§ 3. Відповідальність сторін за порушення договору контрактації

За невиконання або неналежне виконання сторонами своїх обов'язків за договором контрактації перед­бачено майнову відповідальність у формі неустойки і відшко­дування збитків. Зокрема, у разі невиконання договору за кількістю, асортиментом і строками здачі сільгосппродукції господарства сплачують заготівельним організаціям і пере­робним підприємствам неустойку, розмір якої встановлює­ться у договорі у відсотковому відношенні до вартості недо-поставленої продукції за цінами, обумовленими в договорі, з урахуванням їх індексації у зв'язку з інфляційними процесами, крім випадків недобору продукції внаслідок стихійного лиха.

У сфері контрактації діє вимога реального виконання зобо­в'язань: кількість продукції, не зданої господарством у вста­новлені договором періоди (строки), підлягає здачі в інші строки, погоджені сторонами, і зарахуванню в період її фактичної здачі, за винятком тих видів продукції, вироб­ництво яких має сезонний характер і поповнити нездану кількість їх неможливо. Штраф за нездачу господарством продукції обчислюється, виходячи лише з вартості продукції, не зданої у попередньому періоді. Господарство відповідає також за неповернення тари, наданої йому заготівельником, відшкодовує   заготівельникові   збитки,   яких   він   зазнав   у зв'язку з тим, що господарство не підготувало продукцію до здачі на місці і не попередило про це заготівельника, тощо.

З господарства, яке уклало договір контрактації, не може бути стягнуто штраф за неналежну якість продукції, якщо інше не передбачено інструкціями, правилами про порядок прове­дення закупівель або в договорі за згодою обох сторін вста­новлено санкції за таке порушення. Заготівельникові не на­дано право стягувати з господарства вартість недоброякісної продукції у безспірному порядку. Як сторона у договорі по­ставки заготівельник відповідає за неналежну якість продук­ції перед споживачем (одержувачем). Проте він не має права перекласти на господарство під виглядом збитків суми штра­фів, сплачених одержувачам за поставку сільгосппродукції неналежної якості, крім випадків, коли господарство, не пред'явивши продукцію заготівельникові для приймання, відвантажило її одержувачеві.

За невиконання договірних зобов'язань з приймання про­дукції заготівельник сплачує товаровиробникові неустойку, як правило, у такому самому розмірі, в якому товарови­робник відповідає перед контрактантом за несвоєчасну здачу продукції. Контрактант, крім того, відшкодовує виробникові продукції фактичні витрати, пов'язані з доставкою її в обидва кінці (якщо ця продукція завозилася до місця приймання транспортними засобами господарства). У договорі може бути передбачено відповідальність контрактанта за невико­нання в обумовлені строки договірних зобов'язань із зустріч­ного продажу цукру, олії, меляси тощо.

Відповідальність сторін за порушення договору контракта­ції будується на принципі вини (умислу або необережності), яка презюмується (ст. 209 ЦК). Господарство звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором, якщо "їх не виконано внаслідок стихійних лих чи інших несприятливих умов або з вини заготівельника. Питання про те, чи є певна обставина стихійним лихом, вирішується згідно з правилами, що їх застосовують при страхуванні майна кол­госпів, держгоспів та інших господарств. До інших несприят­ливих умов відносять природні та інші об'єктивні фактори, які свідчать про відсутність вини господарства (наприклад, забо­рона здавати худобу у зв'язку з Ті масовим захворюванням). Доказами   на   підтвердження   цих   обставин   можуть   бути висновки державної інспекції по заготівлях та якості про­дукції, довідки ветеринарного нагляду, довідки метеослужби, акти, складені за участю представника страхової організації, тощо. Вина заготівельника полягає у ненаданні допомоги в організації виробництва 1 транспортуванні продукції на при­ймальний пункт, непогодженні графіка здачі, незабезпеченні тарою і пакувальними матеріалами тощо. Арбітражні суди оцінюють подані господарством документи, з'ясовують, на яких площах загинули посіви, чи була можливість здати хоч би частину продукції за рахунок знятого врожаю з інших площ, чи вживало господарство заходів, щоб запобігти негативним наслідкам стихійного лиха або іншим несприятливим умовам. З урахуванням усіх цих обставин і вирішується питання про звільнення господарства від відповідальності за невиконання зобов'язання за договором контрактації.