§ 4. Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою

Правовою підставою виникнення зобов’язання юридичної або фі­зичної особи відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником чи іншою особою, є ст. 1172 ЦК. Передбачається кілька можливих ситуацій, коли зазначене зобов’язання може виникнути:

а) коли шкода була завдана найнятим юридичною або фізичною особою працівником під час ви­конання ним своїх трудових (службових) обов’язків;

б) коли шкода була завдана іншій особі підрядником, що діяв за завданням замовника;

в)  коли шкода була завдана учасником (членом) підприємницького това­риства або кооперативу під час здійснення ним підприємницької діяль­ності або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Загальною ознакою зобов’язань, що виникають у зазначених вище випадках, є те, що всі вони характеризуються багатосуб’ єктністю. У кожному із них присутні три суб’єкта:

а) відповідальна за шкоду юридична або фізична особа;

б) безпосередній заподіювач шкоди під час виконання ним трудових (службових) обов’язків або при виконанні завдання замовника за договором підряду, чи який діяв від імені під­приємницького товариства, учасником якого він є, або від імені коопе­ративу, до складу членів якого заподіювач шкоди входить;

в) потерпі­лий, тобто особа, яка зазнала завданої їй шкоди.

Таким чином, ідеться про зобов’язання, які можуть мати місце у трьох сферах приватно-правових відносин:

а) у сфері трудових (служ­бових) правовідносин;

б) у сфері цивільно-правових договірних, зо­крема підрядних відносин;

в) у сфері відносин, пов’ язаних з участю у підприємницькому товаристві або членством у відповідному коопе­ративі.

Поряд із загальними умовами, при відшкодуванні шкоди, завданої у зазначених випадках, слід враховувати деяку специфіку правовідно­син, що виникають при здійсненні цього відшкодування.

Шкода у даному разі як умова виникнення обов’язку з її відшко­дування якихось особливостей не набуває. Особливість вбачається у неправомірності поведінки заподіювача шкоди, який при виконан­ні покладених на нього трудових (службових) обов’язків чи обов’язків за договором підряду за замовленням замовника або здійснюючи представництво (виконуючи доручення) підприємницького товари­ства чи кооперативу, учасником (членом) яких він є, діяв неналежним чином. А оскільки останній діяв, хоч і неправомірно, але за умов ви­конання доручень свого роботодавця чи замовника-контрагента за договором підряду чи дорученням підприємницького товариства (кооперативу), то автоматично поведінка останніх набуває ознаки неправомірної.

Однак слід зазначити, що перш ніж покласти на роботодавця, за­мовника чи підприємницьке товариство або кооператив обов’ язок з відшкодування шкоди, завданої працівником, підрядником, учасником товариства чи членом кооперативу, необхідно виявити наявність при­чинного зв’ язку між поведінкою заподіювача шкоди і самою шкодою. Адже такий обов’язок не виникатиме, якщо працівник отримав від­пустку, під час якої ним була завдана іншій особі майнова чи моральна шкода. Тому слід з’ясувати, що: а) безпосередній заподіювач шкоди дійсно під час її завдання перебував з юридичною або фізичною осо­бою у трудових (службових) правовідносинах або він був підрядником за договором підряду із замовником, укладеним належним чином, або учасником підприємницького товариства чи членом кооперативу; б) що шкода була завдана під час і безпосередньо при виконанні за- вдавачем шкоди покладених на нього обов’язків як на працівника за трудовим договором (контрактом) або як на підрядника за договором підряду, чи при виконанні представницьких повноважень від імені підприємницького товариства, кооперативу, учасником (членом) яких є завдавач шкоди. В одній із цивільних справ судом було встановлено, що підрядник, використовуючи підйомний кран у будівництві споруди, його стрілою зачепив лінію електропостачання, пошкодивши її. За­вдана при цьому шкода була відшкодована замовником за договором підряду.

Суттєвою особливістю зобов’ язань, що виникають з приводу від­шкодування шкоди, завданої у зазначених випадках, є те, що законом проводиться досить чітке відмежування особи, яка безпосередньо завдала шкоди, та особи, яка має цю шкоду відшкодовувати:

а) пра­цівника (службовця) і юридичної або фізичної особи, з якою праців­ник (службовець) перебуває у трудових (службових) відносинах;

б)  підрядника і замовника, з яким підрядник перебуває в договорі підряду;

в) учасника (члена) підприємницького товариства чи коопе­ративу і підприємницьке товариство чи кооператив, учасником (чле­ном) якого він є.

Внаслідок такої диференціації в юридичній літературі резонно по­стає запитання: у чому ж полягає вина осіб, на яких покладається обов’язок з відшкодування завданої їхнім працівником чи іншими осо­бами шкоди? Вважається, що оскільки всі дії працівників (службовців) та інших осіб, коли вони вчиняються для виконання певних трудових (службових) та інших обов’язків, юридично прирівнюються до дій юридичної або фізичної особи та інших зобов’язаних суб’єктів, то й у разі завдання шкоди вони діють від імені та в інтересах зазначених роботодавців, замовників та підприємницьких товариств і кооперати­вів, а тому і вина безпосереднього заподіювача шкоди, який перебуває у відповідних відносинах з юридичною, фізичною чи іншою уповно­важеною особою, яка передбачена відповідачем відповідно до ст. 1172 ЦК, має визнаватися виною останніх^[31].

Не заперечуючи проти такої думки в принципі, необхідно зробити деякі уточнення. Насамперед навряд чи можна погодитися з тим, що у разі завдання шкоди працівник, замовник чи представник підпри­ємницького товариства або кооперативу діють в інтересах відповід­ного роботодавця, замовника, підприємницького товариства або коо­перативу. З точки зору останніх завдання шкоди завжди поза межами їхнього інтересу. Завдана шкода для них — явище завжди неочікува- не, хоч вона нерозривно пов’язалася з виконуваним правомірним дорученням, покладеним на виконавця. В будь-яких діях працівника, підрядника, представника підприємницького товариства або коопе­ративу, якщо вони вчинювалися в межах покладеного на них обов’ язку згідно з договором, уособлюються відповідні юридичні або фізичні особи, завдання яких виконували працівник, підрядник, представник. Оскільки поведінка останніх фактично в собі уособлює діяльність роботодавця, замовника, підприємницького товариства або коопера­тиву, то й обов’ язок з відшкодування шкоди покладається на зобов’язану юридичну або фізичну особу не як за чужі дії, а за свої, не за чужу вину, а за свою. Вина відповідальної юридичної або фі­зичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, підрядником чи учасником підприємницького товариства або членом кооперативу пов’язується з певним ризиком настання негативних наслідків нена­лежної поведінки виконавця їхнього доручення. Це природно, адже згадані юридична або фізична особи, відповідальні за шкоду, завдану виконавцем їхніх завдань (доручень), як правило, є суб’єктами під­приємництва, їхня вина у даному разі полягає у залежному від їхньої волі власному ставленні до вжиття чи невжиття адекватних заходів запобігання тому, щоб поведінка працівника, найнятого за трудовим договором, підрядника за договором підряду, виконуючого підпри­ємницьку чи іншу діяльність від імені підприємницького товариства чи кооперативу їхнього учасника (члена) під час виконання й у зв’язку з виконанням покладеного на них завдання, не набувала характеру протиправної і не стала шкідливою для оточення незалежно від того, чи то для третіх осіб, чи для інших осіб, наприклад, працівників того ж самого роботодавця.

Оскільки вина особи, відповідальної за завдану шкоду, у даному разі уособлюється неналежною поведінкою (виною) безпосереднього завдавача шкоди, до нього можуть бути пред’ явлені регресні вимоги відповідно до ст. 1191 ЦК.