§ 3. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення

За умов ринкової економіки досить часто на попит продукції впли­ває місце її походження. Пояснюється це тим, що в більшості випадків особливі властивості товару, його певні якості, репутація чи інші ха­рактеристики обумовлені впливом природного і людського фактора.

Якщо винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки одержують правову охорону з моменту визнання їх такими компетентним органом і оформлення прав на них, то механізм охорони походження товарів істотно відрізняється. Зазначення походження товарів мають іншу правову природу. З огляду на об’єктивне існуван­ня географічного об’єкта (країни, населеного пункту, регіону і т. ін.) будь-яка особа вправі користатися вказівками на нього за умови, що результати її праці у вигляді товарів чи послуг пов’язані з цим геогра­фічним місцем. Виконання будь-яких формальностей для цього непо­трібно, оскільки дане зазначення є об’єктом загального користування і права на нього не можуть монопольно належати певній особі.

ЦК передбачає право інтелектуальної власності на географічне зазначення (глава 45). Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16.06.1999 р.^[5] під зазначенням товару розуміє просте зазначення походження товару і кваліфіковане зазначення по­ходження товару.

Від зазначень походження товарів варто відрізняти видову назву товару, тобто застосовувану в назві товару назву географічного місця, в якому спочатку товар цього виду вироблявся, але яка згодом стала загальновживаною в Україні як позначення (назва) певного виду това­ру безвідносно до конкретного місця його походження. Наприклад, швейцарський сир, маргарин «Ленінградський» тощо. Якщо видова назва товару відображає передусім зв’язок «товар — якість», то за­значення походження товару відображає зв’язок «місце — товар».

Просте зазначення походження товару — будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару. Прикладом словесних позначень може бути: «Зроблено в Україні», «Виготовлене в м. Харко­ві», «Оливки з Іспанії». Графічні зображення Ейфелевої вежі асоцію­ються з Парижем, пірамід — з Єгиптом, Кремля — з Москвою, статуї Свободи — із США, Золотих воріт — з Києвом, Дзеркального струме­ня — з Харковом.

Основна функція простого зазначення походження товару — ін­формативна — визначити географічне місце, де вироблений товар чи надана послуга. Правова охорона простого зазначення походження товару надається без реєстрації на підставі його використання і полягає в недопущенні використання позначень, що є фальшивими чи такими, що вводять споживачів в оману щодо дійсного географічного місця походження товару.

Стосовно такого об’ єкта інтелектуальної власності, як географічне зазначення, на сьогодні має місце певна термінологічна невідповід­ність. Так, ЦК передбачає право інтелектуальної власності на геогра­фічне зазначення, а Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16.06.1999 р.^[6] — на зазначення походження товару, під яким розуміє просте зазначення походження товару і ква­ліфіковане зазначення походження товару, яке включає назву місця походження товару і географічне зазначення походження товару.

Поняття та види кваліфікованого зазначення походження това­рів.

Кваліфіковане зазначення походження товарів відбиває більш складний зв’язок «місце — особливі властивості, конкретні якості чи репутація, інші характеристики товару». У цьому випадку передбача­ється прямий зв’язок між якістю продукту, наявністю в нього конкрет­них особливостей або інших характеристик і місцем його виробництва. До того ж наявність цих якостей у товарі є постійною й обумовлена природними умовами чи характерним для даного географічного місця людським фактором, що об’єктивно існує в зазначеному географічно­му місці.

Кваліфіковане зазначення походження товару включає назву місця походження товару і географічне зазначення походження товару.

Назва місця походження товару — назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із зазначеного гео­графічного місця та має особливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для даного географічного місця при­родними умовами або поєднанням цих природних умов із характерним для даного географічного місця людським фактором.

Географічне зазначення походження товару — назва географічно­го місця, яка вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характе­ристики, в основному зумовлені характерними для даного географіч­ного місця природними умовами чи людським чинником або поєднан­ням цих природних умов і людського чинника.

Розмежування між назвою місця походження та географічним за­значенням походження проводиться насамперед за ступенем залеж­ності особливих характеристик товару від природних умов місця по­ходження товару. Для назви місця походження ця залежність обов’язкова: хоча особливі властивості товару, позначеного цією на­звою, можуть залежати і від людського фактора, характерного для даної місцевості, однак обов’язково в поєднанні з природними умова­ми (використанням місцевої сировини, кліматичних умов, корисних копалин тощо).

До географічного зазначення походження висуваються більш ло­яльні вимоги. Особливі характеристики, якість і репутація можуть залежати як від природних умов, так і від людського фактора, а також можуть бути обумовлені поєднанням природних умов і професійного досвіду, традицій і етнографічних особливостей, характерних для даної місцевості.

Також обов’язковою для назви місця походження є вимога, що властивості товару виключно або головним чином зумовлені самою природою та людським фактором. Для географічного зазначення по­ходження у цьому ж контексті використовується термін «в основному», тобто допускається менш тісний зв’язок. Таким чином, прикладом на­зви місця походження є мінеральна вода «Миргородська», краснодар­ський чай тощо, а географічного зазначення походження — Петриків- ський дерев’яний розписний посуд, вологодські мережива тощо.

До того ж виробництво (видобування) і переробка товару, позна- чуваного назвою місця походження, здійснюються в межах зазначено­го географічного місця, а для географічного зазначення походження — достатньо, щоб хоча б основна складова позначеного цією назвою товару вироблялася або перероблялася в межах зазначеного географіч­ного місця. Отже, для географічного зазначення походження сировина може бути привезена з інших регіонів і піддатися істотній переробці, достатній для надання характерних рис готовому товару.

Таким чином, якщо взяти географічне місце м. Миргород, то при­кладом простого зазначення походження товару буде: м. Миргород Полтавської області або сільгосппродукти з Миргорода, а кваліфіко­ваного — Миргородська мінеральна вода (назва місця походження товару) та Миргородський фарфоровий посуд (географічне зазначення походження).

Не надається правова охорона кваліфікованому зазначенню похо­дження товару, що не відповідає зазначеним вище умовам надання правової охорони; суперечить публічному порядку, принципам гуман­ності та моралі; є видовою назвою товару; правильно вказує на гео­графічне місце виготовлення товару, але створює у споживачів помил­кове уявлення про те, що товар виготовлено в іншому географічному місці (наприклад, Париж у США); є назвою сорту рослини чи породи тварини і тому здатне ввести в оману споживачів щодо дійсного по­ходження товару.

Правова охорона може бути надана однаковим зазначенням похо­дження товару, що використовуються для позначення різних за влас­тивостями однорідних товарів, за умови забезпечення при використан­ні цих зазначень відмінностей, достатніх для запобігання введенню в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товарів. Що стосуєть­ся омонімічних зазначень походження товару, то вони охороняються за умови забезпечення запобігання введенню в оману споживачів щодо дійсної ідентифікації товару, географічного місця походження товару або його меж.

Правова охорона не надається кваліфікованому зазначенню похо­дження товару, пов’язаному з географічним місцем в іноземній державі, якщо Україна не має відповідної угоди з іноземною державою про взаємну охорону цього виду зазначень походження товару або це за­значення не охороняється у відповідній іноземній державі.

На підставі наведених положень можна зробити висновок, що тер­мін ЦК «географічне зазначення» за змістом відповідає передбаченому Законом України «Про охорону прав на зазначення походження това­рів» від 16.06.1999 р.^[7] поняттю «кваліфіковане зазначення походження товару». Отже, якщо зазначений Закон розглядав географічне зазна­чення походження товару поряд із назвою місця походження товару як різновид кваліфікованого зазначення походження товару, то можна констатувати, що у зв’язку з прийняттям ЦК відбулося розширення поняття географічного зазначення.

При зіткненні прав на географічне зазначення і торговельної марки законодавець віддає перевагу першому із зазначених. Так, не може бути підставою для відмови в наданні правової охорони заявленій назві місця походження чи заявленому географічному зазначенню походження то­вару зареєстрована в Україні торговельна марка, що складається тільки з цього позначення або містить заявлене позначення як елемент.

Реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару і (та) права на його використання.

Оскільки кваліфіковане зазначення походження товару є об’єктивно існуючою реальністю, що обумовлена самою природою, то право на цей засіб індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і по­слуг не може належати одній особі. У зв’язку з цим існує необхідність внести кваліфіковане зазначення походження товару до Державного реєстру України кваліфікованих зазначень походження товару, і тільки потім зацікавленим особам за наявності необхідних умов може бути видане свідоцтво на право використання кваліфікованого зазначення походження товару.

Таким чином, існує два етапи в одержанні прав: реєстрація квалі­фікованого зазначення походження товару та надання права на вико­ристання зареєстрованого зазначення походження товару.

Відповідно до ст. 501 ЦК право інтелектуальної власності на гео­графічне зазначення виникає з дати державної реєстрації цього права, якщо інше не встановлено законом.

ЦК до суб’єктів права інтелектуальної власності на географічне зазначення відносить виробників товарів, асоціації споживачів, інших осіб, визначених законом. Закон України «Про охорону прав на зазна­чення походження товарів» розрізняє суб’єктів права на реєстрацію і суб’єктів права на його використання. Так, право на реєстрацію ква­ліфікованого зазначення походження товару мають: особа чи група осіб, які в заявленому географічному місці виробляють товар, особли­ві властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов’ язані з цим географічним місцем; асоціації споживачів; установи, що мають безпосереднє відношення до вироблення чи вивчення від­повідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць. Відповідно право на використання зареєстрованої назви місця походження товару або зареєстрованого географічного зазначення по­ходження товару мають за умови реєстрації цього права виробники, які в географічному місці, зазначеному в Реєстрі, виробляють товар, особливі властивості, певні якості чи інші характеристики якого від­повідають тим, що внесені до Реєстру.

Обидва етапи реєстрації можуть бути здійснені одночасно: якщо заявка на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару подається особою, яка виробляє товар, для якого заявляється зазна­чення, заявка вважається одночасно і заявкою на реєстрацію права на використання цього зазначення (п. 1 ст. 10 Закону України «Про охо­рону прав на зазначення походження товарів»).

Реєстрація проводиться шляхом внесення до Реєстру необхідних даних про кваліфіковане зазначення походження товару і/та осіб, що мають право на використання зареєстрованого зазначення походження товару. Дані про реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару і/чи права на його використання публікуються в офіційному бюлетені Держдепартаменту інтелектуальної власності «Промислова власність».

Заявка на реєстрацію в іноземній державі кваліфікованого зазна­чення походження товару, пов’язаного з географічним місцем на тери­торії України, може бути подана тільки після його реєстрації в Україні (ст. 16 Закону України «Про охорону прав на зазначення походження товарів»).

Право інтелектуальної власності на географічне зазначення є чин­ним з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороняється безстроково за умови збереження характеристик товару (послуги), по­значених цим зазначенням (ст. 504 ЦК).

Що стосується права на використання зареєстрованого зазначення походження товару, то воно засвідчується свідоцтвом про реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару і обмежено в часі строком дії свідоцтва — 10 років з дати подачі за­явки. Термін дії свідоцтва може бути продовжений Держдепартаментом на наступні 10 років на підставі заяви, поданої власником свідоцтва, протягом останнього року його дії за умови надання підтвердження спеціально уповноваженого органа, що власник свідоцтва робить товар у географічному місці, зазначеному в Реєстрі, а характеристики товару відповідають характеристикам, внесеним до Реєстру. Заява власника свідоцтва про продовження терміну його дії може бути подана протягом шести місяців після закінчення строку дії свідоцтва за умови сплати за цей строк збору, збільшеного на 50 відсотків.

Права і обов’язки, що випливають із реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару і (чи) права на його використання.

Істотні відмінності у природі правової охорони кваліфікованого зазначення походження товару та інших об’єктів інтелектуальної влас­ності і породжують відмінності в повноваженнях їх користувачів.

Наприклад, власник свідоцтва на торговельну марку, маючи ви­ключне право, може самостійно його реалізувати, забороняючи іншим особам його використання, а також передати права на марку іншій особі чи видати ліцензію на її використання. Зовсім інший характер прав у користувача зазначення походження товару. По-перше, реєстра­ція чи надання права користування кваліфікованим зазначенням по­ходження товарів одній особі не обмежує права інших осіб на реєстра­цію їх прав на його використання. По-друге, особа, що одержала пра­во на користування кваліфікованим зазначенням походження товарів, не може видавати ліцензію на його використання іншим особам. По- третє, власник свідоцтва на використання кваліфікованого зазначення походження товару не може забороняти (перешкоджати) спеціально уповноваженим органам здійснювати контроль за наявністю в товарі особливих властивостей і інших характеристик, на підставі яких за­реєстроване кваліфіковане зазначення походження товару та/або право на його використання.

Обсяг правової охорони географічного зазначення визначається характеристиками товару (послуги) і межами географічного місця його (її) походження, зафіксованими державною реєстрацією права інтелек­туальної власності на географічне зазначення.

Відповідно до ст. 503 ЦК правами інтелектуальної власності на географічне зазначення є:

1) право на визнання позначення товару (по­слуги) географічним зазначенням;

2) право на використання географічного зазначення;

3) право перешкоджати неправомірному викорис­танню географічного зазначення, в тому числі забороняти таке вико­ристання.

Права інтелектуальної власності на географічне зазначення, що належать окремим суб’єктам права інтелектуальної власності на гео­графічне зазначення, встановлюються законом.

Реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару може бути визнана судом недійсною у разі його невідповідності умовам на­дання правової охорони. Підставою визнання недійсним права на ви­користання кваліфікованого зазначення походження товару та свідо­цтва, що його посвідчує, може служити порушення вимог законодав­ства при їх реєстрації. Визнані недійсними реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару, реєстрація права на використання ква­ліфікованого зазначення походження товару та свідоцтва, що посвідчує це право, вважаються такими, що не набрали чинності.

Дія реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару може бути припинена судом у разі втрати характерних для даного географіч­ного місця умов і можливостей виготовлення товару, описаного в Ре­єстрі, а також визнання цього зазначення видовою назвою товару. Що стосується реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару, пов’ язаного з географічним місцем в іноземній державі, то її дія при­пиняється також у зв’язку з припиненням правової охорони цього за­значення у країні походження.

Право на використання зареєстрованого кваліфікованого зазна­чення походження товару може бути припинено:

а) за рішенням суду у зв’язку з втратою товаром особливих властивостей або інших харак­теристик, описаних у Реєстрі, від дати, встановленої судом;

б) у разі ліквідації юридичної особи або смерті фізичної особи, що є власником свідоцтва;

в) у разі подання власником свідоцтва заяви до Установи про відмову від права на використання цього зазначення (право при­пиняється з дня офіційної публікації відомостей про це);

г) у разі не­сплати збору за продовження строку дії свідоцтва (право припиняєть­ся з першого дня дії наступного строку, за який збір не сплачено).

^[1] Досить цікавою є та обставина, що «trade name» було перекладено як «фірмове найменування», у той час як «trade mark» як «товарний знак». Тобто слово «trade» у першому випадку було перекладено як «фірмовий», а у другому - як «товарний».

^[2] До речі, багато хто з авторів навіть не здогадуються, що публікують свої твори під псевдонімом (і далеко не завжди з власного бажання), оскільки вилучення з імені фізич­ної особи по батькові, на думку багатьох вчених, перетворює ім’я на псевдонім (див.: Гаврилов, ^. П. Авторское право. Издательские договори. Авторский гонорар [Текст] / ^. П. Гаврилов. - М. : Юрид. лит., 1988. - С. 24; Слободян, С. Про право на творчий псевдонім [Текст] / С. Слободян // Інтелект, власність. - 2007. - № 11. - С. 8).

^[3] Про охорону прав на знаки для товарів і послуг [Текст] : Закон України від 15 груд. 1993 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 1994. - № 7. - Ст. 36.

^[4] Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг [Текст] : затв. наказом Держпатенту України від 28 лип. 1995 р. № 116 в ред. наказу Держпатенту від 20.08.1997 р. № 72 // Офіц. вісн. України. - 1997. - № 39. - Ст. 269.

^[5] Про охорону прав на зазначення походження товарів [Текст] : Закон України від 16 черв. 1999 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 1999. - № 32. - Ст. 267.

^[6] Про охорону прав на зазначення походження товарів [Текст] : Закон України від 16 черв. 1999 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 1999. - № 32. - Ст. 267.

^[7] Про охорону прав на зазначення походження товарів [Текст] : Закон України від

16 черв. 1999 р. // Відом. Верхов. Ради України. - 1999. - № 32. - Ст. 267.

Питання для самоконтролю

1. Об ’ єкти правових засобів індивідуалізації учасників цивіль­ного обороту, товарів та послуг.
2. Поняття комерційного найменування. Варіанти співвідно­шення комерційного найменування і найменування юридич­ної особи.
3. Суб’єкти права на комерційне найменування.
4. Майнові права інтелектуальної власності на комерційне на­йменування. Припинення чинності майнових прав інтелек­туальної власності на комерційне найменування.
5. Поняття та види торговельних марок.
6. Умови надання правової охорони торговельним маркам та її обсяг.
7. Правова охорона добре відомих торговельних марок.
8. Суб’єкти права інтелектуальної власності на торговельну марку.
9. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку та строк їх чинності.
10. Визнання прав інтелектуальної власності на торговельну марку недійсними.
11. Право попереднього користувача на торговельну марку.
12. Поняття географічного зазначення та обсяг його правової охорони.
13. Права інтелектуальної власності на географічне зазначен­ня.
14. Строк чинності права інтелектуальної власності на геогра­фічне зазначення.
15. Права і обов’ язки, що випливають із реєстрації географіч­ного зазначення та (або) права на його використання.
16. Припинення права на використання географічного зазна­чення.