Глава 5 Економічний розвиток суспільства. Сучасні економічні системи. Перехідна економіка
Глава 5 Економічний розвиток суспільства. Сучасні економічні системи. Перехідна економіка
§ 1. Економічні системи та їх класифікація
Економічна система найчастіше визначається як сукупність взаємопов’язаних і певним чином упорядкованих елементів економіки, які формують економічну структуру суспільства.
Формаційний підхід до аналізу економічних систем здійснюється у традиціях марксистської школи. Основним соціально-економічним критерієм типологізації економічних систем тут є спосіб поєднання виробників із засобами виробництва, або панівна форма власності на засоби виробництва. Еволюція ж економічних систем відбувається відповідно до розв’язання основної економічної суперечності: між новими продуктивними силами і організаційно-економічними відносинами, з одного боку, та існуючою формою власності — з другого. Нові, більш сучасні продуктивні сили щоразу вимагали нових способів організації виробництва, нових економічних і соціальних відносин між людьми. Способом зміни формацій вважалася соціальна революція.
Виокремлюють п’ять соціально-економічних формацій (способів виробництва): первіснообщинний лад (примітивний колективізм); рабовласництво; феодалізм; капіталізм; комунізм (соціалізм).
Сучасні немарксистські концепції не відмовляються від побудови «економічних систем» залежно від інститутів власності. Однак дослідження обов’язково доповнюються проблемою задоволення зростаючих потреб людей в умовах відносно обмежених природних та інших ресурсів, тобто проблемою ефективності суспільного виробництва. Вона конкретизується в низці фундаментальних економічних питань: що виробляти, як виробляти, для кого виробляти. Чи здатне виробництво адаптуватися до змін у споживчому попиті, постачанні ресурсів, технології тощо?
Інакше кажучи, критерієм класифікації економічних систем є механізм координації (регулювання, управління) економічної діяльності суспільства. Це — функціональний підхід до економічних систем.
Наприклад, у структурно-управлінських визначеннях під економічною системою розуміють механізм управління у трьох ключових сферах: виробництві, споживанні й розподілі, а еволюція економічних систем означає його зміни та вдосконалення.
Автори мотиваційних (цільових) визначень економічної системи виходять з того, що сучасне суспільство в економічній сфері реалізує багато цілей, зокрема досягнення повної зайнятості, певних темпів економічного зростання, справедливого розподілу доходів. Тобто економічна система є механізмом координації економічної діяльності заради досягнення головної, кінцевої мети суспільства.
В інституціонально-соціологічних визначеннях економічну систему характеризують як комплекс економічних відносин між господарськими одиницями (домогосподарствами, фірмами, профспілками) та економічними агентами (працівниками, споживачами, підприємцями), що розвиваються завдяки певній сукупності економічних, соціальних, політичних, культурних та інших інститутів. Останні й вирішують, що, як і для кого виробляти. Еволюція економічних систем при цьому відбувається під впливом змін у політико-правових інституціях, соціально-культурних потребах населення, в техніко- економічній базі суспільства.
Стадійний підхід класифікує економічні системи суспільства залежно від рівня продуктивних сил і технологічного розвитку суспільства. Так, відповідно до теорії стадій економічного зростання Уолта Ростоу, розвиток суспільства відбувається в такій послідовності:
традиційне суспільство — із сільським господарством як основною галуззю економіки, аграрною працею з використанням примітивних знарядь праці, низьким рівнем продуктивності праці. Економічна і політична влада в суспільстві належить великим землевласникам;
перехідне суспільство — у ньому закладаються основи для майбутнього індустріального розвитку та необхідних для цього перетворень: зростання продуктивності праці та нагромадження капіталу;
суспільство, що зазнає процесу зрушень, — період промислової революції, коли з’являються принципово нові засоби праці та нові технології, що сприяє різкому підвищенню продуктивності суспільної праці;
«зріле», індустріальне суспільство — побудоване на великому машинному виробництві з використанням найсучасніших досягнень науково-технічного прогресу;
суспільство масового споживання — швидкими темпами розвиваються галузі, спрямовані на розвиток людини як виробника, споживача, творчої особистості, насамперед сфера послуг.
Цивілізаційний підхід (від лат. civils — суспільний) розглядає економічний розвиток як зміну цивілізацій. Термін «цивілізація» в цьому разі означає систему соціально-економічних, правових, культурних та інших відносин розвинутого суспільства. Для аналізу економічного розвитку характерна багатомірність. Крім економічних факторів (внутрішніх) цей підхід бере до уваги й такі неекономічні (тобто зовнішні стосовно економіки) фактори, як соціокультурні (національні, релігійні, етичні тощо), соціально-політичні (цінності демократії, правової держави), постекономічні (соціально-творчі, комунікативні), природ- нокліматичні, географічні та ін.
Цивілізаційний підхід дає змогу дати кілька класифікацій економічних систем і показати їхню еволюцію, наприклад:
доіндустріальна (традиційна) цивілізація ^ індустріальна (економічна) цивілізація ^ постіндустріальна (постекономічна) цивілізація;
традиційна (патріархальна, авторитарна) цивілізація ^ ліберальна (ринкова, демократична) цивілізація.
Будь-яка класифікація економічних систем є певною мірою умовною, вибудованою на використанні багатьох критеріїв. П. М. Леонен- ко та О. І. Черепніна, скажімо, наводять такі варіанти класифікації систем:
за домінуванням у системі економічних форм, типу механізму регулювання і ступеня соціальності пріоритетів — капіталістична, соціально орієнтована та комуністична (соціалістична);
залежно від співвідношення в господарському механізмі ринку і плану — ринкова, централізовано планова, змішана, перехідна;
щодо оцінки сукупності макроекономічних показників — розвинута, середньорозвинута і така, що розвивається;
за співвідношенням джерел створення валового внутрішнього продукту (ВВП) — переважно сировинного спрямування; переважно аграрного спрямування; переважно промислового спрямування; переважно «обслуговуючого» спрямування; переважно інформаційного спрямування;
за ступенем і динамікою розвитку країн із урахуванням їхнього географічного місцеположення — американська, європейська, азіатська;
з погляду прискорення глобалізації, способу взаємодії зі світовим господарством і типу вписання в нього — домінуюча, блокова, автар- кічна, розчинна, самодостатня.
«Чистих» соціально-економічних систем, як правило, не існує, тому в літературі йдеться про певні домінанти при визначенні типу тієї чи іншої системи.