Розділ 14 КОНСТИТУЦІЙНА СИСТЕМА ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ

 

§ 1. Поняття державного органу України і його конституційний статус

Державна влада є однією з визначальних ознак держави як специ­фічної форми організації суспільства. Державна влада — це реальна здатність державних органів, які сформовані, організовані і функці­онують на основі демократичних принципів, реалізовувати функції й завдання держави. Реалізація державної влади означає її матеріалі­зацію, тобто перетворення з реальної здатності впливати на суспільні відносини на власне «вплив», втілення цілей державно-владної діяль­ності в конкретні суспільні відносини. Від імені народу, як єдиного джерела державної влади, цей вплив здійснюється відповідними дер­жавними органами у визначених Конституцією та законами органі­заційно-правових формах, з використанням притаманних саме ним методів такого впливу.

До суттєвих ознак державної влади відносять: а) її публічний ха­рактер (вона виступає від імені всього народу й має «публічну» осно­ву своєї діяльності); б) наявність органів державної влади, тобто спе­ціального апарату (вона концентрується в апараті, системі органів держави і через ці органи здійснюється); в) її верховенство (вона під­тримується Конституцією та законами і здатна робити свої веління обов’язковими для всього населення за допомогою державного апара­ту та правових норм); г) суверенність (вона відокремлена від інших видів влади всередині країни — від партійної, церковної та ін., і від влади інших держав ззовні); ґ) легітимність (вона на конституційно- правовому рівні юридично визнана суспільством (народом), а також світовим співтовариством у міжнародних зносинах); д) монопольне право на застосування примусових заходів для забезпечення обов’язковості своїх рішень — державна влада спирається на державно- примусові заходи в межах держави.

Як правило, виокремлюють такі структурні елементи державної влади: суб’єкт влади; об’єкт влади; самі владні відносини. Важливе зна­чення також мають форми, методи та способи державно-владної діяль­ності; конституційно-правові норми, що її регламентують; система державних інституцій, що здійснюють владний вплив, забезпечують реальне управління в процесі розгортання державно-владних відносин. Сукупність усіх елементів, за допомогою яких влада втілюється в життя, має назву «механізм реалізації державної влади». Ефективне функціо­нування цього механізму з необхідністю передбачає наявність цілісної та внутрішньо впорядкованої системи органів та посадових осіб, на які покладаються функції здійснення державно-владної діяльності.

Конституція України в ст. 6 закріпила визначальний принцип ор­ганізації та здійснення державної влади — принцип її поділу на зако­нодавчу, виконавчу та судову гілки. При цьому державна влада є ціліс­ною і внутрішньо єдиною системою, оскільки лише у своїй сукупності й у тісній взаємодії всі гілки державної влади, усі державні інституції забезпечують найбільш результативне функціонування державного механізму, метою якого є ефективне виконання державно-владних функцій. Саме для цього утворюється відповідна система державних органів — законодавчих, виконавчих та судових. Державна влада реа­лізується через здійснення цими органами своїх функцій у межах компетенції, які саме за ними закріпила Конституція України. Адже ч. 2 ст. 6 Основного Закону України чітко й однозначно встановила, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження в межах, визначених Конституцією України.

Орган держави (державний орган) — це відносно самостійна, організаційно та структурно відокремлена частина державного ме­ханізму, утворена відповідно до Конституції та законів України, наді­лена державно-владними повноваженнями, а також правовими та матеріальнимиресурсами, необхідними для здійснення завдань і функ­цій держави. Будучи невід’ємною складовою частиною державного механізму в цілому, кожен державний орган має лише йому притаман­не функціональне призначення, яке зумовлюється його функціями та повноваженнями.

Основоположні засади правового статусу органів державної влади, порядку їх формування та компетенції визначаються Конституцією України. На основі та відповідно до Конституції України приймаються закони, які більш детально визначають порядок формування, форми ді­яльності та повноваження державних органів. Складовими елементами конституційного статусу органів державної влади є такі: а) конституцій­ні принципи формування, організації та діяльності органів державної влади (народний суверенітет, державний суверенітет, поділ державної влади, законність, тощо); б) організаційна структура органів державної влади; в) компетенція державних органів, тобто коло питань, що нале­жать до предмета відання конкретного державного органу та повнова­ження щодо їх реалізації; г) форми і методи діяльності органів держав­ної влади. Система норм Основного Закону України, що закріплюють статус державних органів, становить конституційний інститут — засади організації державної влади України.

Народ, як носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні, пря­мо чи опосередковано наділяє своєю владою всі державні інституції. Безпосереднє здійснення народом своєї установчої влади щодо дер­жавних органів втілюється, насамперед, у проведенні періодичних вільних виборів на основі демократичних принципів загального, рівно­го, прямого виборчого права і таємного голосування. Відповідно до Конституції України, народ безпосередньо обирає лише Верховну Раду України та Президента України, які, у свою чергу, спільно чи окремо формують усі інші державні органи. Відповідно Верховна Рада Укра­їни та Президент України є органами первинного представництва, а вся система органів виконавчої та судової влади, як і інші, передба­чені Основним Законом України державні інституції, — це органи вторинного представництва.

Суттєвою ознакою органів державної влади є й те, що лише їх наді­лено державно-владними повноваженнями, які забезпечують належне виконання ними функцій та завдань української держави. Органи держав­ної влади здійснюють свої функції від імені держави, в чітко визначених Конституцією й законами межах і у виключно закріплених за ними формах діяльності. Окрім того, лише державні органи мають законодавчо визна­чену організаційну структуру. За державними органами закріплено право видавати нормативно-правові акти загальнообов’язкового характеру (за­кони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України тощо). Реалізація державними органами своїх державно-владних повноважень забезпечується як відповідними матеріальними та фінансо­вими ресурсами, так і монополією на застосування державного примусу. Саме вищезазначене й відрізняє органи державної влади від будь-яких інших державних та недержавних інституцій.

Кожен державний орган має й інші характерні ознаки. По-перше, це організаційна структура. Колегіальний орган державної влади є орга­нізованим колективом людей, що об’єднані як спільною метою, так і родом своєї діяльності. Правовий статус цих осіб визначається Законом Укра­їни «Про державну службу» та іншими нормативно-правовими актами. Одноособовий державний орган представлений однією особою (на­приклад, Президент України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини). Структура державного органу зумовлюється його функціями, компетенцією та обсягом повноважень, і може бути про­стою (місцевий суд) або досить складною (Верховна Рада України). По-друге, в Україні можуть утворюватися лише такі органи державної влади і лише в такому порядку, як це передбачено Конституцією Укра­їни та відповідними законами. Порушення порядку утворення держав­ного органу є підставою для визнання його незаконним і нелегітимним. По-третє, порядок і форми діяльності органу державної влади, так само як і назви та види правових актів, які він має право приймати чи ви­давати, також визначаються виключно Конституцією і законами Укра­їни. Це зумовлено конституційними положенням, закріпленим ч. 2 ст. 19 Основного Закону України, відповідно до якого органи держав­ної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. По-четверте, усі органи державної влади у своїй сукупності становлять єдину та внутрішньо впорядковану систему, що забезпечує єдність державної влади в цілому.

Органи державної влади, залежно від обраного критерію класифі­кації, можна поділити на певні групи.

За функціональним призначенням органи державної влади поді­ляються на: єдиний орган законодавчої влади — Верховну Раду Укра­їни; органи виконавчої влади — Кабінет Міністрів України, інші орга­ни виконавчої влади; органи судової влади (Конституційний Суд Укра­їни, суди загальної юрисдикції).

За способом утворення державні органи можна поділити на ті, які обираються безпосередньо народом (Верховна Рада України, Прези­дент України), — їх називають органами первинного представництва, і ті, які формуються спільно чи окремо органами первинного пред­ставництва (Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, суди) — вони мають назву органів вторинного представництва.

За територією поширення державно-владних повноважень органи державної влади поділяються на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавними органами державної влади України є Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України. До міс­цевих органів державної влади належать місцеві державні адміністра­ції, місцеві органи міністерств та інших центральних органів виконав­чої влади.

За характером компетенції виокремлюють органи загальної та органи спеціальної компетенції. Слід зазначити, що за цим критерієм можна класифікувати лише органи державної виконавчої влади. Дер­жавні органи загальної компетенції здійснюють державно-владні функ­ції і правове регулювання в усіх сферах суспільного життя. Прикладом такого органу є Кабінет Міністрів України. Органи державної влади спеціальної компетенції здійснюють управління державними справами в певній, чітко визначеній сфері суспільних відносин. До таких органів належать: Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство охоро­ни здоров’я, Служба безпеки України, Пенсійний фонд України тощо.