§ 13. Відшкодування державою шкоди, завданої злочином

Статтями 1177 та 1207 ЦК встановлено, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок злочину, а також майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, у разі, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо ця особа є неплатоспроможною, відшкодовується державою. Цими ж статтями передбачено, що умови та порядок відшкодування державою зазначеної шкоди встановлюються законом. Отже, вони не мають прямої дії й можуть бути реалізовані на практиці виключно за допомогою спе­ціально прийнятого закону, який на сьогодні відсутній. Не підлягають застосуванню в цьому випадку також і норми Конституції України як норми прямої дії, оскільки Конституція України не передбачає права на відшкодування за рахунок держави шкоди потерпілим від злочину.

Вважається, що розробка механізму відшкодування державою за­вданої злочином шкоди була викликана необхідністю додержання га­рантій у сфері забезпечення прав потерпілих від злочину^[53], усвідомлен­ням соціальної несправедливості остаточності інтересів жертви зло­чину в аспекті розкриття злочину ^[54].

Частково зазначене питання могло бути вирішене приєднанням України до Європейської конвенції щодо відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів від 24 листопада 1983 р.^[55], яка станом на липень 2010 р. набула чинності для 25 європейських країн. Однак підписана від імені України в квітні 2005 р. зазначена Конвенція не ратифікована й не має юридичної сили на території України. Крім того, зазначена Конвен­ція згідно зі ст. 1 не має безпосередньої прямої дії та може бути засто­сована виключно через механізми національного законодавства.

Намагання розробити спеціальний закон щодо компенсації держа­вою завданої злочином шкоди час від часу приймаються. Вважається, що він має бути спрямований на компенсацію завданій фізичній особі шкоди, зміст якої визначається ЦК, однак публічно-правовими засо­бами. При цьому посилання на цей закон у статтях 1177 та 1207 ЦК не повинно змінювати його публічно-правової суті.

Передбачена вказаними статтями за рахунок держави компенсація шкоди потерпілим від злочину не може розглядатися як цивільно- правове зобов’язання й не є майновою відповідальністю, перекладеною із злочинця на державу. В цьому випадку доречно вести мову лише про виконання державою її соціальних функцій, створення жертві додат­ково до існуючих засобів правового захисту допоміжних, привілейо­ваних механізмів усунення негативних наслідків вчиненого злочину. За своїми функціями та завданнями відшкодування за рахунок держа­ви завданої злочином шкоди є наближеним до системи соціального забезпечення й має існувати як її елемент.

Питання про види шкоди, її зміст та обсяг допустимої компенсації потерпілим залежить від фінансових можливостей держави. Так, ст. 4 Конвенції рекомендує здійснювати компенсацію щонайменше втраче­ного заробітку, витрат, пов’язаних із лікуванням, госпіталізацією і по­хованням, а стосовно утриманців — втрату утримання.

Європейський досвід прийняття подібних нормативних актів свід­чить про поступове розширення кола злочинів, у яких потерпілі отри­мують право на компенсацію, а також запровадження її мінімальних та максимальних меж. Очевидною також стає проблема встановлення пріоритетності (черговості) виплат по кожній із складових завданої шкоди, співвідношення сум, які потерпілий чи члени його сім’ї або інші особи отримують у порядку цивільно-правового страхування життя та здоров’я, соціального забезпечення чи соціального страху­вання, а також із законодавством, яке регулює порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.

Невирішеним також є питання про органи, які надаватимуть допо­могу потерпілим, здійснюватимуть обрахування, а також призначення виплат. Ними можуть бути як спеціально створений Фонд допомоги потерпілим від злочинних посягань, так і територіальні органи Мініс­терства юстиції України, соціального захисту або суд.

^[1] Смирнов, В. Т. Общее учение о деликтньїх обязательствах в советском граждан- ском праве [Текст] : учеб. пособие / В. Т. Смирнов, А. А. Собчак. - Л., 1983; Цивільне право України. Академічний курс [Текст] : підручник: у 2 т. / за заг. ред. Я. М. Шев­ченко. - К., 2003. - Т. 2. - С. 322.

^[2] Боброва, Д. В. Деликтная ответственность и ее роль в охране прав граждан и социалистических организаций [Текст] / Д. В. Боброва // Повьшение роли гражданско- правовой ответственности в охране прав и интересов граждан и организаций. - Киев, 1988. - С. 142.

^[3] Див.: Бартошек, М. Римское право: Понятия, терминьї, определения [Текст] : пер. с чеш. / М. Бартошек. - М., 1989. - С. 104; Зобов’язальне право: Теорія і практи­ка [Текст] : навч. посіб. для студ. юрид. вузів і ф-тів ун-тів / О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова, В. В. Луць та ін. / за ред. О. В. Дзери. - К., 1998. - С. 103-104.

^[4] Российское гражданское право [Текст] : учебник / под ред. З. Г. Криловой,З. П. Гаврилова. - М., 1999. - С. 371.

^[5] Харитонов, Е. О. Гражданское право. Частное право. Цивилистика. Физические лица. Юридические лица. Вещное право. Обязательства. Видьі договоров. Авторское право. Представительство [Текст] : учеб. пособие / Е. О. Харитонов, Н. А. Саниахме- това. - К., 2002. - С. 712.

^[6] Гражданское право [Текст] : учебник : в 2 т. / отв. ред. Е. А. Суханов. - М., 2000. - Том ІІ. Полутом 2. - С. 363.

^[7] Красько, И. Е. Некоторьіе теоретические проблеми института возмещения вре- да [Текст] / И. Е. Красько // Актуальньїе проблеми формирования правового государ- ства : краткие тез. докладов и науч. сообщений респ. науч. конф. - Харьков, 1990.-   С. 118 - 119.

^[8] Ігнатенко, В. М. Характеристика підстав виникнення недоговірних зобов’язань [Текст] / В. М. Игнатенко // Проблеми законності : Ресублік. міжвідом. наук. зб. - Х. : Нац. юрид. акад. України, 2000 - С. 69.

^[9] Докладніше про це див.: Ківалова, Т. С. Зобов’язання відшкодування шкоди у цивільному законодавстві України (теоретичні аспекти) [Текст] : монографія / Т. С. Кі- валова ; М-во освіти і науки України; Одеська нац. юрид. акад. - Одеса : Юрид. л-ра, 2008. - С. 107-118.

^[10] Див., напр.: Советское гражданское право [Текст] : учебник : в 2 т. / под ред. О. А. Красавчикова. - М., 1985. - Т. 2. - С. 352.

^[11] Див., напр.: Цивільне право України. Академічний курс [Текст] : підручник: у 2 т. / за заг. ред. Я. М. Шевченко. - К., 2003. - Т. 2. Особлива частина. - С. 333.

^[12] З приводу принципів інституту (зобов’язань) відшкодування шкоди заслуговує на увагу їхня класифікація, здійснена Т. С. Ківаловою. На її думку, зазначені принципи поділяються на спеціальні (тобто такі, що стосуються лише даного конкретного інсти­туту), зокрема принцип виникнення обов’язку відшкодування шкоди на імперативних засадах унаслідок припису закону, рішення суду тощо; принцип повного відшкодуван­ня шкоди; принцип субсидіарного застосування норм глави 82 ЦК України до відносин відшкодування шкоди, завданої (зазнаної) учасниками регулятивних цивільних від­носин; а також на специфічні принципи. До останніх, на думку автора, належать такі, що стосуються регулювання лише окремих випадків завдання шкоди, як-от: принцип «генерального делікту», згідно з яким кожне завдання шкоди іншій особі вважається правопорушенням; принцип покладення цивільно-правової деліктної відповідальності лише на деліктоздатну особу; принцип покладення обов’ язку відповідати за завдану шкоду на особу винну, в її завданні, крім випадків, передбачених законом, коли відпо­відальність покладається на третю особу, прямо визначену у законі. При цьому автор додає, що специфічні принципи існують чи можуть існувати також стосовно регулю­вання інших особливих відносин відшкодування шкоди (наприклад, стосовно відшко­дування шкоди, завданої при самозахисті, діє принцип правомірності самозахисту тощо). Див.: Ківалова, Т. С. Зобов’язання відшкодування шкоди у цивільному законодавстві України (теоретичні аспекти) [Текст] : монографія / Т. С. Ківалова ; М-во освіти і науки України; Одеська нац. юрид. акад. - Одеса : Юрид. л-ра, 2008. - С. 96.

^[13] Приступа, С. Н. Понятийная сущность и методологическое значение компенса- ционной функции гражданского права [Текст] С. Н. Приступа // Проблемь законности : Респ. межвед. науч. сб. - Харьков, 1996. - С. 82.

^[14] Див., напр.: Матвеев, Г К. Вина в советском гражданском праве [Текст] / Г. К. Мат- веев. - Киев, 1951. - С. 7; Красавчиков, О. А. Юридические факти в советском граж­данском праве [Текст] / О. А. Красавчиков. - М., 1958. - С. 57.

^[15] Матвеев, Г. К. Вина в советском гражданском праве [Текст] / Г. К. Матвеев. - Киев, 1951. - С. 13-15.

^[16] Алексеев, С. С. Гражданская ответственность за невьіполнение плана железно- дорожной перевозки [Текст] / С. С. Алексеев. - М., 1959. - С. 49.

^[17] Брагинскй, М. И. Договорное право: Общие положения [Текст] / М. И. Брагин- ский, В. В. Витрянский - М., 1997. - С. 569-570.

^[18] Харитонов, Е. О. Гражданское право Украиньї [Текст] : учебник / Е. О. Харито- нов, Н. А. Саниахметова. - Харьков, 2004. - С. 809.

^[19] Смирнов, В. Т. Общее учение о деликтньїх обязательствах в советском граждан- ском праве [Текст] : учеб. пособие / В. Т. Смирнов, А. А. Собчак. - Л., 1983. - С. 56.

^[20] Див., напр.: Гражданское право [Текст] : учебник: в 2 т. / отв. ред. Е. А. Суханов.-   2-е изд., перераб. и доп. - М., 2000. - Том 2. Полутом 2. - С. 370.

^[21] Ведомости Верхов. Совета СССР. - 1959. - № 1. - Ст. 15.

^[22] Сборник нормативньїх актов. - М., 1977. - С. 931-933.

^[23] Ведомости Верхов. Совета СССР. - 1990. - № 26. - Ст. 942.

^[24] Ведомости Верхов. Совета СССР. - 1991. - № 26. - Ст. 26.

^[25] Горшенев, В. М. Способьі и организационньїе формьі правового регулирования в социалистическом обществе [Текст] / В. М. Горшенев. - М., 1972 .- С. 52-53.

^[26] Брагинский М. М. Договорное право: Общие положения. [Текст] / М. И. Брагин- ский, В. В. Витрянский - М., 1997 - С. 604.

^[27] Гражданское право [Текст] : учебник в 2 т. / отв. ред. Е. А. Суханов. - 2-е изд. перераб. и доп. - М., 2000. - Том ІІ. - Полутом 2. - С. 279.³ Відом. Верхов. Ради України. - 1992. - № 49. - Ст. 668.

^[28] Психологічний словник [Текст] / за ред. В. I. Войтка. - К., 1982. - С. 1985.

^[29] Грибанов, В. П. Осуществление и защита гражданских прав [Текст] / В. П. Гри- банов. - Изд. 2-е, стер. - М., 2001. - С. 117-119 (Классика российской цивилистики).

^[30] Рішення Верховного Суду України: Щорічник. Офіційне видання [Текст] / за заг. ред. В. Ф. Бойка. - Ю, 1997. - С. 119-120.

^[31] Цивільне право України. Академічний курс [Текст] : підручник : у 2 т. / за заг. ред. Я. М. Шевченко. - Ю, 2003. - Т. 2. Особлива частина. - С. 337.

^[32] Від лат. actum - дія, документ, вияв якої-небудь діяльності.

^[33] Відом. Верхов. Ради України. - 2000. - № 23. - Ст. 176.

^[34] Див., напр.: Харитонов, Е. О. Гражданское право Украиньї [Текст] / Е. О. Хари­тонов, Н. А. Саниахметова. - Харьков, 2004. - С. 878.

^[35] Красавчиков, О. А. Возмещение вреда, причиненного источником повьшенной опасности [Текст] / О. А. Красавчиков. - М., 1966. - С. 34.

^[36] Зобов’язальне право: теорія і практика [Текст] / за ред. О. В. Дзери. - К., 1998.-   С. 843-848.

^[37] Шиминова, М. Я. Гражданско-правовьіе гарантии охраньї здоровья и имущества граждан [Текст] / М. Я. Шиминова // Сов. государство и право. - 1982. - № 12. - С. 6.

^[38] Майданик, Л. А., Материальная ответственность за повреждение здоровья [Текст] / Л. А. Майданик, И. Ю. Сергеева - М., 1968. - С. 48.

^[39] Маслов, В. Ф. Обязательства из причинения вреда [Текст] / В. Ф. Маслов. - Харьков, 1961. - С. 24.

^[40] Красавчиков, О. А. Возмещение вреда, причиненного источником повьшенной опасности [Текст] / О. А. Красавчиков. - М., 1966. - С. 34-66.

^[41] Советское гражданское право [Текст] : учебник в 2 т. / под ред. О. А. Красавчи- кова. - М., 1985. - С. 388.

^[42] Ойгензшхт, В. А. Воля и волеизьявление. [Текст] / В. А. Ойгензшхт. - Душанбе, 1983. - С. 133-144.

^[43] Див.: Концепція державного регулювання безпеки та управління ядерною галуззю в Україні. [Текст] : схвал. постановою Верхов. Ради України від 25 січ. 1994 р. № 3871- ХІІ /Ядерне законодавство. Збірник нормативно-правових актів. - К., 1998. - С. 8-19.

^[44] Ядерне законодавство. Збірник нормативно-правових актів. - К., 1998. - С. 516.

^[45] Відом. Верхов. Ради України. - 1996. - № 44. - Ст. 222.

^[46] Там само. - 1995. - № 22. - Ст. 81. / у ред. станом на 3 грудня 1997 р. // Голос України. - 1998. - 6 січ.

^[47] Там само. - 1995. - № 27. - Ст. 198.

^[48] Там само. - 2001. - № 15. - Ст. 46.

^[49] Див. напр. Рішення у справі «Білуха проти України» від 9 листопада 2006 р. // Офіц. вісн. України. - 2007. - № 19. - Ст. 785; Рішення у справі «Воловік проти Укра­їни» від 6 груд. 2007 р. // Офіц. вісн. України. - 2008. - № 32. - Ст. 1074.

^[50] Паліюк, В. П. Особливості застосування судами України Конвенції про захист прав людини та основних свобод [Текст] : (навч.-практ. посіб.) / В. П. Паліюк. - Ми­колаїв : Атол, 2003. - С. 111-122.

^[51] У справі «Новоселецький проти України» від 22 лютого 2005 р. (пункти 22, 76) Європейський суд з прав людини був «особливо здивований» тим, що національний суд відхилив позов про відшкодування шкоди з посиланням на те, що «відшкодування моральної шкоди у житлово-правових спорах законом не передбачено» // Офіц. вісн. України. - 2005. - № 31. - Ст. 1917.

^[52] Докладніше про це: Приступа, С. Н. Концептуальні засади компенсаційної функції цивільного права [Текст] / С. Н. Приступа // Вісн. Акад. прав. наук України. - 1996. - №6. - С. 153-160.

^[53] Присяжнюк, Т. І. Актуальні питання охорони прав потерпілого від злочину // Вісн. Верхов. Суду України. - 2006. - № 12. - С. 23.

^[54] Баранова, Л. М. Компенсація шкоди жертвам насильницьких злочинів в Україні. Фахові аспекти [Текст] / Л. М. Баранова, С. Є. Сиротенко, М. І. Сірий. - К. : Наш час,- С. 39.

^[55] Очевидно, що назва Конвенції має перекладатися за допомогою терміносполу- чення «компенсація шкоди»; див : European Convention on the Compensation of Victims of Violent Crimes [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://conventions.coe.int/ Treaty/EN/Treaties/HTML/116.htm.

Питання для самоконтролю

1. Поняття та елементи зобов’язань по відшкодуванню шкоди.
2. Поняття, зміст і підстави деліктної шкоди.
3. Випадки звільнення від відповідальності за завдання шкоди.
4. Особливості відшкодування шкоди, завданої особою у разі здійснення нею права на захист.
5. Особливості відшкодування юридичною або фізичної осо­бою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою.
6. Особливості відшкодування шкоди, завданої актами законо­давчої та виконавчої влади.
7. Особливості відшкодування шкоди, завданої актами право­охоронних органів та органів судової влади.
8. Особливості відшкодування шкоди, завданої фізичними осо­бами з частковою або неповною цивільною дієздатністю, недієздатними, з вадами психічного чи фізичного стану та особами з обмеженою цивільною дієздатністю.
9. Особливості відшкодування шкоди, завданої джерелом під­вищеної небезпеки.
10. Особливості відшкодування ядерної шкоди.
11. Особливості відшкодування шкоди, завданої фізичній особі каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.
12. Особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок не­доліків товарів, робіт.
13. Яке призначення мають норми про відшкодування державою шкоди потерпілим від злочинів? Визначте місце зазначених норм у законодавстві.
14. Визначте         поняття та зміст моральної шкоди.
15. Назвіть     умови виникнення зобов’язання по компенсації моральної шкоди.
16. З’ясуйте обставини, з урахуванням яких визначається розмір компенсації моральної шкоди.