Стаття 153. Створення акціонерного товариства

1. Акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами, а також державою в особі уповноваженого органу, територіальною грома­дою в особі уповноваженого органу.

2. Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства.

Цей договір не є установчим документом товариства.

Договір про створення акціонерного товариства укладається в письмовій формі, а якщо товариство створюється фізичними особами, договір підлягає нотаріальному посвідченню.

3. Особи, що створюють акціонерне товариство, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до державної реєстрації товариства.

Акціонерне товариство відповідає за зобов'язаннями учасників, пов'язаними з його створенням, лише у разі наступного схвалення їх дій загальними зборами акціонерів.

4. Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома.

Акціонерне товариство не може мати єдиним учасником інше підприємницьке товариство, учасником якого є одна особа.

5. Порядок і строки вчинення дій щодо створення акціонерного товариства, у тому числі порядок проведення установчих зборів та їхня компетенція, встановлюються законом.

(Із змін, від 17.09.2008)

1. Відсутність вказівки в ч. 1 ст. 153 ЦК на те, що засновниками акціонерних то­вариств можуть бути юридичні та/або фізичні особи, і раніше не було перешкодою для того, щоб засновниками таких товариств визнавались держава та територіальні громади. Тепер можливість створення акціонерних товариств державою в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, та територіальними громадами в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, передбачена ч. 1ст. 153 ЦК і ч. 1 ст. З Закону «Про акціонерні товариства» [228]. Із ч. 1 ст. 153 ЦК, ч. 1 ст. 9 Закону «Про акціонерні товариства» непрямо випливає і висновком від протилежно­го виявляється правовий припис, відповідно до якого Автономка Республіка Крим не може бути засновником акціонерних товариств. Але переважному застосуванню перед цим правовим приписом підлягає правовий припис, який непрямо випливає із ч. З ст. 38 Конституції Автономної Республіки Крим та виявляється при тлумаченні висновком від наступного правового явища (правовідносин між органами влади Авто­номної Республіки Крим та підприємствами, які перебувають у власності Автономної Республіки Крим) до попереднього (права Автономної Республіки Крим такі підпри­ємства створювати). Якщо ж є право самостійного створення підприємств (в тому числі і акціонерних товариства), то тим більше слід визнати можливою участь Автономної Республіки Крим у створенні акціонерних товариств. Зазначені в п. 4 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про акціонерні товариства» на те, що нормативно-правові акти до їх приведення у відповідність до цього Закону діють у частині, що не суперечить цьому Закону, не перешкоджає застосуванню правово­го припису, що непрямо випливає із ч. З ст. 38 Конституції Автономної Республіки Крим [126], оскільки Конституція Автономної Республіки Крим може бути змінена виключно Верховною Радою Автономної Республіки Крим (ч. 2 ст. 48 Конституції Автономної Республіки Крим).

2. Частиною другою ст. 9 Закону «Про акціонерні товариства» встановлюється, що засновниками акціонерних товариств можуть бути одна, дві чи більше осіб. Отже, акціонерне товариство може бути створене однією особою. Відомості про це мають бути опубліковані. Але підприємницьке товариство, що складається із однієї особи (точніше треба було записати: «господарське товариство», оскільки до підприємницьких товариств, крім господарських, відносяться тільки кооперативи, а кооператив із одно­го члена складатись не може, як це випливає із ч. З ст. 164 ЦК), не може одноосібно створити акціонерне товариство. І в подальшому (після створення) єдиним учасником
(акціонером) акціонерного товариства не може бути господарське товариство,  що складається із однієї особи.

3. Якщо засновників акціонерного товариства декілька, то вони можуть укласти за­сновницький договір. Таке передбачено ч. З ст. 9 Закону «Про акціонерні товариства». У ч. 2 ст. 153 ЦК встановлюється, що у таких випадках засновники «укладають» між собою договір. «Укладають» — це недостатньо визначене формулювання. До того ж Закон «Про акціонерні товариства» підлягає переважному застосуванню перед поло­женнями Цивільного кодексу. Тому слід дійти висновку про те, що укладення заснов­ницького договору є правом, а не обов'язком засновників акціонерного товариства. Засновницький договір не є установчим документом і діє до дати реєстрації Держав­ною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій. Визначення в п. 1 ч. 1 ст. 77 Закону «Про акціонерні товариства» засновницького договору як установчого не спростовує положення про те, що засновницький договір не є установчим документом акціонерного товариства.

4. Переважному застосуванню перед положеннями ч. 2 ст. 153 ЦК, що передбачає нотаріальне посвідчення договору про створення акціонерного товариства, підлягає ч. З ст. 9 Закону «Про акціонерні товариства», відповідно до якої нотаріальному по­свідченню підлягають підписи фізичних осіб на засновницькому договорі. Переваж­ному застосуванню цього правила не перешкоджає ст. 78 Закону «Про нотаріат» [75], яка допускає засвідчення справжності підпису тільки на документах, що не мають характеру угод.

5. За зобов'язаннями, що виникли між засновниками акціонерного товариства та третіми особами до державної реєстрації та пов'язані із створенням акціонерного това­риства, засновники несуть солідарну відповідальність. Відповідальність акціонерного товариства за такими зобов'язаннями можлива лише за умови наступного схвалення відповідних правочинів зборами акціонерів.

6. Частина п'ята ст. 9 Закону «Про акціонерні товариства» встановлює такі етапи створення акціонерного товариства:

1)         прийняття зборами засновників рішення про створення акціонерного товариства та про закрите (приватне) розміщення акцій;

2)    подання заяви та всіх необхідних документів на реєстрацію випуску акцій до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

3)    реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку випуску акцій та видача тимчасового свідоцтва про реєстрацію випуску акцій;

4)    присвоєння акціям міжнародного ідентифікаційного номера цінних паперів;

5)    укладення з депозитарієм цінних паперів договору про обслуговування емісії акцій або з реєстратором іменних цінних паперів договору про ведення реєстру влас­ників іменних цінних паперів;

6)    закрите (приватне) розміщення акцій серед засновників товариства;

7)    оплата засновниками повної номінальної вартості акцій;

8)    затвердження установчими зборами товариства результатів закритого (приватно­го) розміщення акцій серед засновників товариства, затвердження статуту товариства, а також прийняття інших рішень, передбачених законом;

9)    реєстрація товариства та його статуту в органах державної реєстрації;

10)        подання Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про ре­зультати закритого (приватного) розміщення акцій;

11)        реєстрація Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій;

12)   отримання свідоцтва про державну реєстрацію випуску акцій;

13)        видача засновникам товариства документів, що підтверджують право власності на акції.

7. Порушення вимог щодо етапів створення акціонерного товариства є підставою для відмови Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку в реєстрації звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій. Якщо у реєстрації звіту відмовлено, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку звертається до суду з позовом про ліквідацію акціонерного товариства.

8. Установчі збори акціонерного товариства проводяться впродовж трьох місяців з дати повної сплати акцій їх засновниками. Кількість голосів, яку має на установчих зборах кожний із засновників, визначається кількістю оплачених ним акцій. На уста­новчих зборах вирішуються питання, перелік яких наводиться в ч. 2 ст. 10 Закону «Про акціонері товариства» [228]. Рішення на установчих зборах приймаються біль­шістю голосів засновників, якщо інше не передбачено засновницьким договором. Лише стосовно питань про заснування акціонерного товариства, затвердження оцінки майна, що вноситься засновниками в рахунок оплати акцій товариства, та про затвердження статуту ч. 2 ст. 10 Закону «Про акціонерні товариства» [53] встановлює імператив­не правило про те, що за них мають проголосувати всі засновники. Незатвердження
установчими зборами статуту означає відмову засновників від створення товариства.

Стаття 154.   Статут акціонерного товариства

1. Установчим документом акціонерного товариства є його статут.

2. Статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; права
акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.

1. Більш розгорнені положення, що встановлюють вимоги до статуту акціонерного товариства, формулюються в ст. 13 Закону «Про акціонерні товариства». Допуска­ється включення до статуту інших положень, що не суперечать законодавству, але не допускається надання статутом акціонерного товариства додаткових прав чи повно­важень його засновникам.

2. Статут акціонерного товариства не є договором. Тому на статут не поширюється чинність ч. З ст. 6 ЦК, а відступати від положень актів законодавства в статутах можна тільки тоді, коли це передбачено законом.

Стаття 155.   Статутний капітал акціонерного товариства

1. Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій.

Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим розміру, вста­новленого законом.

2. У процесі створення акціонерного товариства його акції підлягають розміщенню виключно серед засновників шляхом приватного розміщення. Публічне розміщення акцій здійснюється після отримання свідоцтва про реєстрацію першого випуску
акцій.

3. Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та за­реєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом, товариство підлягає ліквідації.

(Із змін, від 17.09.2008)

1. Частина 1 ст.  155 ЦК визначає соціально-економічне призначення статутного капіталу акціонерного товариства —  гарантувати інтереси його кредиторів.  Тому в будь-якому разі він не може бути меншим того розміру, який встановлено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону «Про акціонерні товариства» мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства не може бути меншим 1250 мінімальних
заробітних плат на момент створення акціонерного товариства. Таким моментом слід вважати день державної реєстрації акціонерного товариства. На день підписання цієї книги до друку чинною була мінімальна заробітна плата 625 грн. Отже, мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства становить 781250 грн., а в зв'язку з підвищенням мінімальної заробітної плати з 1 липня 2009 р. до 630 грн. мінімаль­ний розмір статутного капіталу акціонерного товариства буде становити 787500 грн. Правило абзацу другого ч. 1 ст. 155 ЦК про те, що мінімальний розмір статутного капіталу не може бути меншим встановленого законом, неправильно було б тлумачи­ти так, що воно поширюється на весь період існування акціонерного товариства і що в будь-який момент статутний капітал не може бути меншим встановленого мінімуму, який визначається з урахуванням мінімальної заробітної плати та цей же момент. Це твердження не спростовується абзацом четвертим ч. 2 ст. 38 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» [192], яка невідповідність
мінімальному розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону визнає підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи за заявою органу, що здійснює державну реєстрацію (ч. 1, 2 ст. 11О ЦК), оскільки закон не встановлює будь-яких вимог щодо розміру статутного капіталу на будь-який інший момент, ніж момент створення акціонерного товариства.

2. Статутом акціонерного товариства передбачається розмір його статутного капі­талу, який встановлює загальну номінальну вартість акцій, що розподіляються між засновниками та розповсюджуються до створення товариства шляхом передплати. Після створення акціонерного товариства статутний капітал використовується лише для визначення відповідності закону розміру вартості чистих активів товариства. Тому, якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити та зареєструвати в установленому порядку зменшення свого статутного капіталу до рівня вартості чистих активів або нижче. Якщо вартість чистих активів стає меншою мінімального розміру статутного капіталу, що встановлений за­коном, товариство підлягає ліквідації. При цьому слід враховувати, що законом вста­новлено порядок визначення мінімального розміру статутного капіталу тільки на день реєстрації (ч. 1 ст. 14 Закону «Про акціонерні товариства» [228]). У подальшому розмір статутного капіталу публічно не контролюється, а контролюється тільки відпо­відність вартості чистих активів встановленим вимогам. Але і цей контроль унаслідок непогодженості між положеннями законів не доводиться до логічного завершення. За логікою речей, невідповідність чистих активів вимогам ч. З ст. 155 ЦК і ч. З ст. 14 Закону «Про акціонерні товариства» мала б тягти пред'явлення позову про ліквідацію акціонерного товариства. Але немає того державного органу, якому законом надане повноваження звернутись до суду з позовом про ліквідацію акціонерного товариства в таких випадках. Стаття 155 ЦК і ст. 14 Закону «Про акціонерні товариства» взагалі не передбачають у подібних випадках можливості вирішення питання про ліквідацію акціонерного товариства за рішенням суду. Абзац четвертий ч. 2 ст. 38 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» [192] перед­бачає можливість постановлення судового рішення про припинення юридичної особи, зокрема у разі «невідповідності мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону». Цим формулюванням не охоплюються випадки, коли вартість чистих активів стає меншою мінімального розміру статутного капіталу. Відповідно до ч. 2 ст. 110 ЦК орган, що здійснює державну реєстрацію, може звернутись до суду у випадках, коли встановлено законом, що юридична особа може бути ліквідована за рішенням суду. Але ні одним законом не передбачено, що зменшення вартості чистих активів до рівня, який є меншим мінімального розміру статутного капіталу, є підставою ліквідації юридичної особи за рішенням суду. Органи державної податкової служби вправі звертатись до суду з позовами про скасування державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, але ж тільки у випадках, встановлених законом.

Стаття 156.   Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства

1. Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів збільшити статутний капітал шляхом збільшення номінальної вартості акцій або додаткового випуску акцій.

2. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після його повної сплати. Збільшення статутного капіталу товариства для покриття збитків не допускається.

3. У випадках, встановлених статутом товариства і законом, може бути встанов­лене переважне право акціонерів на придбання акцій, що додатково випускаються товариством.

1. Вирішення питання про збільшення статутного капіталу акціонерного товариства віднесене до компетенції загальних зборів. Збільшення статутного капіталу акціонер­ного товариства допускається тільки після повної сплати вартості акцій попередніх емісій. Воно здійснюється шляхом збільшення номінальної вартості акцій або випуску додаткових акцій.

2. При збільшенні статутного капіталу послідовно виконуються такі дії: 1) загальні збори акціонерів приймають рішення про збільшення статутного капіталу шляхом додаткового випуску акцій; 2) реєструється інформація про емісію в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку або в її територіальному органі; 3) проводиться розміщення акцій; 4) підсумки розміщення акцій додаткового випуску та зміни до статуту акціонерного товариства, пов'язані із збільшенням статутного капіталу, затвер­джуються загальними зборами акціонерів; 5) реєстрація змін до статуту акціонерного товариства в органі державної реєстрації юридичних осіб; 6) реєстрація випуску акцій в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

При збільшенні статутного фонду шляхом додаткового випуску акцій акціонерам — власникам простих акцій обов'язково надається переважне право на придбання акцій додаткового випуску (ч. 2 ст. 27 Закону «Про акціонерні товариства»). Умови реалі­зації акціонерами цього переважного права визначаються ч. 2, 3 ст. 27 Закону «Про акціонерні товариства». Акціонери — власники привілейованих акцій мають право на переважне придбання акцій додаткової емісії, якщо це передбачено статутом акці­онерного товариства.