако­ну ризик випадкової загибелі або випадкового псування матеріалів несе сторона, що надала матеріали (ст. 339 ЦК). Якщо сталася випадкова загибель предмета підряду і водно­час загибель або випадкове псування матеріалів, наданих підрядчиком, то на нього покладається ризик випадкової загибелі предмета підряду і матеріалів.

У сучасних умовах, коли відбувається перехід від жорстко­го законодавчого регулювання договірних відносин до утвер­дження принципу максимально можливої свободи сторін у формуванні договору, підрядчику і замовнику, на наш погляд, має бути надана можливість по-іншому розв'язувати питання правових наслідків випадкової загибелі або неможливості виконання предмета підряду без вини сторін. Однак у проекті ЦК України (ст. 912) не передбачено право сторін на власний розсуд змінити правило про ризик підрядчика у разі випадко­вої загибелі предмета підряду. Водночас по-іншому вирішено подібне питання у проекті ЦК України щодо ризику випадко­вого знищення матеріалів. Так, згідно зі ст. 900 ризик випад­кового знищення матеріалів або випадкового псування (пош­кодження) до настання строку здачі підрядчиком обумовленої договором роботи несе сторона, що надала матеріали, а після настання цього строку — сторона, що прогаяла строк, якщо інше не встановлено договором або законодавчими актами". Такий підхід можна було б застосувати і до випадків випадко­вого знищення предмета підряду.