§ 6. Захист авторських і суміжних прав

Положеннями ст. 51 Закону передбачено, що захист особистих не­майнових і майнових прав суб’єктів авторського права та суміжних прав здійснюється у порядку, встановленому адміністративним, ци­вільним і кримінальним законодавством. Проте найбільше значення для правоволодільця має цивільно-правовий захист виключних прав, бо саме він дозволяє усунути шкідливі наслідки правопорушення, компенсувати майнові втрати та моральну шкоду, яких зазнала особа внаслідок порушення цих прав. Цивільно-правовий захист здійсню­ється в судовому порядку шляхом подачі позовної заяви до суду або господарського суду із зазначенням сутності порушення, вимог про його припинення та відновлення прав інтелектуальної власності. Якщо виключне право оспорюється, правоволоділець вправі вимагати ви­знання його права у судовому порядку. У разі існування реальної за­грози порушення авторського чи суміжних прав особа має право звер­нутися до суду або господарського суду із заявою про вжиття за­побіжних заходів до пред’явлення позову.

Право на захист належить будь-якому суб’єкту авторських або су­міжних прав, у тому числі спадкоємцям та правонаступникам автора, виконавця, виробника фонограм або відеограм та організації мовлення. Особисте немайнове право автора на недоторканність твору може за­хищатися також особою, яка спеціально уповноважена на це автором на випадок своєї смерті, або іншою заінтересованою особою. Право- володілець може реалізувати своє право на захист самостійно, а може для представництва своїх інтересів у суді звернутися за допомогою до відповідної організації, якій він передав майнові права в колективне управління.

Підставою для звернення особи до суду за захистом прав інтелек­туальної власності є порушення виключних авторських або суміжних прав, їх невизнання або оспорювання. Залежно від підстави особа обирає відповідний спосіб захисту цивільних прав із тих, що передба­чені ст. 16 ЦК, ст. 52 Закону.

Порушенням авторських та суміжних прав є невиконання особою обов’язку, що складає зміст абсолютного або відносного правовідно- шення між суб’єктом авторського або суміжних прав та іншими осо­бами. Обов’язком в абсолютному правовідношенні, де зобов’язаною є будь-яка особа, є утримання від використання об’єкта без дозволу правоволодільця та дій, що можуть зашкодити його честі та репутації. Невиконання цього обов’язку порушує виключне майнове чи немай- нове право абсолютного характеру. Порушення виключного майново­го права має місце у випадку використання об’єкта охорони без до­зволу правоволодільця. Подібні дії Закон називає піратством у сфері авторського права і суміжних прав, яким є опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України, розповсюдження контрафактних примірників творів, фоно­грам, відеограм і програм організацій мовлення. Терміном «контрафакт- ний» позначається примірник, який був виготовлений, опублікований або розповсюджений із порушенням виключних прав, тобто без згоди на ці дії їх суб’єкта.

Якщо особа правомірно використовує об’єкт без дозволу право- володільця, коли це допускається законом як обмеження майнових прав, але не сплачує встановлену законодавством винагороду, у цьому разі також має місце порушення виключного майнового авторського або суміжного права.

Особисті немайнові права можуть бути порушені використанням об’єкта без зазначення імені (найменування) правоволодільця; шляхом забороненого автором розкриття його псевдоніму, повідомлення дійс­ного імені автора чи виконавця, коли вони бажали залишитися невідо­мими; вчиненням дій, що спотворюють твір, його виконання, вносять недозволені зміни або порушують вимоги щодо належної якості за­пису виконання. Закон окремо вказує на порушення права авторства — плагіат, яке полягає в оприлюдненні (опублікуванні) повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору, тобто по суті є привласненням авторства іншою особою.

Порушення обов’язку у відносному правовідношенні полягає у не­виконанні умов договору між суб’єктом прав та користувачем інтелек­туальної власності щодо способу використання, його обсягу або тери­торії розповсюдження примірників, порядку, строку та розміру випла­ти винагороди та ін.

Суб’єкти авторського та суміжних прав вправі захищати свої інте­реси в судовому порядку не тільки тоді, коли їх права вже було пору­шено, а й у разі існування реальної загрози їх порушення у майбут­ньому. Вчинення будь-якою особою дій, що створюють таку загрозу, Закон визнає порушенням прав, яке дає підстави для судового захисту. Зокрема, таку загрозу можуть створювати дії щодо виготовлення, роз­повсюдження, ввезення в Україну з метою розповсюдження і за­стосування засобів для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права або суміжних прав (наприклад, незаконне виготов­лення або підробка і використання підроблених контрольних марок для маркування контрафактних примірників аудіовізуальних творів чи фонограм). Підроблення, зміна чи вилучення інформації про управлін­ня правами без дозволу правовласників чи особи, яка здійснює таке управління, також створює загрозу неправомірного використання об’єктів, а тому визнається порушенням у сфері авторського права та суміжних прав і дає підстави для застосування заходів судового за­хисту.

Звертаючись до суду, правоволоділець залежно від характеру пору­шення, завданих ним шкідливих наслідків та можливостей їх усунення може застосувати один чи кілька з наступних способів захисту авторських та суміжних прав. Особа вправі вимагати:

-    визнання своїх прав та їх поновлення;

-    заборони та припинення дій, що порушують авторське право або суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

-    відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

-    відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упуще­ну вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права або суміжних прав, або виплату компенсацій;

-    публікації у засобах масової інформації даних про допущені по­рушення авторського права або суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;

-    вилучення та передачі їй всіх контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення, а також засобів обходу технічних засобів захисту, матеріалів і обладнання, за допо­могою яких відтворювалися контрафактні примірники (кліше, матри­ці, форми, оригінали, магнітні стрічки, фотонегативи);

-    припинення підготовчих дій до порушення авторського права або суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примірники творів, фонограм, відео­грам, засоби обходу технічних засобів захисту, у порядку, передбаче­ному Митним кодексом України.

Специфічними способами захисту авторських та суміжних прав є міри цивільно-правової відповідальності, що передбачені ст. 52 Зако­ну та застосовуються альтернативно до стягнення збитків. Так, замість відшкодування збитків особа може вимагати стягнення з порушника доходу, одержаного внаслідок порушення, або стягнення компенсації у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат. Розмір компен­сації заявляється позивачем на свій розсуд залежно від тяжкості на­слідків порушення і остаточно визначається судом для стягнення із врахуванням обсягу порушення та (або) намірів відповідача.

Для забезпечення найбільш ефективного захисту інтелектуальних прав, створення доказової бази у ході судового провадження, а також попередження майбутніх порушень правоволодільцям надані певні юридичні можливості щодо виявлення випадків порушення їх прав та з’ ясування їх обставин. Так, вони можуть брати участь в інспектуван­ні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і господарських операцій, пов’язаних із виготовленням примірників творів, фонограм і відеограм, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права або суміжних прав. Постано­вою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 р. (у редакції по­станови від 24 березня 2004 р. № 369) «Про затвердження Положення про державного інспектора з питань інтелектуальної власності Дер­жавного департаменту інтелектуальної власності»¹ передбачено, що суб’єкти права інтелектуальної власності на їх вимогу залучаються до проведення перевірки суб’єкта господарювання державним інспекто­ром, який здійснює державний контроль за дотриманням законодавства у сфері інтелектуальної власності. Особа, якій належать авторські або суміжні права, може ініціювати позапланову перевірку діяльності суб’єктів господарювання за допомогою письмового звернення до державного інспектора, що діє у містах Києві та Севастополі, областях, АРК і представляє Держдепартамент інтелектуальної власності у від­повідному регіоні.

Суб’єкти авторського або суміжних прав мають право вимагати у судовому порядку від осіб, які порушують авторське право або су­міжні права, надання інформації про третіх осіб, задіяних у вироб­ництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об’єк­тів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів захисту, та про канали їх розповсюдження.