Стаття 248.   Припинення представництва за довіреністю

1. Представництво за довіреністю припиняється у разі:

1) закінчення строку довіреності;

2) скасування довіреності особою, яка її видала;

3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;

4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність;

5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;

6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повнова­ження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків;

7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.

2. З припиненням представництва за довіреністю втрачає чинність передоручен­ня.

3. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов'язаний негайно повернути довіреність.

1. Правовідносини, що виникли у зв'язку з видачею довіреності, припиняються зі спливом строку, на який видана довіреність.

2. За винятком видачі безвідкличної довіреності (ч. 2 ст. 249 ЦК), особа, що видала довіреність, має право скасувати її в будь-який час. Таке скасування є одностороннім правочином, що вчиняється відповідно до ст. 249 ЦК. Моментом, в який такий правочин визнається вчиненим, слід вважати момент отримання представником повідомлення про скасування довіреності.

3. Відмова особи, якій видана довіреність, також є одностороннім правочином, який тягне припинення довіреності. Якщо довіреність видана на підставі договору доручен­ня, слід ураховувати, що це доручення зберігає силу, поки довіритель не дізнався або не повинен був дізнатись про припинення доручення. Якщо повірений (представник) відмовився від доручення за умов, коли довіритель був позбавлений можливості замінити повіреного (представника) чи інакше забезпечити свої інтереси, повірений зобов'язується відшкодувати збитки, завдані припиненням доручення, що ґрунтується на договорі (ч. З ст. 1009 ЦК). Щодо доручень (довіреностей), на які поширюється дія Положення про Єдиний реєстр доручень, воля на відмову від довіреності може бути виявлена поданням заяви реєстратору або адміністратору Єдиного реєстру до­ручень (п. 2.3 Положення про Єдиний реєстр доручень, посвідчених у нотаріальному порядку [370]). Нагадаємо, що обов'язковій реєстрації підлягають доручення на право користування та розпоряджання майном, в тому числі транспортними засобами.

4. Припинення юридичної особи відбувається в момент виключення її з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців. Початок робо­ти ліквідаційної комісії на юридичну силу довіреності ніяк не впливає. Припинення юридичної особи або смерть фізичної особи, якій видана довіреність, припиняють до­віреність з моменту припинення їх цивільної правоздатності. У випадку припинення юридичної особи або смерті фізичної особи, яка видала довіреність, довіреність при­пиняється за правилами ст. 248 ЦК.

Припинення юридичної особи з правонаступництвом — це також спосіб її припи­нення (ст. 104 ЦК), тому довіреності, видані від імені юридичних осіб, припиняються у всіх випадках їх припинення, незалежно від способу припинення.

Стаття 249.   Скасування довіреності

1. Особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

2. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідо­мити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.

3. Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правона­ступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

4. Законом може бути встановлено право особи видавати безвідкличні довіреності на певний час.

(Із змін, від 19.06.2003)

1. До останнього часу в національному законодавстві були відсутні правила про публічне оформлення припинення довіреності. Наказом Міністерства юстиції затвер­джено Положення про Єдиний реєстр доручень [370], яким передбачена обов'язкова реєстрація посвідчених нотаріусами доручень на право користування й розпоряджання майном, у тому числі транспортними засобами. До Єдиного-реєстру вносяться і відо­мості про припинення доручень. Ведення Єдиного реєстру доручень ніяк не впливає на юридичну силу норм Цивільного кодексу про юридичні факти, які тягнуть при­пинення довіреностей.

2. Скасування довіреності особою, яка видала довіреність —  це односторонній правочин, який повинен учинятись у порядку, встановленому ст. 249 ЦК, і тягне при­пинення довіреності.

3. На особу, яка видала довіреність і прийняла рішення про її скасування, покла­дається обов'язок сповістити про скасування особі, якій видана довіреність. Факт на­правлення повідомлення не припиняє дії довіреності, хоч юридичне значення він має, оскільки є виконанням особою, яка видала довіреність, свого обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 249 ЦК. Дія довіреності припиняється лише в момент одержання особою, якій видана довіреність, повідомлення про скасування довіреності. Дія довіреності при­пиняється раніше цього моменту, якщо особа, якій видана довіреність, до одержання зазначеного повідомлення іншим чином дізналась (або повинна була дізнатись) про скасування довіреності.

4. Особа, яка видала довіреність, зобов'язана сповістити відомим їй третім особам про скасування довіреності. Такими третіми особами є ті, що зазначені в довіреності та щодо яких на підставі довіреності передбачалося вчинення юридичні дії. До них відносяться також і особи, не зазначені в довіреності, але відомі особі, яка видала довіреність, як такі, щодо яких повинні бути чи можуть бути вчинені на підставі до­
віреності юридичні дії.

Повідомлення третім особам про скасування довіреності звичайно не є підставою припинення повноважень особи, якій видана довіреність. Проте із ч. З ст. 249 ЦК випливає, що одержання третьою особою повідомлення про скасування довіреності, одержання нею іншої інформації, яка дає підставу стверджувати, що третя особа знала про скасування довіреності, або наявність обставин, які дають підставу стверджувати, що третя особа знала чи повинна була знати про скасування довіреності, припиняють повноваження особи, якій видана довіреність, якщо вони не припинились до цього у зв'язку з тим, що особа, якій видана довіреність, раніше дізналась або повинна була дізнатись про скасування довіреності.

5. Усі правочини, вчинені представником (особою, якій видана довіреність) до того, як він дізнався чи повинен був дізнатися про припинення довіреності, є дійсними. Вони обов'язкові для того, кого представник представляє (особи, яка видала довіреність) та його правонаступників. Однак такі правочини повинні визнаватись недійсними, якщо в момент учинення правочину з представником третя особа знала або повинна була знати про припинення довіреності.

6. Можливість видавати безвідкличні довіреності на певний час може бути встанов­лена лише законом. Частина третя ст. 10 Закону «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» передбачає видачу забудовником безвідкличної довіреності управителю фонду фінансування бу­дівництва на час дії угоди між цими особами про будівництво відповідного об'єкта.

Стаття 250. Відмова представника від вчинення дій, які були визначені довіре­ністю

1. Представник має право відмовитися від вчинення дій, які були визначені до­віреністю.

2. Представник зобов'язаний негайно повідомити особу, яку він представляє, про відмову від вчинення дій, які були визначені довіреністю.

3. Представник не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені дові­реністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам.

4. Представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимог, встановлених частинами другою та третьою цієї статті.

1. Недостатньо чітке визначення представництва в ч. 1 ст. 237 ЦК, спроба ототожни­ти його з правовідносинами між представником та особою, яку він представляє, мали наслідок, зокрема, встановлення правила ч. 1 ст. 250 ЦК, що регулює відносини між представником та особою, яку він представляє, у випадках, коли представникові ви­дається довіреність. Тим часом, ці відносини регулюються спеціальними правилами. Спеціальні правила сформульовані в ч. 2 ст. 1008 ЦК, вони є чинними, якщо між представником та особою, яку він представляє, укладено договір доручення. У цьому разі суперечності між ч. 1 ст. 250 та ч. 2 ст. 1008 ЦК немає, але ж при правозасто-суванні більш зручно посилатись на ч. 2 ст. 1008 ЦК, оскільки вона є спеціальною, має чітко виражений предмет правового регулювання та більш детально регулює від­повідні відносини.

2. Спеціальні правила, а не ч. 1 ст. 250 ЦК, підлягають застосуванню також тоді, коли довіреність представникові видана на підставі акта юридичної особи в зв'язку з трудовими відносинами між юридичною особою та працівником, що здійснює пред­ставництво в силу трудових обов'язків. У цьому разі представник не має права від­мовитись від учинення дій, які були визначені довіреністю. Посилання представника
на ч. 1 ст. 250 ЦК як на підставу відмови не може звільнити його від відповідальності перед юридичною особою (роботодавцем).

3. Частина 3 ст. 250 ЦК установлює виняток із загального правила ч. 1 тієї ж стат­ті, забороняє відмову представника від здійснення дій, що передбачені довіреністю, у двох випадках: 1) якщо відповідно до довіреності представник мав здійснити дії, що були невідкладними; 2) якщо ці дії були спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку представник представляє, або іншим особам.

4. Про відмову від учинення дій, що були визначені довіреністю, представник зобов'язаний повідомити особу, яку він представляє, негайно. Це правило ч. 2 ст. 250 ЦК не виключає дії спеціального правила ч. З ст. 1008 ЦК, згідно з якою представник (повірений), що здійснює представництво як підприємець, зобов'язаний повідомити особу, яку він представляє (довірителя), про припинення договору доручення не піз­ніше як за один місяць, якщо триваліший строк не встановлений договором.

5. Порушення вимог ч. 2 та 3 ст. 250 ЦК, як і порушення вимог ч. З ст. 1008 ЦК,тягне обов'язок представника (повіреного) відшкодувати особі, яку він представляє, завдані збитки. Це правило не може застосовуватись у випадках, коли відносини між представником, повноваження якого визначаються довіреністю, та особою, яку він представляє, регулюються не цивільним, а іншим (спеціальним) законодавством.