§ 3. Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію

Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності (ч. 1 ст. 481 ЦК).

Об ’єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об’єкт або процес. Як правило, за допомогою раціоналізаторських пропозицій відбувається удосконалення уже існуючих технічних чи організаційних рішень, пристосування їх до конкретних умов функці­онування юридичної особи.

Раціоналізаторська пропозиція повинна:

1) належати до профілю діяльності юридичної особи, якій вона подана;

2) бути новою;

3) бути корисною підприємству.

Перш за все необхідно, щоб раціоналізаторська пропозиція стосу­валася будь-якої сфери діяльності тієї юридичної особи, якій вона подається. Для визнання пропозиції об’єктом інтелектуальної власнос­ті достатньо місцевої новизни, тобто відсутності інформації про неї у даної юридичної особи. Що стосується корисності, то використання пропозиції юридичною особою повинно дати змогу отримати еконо­мічний, технічний чи інший позитивний ефект.

Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції визначаєть­ся її описом, а також кресленнями, якщо вони подані.

Суб’єктами права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є її автор та юридична особа, якій ця пропозиція подана. Автором може бути фізична особа, творчою працею якої створено за­значений об’єкт інтелектуальної власності, незалежно від того, працює вона на цьому підприємстві чи ні.

До особистих немайнових прав автора належить право авторства, пріоритет, право на найменування раціоналізаторської пропозиції, а до майнових — право на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій ця пропозиція подана.

Юридична особа, яка визнала пропозицію раціоналізаторською, має право на використання цієї пропозиції у будь-якому обсязі (ч. 2 ст. 484 ЦК).