§ 3. Умови максимізації прибутку фірми. Беззбитковість і рентабельність. Економічний зміст банкрутства фірми

Прибуток є метою підприємницької діяльності, а його максиміза- ція — домінуючим мотивом економічної поведінки фірми.

Фірма одержує прибуток за тих обсягів виробленої продукції, які забезпечують перевищення валовим доходом валових витрат фірми (TR > TC).

Фірма максимізує прибуток тоді, коли розрив між її валовими до­ходами (TR) та валовими витратами (TC) є найбільшим або коли гра­ничний дохід дорівнює граничним витратам (MR = MC). Доти, поки кожна додатково вироблена і реалізована одиниця продукції дає більше додаткового доходу (MR), ніж потребує додаткових витрат (МС), фірма нарощує валовий прибуток: MR > MC, отже, Mn > 0. Тільки-но кожна додатково вироблена і реалізована одиниця товару починає давати менше додаткового доходу, ніж вимагає додаткових витрат, розміри валового прибутку починають скорочуватися: MR < MC, отже, Мп < 0. Значить, максимальне значення загального прибутку досягається за умови MR = MC, або Mn = 0. При цьому ціна має перевищувати серед­ні загальні витрати: P > ATC. Одиниця продукції, для якої це характер­но, є межею виробництва.

Точка А є точкою критичного обсягу виробництва, або точкою беззбитковості. Кількість продукції 0Q, яка забезпечує рівність TR = TC, є беззбитковою (рис. 11.3).

Беззбитковість, як межа між прибутками та збитками фірми, озна­чає рівність валового доходу та валових витрат (TR = TC, а Тп = 0).

Рівень прибутковості фірми відбивають показники норми прибут­ку та рентабельності.

Норма прибутку вимірюється як відсоткове відношення прибутку фірми до її капіталу. Рентабельність — це рівень прибутковості фір­ми в певний період часу. Основні показн яки рентабельності відбивають ефективність витрат фірми на виробництво продукції, використання власного та сукупного капіталу, ресурс в (активів) тощо.

По-перше, фірма здійснює певну виробничу діяльність, результа­том якої є продукція (послуги, роботи). Отже, важливо визначити ефективність створення продукції, відд ту витрат на її виробництво. У цьому аспекті основними показниками рентабельності є: 1) спів­відношення прибутку від реалізації продукції та обсягу реалізованої продукції; 2) співвідношення прибутку від реалізації певного найме­нування продукції та собівартості йо о виробництва. Аналіз зазна­чених показників дасть змогу визна іити найбільш прибутковий асортимент продукції фірми.

По-друге, фірма використовує певні ресурси, зокрема виробничі засоби, ефективність використання яких відображає показник рента­бельності виробничих засобів підприємства: співвідношення прибут­ку (балансового прибутку) за рік та середньорічної вартості основних та оборотних виробничих засобів. Цей показник характеризує, скільки прибутку припадає на одну гривню вартості виробничих засобів, тоб­то ефективність використання виробничого потенціалу підприєм­ства.

По-третє, основу діяльності підприємства становить його капітал, ефективність використання якого відображають показники: 1) рента­бельність власного капіталу — співвідношення балансового або чисто­го прибутку та власного капіталу, який складається зі статутного капі­талу, прибутку, що не розподіляється, тощо; 2) рентабельність сукуп­ного капіталу — співвідношення балансового прибутку та сукупного капіталу.

Нерентабельну та збиткову діяльність фірми слід відрізняти від її неплатоспроможності — неспроможності суб’єкта підприємницької діяльності виконати в зазначений строк грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов’язання з уплати податків та зборів не інакше як через відновлен­ня платоспроможності.

Неплатоспроможність становить суть банкрутства, яке має еко­номічні та правові характеристики. Фірма несе певні грошові зобов’язання перед постачальниками ресурсів, фіскальними держав­ними органами — зі сплати податків та зборів, банками — за кредита­ми тощо. Отже, за своїм економічним змістом банкрутство фірми — це неспроможність боржника задовольнити вимоги кредиторів щодо грошових зобов’язань та виконати зобов’язання зі сплати платежів. Банкрутство є наслідком розбалансованості економічного механізму відновлення капіталу фірми, результатом неефективної цінової, інвес­тиційної, фінансової політики. Економічними (внутрішніми) рисами банкрутства є певні значення показників платоспроможності фірми та стану її ліквідності, які обчислюють під час проведення фінансово- економічного аналізу діяльності фірми.

Згідно з Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», головними юридичними (зовнішніми) рисами банкрутства є: 1) офіційне визнання факту не­платоспроможності господарським судом або боржником у разі добро­вільної ліквідації виробництва; 2) сума вимог до боржника має бути не меншою як 300 мінімальних заробітних плат; 3) зазначені вимоги повинен визнати боржник, а також вони мають бути підтверджені необхідними документами; 5) термін часу, протягом якого боржник не виконує вимоги кредиторів, становить три місяці.