§ 5. Представництво без повноважень або з їх перевищенням

За загальним правилом, особа, яка діє в інтересах іншої особи, при укладенні певних правочинів повинна додержуватися меж наданих їй повноважень. Якщо ж особа діє без повноважень або перевищує межі своїх повноважень, настають визначені законом правові наслідки. Повноваження — це можливі дії представника по укладенню право­чину від імені та в інтересах особи, яку він представляє.

Особа може розглядатися як така, що діяла без повноважень, коли правові підстави для здійснення нею певних юридичних дій взагалі відсутні, або повноваження хоча й існували раніше, але на момент вчинення певних дій, зокрема, правочину, припинилися. Знав чи не знав про це представник, правового значення не має.

Від дій без повноважень істотно не відрізняються і дії з переви­щенням повноважень. Під останнім необхідно розуміти такі дії пред­ставника при укладенні правочинів, що хоча й передбачені його повно­важеннями, але при їх здійсненні він відступив від положень, визна­чених договором, довіреністю, законом або актом юридичної особи.

Повноваження можуть бути перевищені в якісному і кількісному відношенні. Перевищення якісних показників може стосуватися влас­тивостей предмета правочину, вибору контрагента, обрання способу виконання правочину чи засобу забезпечення його виконання, а кіль­кісних — ціни, числа, ваги, міри речей, строку дії укладеного право­чину тощо.

Юридичні наслідки правочину, укладеного з перевищенням повно­важень, законодавчо визначені. Згідно з ч. 1 ст. 241 ЦК правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змі­нює, припиняє цивільні права та обов’ язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного його схвалення цією особою. Правочин вважа­ється схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наприклад, вчинила дії, які свідчать про початок виконання нею визначених зміс­том цього правочину обов’язків. Наступне схвалення правочину осо­бою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину (ч. 2 ст. 241 ЦК).

Схвалення дій представника може здійснюватися шляхом письмо­вої заяви про це або здійсненням конклюдентних дій, що свідчать про прийняття умов правочину довірителем. Однак слід пам’ятати, що шляхом конклюдентних дій можна схвалити лише правочин, який був укладений в усній формі. Такими конклюдентними діями можуть бути дії довірителя по використанню придбаної представником речі без письмового або усного схвалення факту її придбання, здійснення ним оплати понесених представником витрат тощо. У схваленні виража­ється воля довірителя прийняти умови і стати стороною правочину, укладеного від його імені і в його інтересах представником, який не був на це уповноважений. Відмова схвалити дії представника по укла­денню правочину на умовах, які не влаштовують довірителя, спрямо­вана на недопущення виникнення визначених його умовами прав та обов’язків між ним і третьою особою. Положення ст. 241 ЦК поширю­ються лише на випадки добровільного представництва.

Питання для самоконтролю

1. Поняття представництва.
2. Підстави виникнення та види представницва.
3. Комерційне представництво.
4. Представництво без повноважень і з перевищенням повно­важень.
5. Довіреність.