Печать
PDF

Глава 66 ЗБЕРІГАННЯ - Параграф 2. Зберігання на товарному складі

Posted in Гражданское право - НПК Цивільний кодекс України (Є.О. Харитонов)

 

Параграф 2. Зберігання на товарному складі

Стаття 956. Поняття товарного складу

1. Товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності.

2. Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

ЦК України значно розширив та оновив законодавче регулювання зобов'язань зі зберігання, ввівши поняття зберігання на товарному складі та ін.

Відповідно до статті, що коментується, товарний склад — це майновий комплекс, призначений для здійснення підприємницької діяльності у вигляді надання послуг зі зберігання товарів. Товарний склад, як нерухоме майно, може виступати об'єктом купівлі-продажу, оренди або предметом застави.

З іншого боку, товарним складом є організація, яка здійснює підприємницьку діяльність по збереженню товарів, та надає пов'язані зі збереженням послуги. Відносини зберігання на товарному складі пов'язані з самостійною професійною діяльністю юридичної особи. Збереження товарів визначається як сплатне збереження чужих товарів у спеціально пристосованих приміщеннях. Ціль створення товарного складу полягає в тому, щоб не тільки забезпечити схоронність переданих речей, а й створити умови, при яких під час перебування товарів на складі їх обіг продовжувався.

Розрізняються товарні склади загального користування і відомчі, які обслуговують зовні організації. Останні також мають право, але не зобов'язані брати на зберігання майно сторонніх організацій. Такі склади існують на транспорті, при оптових торгових і інших організаціях. Договір зберігання майна на відомчих складах, може регулюватися відомчими й іншими нормативними актами. Наприклад, на митницях України існують митні ліцензійні склади для зберігання товарів у режимі митного складу. Для цього використовуються спеціально обладнані приміщення, резервуари, майданчики. Ліцензування діяльності, пов'язаної з відкриттям та експлуатацією митних ліцензійних складів, здійснюється відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. та ліцензійних умов. Специфіка зберігання на товарному складі порівняно з «загальним зберіганням» полягає в наступних істотних ознаках, які дозволяють характеризувати дані зобов'язання як відносини особливого виду: особливий суб'єкт, особливий об'єкт, особливий характер указаного договору.

Товарні склади приймають на зберігання товари з роздільним зберіганням або зі змішанням речей одного роду та однієї якості, які передані на зберігання (див. коментар до ст. 941 ЦК). У першому випадку поклажодавець повинен зберігати речі на складі роздільно. Кожний з власників зберігає право власності на своє майно. У другому випадку родові речі змішуються з аналогічними замінними речами, що належать різним особам. Склад зобов'язується повернути кожному з них рівну кількість речей того ж роду й якості, які були здані на зберігання. Такий спосіб зберігання для складу кращий, оскільки він значно зменшує витрати на зберігання і спрощує складські роботи. Поклажодавець також виграє у витратах на зберігання, але ризикує одержати назад майно, що за якимись ознаками не буде відповідати тому, яке було передане на зберігання.

Оформлення договору зберігання на товарному складі здійснюється в письмовій формі, найчастіше у виді складських документів (див. ст. 961 ЦК і коментар до неї).

Стаття 957. Договір складського зберігання

1. За договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

2. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором.

3.  Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.

Незважаючи на те, що договір зберігання на товарному складі давно відомий законодавству інших країн, він є новелою ЦК України. Договір складського зберігання є одним із видів договору зберігання і на нього поширюється більшість загальних положень договору зберігання. Він виділяється за суб'єктним складом, змістом та оформленням, які в свою чергу зумовлені зберіганням товарної маси, для прискорення та спрощення товарного обороту. Договір зберігання на товарному складі є двостороннім, консенсуальним та сплатним.

У ч.І статті, що коментується, визначається договір складського зберігання як договір, відповідно якого товарний склад (зберігач) зобов'язується за винагороду зберігати товари, передані йому поклажодавцем, і повернути ці товари у схоронності. Наведене визначення дозволяє виділити три неодмінних ознаки даного виду договору зберігання. 1) «Товари» є особливим предметом договору зберігання. 2) Особливий суб'єктний склад. Контрагентами товарного складу в розглянутому договорі можуть бути лише особи, для яких передані на збереження речі є товаром, тобто такими речами, продаж яких поклажодавці можуть здійснювати в рамках своєї підприємницької діяльності. Тільки в цьому випадку на них поширюється передбачений у § 2 гл. 66 ЦК порядок, включаючи можливість оформлення відносин по збереженню товарів розпорядчими документами, а також наділення товарного складу правом реалізовувати товари, що знаходяться на зберіганні та ін. У всіх інших випадках зберігання на товарному складі повинне здійснюватися виключно в режимі звичайного збереження. І, відповідно, на них поширюються загальні положення про збереження. 3) Відповідні послуги надаються товарним складом за винагороду. Тим самим оплатність договору складського зберігання не поширюється на випадок, передбачений імперативною нормою, а є конститутивною ознакою складського зберігання. Відносини щодо безоплатногоу зберігання, навіть тоді, коли відповідні послуги надаються товарним складом, знаходяться поза межами регулювання § 2 гл. 66 ЦК.

Договір складського зберігання слід віднести до публічних договорів, оскільки він має укладатися з будь-ким, хто цього бажає, і на однакових для всіх умовах.

Договір зберігання у товарному складі повинен бути укладений у письмовій формі. Відповідно до ч. З ст. 957 ЦК така форма вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом. У свою чергу, ст.961 ЦК містить перелік таких документів. Він включає подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво та складську квитанцію.

Усі три документи, хоча й закріплюють самі по собі волю лише однієї сторони — зберігача, прирівнюються до письмової форми договору, оскільки друга сторона — поклажодавець виражає, у свою чергу, власну волю укласти договір шляхом прийняття відповідного документа в обмін на передані на зберігання товари.

 

Стаття 958. Зберігання речей, визначених родовими ознаками, з правом розпоряджання ними

1. Якщо товарний склад має право розпоряджатися речами, визначеними родовими ознаками, до відносин сторін застосовуються положення про договір позики, а час та місце повернення товарів визначаються загальними положеннями про зберігання.

Відповідно до договору складського зберігання його об'єктом визнається річ як товар, яка використовується для подальшої реалізації, а не для побутового вжитку. За своїм змістом товар — це насамперед речі, визначенні родовими ознаками(можливі винятки).Це дає можливість товарному складу розпоряджатися товарами, які зберігаються при певних обставинах з умовою надати в розпорядження поклажодавця прийняту на зберігання кількість речей того ж роду та якості.

Стаття, що коментується, передбачає, що право власності на переданий товар виникає у зберігача, а у поклажодавця залишається право вимоги. За своєю конструкцією договір зберігання з правом товарного складу розпоряджатися речами, які були передані на зберігання, нагадує відносини сторін за договором позики, тобто зберігач зобов'язаний повернути покла-жодавцеві ті самі речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому

поклажодавцем, у строк та в порядку встановленому договором. Мається на увазі, що товари беруться складом у поклажодавця тільки в борг і відповідно товаровласнику має бути повернена, як випливає зі ст.941 ЦК, «рівна кількість інших отриманих ним речей того ж роду і якості». Відносини позики є в таких випадках похідними від головних — відносин зберігання. Оскільки наділення зберігача правом розпорядження ніякого зустрічного задоволення для товаровласника саме по собі не припускає, ця стаття включає певні гарантії для товаровласника. Так, із метою зробити наслідки розпорядницьких дій зберігача не відчутними для товаровласників, передбачено, що, якщо з закону чи інших правових актів або договору випливає, що товарний склад може розпоряджатися зданими йому на збереження товарами, то до відносин сторін застосовуються правила глави 42 ЦК про позику, однак час і місце повернення товарів визначаються правилами глави «Зберігання».

Стаття 959. Огляд товару

1. Товарний склад зобов'язаний за свій рахунок оглянути товар при прийнятті його на зберігання для визначення його кількості та зовнішнього стану.

2.  Товарний склад зобов'язаний надавати поклажодавцеві можливість оглянути товар або його зразки протягом усього часу зберігання, а якщо предметом зберігання є речі, визначені родовими ознаками, — взяти проби та вжити заходів, необхідних для забезпечення його схоронності.

3. Товарний склад або поклажодавець при поверненні товару має право вимагати його огляду та перевірки якості. Витрати, пов'язані з оглядом речей, несе сторона, яка вимагала огляду та перевірки.

Якщо при поверненні товару він не був спільно оглянутий або перевірений товарним складом та поклажодавцем, поклажодавець має заявити про нестачу або пошкодження товару у письмовій формі одночасно з його одержанням, а щодо нестачі та пошкодження, які не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття товару, — протягом трьох днів після його одержання. У разі відсутності заяви поклажодавця вважається, що товарний склад повернув товар відповідно до умов договору.

Якщо при поверненні товару він не був сумісно оглянутий і перевірений товарним складом та поклажодавцем, поклажодавець має заявити про нестачу або пошкодження товару у письмовій формі одночасно з його одержанням, а щодо нестачі та пошкодження, які не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття товару, — протягом трьох днів після його одержання. У разі відсутності заяви поклажодавця вважається, що товарний склад повернув товар відповідно до умов договору.

Товарний склад зобов'язаний у своїх інтересах та в інтересах поклажодавців здійснювати перевірку при прийманні товару його кількості, зовнішнього вигляду за власний рахунок. У випадку втрати чи пошкодження товару товарний склад звільняється від відповідальності лише за умови, якщо доведе, що шкідливі властивості не були помічені зберігачем, незважаючи на прийняті заходи.

Норми даної статті передбачають, що поклажодавець має право на періодичний огляд переданого на зберігання майна, щоб переконатися у його схоронності. Перевіряти зразки товарів та застосовувати необхідні заходи для забезпечення схоронності товарів. Товарний склад у випадку забезпечення належної якості речей вправі застосувати необхідні додаткові заходи, не отримуючи на це згоди поклажодавця. У випадку, коли стан товару потребує істотних змін у зберіганні, погоджені сторонами в договорі, закон передбачає обов'язок товарного складу повідомити поклажодавця про вжиті заходи. На товарний склад покладається обов'язок скласти акт у випадку виявлення пошкоджень товару, що не обумовлені договором або природною втратою. Поклажодавець повинен бути повідомлений про це в день складання акту.

Сторони при поверненні товару мають право вимагати огляду для перевірки кількості, якості та належного стану товару. Товар вважається повернутим у відповідності до умов договору складського зберігання, якщо у поклажодавця не було зауважень щодо кількості, якості при прийманні, а також при відсутності письмової заяви поклажодавця (якщо при поверненні товару огляд не проводився). Письмова заява повинна бути направлена складу після отримання товару, а якщо нестача чи пошкодження товару не могли бути встановлені при звичному прийомі товару, то заява повинна бути направлена протягом трьох днів. Якщо строк пропущений, то обов'язок довести факт нестачі або пошкодження товару внаслідок неналежного зберігання на товарному складі покладається на поклажодавця.

Стаття 960. Зміна умов зберігання та стан товару

1.  Якщо для забезпечення схоронності товару потрібна негайна зміна умов його зберігання, товарний склад зобов'язаний самостійно вжити відповідних невідкладних заходів та повідомити про них поклажодавця..

2.  У разі виявлення пошкоджень товару склад зобов'язаний негайно скласти акт і того ж дня повідомити про це поклажодавця.

Норми статті, що коментуються, передбачають, що товарний склад на свій розсуд вправі обирати способи зберігання та самостійно змінювати умови. Оскільки власник складу є професійним зберігачем, він краще, ніж поклажодавець, може обирати, змінювати та вживати невідкладних заходів. У випадку виявлення пошкодженого товару або у разі необхідності істотних змін умов зберігання він зобов'язаний повідомити про це поклажодавця.

Товарний склад в свою чергу зобов'язаний скласти акт у випадку виявлення пошкоджень товару, що не обумовлені договором або природною втратою (усушка, вивітрювання). Поклажодавець повинен бути повідомлений про це в день складання акта.

Стаття 961. Складські документи

1.  Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів:

складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.

2. Товар, прийнятий на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, може бути предметом застави протягом строку зберігання товару на підставі застави цього свідоцтва.

Договір складського зберігання є публічним та сплатним. Зберігач зобов'язується за плату зберігати товари, які передав йому поклажодавець, та повернути у схоронності. Документальним підтвердженням прийняття товару на зберігання є складська квитанція, просте складське свідоцтво чи подвійне складське свідоцтво. Передбачені спеціальні правила для оформлення прийнятих на зберігання товарів та визначена юридична природа документів, які видаються товарним складом.

Складська квитанція підтверджує укладення договору зберігання, кількість та зовнішній стан прийнятого товару. Складська квитанція не є цінним папером чи товаророзпорядчим документом. ЦК не встановлює вимог відносно змісту та оформлення складської квитанції. Вона може бути укладена у довільній формі. Складська квитанція не є оборотним документом, тому не може бути передана іншій особі шляхом індосаменту. Передача товару, який переданий на зберігання під складську квитанцію, може бути проведена без виборки товару зі складу, за заявою поклажодавця товарному складу, видачею складом набувачу товару нової складської квитанції та погашення попередньої.

Просте складське свідоцтво — це товаророзпорядчий документ. Передача простого складського свідоцтва іншій особі з метою передати йому товар, який зберігається на складі на підставі свідоцтва, здійснюється шляхом вручення свідоцтва особі (без вчинення передаточного напису).

Поклажодавцю, який отримав кредит під просте складське свідоцтво, на його прохання товарним складом може бути видана копія свідоцтва з передаточним написом на ньому. Просте складське свідоцтво наділене оборотоздатністю, переходить із рук у руки шляхом простої передачі, а його володільцем визнається його утримувач.

Подвійне складське свідоцтво є товаророз-порядчим документом, який підтверджує прийняття товарним складом на зберігання певного майна та право його власника на витребування цього майна (див. ст. 962 ЦК).

Стаття 962. Подвійне складське

1. Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин — складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені одне від одного.

2. У кожній з двох частин подвійного складського свідоцтва мають бути однаково зазначені:

1) найменування та місцезнаходження товарного складу, що прийняв товар на зберігання;

2)  номер свідоцтва за реєстром товарного складу;

3) найменування юридичної особи або ім'я фізичної особи, від якої прийнято товар на зберігання, її місцезнаходження або місце проживання;

4)  найменування і кількість прийнятого на зберігання товару — число одиниць та (або) товарних місць та (або) міра (вага, об'єм) товару;

5) строк, на який прийнято товар на зберігання, або вказівка на те, що товар прийнято на зберігання до запитання;

6) розмір плати за зберігання або тарифи, на підставі яких вона обчислюється, та порядок її сплати;

7) дата видачі свідоцтва.

Кожна з двох частин подвійного складського свідоцтва повинна також містити ідентичні підписи уповноваженої особи та печатки товарного складу.

3. Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є подвійним складським свідоцтвом.

Подвійні складське свідоцтво передбачає право його власників здійснювати оборот прав на товар без переміщення товару, який знаходиться на складі. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» не відносить подвійне складське свідоцтво до цінних паперів, незважаючи на те, що йому притаманні деякі ознаки цінних паперів.

Подвійне складське свідоцтво складається з двох окремих частин, в яких указані передбаченні законодавством реквізити з однаковими підписами уповноваженної особи та печатками товарного складу. Поділ подвійного складського свідоцтва забезпечує значні переваги при обороті товару — його продажу, передачу в заставу. Перша частина складського свідоцтва вказує на приналежність товару певній особі, визначає його основні ознаки, зобов'язання поклажодавця та підтверджує прийняття товару на зберігання складом. На підставі цього документа товар можна продати, обміняти шляхом передаточного напису. Друга частина — заставне свідоцтво (варант) представляє собою документ, передбачений для передачі товару у заставу. Він підтверджує право застави, вручається заставоутримувачу, який вправі самостійно передавати його іншим особам на підставі передаточного напису. У складському свідоцтві та реєстрі товарного складу зазначається сума та строк встановлення застави на товар. Набуваючи складське свідоцтво без варанту, покупець має враховувати, що товар обтяжений заставою і для його отримання необхідно розрахуватися з заставоутримувачем в обмін на варрант. Утримувач варанта вважається не власником, а суб'єктом заставних правовідносин.

Товарний склад зобов'язаний при видачі товару отримати від іншої сторони дві частини подвійного складського свідоцтва. Порушення цього зобов'язання передбачає майнову відповідальність складу перед утримувачем варанта. Товар повинен бути виданий, якщо утримувач складського свідоцтва надасть квитанцію про виплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом.

Відповідно до ч.2 статті, що коментується, кожна з частин подвійного складського свідоцтва повинне мати зазначені реквізити, містити ідентичні підписи уповноваженної особи та печатки товарного складу.

Відповідно до ч.З ст.962 ЦК, якщо в документі відсутня хоча б одна з необхідних умов, то він не є подвійним складським свідоцтвом.

Стаття 963. Права володільця складського та заставного свідоцтва

1. Володілець складського та заставного свідоцтва має право розпоряджатися товаром, що зберігається на товарному складі.

2.  Володілець лише складського свідоцтва має право розпоряджатися товаром, але цей товар не може бути взятий зі складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом.

3.  Володілець лише заставного свідоцтва має право застави на товар на суму відповідно до суми кредиту та процентів за користування ним. У разі застави товару відмітка про це робиться на складському свідоцтві.

Право власності на товар, який знаходиться на складі, належить поклажодавцеві, хоча право фізичного володіння належить товарному складу. В подальшому право власності на товар переходить до володільця разом з передачею права власності безпосередньо на саме складське свідоцтво. Особа, яка володіє складським та заставним свідоцтвом, розпоряджається товаром, який зберігається на товарному складі, на власний розсуд та без обмежень.

Застава складського свідоцтва можлива тільки для забезпечення зобов'язання з повернення суми кредита, який виданий за даним свідоцтвом. Для забезпечення інших зобов'язань застава цього свідоцтва не передбачена. Сам варант після його першої передачі володільцем товару в заставу вважається борговим документом, на підставі якого виникають одночасно два зобов'язання: по-перше, грошове зобов'язання володільця з повернення суми кредиту, отриманого від заставоутримувача; по-друге, заставне свідоцтво, яке забезпечує виконання товаровласником свого грошового зобов'язання перед заставоутримувачем.

Стаття 964. Передання складського та заставного свідоцтва

1. Складське та заставне свідоцтва можуть передаватися разом або окремо за передавальними написами.

Товар, який переданий на склад під подвійне складське свідоцтво, може бути переданий новому набувачеві без передачі товару зі складу, шляхом передачі йому подвійного складського свідоцтва, в якому складське свідоцтво та варант не відокремлені один від одного, або складського свідоцтва та варанта, відокремлених один від одного, або тільки складського свідоцтва. Товар, який здали на склад під подвійне складське свідоцтво, не може бути відчужений без належної передачі складського свідоцтва.

Володілець варанта може передати його іншій особі, що означає передачу прав на заставу. Необхідною умовою слід вважати відокремлення варанта від складського свідоцтва.

Подвійне складське свідоцтво, яке видане на товар, що визначається певними родовими ознаками, може бути поділене на кілька окремих свідоцтв, поки складське свідоцтво не відокремлене від варанта.

Стаття 965. Просте складське свідоцтво

1. Просте складське свідоцтво видається на пред'явника.

2. Просте складське свідоцтво має містити відомості, встановлені пунктами 1, 2, 4, 7 та абзацом дев'ятим частини другої статті 962 цього Кодексу, а також вказівку на те, що воно видане на пред'явника.

3. Документ, що не відповідає вимогам цієї статті, не є простим складським свідоцтвом.

Передача простого складського свідоцтва іншій особі з метою передачі товару, який зберігається на складі відповідно до цього свідоцтва, здійснюється шляхом вручення свідоцтва (без вчинення передаточного надпису). Просте складське свідоцтво не має спеціальної заставної частини, але може бути передане в заставу шляхом передачі кредитору цього свідоцтва з передаточним написом на ньому. Власнику товару, який отримав кредит під просте складське свідоцтво, товарним складом може бути видана копія свідоцтва з відтворенням на ньому передаточного напису та відміткою про те, що напис зареєстрований в реєстрі товарного складу. Просте складське свідоцтво переходить із рук в руки шляхом простої передачі, його власником визнається володілець. Він вправі вимагати від товарного складу виконання зобов'язання, вимагати видачі товару, який знаходиться на зберіганні. Володілець не зобов'язаний доводити підстави та факт переходу до нього простого складського свідоцтва. У відносинах, які виникають між товарним складом та власником документа, під правом на просте складське свідоцтво слід розуміти і право на сам товар. Цивільний оборот передбачає перехід документів на пред'явника та пов'язаних із ним прав без будь-яких перешкод.

 

Стаття 966. Видача товару за подвійним складським свідоцтвом

1.  Товарний склад видає товари володільцеві складського та заставного свідоцтва (подвійного складського свідоцтва) лише в обмін на обидва свідоцтва разом.

2. Володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва, але сплатив суму боргу за ним, склад видає товар лише в обмін на складське свідоцтво та за умови надання разом з ним квитанції про сплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом.

Товарний склад, що видав товар володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва та не сплатив суму боргу за ним, відповідає перед володільцем заставного свідоцтва за платіж усієї суми, забезпеченої за ним.

3. Володілець складського та заставного свідоцтва має право вимагати видачі товару частинами. При цьому в обмін на первісні свідоцтва йому видаються нові свідоцтва на товар, що залишився на складі.

Володілець неподільного подвійного складського свідоцтва має право розпоряджатися товаром, який зберігається на складі, в повному обсязі. Особа в будь-який момент має право розпорядитися товаром, який зберігається на складі, якщо вона одночасно є володільцем складського свідоцтва і варанта. Володілець складського свідоцтва, відокремленого від варанта, може вимагати товар зі складу тільки після погашення кредиту, виданого за варантом, та процентів. Заставне свідоцтво може бути замінене будь-яким документом, який підтверджує сплату держателем складського свідоцтва всієї суми боргу за заставним свідоцтвом. У випадку, коли товарний склад видасть товар володільцю складського свідоцтва, який не має варанта та не вніс у відповідності до нього суму боргу, він несе відповідальність перед володільцем заставного свідоцтва за сплату всієї суми, яка ним забезпечена. У разі наявності у володільця лише складського свідоцтва, за ним залишається обмежене право на розпорядження товаром (вивозити зі складу товар не можна). Особи, з якими він вчиняє певні правочини, повині розуміти та враховувати той факт, що товар знаходиться у заставі, і враховувати ступінь ризику.

У разі виникнення певних обставин, володілець складського та заставного свідоцтва вправі забирати товар, який йому належить, з товарного складу частинами. При отриманні товару володілець надає первісні свідоцтва в обмін на нові свідоцтва частину товару, яка залишилася на складі.