Розділ 10 Проблема, гіпотеза, теорія як форми наукового пізнання PDF Печать
Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 
Учебные материалы - Логіка ( за ред. В.Д. Титова )

Розділ 10 Проблема, гіпотеза, теорія як форми наукового пізнання

 

10.1. Проблема

10.1.1. Визначення поняття «проблема»

У перекладі з грецької термін «проблема»позначає перешко­ду, ускладнення, завдання. Разом із тим проблема є формою роз­витку наукового знання. Відсутність визнання і формулювання проблем у рамках тієї або іншої теорії означає, що дана теорія і методологія її побудови перебувають у кризовому стані або цілком вичерпали себе як інструмент пізнання.

Термін «проблема» вживається в декількох розуміннях:

-  як необхідність нового напрямку в певній сфері теоретич­ного знання;

-   як форма вираження необхідності розвитку наукового пізнання;

-   як вимога аналізу основних понять і принципів наукової теорії;

-   як конкретне завдання теоретичного і методологічного дослідження.

До найважливіших функцій проблеми належить спонукання до перегляду концептуальних припущень, ідеалізацій і абст­ракцій, які лежать в основі певної теорії. Тому поняття пробле­ми є категорією і логіки, і методології, і філософії науки. Дослід­ження поняття «проблема» є надзвичайно важливим із методо­логічної точки зору, оскільки проблема — це джерело і вихідна форма пізнавальної діяльності і отримання нового знання, що розгортається за схемою «проблема — гіпотеза — теорія».

Проблема є формою фіксації суперечності між знанням і не­знанням, вона є «знанням про незнання», тобто особливим ви­дом знання, об’єктом якого є не просто якийсь предмет, а саме знання про цей предмет. Той стан концепції або теорії, що потре­бує переходу від старого знання до нового, називають проблем­ною ситуацією.

Проблемна ситуація — це такий стан справ, коли немає не­обхідного розв’язання проблеми, коли треба відмовитися від ви­користання звичних, стандартних методів і звернутися до пошуку нових пізнавальних засобів і прийомів. Проблемна ситуація є точкою переходу від усталених поглядів до нових, стимулює ви­сування нових дослідницьких програм. Проблемна ситуація може виникати і на стику декількох сфер, наприклад, на стику права і політики, права і моралі, права і економіки тощо.

Проблема має бути ясно і точно сформульована. Це дає мож­ливість визначити напрямок пошуку, передбачити коло можли­вих рішень. Часто проблеми не лежать на поверхні. Тому першим етапом у розвитку проблеми є її усвідомлення, тобто усвідомлен­ня суперечностей між відомими і невідомими способами вирі­шення певних завдань. Наступний етап полягає в її конкрети­зації, у проясненні тих логічних кроків, які необхідно здійснити для вирішення проблеми. Для цього необхідно зрозуміти мету, що переслідується при розв’язанні проблеми, необхідні для цього теоретичні припущення та ідеалізації, логічну аргументацію.

На постановку проблем впливають різноманітні чинники: 1) особливості мислення, притаманні тій епосі, тому суспільству, де формується і формулюється проблема; 2) рівень досягнутих знань про об’єкти, яких стосується проблема; 3) у добре пе­ревіреній, стабільній науковій теорії проблемні ситуації усвідом­люються інакше, ніж у теорії, яка ще тільки формується.

 

10.1.2. Логічна структура проблеми

Поняття проблеми тісно пов’язане з поняттям запитання. Запитання — це форма вираження проблеми, засіб її формулю­вання. Проблема — це або окреме запитання, або комплекс взаємозалежних запитань, що виникають у процесі пізнання чи практичної діяльності.

Будь-яка проблема містить запитання, але не кожне запитан­ня є проблемою. Для відповіді на багато запитань досить наяв­ного знання. Відповідь на запитання, яке містить проблема, по­требує проведення дослідження, тому іноді його ще називають дослідницьким запитанням.

Запитання стає проблемою, якщо веде до формування проблем­ної ситуації. Коли порівнюють або навіть визначають проблему че­рез запитання, вказують, як на істотні ознаки, на вимогу розв’язан­ня, тобто вимогу вибрати і обгрунтувати можливі відповіді, на складність розв’язання, на відсутність автоматичної або звичної відповіді, на необхідність здійснення пошукової діяльності, на прак­тичний або теоретичний інтерес її дослідження і розв’язання.

Схожість між проблемою і запитанням виявляється, зокре­ма, у схожості їхньої логічної структури. Логічна структура проб­леми також містить три елементи — предмет, зміст і обсяг. Пред­мет проблеми задається тією галуззю, в якій виникає проблемна ситуація (наприклад, проблеми в кримінальному або цивільному законодавстві). Зміст проблеми складається з суперечливих вис­новків щодо предмета дослідження. Обсяг проблеми — це множи­на альтернативних гіпотез щодо її розв’язання. У судовій практиці, наприклад, завжди постає проблема вибору, що виникає з розбіж­ності думок і оцінок обвинувачення і захисту.

 

10.1.3. Види проблем

Як і будь-яка інша класифікація, класифікація проблем є значною мірою умовною. Але за сукупністю переважаючих рис можна виділити декілька видів проблем.

Перш за все, проблеми поділяються на практичні і наукові (тео­ретичні). Практичні проблеми мають економічний, соціальний, фізичний, моральний тощо зміст: «Як зробити міцний бетон?», «Де взяти кошти на реалізацію даного проекту?», «Як розкрити даний злочин?», «Як побудувати лінію судового захисту?» та ін. Наукові проблеми поділяються на прикладні і фундаментальні, хоча чітких меж і тут немає. Розв’язання тієї ж самої проблеми може мати і практичний, і суто пізнавальний інтерес.

У свою чергу, наукові проблеми поділяються на предметні і процедурні. Наприклад, проблема, виражена питальним реченням «Скільки об’єктів складають множину планет?», є предметною, а проблема «Якими засобами визначити кількість планет?» — процедурною.

Предметних проблем також два види: емпіричні і концепту­альні. До емпиричних проблем належать пошук даних, констру­ювання приладів. Концептуальні проблеми пов’язані із інтерпре­тацією даних, із формуванням гіпотез і виведенням наслідків.

Множина процедурних проблем складається з методологічних і оцінних. Перші з них стосуються організації дослідження, а другі — із оцінкою емпіричних даних і отриманих наслідків.

 

10.1.4. Проблема і завдання

Поняття проблеми тісно пов’язано також із поняттям завдан­ня, але не будь-якого завдання, а нестандартного, тобто такого, для якого відсутні методологія і методика, необхідні для його розв’язання. Наприклад, кваліфікація якихось дій як протиправ­них є стандартним завданням, а завдання визначення поняття «організована злочинність» — нестандартне. Розв’язання цієї проблеми може зажадати змін у законодавстві.

У зв’язку з таким розумінням проблеми логічний аналіз по­няття «проблема» може бути зведений, у певному сенсі, до логічного аналізу завдань, до логіки, в якій систематизуються схеми розв’язання завдань. Поняття «завдання» і «розв’язання завдання» приймаються як вихідні. Застосування логічних опе­рацій дозволяє одержувати нові завдання з вже існуючих, зводити розв’язання одних завдань до розв’язання інших.