Стаття 242.   Представництво за законом

1. Батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та не­повнолітніх дітей.

2. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, ви­знаної недієздатною.

3. Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.

1. Правило, що формулюється у ч. 1 ст. 242 ЦК, має визнаватись процедурним стосовно положень про дієздатність малолітніх і неповнолітніх дітей. Ці положення мають бути визнані згідно з ч. 1 ст. 242 ЦК як матеріальні (субстантивні). Сама пра­вова субстанція вирішена у ст. 31, 32 ЦК, а ч. 1 ст. 242 ЦК вирішує питання попов­нення дієздатності малолітніх, якщо її бракує. Оскільки субстантивні норми ст. 32 ЦК надають неповнолітнім особам право вчиняти будь-які правочини (у відповідних випадках — за умови отримання передбачених законом дозволів), не може застосову­ватись процедурна норма ч. 2 ст. 242 ЦК, що надає батькам усиновлювачам) право бути представниками своїх неповнолітніх дітей.

2. Стаття> що коментується, досить широко визначає представництво за законом. Таким є не тільки представництво, що здійснюється виключно на підставі закону (його здійснюють батьки малолітніх дітей на підставі ст. 177 Сімейного кодексу [39]), а й представництво, що потребує додаткового юридичного акта. Так, опікун відповідно до ст. 242 ЦК визнається законним представником, хоч він отримує повноваження не безпосередньо із закону, а в силу рішення про встановлення опіки (ст. 60, 61 ЦК) та рішення про призначення опікуна (ст. 63 ЦК). З огляду на це, як законне представ­ництво слід визнати також повноваження командира цивільного повітряного судна бути довіреною особою експлуатанта повітряного судна, вчиняти від його імені правочини в інтересах виконання завдання на політ, забезпечення безпеки польоту, збереження повітряного судна, здоров'я і життя пасажирів, що ґрунтуються на п. 6 ст. 38 Повіт­ряного кодексу України [32], хоч статусу командира особа набуває за умови видання акта про прийняття на роботу на цю посаду, а не безпосередньо в силу закону.

3. Повноваження капітана морського торговельного судна бути представником судно­власника і вантажовласника у частині дій, викликаних потребами судна, вантажу або плавання, а також позовів, що стосуються довіреного йому майна, якщо на місці не­ має інших представників судновласника або вантажовласника, ґрунтуються на ст. 58 Кодексу торговельного мореплавства [34], але також виникають за умови наявності акта про прийняття на роботу на посаду капітана.

4. Біржові брокери виконують доручення членів біржі щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і подання здійснюваних ними операцій до реєстрації на біржі без довіреності на підставі ст. 16 Закону «Про товарну біржу» [56]. Ця стаття поширюється на відповідних осіб за умови їх реєстрації на товарній біржі (частина перша ст. 16 названого Закону).

5.   Торговці  цінними  паперами можуть здійснювати за дорученнями емітентів обов'язки з організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом на підставі ст.  17 Закону «Про цінні папери і фондовий ринок» [221]. Тут Закон установлює лише загальний дозвіл, а право на здійснення правочинів торговцем цін­ним паперами виникає на підставі договору, який він укладає з власником цінних паперів.

6. Належно зареєстровані об'єднання громадян користуються правом представляти і захищати інтереси своїх членів у державних і громадських органах на підставі ст. 20 Закону «Про об'єднання громадян» [62]. У підсумку таке представництво здійснюють фізичні особи на підставі рішення загальних зборів, іншого акта, довіреності.

7. Право довірчих товариств бути представниками довірителів (фізичних і юри­дичних осіб) ґрунтується на ст. 1 Декрету «Про довірчі товариства» [232] та відпо­відному договорі.

8. Частина третя ст. 19 Закону «Про професійні спілки, їх права та гарантії ді­яльності» [139] визнає право профспілок здійснювати представництво і захист інди­відуальних прав та інтересів своїх членів. Проте тут не сформульована норма прямої дії, оскільки міститься посилання на законодавство і статути профспілок. Частина четверта тієї ж статті визнає за профспілками та їх об'єднаннями право представляти інтереси своїх членів при реалізації ними конституційного права на звернення за за­хистом своїх прав до судових органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також до міжнародних судових установ.

Виборні органи профспілкової організації на підприємствах, в установах і організа­ціях одержали право представляти інтереси працівників при вирішенні індивідуальних трудових спорів тільки «за їх дорученням» (п. 8 частини першої ст. 38 названого За­кону [132]), що означає необхідність підтвердження доручення довіреністю.

9.  Відповідно до ст. 44 Закону «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» [168] право представництва від імені інститутів спільного інвестування надається компанії з управління активами,, яка здійснює продаж цінних паперів ІСІ, управляє активами ІСІ і від їх імені вчиняє відповідні правочини.

10. Територіальні громади не позбавлені права безпосередньо здійснювати свою ци­вільну правосуб'єктність (ст. 143 Конституції [1]). Однак організаційно територіальні громади не взмозі вчиняти всі дії, пов'язані з учиненням правочинів, тому повноваження діяти від імені та в інтересах територіальних громад ст. 16 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» [112] надає сільським, селищним, міським радам.

11. Відповідно до ст. 15 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів [3] та ч. 4 ст. 11 Закону «Про авторське право і суміжні права» [176] видавець твору (ім'я чи назва видавця мають бути зазначені на творі) вважається представни­ком автора і має право захищати права останнього, якщо твір опубліковано анонімно або під псевдонімом (за винятком випадків, коли псевдонім однозначно ідентифікує автора).

12. Стаття 9 Закону «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» [118] надає право творчим спілкам бути представниками від імені членів спілки з метою захисту їх інтересів.

13. Відповідно до ст. 15 Закону «Про страхування» [180] страхові (перестрахові) брокери, страхові агенти діють від імені страховика, укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані з виплатами страхових сум. Вони діють за наявності договору зі страховиком на підставі закону без довіреності.

Стаття 243.   Комерційне представництво

1. Комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.

2. Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом.

3. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.

4. Особливості комерційного представництва в окремих сферах підприємницької діяльності встановлюються законом.

1.  Визначення поняття комерційного представництва, що наводиться в ч. 1 ст. 243 ЦК, обмежує зміст цього поняття, що відповідно звужує сферу дії статті, що коменту­ється. Комерційним визнається тільки таке представництво, яке передбачає укладення представником договорів у сфері підприємницької діяльності. Хоч новий Цивільний кодекс визнає правочинами дії на виконання договорів (ч. З ст. 206 ЦК), поняття
комерційного представництва неможна поширювати на випадки, коли представник здійснює юридичні дії в процесі виконання договорів, а не їх укладення. Разом з тим термін «укладення договорів» не повинен тлумачитись обмежувально. Про зміну та припинення договору може бути укладений договір. Тому укладення таких договорів може охоплюватись поняттям комерційного представництва.

Комерційними представниками є біржові брокери, торговці цінними паперами.

2. За згодою осіб, яких представляє комерційний представник, а також у встанов­лених законом випадках, комерційний представник може одночасно представляти дві або декілька сторін правочину. Це є одним із винятків із правила ч. З ст. 238 ЦК, на можливість установлення яких зазначається в цій останній. Згода осіб, від імені яких діє комерційний представник, не є необхідною, якщо комерційний представник
діє від імені декількох осіб, що не укладають між собою договори через спільного комерційного представника.

3. Частиною 3 ст. 243 ЦК установлюється нове для вітчизняного цивільного права положення, відповідно до якого повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені не тільки довіреністю, а й договором, що укладається між представником
та особою, від імені якої він діє. Відповідно до раніше чинного Цивільного кодексу за відсутності довіреності договір, що укладений представником від імені довірителя, мав визнаватися недійсним, хоч би представник та особа, яку він представляє, і уклали відповідний договір. Але слід ураховувати, що ч. 4 ст. 243 ЦК може застосовуватись лише у випадках представництва, що підпадає під ознаки ч. 1 цієї ж статті. Пред­ставництво, що здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності та не є постійним, повинне завжди оформлятись довіреністю.

Стаття 244.   Представництво за довіреністю

1. Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за дові­реністю.

2. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи.

3. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій осо­бі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), без­
посередньо третій особі.

1. Довіреністю можуть засвідчуватись повноваження представника, що грунтуються на договорі або акті органу юридичної особи. Зазвичай довіреність надається осо­бою, від імені якої діє представник, безпосередньо представникові. Але допускається передання довіреності безпосередньо третій особі, стосовно якої представник вчиняє правочин від імені особи, яку він представляє.

2. Довіреністю оформляється представництво, що здійснюється працівниками юри­дичної особи та надає повноваження діяти від імені останньої.

3.   Оскільки положення Цивільного кодексу про представництво прямо не по­ширюються на дії, що не мають ознак правочинів, слід визнати чинними спеціальні правила, що передбачають порядок оформлення та видачі посвідчень представникові громадськості або незаінтересованої організації, що підтверджують право на участь в роботі комісії щодо приймання товарів за кількістю та якістю (п. 18 — 20 Інструк­ції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю [407]; п. 20 — 23 Інструкції про порядок при­ймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю [408]).