C. СТАДІЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ I. СУД - 5. Військові суди

Posted in Уголовное процесуальное право - Європейська конвенція з прав людини та кримінальни процесс

5. Військові суди

a. Судовий розгляд справ цивільних осіб

«Ерґін проти Туреччини» (Ergin v Turkey), 47533/99, 4 травня 2006 року.

 

47. Повноваження військового кримінального правосуддя не мають поширюватися на цивільних осіб, якщо нема вагомих причин для виправдання такої ситуації і якщо тільки воно не здійснюється на чіткій і передбачуваній правовій основі. Наявність таких причин належить обґрунтувати в кожному конкретному випадку. Отже, не достатньо, щоб національне законодавство передбачало підсудність певних категорій правопорушень військовим судам в загальному вигляді.

54. ... Суд вважає цілком зрозумілим, що заявник як цивільна особа, що перебуває під судом, який складається лише з військових офіцерів, за звинуваченням у вчиненні правопорушень, пов’язаних з веденням пропаганди проти військової служби, міг мати побоювання щодо суддів, оскільки ті належали до армії, яку можна було ототожнити зі стороною процесу. Відповідно, заявник міг обґрунтовано побоюватися, що Суд Генерального штабу потрапить під неналежний вплив упереджених думок. Тому-то заявникові сумніви щодо незалежності та безсторонності цього суду можна розглядати як об’єктивно виправдані ...

b. Судовий процес над військовослужбовцями

«Фіндлі проти Сполученого Королівства» (Findlay v United Kingdom), 22107/93, 25 лютого 1997 року.

 

75. ... Слід зазначити, що всі члени військового трибуналу, призначені відповідальним за скликання офіцером, були нижчого за нього звання. Багато хто з них, зокрема й голова, були його безпосередніми підлеглими або перебували під його началом ... Більше того, повноваження відповідального за скликання офіцера, передбачали, хоч і в наперед встановлених обставинах, можливість розпустити військовий трибунал або до суду, або в ході процесу .

76. Для підтримання віри в незалежність і неупередженість суду важливо дбати про їхні зовнішні ознаки. Оскільки всі члени військового трибуналу, який розглядав справу пана Фіндлі, були нижчого звання від офіцера, відповідального за скликання, та перебували під його началом, сумніви пана Фіндлі з приводу незалежності й неупередженості суду можна було об’єктивно виправдати .

77. Окрім того, Суд вважає істотною ту обставину, що відповідальний за скликання офіцер діяв і як «відповідальний за затвердження». Вирок військового трибуналу набуває чинності лише після такого затвердження, до того ж офіцер має право змінювати покарання так, як вважає за доцільне. Це суперечить усталеному принципу, згідно з яким право ухвалювати обов’язкові рішення, що не можуть бути змінені несудовими органами, є невіддільним правом самого «суду» і одним із складників тієї «незалежності», якої вимагає пункт 1 статті 6 ...

 

«Купер проти Сполученого Королівства» (Cooper v United Kingdom) [GC], 48843/99, 16 грудня 2003 року.

 

117. Суддя-адвокат є цивільною особою, що відповідає вимогам закону, яку в штат генерального судді-адвоката (також цивільної особи) призначає лорд-канцлер, а звідти генеральний суддя-адвокат — у кожний військовий трибунал ...

Суддя-адвокат відповідає за справедливість і законність провадження у військовому суді, і його постанови щодо свідчень і з усіх питань права є обов’язковими і повинні бути розглянуті у відкритому судовому засіданні. Суддя-адвокат не голосує при ухваленні вироку і, отже, не виходить разом з іншими членами колегії військового суду для обговорення вироку. Проте перед тим він коротко підбиває підсумки судового слідства і дає подальші вказівки іншим членам колегії військового суду та може відмовитися погодитись із вироком, якщо вважає, що він «суперечить закону», даючи в такому випадку голові і рядовим членам колегії додаткові вказівки на відкритому судовому засіданні, після чого ці члени знову виходять до нарадчої кімнати для розгляду питання про вирок. Суддя-адвокат виходить разом із іншими членами колегії, аби надавати їм консультативну допомогу, радитися про покарання і голосувати щодо нього...

З огляду на ці обставини, Суд вважає, що присутність у військовому суді цивільної особи, що має таку кваліфікацію і відіграє таку центральну роль у провадженні, є не лише важливим механізмом захисту, але однією з найістотніших гарантій незалежного характеру провадження в військовому суді...

 

«Ірфан Байрак проти Туреччини» (Irfan Bayrak v Turkey), 39429/98, 3 травня 2007 року.

 

35. Суд встановив, що в цій справі всі члени дисциплінарного трибуналу були офіцерами, які не мали ані суддівського статусу, ані суддівської вишколу. Їх призначав командир військового підрозділу або керівник військового закладу, в структурі якого був трибунал. Отже, всі ці судді перебували у військовому ієрархічному підпорядкуванні.

36. Суд підкреслює, що в цій справі члени трибуналу першої інстанції, так само як і члени вищого апеляційного трибуналу не були офіцерами, які завершували свою військову кар’єру... Під час здійснення ними суддівських повноважень вони залишались підпорядкованими своєму командуванню і не були наділені жодними спеціальними гарантіями, які б увільняли їх від звітів за свої дії перед військовим командуванням.

37. Суд також підкреслює, що полковник військової частини, який двічі висував обвинувачення заявникові..., був командиром офіцерів, які засідали в військовому дисциплінарному трибуналі.

38. Щодо гарантії, яка може надаватись тривалістю суддівського мандату, Суд зауважує, що мандат, яким були наділені члени військового дисциплінарного трибуналу обмежувався річним терміном. Для порівняння Суд нагадує, що чотирирічний мандат суддів суду державної безпеки був визнаний закоротким...

39. Суд повторює, що хоч зазвичай тривалість мандату суддів вважають необхідною умовою їхньої незалежності, коротка тривалість цього мандату сама по собі не спричинює брак такої незалежності на момент, коли виявляються зібрані разом інші необхідні умови...

В цій справі не можна вважати, що були зібрані разом інші необхідні умови незалежності.

40. Спираючись на зазначені вище доводи, Суд вважає, що сумніви стосовно незалежності та неупередженості військового дисциплінарного трибуналу, які виникли у заявника, знаходять об’єктивне підтвердження...

c. Суди державної безпеки та надзвичайного стану

«Арап Ялґін і інші проти Туреччини» (Arap Yalgin and Others v Turkey), 33370/96, 25 вересня 2001 року.

 

46. Суд у зв’язку з цим вважає, що в тому разі, коли — як і в цій справі — до складу колегії суду входять особи, що з погляду виконання своїх службових обов’язків і організації роботи є підлеглими однієї зі сторін процесу, обвинувачені особи можуть мати правомірні сумніви в їхній незалежності. Така ситуація серйозно впливає на довіру, якою суди повинні користуватися в демократичному суспільстві... Крім того, Суд надає великого значення тому факту, що цивільній особі доводиться постати перед судом, що складається, хай навіть тільки частково, із службовців збройних сил ...

47. З огляду на вищенаведене, Суд вважає, що заявники, справу яких за обвинуваченнями у спробі підірвати конституційний лад держави розглядає суд воєнного стану, можуть мати правомірні підстави для побоювань з приводу того, що їхню справу розглядав суд, до складу якого входило двоє військових суддів і армійський офіцер, підпорядкований командувачеві в умовах воєнного стану. При цьому той факт, що в складі суду було двоє цивільних суддів, чия незалежність і безсторонність не викликає сумнівів, не відіграє тут ніякої ролі ...

48. Отже, заявникові побоювання з приводу недостатньої незалежності та безсторонності Суду воєнного стану можна розглядати як об’єктивно виправдані.

6. Зміна складу суду

«Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» (Barberá, Messegué and Jabardo v Spain), 10590/83, 6 грудня 1988 року.

 

71. У той самий день, коли відбувалося слухання, пан де ла Конча — суддя, що головував у першій секції Палати у кримінальних справах Високого суду Іспанії, був змушений поїхати через те, що захворів його свояк, а один із інших суддів, згаданих у наказі від 27 жовтня 1981 року, ... пан Інфанте, також не міг взяти участь у розгляді, оскільки вже не був у складі відповідної секції суду. Їх замінив пан Переса Лемаур, суддя — третьої секції, і пан Бермудес де ла Фуенте, суддя першої секції...

72. Ні заявникам, ні їхнім адвокатам повідомлення про ці зміни, зокрема про зміну судді-голови, не надсилали... Пан Перес Лемаур, разом із паном Барнуево та Бермудеса де ла Фуенте, за загальним визнанням, 18 грудня 1981 року ухвали суто процедурне рішення..., проте адвокати не могли зробити з цього висновок про те, що він також засідатиме в складі суду першої інстанції, зважаючи зокрема на підготовчу нараду, яку вони мали напередодні з паном де ла Конча... Тому вони були захоплені зненацька. І могли мати обґрунтовані побоювання, що новий суддя-голова не буде ознайомлений із безсумнівно складною справою, матеріали слідства в якій, — а вони мали вирішальне значення для кінцевого результату, — нараховували аж 1600 сторінок. Це так і є, попри те, що пан Барнуево, суддя-доповідач ..., залишався в складі протягом всього розгляду: пан Перес Лемаур не брав участі в підготовчій нараді, що відбулася 11 січня 1982 року; фактичну сторону справи встановлювали без повної перевірки доказів; нарада мала відбутися відразу після слухання справи або, щонайпізніше, наступного дня ..., а Високий суд мав ухвалити своє рішення, — і справді його ухвалив — упродовж трьох днів ...

 

«Моїсєєв проти Росії» (Moiseyev v Russia), 62936/00, 9 жовтня 2008 року.

 

176. Суд нагадує, що організація судового розгляду для належного справляння правосуддя — це завдання національних судів. Передання справи певному судді або судові перебуває в межах розсуду національних органів влади, що опікуються цієї сферою. Є широкий спектр факторів — таких, наприклад, як наявність засобів, кваліфікація суддів, конфлікт інтересів, доступність місця засідань для сторін тощо, які органи влади мають брати до уваги, призначаючи слухання. Хоча у завдання Суду не входить оцінка того, чи були достатні правові підстави у національних органів влади для того, щоб розподілити (передати) справу конкретному судді або суду, Суд має переконатися, що такий розподіл (передання) відповідали пунктові 1 статті 6, особливо її вимогам щодо об’єктивної незалежності й безсторонності...

177. Російське законодавство не містить яких-небудь норм, що регулюють розподіл справ між суддями суду відповідної юрисдикції. У статті 6.2 Закону «Про статус суддів» передбачено, що контроль над розподілом справ здійснює голова суду в порядку, встановленому федеральним законом ... Однак, оскільки на сьогодні такий закон не прийнято, відповідно до загальної практики справи в суді розподіляють голови на свій власний розсуд.

178. Закон вимагає, щоб після розподілу справи й початку судового розгляду вона залишалося за тим же складом суду до ухвалення остаточного рішення. Цей принцип, відомий як принцип незмінності складу суду. Принцип незмінності допускає можливість заміни судді, який не може далі брати участь у засіданні, іншим суддею. Це поширюється як на професійних суддів, так і на народних засідателів, статус яких прирівнений до професійних суддів...

179. ... Під час судового розгляду справи заявника суддів у складі суду міняли одинадцять разів. Справу один за іншим вели чотири судді-голови. Кожна заміна судді-голови супроводжувалася заміною обох народних засідателів. Крім того, в одному випадку до процесу розгляд справи ввели запасного засідателя, а в іншому — призначили нового засідателя на заміну того, який вийшов зі справи. Щоразу при появі нового члена суду, судовий розгляд необхідно було розпочинати знову.

180. Представники уряду не пояснили, як ця непомірна кількість замін у складі суду — разюча порівняно з іншими кримінальними справами, представленими Суду, — може узгоджуватися з принципом незмінності складу суду, фундаментальне значення якого вони ж самі підкреслювали. Надзвичайну стурбованість Суду викликають не тільки надто часті заміни складу в справі заявника, але й те, що причини таких замін були оприлюднені лише в двох випадках...

182. Суд до того ж відзначає, що, як і при розподілі справ серед суддів, зазвичай повноваженнями щодо передання справи іншому судді-голові користується голова суду. ... закон не встановлює бодай якихось чітких обставини, за яких може відбутися така передання. Брак передбачуваності в застосуванні статті 241 виразилася в тому, що голова Московського міського суду мав необмежений розсуд у питанні заміни судді й переданні справи при розгляді кримінальної справи заявника. У цьому зв’язку Суд зауважує брак процесуальної гарантії проти довільного використання цього розсуду. Так, нема вимоги щодо інформування сторін про причини передання справи або надання їм можливості зробити свої зауваги ... Більше того, заміну члена суду не оформлюють ніяким процесуальним рішенням, яке можна було б оскаржити у вищому суді. Суд вважає, що брак яких-небудь процесуальних гарантій у тексті закону робить членів суду вразливими для тиску ззовні.

184. Враховуючи вищевикладені міркування, Суд вважає, що в справі заявника російське кримінальне законодавство не забезпечило гарантій, достатніх для того, аби не мати жодного об’єктивного сумніву в тому, що не було недоречного тиску на суддів при здійсненні ними судових обов’язків ... З огляду на такі обставини, можна сказати, що сумніви заявника щодо незалежності й безсторонності суду першої інстанції були об’єктивно виправданими у зв’язку з багаторазовою й частою заміною членів суду в його кримінальній справі, які проводили з нез’ясованих причин і не були охоплені будь-якими процесуальними гарантіями.

185. Отже, було порушення пункту 1 статті 6 з огляду на брак незалежності й безсторонності суду першої інстанції.

7. Зала судових засідань

«Стенфорд проти Сполученого Королівства» (Stanford v United Kingdom), 16757/90, 23 лютого 1994 року.

 

29. Заявник ще стверджував, що уряд відповідальний за погану акустику в залі суду. Хоч це, безумовно, те, що може давати підстави для розгляду питання відповідно до статті 6 ... Конвенції, висновки експертиз, проведених і до, і після скарги заявника, вказували на те, що, крім мінімального послаблення звуку через наявність скляної перегородки, акустичні рівні в залі суду були задовільними ...

30. І нарешті, слід нагадати, що заявника представляли адвокат і адвокат, які без жодних перешкод слідкували за ходом розгляду і мали б усі можливості обговорити з заявником будь-які питання, що випливали з доказування, які ще не було з’ясовано в свідченнях свідків. Окрім того, ознайомлення з стенограмою судового процесу показує, що адвокат здійснював його захист уміло і що суддя, який брав участь у розгляді, у своєму напутньому слові до присяжних зробив справедливий й всебічний підсумок представлених судові доказів.

31. До того ж від апеляційного суду, який займався розглядом справи, ... було, з урахуванням таких обставин, безпідставно очікувати виправлення того, що стверджувало недоліки провадження в першій інстанції, до яких не була привернута увага судді першої інстанції...

32. З огляду на зазначене вище, Суд доходить висновку, що Сполучене Королівство забезпечило справедливий судовий розгляд справи заявника.

8. Перегляд адміністративних покарань

«Чанаді проти Словаччини» (Čanády v Slovakia), 53371/99, 16 листопада 2004 року.

 

32. Заявника у цій справі оштрафував відповідно до закону про адміністративні правопорушення від 1990 року ректор військової академії в Ліптовському Мікулаші (Liptovský Mikuláš), де він працював. Перевірку цього рішення зробило міністерство оборони. Отже, відповідні рішення ухвалили адміністративні органи, які ... не відповідають вимогам, що висуває до незалежного і безстороннього суду пункт 1 статті 6 Конвенції. Оскільки частина 1 статті 83 Закону про адміністративні правопорушення від 1990 року і частина 2.F статті 248 Цивільного процесуального кодексу у чинній на той час редакції не припускали можливість перегляду таких рішень судами загальної юрисдикції, а також враховуючи, що Конституційний суд не виправив оскаржену ситуацію, Суд робить висновок, що права заявника на розгляд справи судом не дотримано...