§ 11. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг)

В інтересах захисту прав фізичних та юридичних осіб у рамках недоговірних зобов’язань з відшкодування шкоди встановлено механізм регулювання відносин, пов’язаних із завданням шкоди внаслідок не­доліків товарів, робіт (послуг). Присвячені цьому норми ЦК (статтями 1209-1211 ЦК) встановлюють загальні правила, відповідно до яких завдана у даному разі шкода має відшкодовуватися. За своїм призна­ченням і спрямованістю впливу на регульовані відносини вони мають не тільки функціонально-компенсаційне, а й превентивно-стимулююче значення, оскільки в них відображається ідея сприяння за допомогою засобів права покращенню виробництва товарів, виконання робіт, під­вищенню якості послуг і ефективності діяльності тих суб’єктів права, які здійснюють реалізацію результатів виконаних виробником робіт.

Відповідно до ст. 1209 ЦК продавець, виготовлювач товару, вико­навець робіт (послуг) зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану фі­зичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товарів, робіт (послуг), а також недо­стовірної або недостатньої інформації про них.

Відмітними особливостями інституту відшкодування такої шкоди є те, що сфера його дії практично не обмежена. Право на відшкодуван­ня шкоди у даному разі може належати потерпілому безвідносно до того, чи перебував він у договірних відносинах з продавцем, виготов­лювачем товару, виконавцем роботи (послуги), чи ні. Право вимагати відшкодування шкоди зберігається за потерпілим протягом встановле­них строків придатності товару, роботи (послуги), а якщо вони не встановлені, — протягом десяти років від дня виготовлення товару, виконання робіт (надання послуг).

Недоговірний інститут з відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), в основних своїх ідеях перекликаєть­ся із Законом України «Про захист прав споживачів». Однак, якщо цей Закон має на увазі захист прав та інтересів тільки певної групи осіб, а саме осіб фізичних, які з продавцем, виготовлювачем товару, вико­навцем роботи (послуги) пов’язані відповідним договором (підряду, про надання послуг, купівлі-продажу тощо), то в зобов’язаннях з від­шкодування шкоди правом на захист порушених прав можуть скористатися також і юридичні особи. Крім того, якщо за названим Законом право на відшкодування шкоди належить фізичній особі, яка придбала товар чи замовила виконання робіт (надання послуг) тільки у спожив­чих цілях, тобто для задоволення власних потреб, не пов’язаних з під­приємницькою діяльністю, то за правилами про відшкодування шкоди в умовах недоговірних правовідносин юридичного значення не має ціль придбання товару чи замовлення робіт (послуг).

З цього однак не випливає висновок, що у зв’язку із Законом «Про захист прав споживачів» і положеннями статей 1209-1211 ЦК існує конкуренція норм. У їхньому співвідношенні вбачається, що законо­давець припускає конкуренцію договірного і недоговірного позовів. Тому лише потерпілий має право вирішувати, який із позовів обрати у разі необхідності судового захисту цивільного права.

За вибором потерпілого визначається також особа, яка має відшко­дувати шкоду, завдану йому внаслідок недоліків товару. Відповідаль­ними за таку шкоду можуть бути продавець або виготовлювач товару. Це також стосується випадку, коли шкода була потерпілому завдана внаслідок ненадання повної чи достовірної інформації щодо власти­востей і правил користування товаром. У даному разі відшкодування шкоди здійснюється продавцем або виготовлювачем товару за вибором потерпілого. Однак якщо було завдано шкоди у зв’язку з недоліками робіт (послуг), то відшкодування такої шкоди має здійснюватися тіль­ки виконавцем робіт або послуг (ст. 1210 ЦК).

Виходячи з того, що відповідно до ч. 1 ст. 1209 ЦК завдана вна­слідок недоліків товарів, робіт (послуг) шкода відшкодовується по­терпілому незалежно від того, чи перебував потерпілий з продавцем, виготовлювачем товару, виконавцем робіт (послуг) у договірних від­носинах, можна зробити висновок, що право вимагати відшкодування шкоди належить не тільки безпосереднім покупцям товару чи замов­никам робіт (послуг). Таке право може належати і стороннім особам, які товар не купували і робіт (послуг) не замовляли. Наприклад, фізич­на особа придбала за договором роздрібної купівлі-продажу у підпри­ємця електропристрій, який при вимкненні вдома загорівся і внаслідок пожежі була завдана шкода не тільки тому, хто придбав товар (покуп­цеві), а і його сусідам або іншим стороннім особам.

Специфіка недоговірних зобов’язань з відшкодування шкоди, за­вданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), полягає,

по-перше, в тому, що вони виникають за наявності будь-яких недоліків, незалеж­но від причини їхнього виникнення (рецептурних, технологічних чи конструктивних тощо)

По-друге, обов’язок з відшкодування шкоди настає не тільки за шкоду, викликану недоліками товару, робіт (послуг), але також і за неповну чи недостовірну інформацію про товар, роботу (послугу). Причому,

по-третє, потерпілому відшкодовується шкода, завдана йому внаслідок того, що він не був попереджений про необ­хідні дії після спливу строку придатності і про можливі наслідки в разі невиконання цих дій.

По-четверте, обов’язок з відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), залишається за продавцем, виготовлювачем товару, виконавцем робіт (послуг) також у випадку порушення ними вимог закону щодо обов’язкового встанов­лення строку придатності товару, роботи (послуги).

По-п’яте, відшко­дування цієї шкоди не залежить від вини продавця, виготовлювача товару, виконавця робіт (послуг). Звільнення останніх від обов’язку з відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг), можливе тільки у двох випадках:

а) якщо продавець, виго­товлювач товару, виконавець робіт (послуг) доведуть, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили;

б) якщо шкода стала наслідком допущеного потерпілим порушення правил користування або збері­гання товару (результатів робіт, послуг).

У зв’язку з останньою обставиною одразу постає питання щодо вини потерпілого в тому, що правила користування або зберігання товару (результатів робіт, послуг) не були ним дотримані, а саме: яка форма вини потерпілого у даному разі має братися до уваги? Вбача­ється, що відповідь на поставлене запитання міститься у загальній нормі ст. 1193 ЦК, відповідно до якої тільки умисел потерпілого може стати умовою звільнення відповідальної за шкоду особи від обов’ язку з її відшкодування. Стосовно ж грубої необережності потерпілого в по­водженні його з товаром (результатами робіт, послуг), то розмір від­шкодування може бути тільки зменшений. Проста необережність по­терпілого у даному разі юридичного значення не має і вона не підлягає врахуванню при вирішенні питання щодо відшкодування шкоди, за­вданої йому внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг).