Глава 7 Ринок як економічна форма організації функціонування економіки - § 2. Механізм функціонування ринку. Закони попиту і пропозиції. Ринкова рівновага PDF Печать
Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 
Учебные материалы - Основи економічної теорії ( Л.С. Шевченко )

 

 

§ 2. Механізм функціонування ринку. Закони попиту і пропозиції. Ринкова рівновага

Основними елементами ринкового механізму є попит, пропозиції і ціна.

Попит — це така кількість продукції, яку споживачі хочуть і мо­жуть купити за певною ціною протягом певного періоду часу на пев­ному ринку.

Слід розрізняти попит і потребу людини в тому чи іншому товарі або послузі. Потреба свідчить тільки про бажання людини мати товар (послугу). Якщо ж споживач ладен заплатити певну суму грошей, купити товар, він стає суб’єктом попиту. Інакше кажучи, попит — це платоспроможна потреба людини.

Гранична максимальна ціна, за якою споживачі ще згодні купити товар, називається ціною попиту.

Закон попиту діє таким чином: за незмінності всіх інших факторів зниження ціни веде до зростання попиту, і навпаки: зростання ціни на товар скорочує попит на нього.

Визначення цього закону вперше дав французький економіст Ав- густин Курно (1838), а глибоке його дослідження здійснив англієць Альфред Маршалл (кінець ХІХ ст.).

Закон попиту наочно демонструє крива попиту D (рис. 7.1). Якщо по вертикальній осі розмістити ціни за одиницю товару (Р — price), а по горизонтальній осі — кількість товарів (Q — quantity), то одержимо кри­ву, за якою рухаємося вниз праворуч в міру зниження ціни і, навпаки, угору ліворуч в міру зростання ціни. Тобто при ціні 0P1 попит на товар становить 0Q1 одиниць, а при зменшенні ціни до 0Р2 він зростає до 0Q2.

 

 

Зрозуміло, що на ринковий попит впливає не лише ціна, а й багато інших факторів. Серед них:

ціни на інші товари (Р Pb ), насамперед на взаємодоповнюючі та взаємозамінні товари. Взаємодоповнюючі товари — це комплементар­ні товари, які споживаються разом. Зростання цін на один із таких товарів зменшує попит на інший товар. Наприклад, зростання цін на цукор скорочує попит на цукерки, торти, тістечка.

Взаємозамінні товари — це товари-субститути, здатні заміняти один одного і задовольняти одну й ту ж потребу. При збільшенні цін на один із таких товарів підвищується попит на інший. Наприклад, подорожчання квитків на авіаційний транспорт переключає попит на послуги залізниці;

чисельність покупців на ринку (n);

грошові доходи покупців (I): із зростанням останніх попит теж, як правило, зростає;

уподобання споживачів (T). Наприклад, українці люблять їсти сало, що підтримує постійний попит на нього незалежно від ціни, однак у мусульманських країнах цей продукт попиту не має; накопичене покупцями майно (W);

очікування споживачами зниження або підвищення цін на товар чи їх доходів, що відповідно підвищує або знижує попит;

зміни в структурі населення країни. Наприклад, зростання чисель­ності пенсіонерів підвищує попит на ліки, а молоді — на спортивні приладдя, модний одяг; ефективність реклами; умови споживчого кредиту;

економічна політика держави. Політика лібералізації (а як наслі­док — підвищення) цін, скажімо, суттєво скорочує попит споживачів на товари та послуги.

Вплив різноманітних факторів на ринковий попит відбиває функція попиту:

Зміни в попиті під впливом нецінових факторів зсувають криву попиту вгору праворуч або вниз ліворуч (рис. 7.2).

 

В окремих випадках поведінка покупця взагалі не відповідає за­кону попиту. Наприклад, бажання окремого споживача поводити себе специфічно, не так, як інші, може привести до того, що при зменшенні ціни на товар попит на нього також зменшиться, і навпаки. Така по­ведінка характерна для споживача-сноба, який ніколи не купить той товар, який споживає решта покупців (ефект сноба).

Інколи ціна товару може бути для споживача показником його пре­стижу. Тобто товар з низькою ціною є непрестижним, і тому попит на нього зменшується, і навпаки (ефект Веблена).

Не підпадають під дію закону попиту й так звані блага нижчого по­рядку, або товари Гіффена. Останні дістали свою назву за прізвищем британського статистика, який ще в ХІХ ст. виявив відповідну законо­мірність стосовно ринку картоплі. Нині до благ нижчого порядку від­носять хліб, макаронні вироби, маргарини та інші товари, доступні не­заможним верствам населення. Тенденція їхнього споживання така: обсяги споживання (попиту) зростають незалежно від ціни (і навіть при підвищенні ціни) в міру зниження рівня життя населення. І навпаки, із зростанням рівня добробуту обсяги споживання (попит) на такі товари скорочуються, навіть при зменшенні цін на них (ефект Гіффена).

Пропозиція — це така кількість продукції, яку виробник хоче і може виробити й запропонувати для продажу за певною ціною про­тягом певного часу на певному ринку.

Гранична мінімальна ціна, за якою виробники ще готові продавати свої вироби покупцям, називається ціною пропозиції.

Закон пропозиції діє так: за незмінності всіх інших факторів зни­ження ціни веде до скорочення пропозиції товару для продажу, і на­впаки, зростання ціни стимулює зростання пропозиції товару для продажу на ринку.

На рис. 7.3 показана крива пропозиції S, яка демонструє дію за­кону пропозиції. За кривою пропозиції ми рухаємося вгору праворуч в міру подорожчання товару і, навпаки, униз ліворуч — в міру здешев­лення товару. Тобто при ціні 0P1 пропозиція товару становить 0^ одиниць, а при зменшенні ціни до 0P2 вона впаде до 0^2.

 

На пропозицію товару, крім ціни, також впливають багато неціно­вих факторів, такі як:

ціни на ресурси (Pr): за їхнього зростання зменшується обсяг вироб­ництва і відповідно ринкової пропозиції товару, що зсуває криву S угору ліворуч на позицію Sr І навпаки, здешевлення виробничих ресурсів дає змогу розширити виробництво і запропонувати ринку більше продукції; крива S тоді зміститься вниз праворуч до позиції S2 (рис. 7.4);

 

стан засобів виробництва (С). Нові технології, скажімо, підвищу­ють продуктивність праці, знижують собівартість товарів, що супро­воджується зростанням обсягу пропозиції та переміщенням кривої S праворуч униз на позицію S2; природні умови (/); якість праці (L); чисельність продавців (n);

оподаткування (t). Зростання податків на виробників збільшує роз­мір витрат, собівартість виробництва товарів, тому обсяг пропозиції зменшується, а крива пропозиції переміщується вгору ліворуч до S ;

субсидування виробництва продукції (5) державою або місцевими органами влади;

ціни на товари-конкуренти. Їх зниження приваблює покупців, переклю­чаючи споживчий попит на продукцію конкурентів. Пропозиція ж до­рожчого товару в цьому разі тимчасово скорочується — на час оновлення асортименту та вживання необхідних заходів виробником щодо ціни;

очікування виробників. Прогнозування вигідніших умов виробни­цтва даних товарів у майбутньому (зростання цін, зниження рівня оподаткування, зростання попиту, зменшення конкуренції тощо) по­зитивно впливає на зростання пропозиції, і навпаки;

кількість виробників (фірм) у галузі: зростання кількості фірм, що працюють на даний ринок, збільшує ринкову пропозицію, і навпаки.

 

Отже, нецінові чинники активно впливають на динаміку обсягу пропозиції і потребують постійного контролю та використання з метою зростання обсягу ринку, забезпечення споживачів товарами і послуга­ми відповідно до їх потреб та попиту.

Вплив нецінових факторів на ринкову пропозицію відбиває фун к- ція пропозиції:

Qs = f (Pr, C, l, L, n, t, s, ...).

Зміни у пропозиції зсувають криву пропозиції під впливом різних факторів.

На рис. 7.5 показана взаємодія ринкового попиту на продукцію і ринкової пропозиції. Точка перетину кривих попиту і пропозиції є точкою ринкової рівноваги. Їй відповідає ціна рівноваги 0P0 і рівно­важний обсяг продукції 0Q0.

 

Ринкова рівновага постійно змінюється. При цьому можуть вини­кати к надлишковий попит, так і надлишкова пропозиція.

Надлишковий попит, або дефіцит, як наслідок зниження цін до рівня меншого за ціну рівноваги, свідчить, що покупцям необхідно платити вищу ціну, щоб не залишитися без продукту. Перевищення ціно рівноважного рівня стимулює перерозподіл ресурсів виробни­ками за користь виробництва цих товарів.

Надлишкова пропозиція продукції виникає, коли ціна перевищує ціну рівноваги, що спонукає конкуруючих один із одним продавців знижувати ціни, щоб позбутися від зайвих запасів. Ціни, що знижу­ються, сигналізуватимуть фірмам про необхідність скорочення ресур­сів, з трачуваних на виробництво даної продукції, та залучення на ринок додаткових покупців. Досягнення ринкової рівноваги неможли­ве бе розвитку підприємництва та конкуренції.