C. СТАДІЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ I. СУД - b. Особиста упередженість
b. Особиста упередженість
«Деміколі проти Мальти» (Demicoli v Malta), 13057/87, 27 серпня 1991 року.
40. За умов цієї справи Палата представників при встановленні винуватості заявника, безсумнівно, здійснювала судові функції. ...
41. Двоє членів Палати, чию поведінку в парламенті піддали критиці в спірній статті і які ставили питання про порушення прав в Палаті, брали участь у всіх стадіях провадження у справі проти обвинувачуваних, зокрема стадії визнання винуватості та (за винятком одного з них, який на той час помер) призначення покарання.
Вже з цієї лише підстави безсторонність судового органу в цьому процесі, як видається, викликає сумніви і побоювання заявника в цьому зв’язку є виправданими ...
42. Отже, було порушення пункту 1 статті 6 ...
«Кипріану проти Кіпру» (Kyprianou v Cyprus) [GC] 73797/01, 15 грудня 2005 року.
130. ... Відповідно, Суд досліджуватиме низку тих рис поведінки суддів, які дають привід для розв’язання спірного питання щодо критерію суб’єктивності.
По-перше, судді в своєму рішенні про призначення покарання заявникові, визнали, що вони були «глибоко ображені» заявником «як особи»..., [і] на думку Суду, ця заява сама по собі свідчить про те, що слова і поведінка заявника заподіяла суддям особистої образи, та вказує на те, що йшлося про їхні особисті відчуття ...
По-друге, рішучі формулювання, які судді весь час використовують у своєму рішенні, передають почуття обурення і враженості, що суперечить безсторонній позиції, якої очікують від судових рішень...
По-третє, відтак вони перейшли до призначення покарання у вигляді п’яти днів ув’язнення з негайним виконанням присуду, вважаючи це «єдиною адекватною відповіддю». На думку суддів, «неадекватна реакція з боку законного і цивілізованого порядку, втіленням якого його є суди, означала б згоду на приниження авторитету судів»...
По-четверте, ще на ранньому етапі дебатів із заявником судді висловили думку, що вони вважають його винним у кримінальному злочині — неповазі до суду ... [потім] вони поставили заявника перед вибором: наполягати на своїх словах і обґрунтувати, чому йому не має бути призначене покарання, або відмовитися від своїх слів. Отже, фактично йому запропонували пом’якшити «шкоду, яку він завдав своєю поведінкою», а не захищати себе ...
131. Хоча Суд не сумнівається в тому, що суддям ішлося про гарантії здійснення правосуддя і доброчесність суддівського корпусу і що вони саме для цього визнали за належне негайно відкрити сумарне провадження, та, з урахуванням наведених вище міркувань, він робить висновок про те, що їм не вдалося віддалитися від цієї ситуації достатньою мірою.
132. Підкріплює цей висновок і та швидкість, з якою проведено судовий розгляд, і небагатослівність спілкування між суддями і паном Кипріану.
«Лендон, Очаковскі-Лоран і Жулі проти Франції» (Lindon, Otchakovsky-Laurens and July v France) [GC], 21279/02 і 36448/02, 22 жовтня 2007 року.
76. ... презумпція особистої неупередженості судді чинна, доки немає доказів протилежного... Третій заявник у цьому зв’язку стверджував, що мотиви, наведені в рішенні Паризького апеляційного суду від 21 березня 2001 року, а саме: «автори [петиції] не ставили [були] жодної іншої мети, ніж засвідчити свою підтримку Матьє Лендону, повторюючи та одночасно задерикувато схвалюючи всі ті уривки, які за рішенням суду визнано дифамаційними, й навіть не намагаючись поставити під сумнів дифамаційний характер зауважень», показують, що відповідні двоє суддів гадали, що образлива стаття, відверто й особисто їх зачіпала.
Суд не поділяє цього погляду. На його думку, це був просто один із чинників, який апеляційний суд врахував при оцінці сумлінності дій заявника, фактично не роблячи при цьому жодних висновків. Власне, третій заявник був засуджений не через те, що він опублікував текст, який ставив під сумнів засудження перших двох заявників за дифамацію, або через те, що він тим самим виявив підтримку «відвертій зневазі» з боку осіб, які подали петицію, або через те, що він піддав критиці відповідних суддів, а через те, що він, не провівши належного попереднього розсліду, розповсюдив текст, що містив «особливо серйозні звинувачення» й образливі зауваги. Крім того, суд не вбачає в підставах рішення від 21 березня 2001 року навіть найменших ознак того, що ці судді могли б почувати себе особисто зачепленими образливою статтею.
Отже, жодного доказу того, що, ухвалюючи рішення, ці двоє суддів перебували під впливом своїх особистих упереджень, немає.
с. Вияв упередженості
«Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v United Kingdom), 22399/93,10 червня 1996 року.
37. Слід нагадати, що побоювання пана Пуллара щодо неупередженості суду спиралися на той факт, що один із членів колегії присяжних, пан Форсайт, працював у фірмі, партнером якої був свідок з боку обвинувачення — пан Макларен. Зрозуміло, такий зв’язок міг викликати певне занепокоєння з боку обвинуваченого ...
39. ... Пан Форсайт, що обіймав невисоку посаду в фірмі пана Макларена, над проектом, який правив за підставу для висунення обвинувачень проти пана Пуллара, не працював, а за три дні до початку судового розгляду, отримав повідомлення про звільнення. Зважаючи на ці обставини, зовсім не очевидно, що неупереджений спостерігач міг би зробити висновок, ніби пан Форсайт був би схильніший вірити панові Макларену, аніж свідкам захисту.
40. Крім того, слід взяти до уваги те, що суд надав декілька важливих гарантій. Важливо, що пан Форсайт був лише одним із п’ятнадцяти присяжних, а всіх їх вибрано навмання з числа місцевого населення. Слід також нагадати, що шериф указав присяжним на їхній обов’язок неупереджено оцінювати достовірність свідчень усіх свідків, які перед ними постануть, … і що всі присяжні склали відповідну присягу.
41. Зважаючи на це, сумніви пана Пуллара щодо неупередженості складу суду, який розглядав його справу, вважати об’єктивно виправданими не можна.
«Кипріану проти Кіпру» (Kyprianou v Cyprus) [GC], 73797/01, 15 грудня 2005 року.
127. У цій справі йшлося про неповагу до суду, спрямовану на суддів особисто. Заявник критикував їх безпосередньо за те, як вони здійснювали судове провадження. Потім ті ж судді ухвалили рішення про переслідування в судовому порядку, розглядали як предмет спору питання щодо поведінки заявника, розв’язували питання про його винуватість і наклали правову санкцію — в цьому випадку — термін тюремного ув’язнення. У такій ситуації змішування функцій заявника, свідків, обвинувача і судді очевидно ж могло породити об’єктивно виправдані побоювання щодо відповідності розгляду освяченому віками принципові, згідно з яким ніхто не має бути суддею у своїй власній справі, а отже, щодо неупередженості суддівської колегії ...
128. Тому-то Суд вважає, що, з огляду на обставини справи і з врахуванням того функціонального недоліку, який він визначив, неупередженість виїзної сесії суду могла видаватися такою, що викликає сумніви. Побоювання заявника щодо цього можна розглядати як об’єктивно виправдані...
«Елезі проти Німеччини» (Elezi v Germany), 26771/03, 12 червня 2008 року.
51. З урахуванням обставин справи, безсторонність судових засідателів забезпечували достатні гарантії ... із заяви, зробленої судовими засідателями після клопотання заявника щодо упередженого ставлення до нього, випливає, що голова Палати пояснив їм характер найважливіших результатів розслідування перед тим, як надати копію. Їм було зрозуміло, що думка органу обвинувачення, висловлена в ній, не є підставою для вироку, який буде ухвалений у справі заявника і спиратиметься на докази, прийняті лише в головному слуханні. Крім того, Суд відзначає, що судовим засідателям було відомо про оспорювану частину обвинувального висновку від п’ятнадцятого дня слухань у справі заявника і що після того, перш ніж регіональний суд ухвалив своє рішення у справі заявника, відбулося ще понад двадцять слухань, на яких приймали докази. У зв’язку з цим і справді видається, що судові засідателі сформували свою остаточну оцінку винуватості заявника на основі доказів і аргументів, висловлених у ході слухань.
52. Суд також відзначає, що заявник не поставив під сумнів безсторонність регіонального суду на підставі того, що останній, засідаючи в тому ж складі, раніше засудив його сестру-спільницю.
53. Отже, побоювання заявника щодо безсторонності судових засідателів розглядати як об’єктивно виправдані не можна...