Стаття 157.   Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства

1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів зменшити статутний капітал шляхом зменшення номінальної вартості акцій або шля­хом купівлі товариством частини випущених акцій з метою зменшення їх загальної
кількості.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після по­відомлення про це всіх його кредиторів у порядку, встановленому законом. При цьому кредитори товариства мають право вимагати дострокового припинення або виконання товариством відповідних зобов'язань та відшкодування збитків.

2. Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом купівлі та по­гашення частини акцій допускається, якщо така можливість передбачена у статуті товариства.

3. Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу нижче від встанов­леного законом розміру має наслідком ліквідацію товариства.

1. Стаття, що коментується, та ст. 16 Закону «Про акціонерні товариства» вста­новлюють умови зменшення статутного капіталу акціонерного товариства, а також обов'язки акціонерного товариства,  які виникають у зв'язку з прийняттям такого рішення. Частина 1 ст. 16 Закону «Про акціонерні товариства» встановлює, що змен­шення статутного капіталу допускається за умови, що це передбачено статутом това­риства. Отже, якщо таке статутом не передбачається, зменшення статутного капіталу не допускається. Крім того, ч. 1 ст. 16 Закону «Про акціонерні товариства» приписує здійснювати зменшення статутного капіталу в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

2. Не допускається прийняття рішений про зменшення статутного капіталу акціо­нерного товариства нижче його мінімальної величини, що встановлена законом. При цьому слід мати на увазі, що законом мінімальний розмір статутного капіталу вста­новлений тільки на день реєстрації товариства (ч. 1 ст. 14 Закону «Про акціонерні товариства»). Нижче цього розміру і забороняється зменшувати розмір статутного капіталу акціонерних товариств. Застосовувати до правовідносин щодо зменшення статутного капіталу акціонерного товариства за аналогією абзац другий ч. 5 ст. 15 Закону «Про акціонерні товариства», який умовою збільшення статутного капіталу визнає відповідність його розміру вимогам, що встановлені на день реєстрації змін до статуту товариства, жодних підстав немає.

3. Стаття 16 Закону «Про акціонерні товариства», що підлягає переважному за­стосуванню перед ст. 157 ЦК, встановлює два способи зменшення статутного капіталу акціонерного товариства: 1) зменшення номінальної вартості акцій. Тут повторюється правило ч. 1 ст. 157 ЦК; 2) анулювання раніше викуплених товариством акцій (а не тих акцій, які будуть викуплені товариством після прийняття рішення про змен­
шення статутного капіталу товариства).

4. До прийняття рішення про зменшення статутного капіталу акціонерне товари­ство зобов'язане сповістити всіх кредиторів, вимоги яких до акціонерного товариства не забезпечені заставою, порукою, гарантією. Порядок сповіщення кредиторів повинен бути встановлений законом. Але поки що такий закон не приймався. Лише ч. 2 ст. 16 Закону «Про акціонерні товариства» [228] покладає на виконавчий орган акціонерного товариства обов'язок письмово повідомити кредиторів впродовж 30 днів після при­йняття рішення. При цьому кредитори акціонерного товариства мають право зажадати від акціонерного товариства на їх вибір або дострокового припинення зобов'язання
(без його виконання), або дострокового виконання зобов'язання, або забезпечення зобов'язання заставою чи порукою. Обов'язок акціонерного товариства відшкодувати кредиторам збитки, які виникли у зв'язку з достроковим припиненням чи достроковим виконанням зобов'язання, ст. 16 Закону «Про акціонерні товариства» не передбачений, а тому відшкодування збитків можливе в таких випадках на загальних підставах.

5. Рішення про зменшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства приймається в тому ж порядку, що і рішення про його збільшення. Зменшення ста­тутного капіталу може здійснюватись шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення загальної кількості акцій. При зменшенні номінальної вартості акцій здійснюється нова емісія, що передбачає реєстрацію інформації про емісію, публіка­цію такої інформації, внесення відповідних змін до статуту, реєстрацію нової емісії, скасування реєстрації попередньої (попередніх) емісії, а також заміну акцій.

Стаття 158.   Обмеження щодо випуску цінних паперів та щодо виплати дивідендів

1. Частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу акціо­нерного товариства не може перевищувати двадцяти п'яти відсотків.

2. Частину другу виключено

3. Акціонерне товариство не має права оголошувати та виплачувати дивіденди:

1) до повної сплати всього статутного капіталу;

2) при зменшенні вартості чистих активів акціонерного товариства до розміру, меншого, ніж розмір статутного капіталу і резервного фонду;

3) в інших випадках, встановлених законом.

(Із змін, від 23.02.2006)

1. Нормативне визначення акції відтворюється в п. 2 коментаря до ст. 195 ЦК. Емі­тентами акцій можуть бути тільки акціонерні товариства. Мінімальна вартість акцій не може бути меншою, ніж одна копійка. Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції. Стосовно форми існування акцій встановлені суперечливі правила. З одного боку, встановлюється, що акції існують виключно в бездокументарній формі (абзац
другий ч. З ст. 6 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» [221]; ч. 2 ст. 20 Закону «Про акціонерні товариства»). Разом з тим, ч. 5 ст. 6 Закону «Про цінні па­пери та фондовий ринок» у редакції від 11 червня 2009 р. допускає існування акцій в документарній формі, якщо є сертифікати акцій (акції).

2. Із ч. 1 ст. 158 ЦК випливає, що акціонерне товариство може випускати приві­лейовані акції. Це — один із типів акцій. Інший тип — це прості акції (ч. З ст. 20 Закону «Про акціонерні товариства»; ч. 5 ст. 6 Закону «Про цінні папери та фондо­вий ринок»). Прості акції надають їх власникам рівні права (з урахуванням кількості акцій, які належать відповідним особам) на отримання дивідендів, на участь в управ­лінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товари­ства у разі його ліквідації тощо (ч. 6 ст. 6 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»). Привілейовані акції надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства і ви­плат з майна товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акцій права на участь в управлінні товариством, за загальним правилом, не мають, але таке право може їм надаватись статутом, а також законом (ч. 7 ст. 6 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»).

3.  Привілейовані акції можуть поділятися на класи. Відповідно до ч. З ст. 20 Закону «Про акціонерні товариства» статутом товариства може передбачатися розміщення при­вілейованих акцій одного чи декількох класів, що надають їх власникам різні права. Права власників привілейованих акцій різних класів можуть розрізнятись черговістю отримання дивідендів і виплат з майна товариства (у разі його ліквідації), можливістю їх конвертації у прості акції та привілейовані акції інших класів, а також розміром дивідендів (останнє випливає із ч. 1 ст. ЗО Закону «Про акціонерні товариства»).

4.   Законодавець повторює правило про граничну частку привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства (вона не може перевищувати 25 від­сотків) у ч. 1 ст. 158 ЦК; ч. 8 ст. 6 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»; ч. 5 ст. 20 Закону «Про акціонерні товариства»).

5. Дивіденд — це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачу­ється акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Дивіденди виплачуються виключно грошовими коштами (ч. 1 ст. 30 Закону «Про акціонерні товариства»).

6. Із ч. З ст. 30 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» непрямо випливає і висновком від наступного правового явища до попереднього при тлумаченні виявля­ється правовий припис, відповідно до якого щорічна виплата дивідендів за привілейо­ваними акціями є обов'язковою. Розмір дивідендів за привілейованими акціями всіх класів визначається статутом. Рішення про виплату дивідендів за простими акціями та про розмір дивідендів щорічно приймається загальними зборами акціонерів.

7. Більш детальні, ніж у ч. З ст. 158 ЦК, обмеження на виплату дивідендів вста­новлені ст. 31 Закону «Про акціонерні товариства». Забороняється приймати рішен­ня про виплату дивідендів за простими акціями у двох випадках: 1) якщо звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано; 2) якщо власний капітал товариства є меншим, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру пере вищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю. При цьому власний капітал має визначатись відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Звіт про власний капітал» [331], а ліквідаційна вартість при­вілейованих акцій має визначатись у статуті (п. 2 ч. 2 ст. 26 Закону «Про акціонерні товариства»).

Якщо рішення про виплату дивідендів за простими акціями прийнято, то виплату цих дивідендів забороняється здійснювати: 1) у разі наявності у товариства зобов'язань викупити акції відповідно до ст. 68 Закону «Про акціонерні товариства»; 2) у разі, якщо не закінчена повна виплата дивідендів за привілейованими акціями.

Рішення про виплату дивідендів за привілейованими акціями не може бути при­йняте за тих же умов, за яких акціонерне товариство не може приймати рішення про виплату дивідендів за простими акціями (абзац перший цього пункту коментаря).

Стаття 159.   Загальні збори акціонерів

1. Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. У загаль­них зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості і виду акцій, що їм належать.

Акціонери (їхні представники), які беруть участь у загальних зборах, реєструють­ся із зазначенням кількості голосів, що їх має кожний акціонер, який бере участь у зборах.

2. До виключної компетенції загальних зборів акціонерів належить:

1) внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статут­ного капіталу;

2) утворення та ліквідація наглядової ради та інших органів товариства, обрання та відкликання членів наглядової ради;

3) затвердження річного звіту товариства;

4) рішення про ліквідацію товариства.

До виключної компетенції загальних зборів статутом товариства і законом може бути також віднесене вирішення інших питань.

Питання, віднесені законом до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, не можуть бути передані ними для вирішення іншим органам товариства.

3. Порядок голосування на загальних зборах акціонерів встановлюється зако­ном.

Акціонер має право призначити свого представника для участі у зборах. Пред­ставник може бути постійним чи призначеним на певний строк. Акціонер має право у будь-який момент замінити свого представника у вищому органі товариства, по­відомивши про це виконавчий орган акціонерного товариства.

4. Рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, щодо:

1) внесення змін до статуту товариства;

2) ліквідації товариства, крім випадків, встановлених законом;

3) питань, передбачених законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

5. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік.

Позачергові збори акціонерів скликаються у разі неплатоспроможності товариства, а також за наявності обставин, визначених у статуті товариства, та в будь-якому ін­шому випадку, якщо цього вимагають інтереси акціонерного товариства в цілому.

Порядок скликання і проведення загальних зборів, а також умови скликання і проведення позачергових зборів та повідомлення акціонерів встановлюються ста­тутом товариства і законом.

(Із змін, від 17.09.2008)

1. Право брати участь у загальних зборах акціонерів належить всім акціонерам, в тому числі і тим, що є власниками привілейованих акцій. Так слід тлумачити правило ч. 1 ст. 159 ЦК про незалежність права на участь у зборах від виду акцій. Але участь власників привілейованих акцій в загальних зборах акціонерів не повинна суперечити ч. 7 ст. 6 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» [221], згідно з яким власни­ки привілейованих акцій можуть брати участь в управлінні акціонерним товариством тільки у випадках, передбачених статутом та законом. На сьогодні ч. 5 ст. 26 Зако­ну «Про акціонерні товариства» [228] надає власникам привілейованих акцій право голосу на загальних зборах тільки в трьох випадках, коли рішенням безпосередньо зачіпаються інтереси таких акціонерів.

2. У зборах можуть брати участь представники акціонерів. Повноваження пред­ставників на участь у загальних зборах акціонерів оформляються довіреністю, яка може бути посвідчена нотаріусом, іншою посадовою особою, що має право вчиняти нотаріальні дії (ст. 37, 38 Закону «Про нотаріат» [75]), реєстратором, депозитарієм, зберігачем цінних паперів. Зазначення в ч. З ст. 39 Закону «Про акціонерні товари­
ства» на можливість посвідчення довіреності «в іншому передбаченому законодавством порядку» дає підстави для висновку про те, що зберегло чинність правило частини третьої ст. 41 Закону «Про господарські товариства» [53], яке передбачає посвідчення довіреності на право участі та голосування на зборах акціонерів правлінням акціо­нерного товариства.

3. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік (ч. 5 ст. 159 ЦК; ч. 1 ст. 32 Закону «Про акціонерні товариства»; ч. 1 ст. 45 Закону «Про госпо­дарські товариства»).

4. Питання скликання позачергових зборів акціонерів вирішуються ст.  159 ЦК і ст. 45 Закону «Про господарські товариства». Переважному застосуванню перед цими законодавчими положеннями, в принципі, підлягає ст. 47 Закону «Про акціо­нерні товариства». Зокрема, ч. 1 названої статті встановлює випадки, коли склика­ються позачергові загальні збори акціонерів. Ця частина містить застереження про те, що позачергові збори скликаються «в інших випадках, встановлених законом або статутом товариства». Отже, ч. 5 ст. 159 ЦК і ст. 45 Закону «Про господарські това­риства» зберігають чинність у частині, в якій вони встановлюють підставу скликання позачергових зборів, не передбачену ч. 1 ст. 47 Закону «Про акціонерні товариства» (йдеться про випадки, коли скликання зборів вимагають інтереси акціонерного това­риства в цілому).

Скликання позачергових загальних зборів акціонерів ст. 47 Закону «Про акціонерні товариства» передала до повноваження наглядової ради. Ні статутом акціонерного товариства, ні рішенням загальних зборів акціонерів чи наглядової ради ці повнова­ження не можуть бути передані виконавчому органу. Наглядова рада скликає поза­чергові загальні збори акціонерів на вимогу виконавчого органу (у разі цорушення провадження про визнання товариства банкрутом або необхідності вчинення значного правочину), ревізійної комісії (ревізора), акціонерів або за своєю власною ініціати­вою. Але вимога про скликання позачергових загальних зборів акціонерів подається виконавчому органу акціонерного товариства (абзац сьомий ч. 1 ст. 47 Закону «Про акціонерні товариства»). Можливо, це — технічна помилка, але будь-яких підстав для її виправлення на стадії тлумачення і застосування цього законодавчого положення немає.

Наглядова рада приймає рішення про скликання позачергових зборів або про від­мову у такому скликанні впродовж 10 днів «з моменту отримання вимоги про їх скли­кання» (звичайно, з моменту отримання вимоги наглядовою радою, а не виконавчим органом. Протягом якого часу вимога, отримана виконавчим органом відповідно до абзацу сьомого ч. 1 ст. 47 Закону «Про акціонерні товариства», має бути передана до наглядової ради — це питання законодавство не вирішує. Тому воно має вирішуватись відповідно до принципів добросовісності, справедливості та розумності).

5. Передбачена можливість проведення загальних зборів акціонерів у формі заочного голосування (ст. 48 Закону «Про акціонерні товариства»). Законодавець не вказує на можливість проведення у такий спосіб як позачергових, так і чергових зборів. Але проведення у такий спосіб загальних зборів товариства є неможливим не стільки в силу обов'язку товариства скликати загальні збори не пізніше ЗО квітня наступного за звітним року, скільки в силу обов'язковості розгляду звіту наглядової ради, звіту виконавчого органу і звіту ревізійної комісії (ревізора) та прийняття рішення за на­слідками розгляду цих звітів річними загальними зборами товариства.

Проведення загальних зборів акціонерів у формі заочного голосування можливе при кількості акціонерів не більше 25, якщо це передбачено статутом. Рішення шляхом заочного голосування приймається тільки одноголосно.

6. Якщо акціонерне товариство складається із одного акціонера, він приймає рі­шення з питань, віднесених до компетенції загальних зборів, шляхом видання нака­зу, який «засвідчується печаткою або нотаріально» (ст. 49 Закону «Про акціонерні товариства» [228]).

7. Більш детально, ніж у ч. 2 ст. 159 ЦК, виключна компетенція загальних зборів акціонерів встановлюється ч. 2 ст. 33 Закону «Про акціонерні товариства». Частина 4 цієї статті допускає віднесення законом до виключної компетенції загальних зборів інших питань. У такий спосіб усуваються всі суперечності між ч. 2 ст. 159 ЦК, части­ною шостою ст. 41 Закону «Про господарські товариства» та ч. 2 ст. 33 Закону «Про
акціонерні товариства». Але там, де ст. 41 Закону «Про господарські товариства» [53] і ст. 159 ЦК суперечать Закону «Про акціонерні товариства», застосовуються поло­ження цього останнього Закону. Йдеться, в основному, про п. 2 ч. 2 ст. 159 ЦК, яка до виключної компетенції загальних зборів відносить утворення та відкликання ви­конавчого органу акціонерного товариства. Це положення суперечить п. 2 ч. 2 ст. 52 Закону «Про акціонерні товариства», який обрання та відкликання повноважень голови і членів виконавчого органу відносить до виключної компетенції наглядової ради.

8. Загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками не менш як 60 відсотків акцій, що беруть участь у голосувнні. У випадках надання права голосу при прийнятті рішень з певних питань власникам привілейованих акцій, кворум з відповідних питань ви­знається наявним також за умови участі у загальних зборах акціонерів, що є власни­ками привілейованих акцій, що є голосуючими з цих питань. Частина 1 ст. 41 Закону «Про акціонерні товариства» вперше у вітчизняному законодавстві встановлює, що наявність кворуму визначається реєстраційною комісією на момент закінчення реє­страції акціонерів для участі у зборах. Перевірка наявності кворуму після закінчення реєстрації не передбачена, навіть ящо збори проходили впродовж декількох днів (із
ч. 8 ст. 42 Закону «Про акціонерні товариства» випливає, що загальні збори можуть проводитись не більше 4 днів).

9. Право голосу на загальних зборах акціонерного товариства мають акціонери-власники простих акцій (у відповідних випадках — власники привілейованих акцій), що є такими (власниками) на дату складання переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах (ч. 2 ст. 42 Закону «Про акціонерні товариства»). Одна акція, що голосує, надає акціонеру один голос для вирішення кожного із питань, включеного до порядку денного. Пункт 9 ст. 2 Закону «Про акціонерні товариства» вперше передбачає проведення під час обрання органів товариства кумулятивного голосування. При цьому кількість голосів акціонера помножується на кількість чле­нів органу акціонерного товариства, що обираються, а акціонеру надається право усі підраховані у такий спосіб голоси віддати за одного кандидата або розподілити
їх між кількома кандидатами. Пункт 9 ст. 2 Закону «Про акціонерні товариства» формулює визначення кумулятивного голосування, але не визначає сфери його за­стосування. Тому таке голосування є обов'язковим тільки при обранні членів на­глядової ради (за встановленими винятками). При обранні членів ревізійної комісії та членів виконавчого органу таке голосування проводиться, якщо це передбачено статутом.

10. Рішення загальних зборів за кожним із питань порядку денного приймається більшістю голосів акціонерів, що зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій. Обраними до складу органу акціонерного товариства вважаються кандидати, що набрали найбільшу кількість голосів серед тих, хто набрав більш як 50 відсотків голосів. Це стосується і кумулятивного голосування. З питань, передбачених пп. 2 — 7 і 21 ч. 2 ст. 33 Закону «Про акціонерні товариства», рішення приймаються трьома чвертями голосів акціонерів від загальної їх кількості. Статутом приватного акціонерного товариства можуть бути передбачені інші питання, рішення щодо яких приймаються у такому порядку. Але таке не може бути встановлене стосовно питання про дострокове припинення повноважень посадових осіб органів това­риства (ч. 5 ст. 42 Закону «Про акціонерні товариства»). Разом з тим, слід враховувати, що статутом приватного акціонерного товариства може встановлюватись більша кількість голосів (ніж більшість голосів акціонерів, що зареєструвалися для участі у зборах), необхідних для прийняття рішення щодо певних питань. Але це не стосується питання про дострокове припинення повноважень посадових осіб товариства.

11. Закон «Про акціонерні товариства» підлягає переважному застосуванню пе­ред положеннями Закону «Про господарські товариства». Тому п. «в» частини пер­шої ст. 42 Закону «Про господарські товариства», який передбачає прийняття рішень трьома чвертями голосів щодо створення та припинення діяльності дочірніх підпри­ємств, філій та представництв, не підлягає застосуванню. У силу суперечності частині
п'ятій ст. 42 Закону «Про акціонерні товариства» не можуть застосовуватись також положення ст. 42 Закону «Про господарські товариства» і ч. 4 ст. 159 ЦК, які перед­бачають прийняття рішень з відповідних питань трьома чвертями голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

12. Стаття 43 Закону «Про акціонерні товариства» встановлює, що голосування на загальних зборах акціонерів з питань порядку денного проводиться з обов'язковим використанням бюлетенів для голосування в наступних випадках: 1) коли акціонер­не товариство здійснило публічне розміщення акцій; 2) коли кількість акціонерів-власників простих акцій товариства перевищує 100 осіб; 3) при голосуванні з питань,
на які зазначається в ст. 68 Закону «Про акціонерні товариства».

13. Закон «Про акціонерні товариства» встановлює також правила, що стосуються лічильної комісії (ст. 44), протоколу про підсумки голосування (ст. 45) і протоколу загальних зборів (ст. 46).

14. Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону «Про акціонерні товариства» «акціонер може оскаржити рішення загальних зборів з передбачених частиною першою статті 68 цьо­го Закону питань виключно після отримання письмової відмови в реалізації права вимагати здійснення обов'язкового викупу товариством належних йому голосуючих акцій або в разі неотримання відповіді на свою вимогу протягом 30 днів від дати її направлення на адресу товариства в порядку, передбаченому цим Законом».