Печать
PDF

Розділ 6 Судження - 6.7. Модальні судження

Posted in Учебные материалы - Логіка ( за ред. В.Д. Титова )

Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

 

6.7. Модальні судження

На зміст атрибутивних суджень суттєво впливають різного роду об’єктивні та суб’єктивні оцінки вираженого в них стану речей, які називають модальностями. Хоча на різного виду мо­дальності звертав увагу ще Аристотель, питання про загальне визначення модальностей все ще залишається дискусійним (значною мірою тому, що сучасна модальна логіка існує менше 100 років). Не вдаючися у дискусійні деталі, наведемо робоче визначення. Модальність — це або оцінка ступеня реалізованості об’єктивного стану речей, які описуються в судженні, або суб’єктив­на оцінка нашого ставлення до цього стану. В сучасній модальній логіці вважається, що модальна оцінка може бути виражена певними опе­раторами. Залежно від їхнього змісту розрізняють алетичні, епіс- темічні, темпоральні, деонтичні, аксіологічні та інші модальності.

Алетичні (від грец. аШеіа — істина) модальності були відомі ще Аристотелю, який розрізняв три види модальних суджень: су­дження необхідності з аподиктичною (від грец. apodeyiksis — не­минучий) модальністю, судження дійсності з асерторичною (від лат. asserto — запевняю) модальністю, судження можливості з проблематичною модальністю.

Аподиктичні судження містять інформацію про неминучі стани справ. Наприклад, «Людина старіє» або «Вологолюбна рослина гине без води».

Асерторічні судження виражають фактичний стан справ. У цих судженнях відношенням між суб’єктом і предикатом посвід- чується за допомогою простого констатування факту. Наприклад, «Дійсно, йде дощ» або «Крим — півострів».

Проблематичні судження говорять про можливості, про те, що може здійснитися, а може й не здійснитися. Тут наявність зв’язки між суб’єктом і предикатом розглядається з різним сту­пенем імовірності. Наприклад, «Можливо, сьогодні піде дощ» або «Ймовірно, будуть прийняті поправки до даного закону».

Аристотель вказував на існування логічних залежностей між алетичними модальностями.

1.  Якщо щось необхідне, то воно і дійсне, і можливе, але не на­впаки. Якщо «старіння людського організму» відбувається з не­обхідністю, то це і дійсно так, і це можливо так.

2.  Якщо щось дійсне, то це і можливе, але не навпаки. Якщо «дійсно лекція проходить в аудиторії 519», то це й можливо, але звідси зовсім не випливає необхідність того, щоб лекція завжди відбувалася в аудиторії 519.

3.  Якщо що-небудь неможливо, то воно і недійсне і не необхідне. Якщо «Неможливе обертання Сонця навколо Землі», то «Дійсно, Сонце не обертається навколо Землі» і в таком обертанні немає необхідності.

4.  Якщо що-небудь недійсне, то воно і не є необхідним. Не існує снігова людина і в її існуванні немає необхідності.

З 1920 років польський логік Ян Лукасєвич і американський логік Кларенс Ірвінг Льюїс, користуючись методами сучасної формальної логіки, виявили, що модальностей значно більше, ніж вважав Аристотель.Охарактеризуємо деякі з них, найбільш цікаві для юристів.

Епістемічна (від грец. episteme — знання) модальність ука­зує на ступінь обгрунтованності інформації і використовує опе­ратори: відомо, переконливо, вірогідно, правдоподібно, доведено тощо та їх заперечення.

Темпоральна (від. лат. tempus — час) модальність указує на ча­сові відношення і використовує оператори: завжди, було, буде, раніше, одночасно, пізніше.

Аксіологічна (від грецьк. aksios — цінність) модальність вико­ристовує оператори: добре, погано, байдуже, краще, рівноцінно, гірше.

Деонтична (від грец. to deon — обов’язок) модальність містить інформацію щодо наказів, спонукань, заборон, розпоряджень і прохань. Їх дослідження розпочав ще у 1930 роки австрієць Ернст Маллі, а у 1951 р. фінський логік Георг-Хенрік фон Врігт запро­понував першу деонтичну систему. Це найбіль цікавий для юристів вид модальностей і відповідної форми сучасної логіки. Деонтичні модальності виражаються операторами обов’язково — О (obligatory), заборонено — F (forbidden), дозволено — P(permitted), які належать до одного формального предмета А — дії (action).

Корисно засвоїти деякі елементарні залежності між цими модальностями.

1.  Обов’язковим є те, від чого не дозволено утримуватися, що не дозволено не виконувати: ОА = ~ Р ~ А.

2.  Обов’язковим є те, що заборонено не робити: ОА = F ~ А.

3.  Дозволено те, від чого не обов’язково утримуватися: PA = ~ O ~A.

4.  Дозволено те, що не заборонено: РА = ~ FA

5.  Заборонено те, від чого обов’язково варто утримуватися, що обов’язково не слід робити: FA = О ~ A.

6.  Заборонено те, що не дозволено: FA = ~ РА.

Зокрема, логічний принцип несуперечності проявляється в тому, що в системі права повинні бути виключені деонтично не­сумісні норми.

1.  Не може так бути, щоб було одночасно обов’язково ви­конувати дію й обов’язково утримуватися (не виконувати) цю дію: ~ (О А л О ~ А).

2.  Не може так бути, щоб було заборонено виконувати дію і заборонено не виконувати її: ~ (F А л F ~ А).

3.  Не може так бути, щоб була обов’язкова дія і заборонено виконувати цю дію: ~ (О А л F ~ А).

У цих сучасних логічних теоріях вивчаються такі питання:

-  яку структуру і яку логічну сутність мають правові норми;

-  якою мірою суще і належне можуть бути гармонізовані;

-  яким логічним вимогам повинна відповідати нормативна система;

-  які логічні умови адекватності й ефективності норми і т.д.

Деонтичні теорії в наші дні швидко розвиваються в галузь спільних інтересів і взаємодії логіків і юристів. Вони мають не тільки професійне, а й важливе суспільне значення, оскільки саме через добре логічно продуману і тільки в силу цього прак­тично ефективну правову систему забезпечуються належний рівень гарантій прав громадян, добробут, порядок і безпека всьо­го суспільства.

 

Контрольні запитання

1. На які види поділяються прості атрибутивні судження за якістю та кількістю?

2. Що таке розподіленість термінів у простому атрибутивному судженні?

3. Які відношення існують між судженнями різної якості і кількості?

4. Якими способами будуються складні судження? Як здійснюється запис суджень у логіці пре­дикатів?

5. Що таке модальність суджень?

6. Якими операторами користуються в деон- тичній логіці?