Глава 28 Правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг

§ 1. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування

§ 2. Право інтелектуальної власності на торговельну марку

§ 3. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення

ПРАВОВІ ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ УЧАСНИКІВ ЦИВІЛЬНОГО ОБОРОТУ, ТОВАРІВ ТА ПОСЛУГ

Відповідно до Паризької конвенції з охорони промислової власнос­ті від 20 березня 1883 р. об’єктами охорони промислової власності є патенти на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування, зазначення походження чи найменування місця походження, а також припинення недобросовіс­ної конкуренції. Минуло більше століття з часу прийняття цього акта, і сьогодні можна констатувати, що з права промислової власності виді­лилася окрема група об’єктів, які створюють окрему групу прав — пра­вові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і по­слуг. До останніх, враховуючи термінологію України, належать: комер­ційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення.

Мета зазначених об’єктів — виділити учасників цивільного обо­роту, їх товари та послуги серед інших. Оскільки цю функцію може виконувати вже існуюче позначення (наприклад, назва населеного пункту, якщо говорити про географічне зазначення, чи певне слово — стосовно торговельної марки), то творчість тут взагалі може бути від­сутньою. У зв’язку з цим, на відміну від інших результатів творчої діяльності, на комерційні найменування, торговельні марки та геогра­фічні зазначення особисті немайнові права не виникають.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 418 ЦК України, право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої ді­яльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визна­чений цим Кодексом та іншим законом. Тобто всі об’єкти інтелекту­альної власності за наявністю чи відсутністю творчості для їх створен­ня можна поділити на дві групи: 1) ті, які є результатами творчої ді­яльності (об’єкти авторського, патентного права тощо), та 2) ті, які не є результатами творчої діяльності (комерційні найменування, торго­вельні марки та географічні зазначення).

Цивільний кодекс Російської Федерації (ч. 1 ст. 1225) до інтелек­туальної власності відносить результати інтелектуальної діяльності і прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичних осіб, товарів, осіб і підприємств.

Оскільки як результати творчої діяльності (твори науки, літератури, мистецтва, винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо), так і засоби індивідуалізації (комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення) є нематеріальними об’єктами, які надають певні переваги їх правоволодільцям, то з метою економії правових норм має місце їх спільне правове регулювання в рамках права інтелекту­альної власності.