Печать
PDF

Розділ III. Зобов'язання з виконання робіт Глава 17. Договір підряду

Posted in Гражданское право - О.В. Дзера Зобов'язальне право

 

§ 1. Поняття та значення договору підряду

За договором підряду, одна сторона (під­рядчик) зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням іншої сторони (замовника) з її або своїх мате­ріалів, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити вико­нану роботу (ст. 332 ЦК)1.

Аналіз наведеного визначення договору підряду дає до­статні підстави для висновку про те, що це консенсуальнип, двосторонній та оплатний договір.

Закон не розкриває змісту робіт, які можуть виконуватися за договором підряду. Безперечним, однак, є факт, що пред­метом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядчика, який набуває тієї чи іншої матеріалізованої фор­ми, оскільки робота виконується з матеріалів сторін і здається У вигляді, придатному для оцінки. Буквальне тлумачення ст. 332 ЦК України виключає можливість віднесення до пред­мета договору підряду робіт, які виконуються без використан­ня матеріалів (наприклад, ремонт годинника, радіоприймача, телевізора без використання запасних деталей чи інстру­ментів). Правда, деякі автори радянського періоду, зокрема В. Г. Вердников, визнавали за можливе розглядати як матеріал річ, що її надавали для ремонту. Відомі випадки виконан­ня робіт без використання матеріалів, але із застосуванням інструментів або без них (риття траншеї, переміщення ванта­жу тощо). Такі роботи можуть бути визнані підрядними, оскільки їх дія спрямована на відповідні зміни матеріальних об'єктів.

У юридичній літературі договір підряду розглядається як один з багатьох так званих договорів про надання послуг, хоч у законодавстві така категорія договорів не виділяється. При цьому необхідно договір підряду відмежовувати від інших договорів, що стосуються надання різних послуг (договорів зберігання, доручення тощо), оскільки в останніх результат роботи не має подібного речового відтворення і використо­вується у процесі самої діяльності виконавця таких послуг. Однак на практиці відносини, які виникають у зв'язку з на­данням послуг, настільки різноманітні, що такі рекомендації щодо розуміння предмета договорів про надання послуг не завжди можуть дати позитивні наслідки. При цьому найбільші труднощі виникають під час визначення правової природи послуг з навчання музики, іноземних мов (репетиторство), з відправлення обрядів, а також послуг, пов'язаних з кінокон­цертною, театральною діяльністю тощо, оскільки для таких послуг характерна відсутність матеріалізованого результату і в цивільному законодавстві фактично немає норм, які б регу­лювали договірні відносини такого роду. До таких відносин можливе застосування (за аналогією) відповідних норм, що регулюють договір підряду.

Отже, за ЦК України, предметом договору підряду є мате­ріалізовані результати створення, перетворення, поновлення і навіть ліквідації речей виробничого, споживчого та науково-культурного призначення. У змісті цієї статті не враховано особливості численних послуг, для яких характерна відсут­ність матеріалізованого результату. У зв'язку з цим певний інтерес становить досвід зарубіжних країн. Так, Цивільним ко­дексом Франції передбачено договір найму робіт і послуг як єдиний договір. Цивільне законодавство Федеративної Рес­публіки Німеччини окремо регулюює договір найму послуг та договір підряду. При цьому предметом договору послуг мо­жуть бути будь-які послуги, а предметом договору підряду — як виготовлення чи переробка речі, так і інший результат виробничої діяльності чи послуг. Отже, за законодавством ФРН лише певна частина послуг розглядається як підряд.

Сторонами у договорі підряду є підрядчик і замовник. Підрядчик — це особа, яка бере на себе обов'язок виконати замовлену роботу (послуги), а замовник — це особа, що за­мовляє виконання певної роботи (послуги), беручи на себе обов'язок прийняти й оплатити її результат.

Договірними сторонами можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи. Підрядні роботи виконують спеціально ство­рені для цього підприємства (будівельні, будівельно-мон­тажні, у сфері побутового обслуговування тощо), а також Інші підприємства, що займаються виробничо-господарською діяльністю. Звичайно спеціалізовані підприємства виступа­ють як підрядчики. Підрядчик має право доручити виконання певної роботи третім особам — субпідрядчикам.

Щодо участі фізичних осіб у підрядних відносинах (особли­во як підрядчиків), то вона істотно обмежувалася законо­давчими актами. Так, відповідно до ст. 333 ЦК України гро­мадянин міг приймати на себе виконання роботи за догово­ром підряду лише у випадках, не заборонених законом, і за умови виконання цієї роботи особистою працею. Певні види робіт (послуг), які не могли виконуватися на підрядних умо­вах, визначалися, наприклад, Положенням про кустарно-ремісничі промисли від 31 травня 1976 р. Положенням, зокрема, заборонялося виготовлення і ремонт зброї, тиражу­вання платівок, кінофільмів, магнітних записів, виготовлення виробів із дорогоцінних металів і каменів, перевезення паса­жирів і вантажів автотранспортними засобами. Безумовно, щодо більшості перелічених у Положенні робіт заборона була цілком виправданою, проте були й такі роботи, заборона яких не мала достатніх підстав.

З прийняттям в Україні законодавства ринкового спряму­вання потреба в застосуванні багатьох раніше чинних актів стосовно індивідуальної трудової діяльності відпала. Осново­положними принципами нового законодавства стали вільне економічне самовизначення громадян, свобода підприєм­ництва тощо. Так, за ст. 12 Закону України "Про власність" громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємниць­кої діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціо­нерні товариства,  а також на майно,  одержане  внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених за­коном. Громадяни, індивідуальна трудова діяльність яких має ознаки підприємництва, повинні додержуватися правил, визначених Законом України "Про підприємництво". Для цього їм необхідно набути статуса підприємця або утворити (самостійно чи разом з іншими особами) підприємство з пра­вами юридичної особи, здійснивши державну реєстрацію під­приємництва у виконавчому комітеті відповідної ради (дер­жавній адміністрації). Громадянин, який бажає набути стату­са підприємця без створення юридичної особи, подає до виконавчого комітету заяву, реєстраційну картку встановле­ного зразка та документ, що засвідчує сплату коштів за дер­жавну реєстрацію (ст. 8).

Проголошуючи свободу підприємництва, законодавець водночас передбачає види діяльності, для заняття якими необхідно одержати спеціальний дозвіл (ліцензію). Це, зокре­ма, ремонт спортивної та мисливської зброї, виготовлення та реалізація медикаментів і хімічних речовин, виготовлення горілчаних і тютюнових виробів. Деякі інші види діяльності зокрема виготовлення і реалізація наркотичних засобів, військової зброї та боєприпасів до неї, як зазначається у ст. 4 Закону України "Про підприємництво", можуть викону­вати лише державні підприємства та організації.

Підрядні відносини безпосередньо врегульовано стат­тями 332-356 ЦК України. Норми цих статей мають загаль­ний характер. Тому щодо окремих видів договору підряду, яким властива специфіка, можуть прийматися спеціальні нормативні акти. У ЦК України враховано особливості лише договору підряду з обслуговування побутових потреб грома­дян (договір побутового замовлення). Окремими статтями регулюється договір підряду на капітальне будівництво (статті 353-357 ЦК), що зумовлено особливим порядком укладення і виконання цього договору, а раніше — також існуванням планово-адміністративної системи в СРСР. Тому договір підряду на капітальне будівництво розглядався в юридичній літературі як самостійний, а не як різновид загального дого­вору підряду. Нині, коли відбуваються докорінні зміни у плано­вій системі, така кваліфікація договору підряду на капітальне будівництво втрачає будь-які підстави.

У проекті ЦК України різновидами підряду визнані: побу­товий підряд, будівельний підряд, підряд на виконання науково-пошукових та дослідно-конструкторських робіт. Крім того, у проекті ЦК виділяється окрема категорія договорів про на­дання послуг.

У період ринкових реформ поширилися підрядні договори на так званих давальницьких умовах, що зумовило необхід­ність їх спеціалізованого правового.врегулювання. Відповідно Верховна Рада України прийняла Закон України "Про опера­ції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах" від 15 вересня 1995 р.1 (До прийняття цього за­кону такі відносини регулювалися Декретом Кабінету Міністрів України "Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах" від 17 травня 1993 р.2).

Відповідно до ст. 1 цього закону операціями з давальниць­кою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах мають вважатися "операції по переробці (обробці, збагаченню чи використанню) давальницької сировини незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій) по переробці цієї сировини, ввезеної на митну територію України (чи закупленої іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) чи вивезеної за її межі з метою одержання готової продукції за відповідну плату". Розрахунки за пере­робку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини можуть здійснюватися у грошовій формі, шляхом виділення частини давальницької сировини чи готової про­дукції або з використанням трьох форм одночасно за згодою замовника і виконавця (ст. 6 Закону). Даний закон встанов­лює також особливий порядок ввезення на митну територію України давальницької сировини, порядок реалізації готової продукції на території України та ін.

Окремі нормативно-правові акти регулюють відносини з переробки певних видів сировини у внутрішньому товаро­обігу. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 8 квітня 1996    р.  № 411   був затверджений  Порядок переробки си­ровини на спирт етиловий, коньячний і плодовий, алкогольні напої на давальницьких умовах і їх використання в 1996-1997    роках3. Відповідно до цього Порядку питома вага да­
вальницької сировини або частини готової продукції, яка йде на оплату переробки давальницької сировини, має становити не менше як 50 відсотків від обсягу переробки чи виходу го­тової продукції.

Переробка давальницької сировини досить широко засто­совується в аграрному секторі економіки, нафтопереробній промисловості та деяких інших сферах виробництва. Харак­терною рисою цих відносин є те, що в усіх випадках власни­ками давальницької сировини, переданої на переробку, та виготовленої з неї готової продукції є замовники, крім сировини і готової продукції, які є платою виконавцям за переробку.

Договір підряду дуже важливо відмежовувати від інших близьких за зовнішніми ознаками договорів, оскільки не­правильне застосування до підрядних відносин законодавст­ва, що регулює інші договірні відносини, може суттєво пору­шити права сторін.

Особливі труднощі виникають у разі потреби розмежувати договір підряду і трудовий договір, кожний з яких має свої істотні ознаки. Так, якщо предметом договору підряду є певний матеріальний результат виконаної роботи, то для тру­дового договору він не обов'язковий, оскільки в останньому, випадку головне значення має трудова діяльність взагалі, а не виконання разової конкретної роботи. За трудовим дого­вором працівник виконує роботу відповідно до його кваліфи-кації, посади протягом невизначеного або певного строку, При цьому виконувана робота може мати виробничо-техніч­ний, організаційно-керівний, громадсько-політичний та інший характер.

Підрядчик організаційно самостійний у виробничому про­цесі, замовникові не підпорядкований, виконує роботу пере­важно своїми засобами та інструментами і на свій ризик. За трудовим договором працівник підпорядкований адміністра­ції, додержується встановлених правил внутрішнього розпо­рядку, роботу виконує, як правило, засобами організації і не несе ризику випадкової загибелі предмета праці.

Розмежовуються ці договори й за колом їх учасників. Так, якщо у договорі підряду підрядчиком може бути як організа­ція, так і громадянин, то за трудовим договором виконавцем роботи (працівником) виступає лише громадянин. За трудо­вим договором працівник зараховується наказом до штату певної організації, що породжує відповідні правові наслідки з приводу оплати праці і відпочинку працівника, його соціаль­ного забезпечення тощо.

На практиці мають місце випадки укладення між громадя­нином і організацією трудової угоди на виконання першим певної роботи. Однак це ще не свідчить про виникнення тру­дових відносин, на які має поширюватися трудове законодав­ство. Лише за наявності всіх згаданих вище ознак можна зробити висновок про приналежність конкретної угоди до тру­дового договору чи договору підряду.

Договір підряду слід відмежовувати також від інших суміжних цивільно-правових договорів (купівлі-продажу, по­ставки, перевезення тощо), адже це може вплинути на вико­нання умов договору, на розрахунки сторін і, врешті, на умови та обсяг їх відповідальності за неналежне виконання договір­них зобов'язань.

Наприклад, фірма "Армор ЛТД" (США) звернулася до Вищого арбітражного суду України (ВАСУ) з позовом про стягнення з AT "Лубнифарм" (Україна) 254 тис. доларів США. На обгрунтування своїх вимог позивач (фірма "Армор ЛТД") посилалася на те, що за контрактом № АЛ/5 від 5 вересня 1994 р. ним була поставлена фармацевтична сировина для виготовлення цитрамону на давальницьких умовах. Відповід­но до додатків до контракту фірма "Армор ЛТД" передала відповідачеві на реалізацію 7 466 000 упаковок цитрамону по 5 центів за упаковку на загальну суму 373 тис. доларів США, і в рахунок оплати переробки відповідачеві було надано час­тину сировини. AT "Лубнифарм" виконало свої зобов'язання по перерахуванню коштів за реалізовану продукцію частково, заборгувавши 254 тис. доларів США.

AT "Лубнифарм" заперечувало позов, посилаючись, зокре­ма, на те, що поставка сировини здійснювалася на умовах купівлі-продажу, а відтак воно як покупець виконало зобов'язання, сплативши вартість сировини.

Рішенням ВАСУ від 21 листопада 1996 р. у позові було від­мовлено. Постановою судової колегії ВАСУ від 11 січня 1997 р. рішення від 21 листопада 1996 р. було скасоване, а позовні вимоги задоволені1. У постанові судової колегії ВАСУ на обгрунтування прийнятого рішення, зокрема, зазначалося, що фармацевтична сировина, яка надійшла від фірми "Армор ЛТД" товариству "Лубнифарм" за контрактом № АЛ/5 та додатками до нього, є давальницькою, а продукція, виго­товлена з цієї сировини, підлягала реалізації з умовою пере­рахування коштів фірмі "Армор ЛТД". Такий висновок під­тверджується митною декларацією, в якій поставлену сировину визнано давальницькою, довідками про взаємороз-рахунки сторін контракту, платіжними документами, за якими кошти перераховувалися за цитрамон, а не за сировину, та іншими доказами. Зазначену постанову судової колегії Президія та Пленум ВАСУ залишили в силі.

На наш погляд, однією з причин, що призвела до різного тлумачення контракту сторонами, є невдала редакція тексту самого договору, в якому була відсутня його назва (договір купівлі-продажу чи договір підряду). Предмет контракту визначався сторонами як "поставка фармацевтичної сиро­вини (специфікація № 1) для виробництва лікарських форм", сторони контракту названі відповідно Постачальник (фірма "Армор ЛТД") і Одержувач (AT "Лубнифарм'). Тому судові інстанції змушені були оцінювати інші докази, пов'язані виконанням контракту, яких виявилося достатньо для визнання його підрядним договором на переробку даваль­ницької сировини, з чим не можна не погодитись.