Печать
PDF

Розділ 2 Мова як предмет логічного аналізу - 2.4. Мова та метамова права і правознавства

Posted in Учебные материалы - Логіка ( за ред. В.Д. Титова )

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

2.4. Мова та метамова права і правознавства

З античності відомо багато парадоксів, які протягом тисячоліть бентежать логіко-філософську думку. Один з цих парадоксів під назвою «Еватл» безпосередньо стосується правових досліджень.

У засновника софістики Протагора був учень Еватл. Коли Еватл домовлявся про навчання у Протагора майстерності доводити будь- яке твердження, була досягнута домовленість про те, що свій гоно­рар за навчання Протагор отримає тільки після першого виграно­го Еватлом судового процесу. Але після закінчення начання Еватл протягом тривалого часу не брав участі у судових засіданнях. Коли у Протагора урвався терпець очікувати обіцяну плату, він звернув­ся до суду з позовом про стягнення з Еватла свого гонорару. Але Еватл виявився надзвичайно здібним учнем прославленого софіста. Він заявив, що не буде платити, бо згідно з умовою він не повинен платити, доки не виграє свого першого процесу. Оскільки ж цей перший процес фактично став процесом проти Протагора, то якщо Еватл його виграє, тоді за рішенням суду Еватл не повинен плати­ти, якщо ж програє — тоді за досягнутою умовою також не пови­нен платити. Протагор же на це виставив протилежні аргументи: якщо процес буде ним виграний, Еватл мусить платити згідно з рішенням суду, ящо ж програє — нехай платить за змістом угоди.

Невідомо, чи мав реально місце такий судовий процес, і якщо мав місце, яким було його рішення. Але протягом тривалого часу його формальна модель була викликом для юридачної та логич- ної раціональності. Не зупиняючись на історичних деталях за­пропонованих оцінок та варіантах рішень цього парадоксу, відзначимо тільки, що найбільш адекватний підхід до нього у су­часного логіка В.О. Свєтлова, якому вдалося довести, що від па­радоксальності у даному випадку можна позбавитися. Описана вище ситуація може бути представлена в такій схемі.

Аргументи Еватла:

Протагор не отримає плати, незалежно від того, чи Еватл програє, або, навпаки, виграє процес.

Аргументи Протагора:

Еватл мусить платити за рішенням суду або за угодою.

Симетричність аргументів Еватла та Протагора створює вра­ження про їхню однакову істиність. Але об’єднання цих протилежно скерованих аргументів становить логічну суперечність. Більш ре­тельний логічний аналіз показує, однак, що обидві лінії аргументації не можуть бути одночасно істинними. Для цього аналізу необхідно вийти за межи повсякденноії мови і провести логічне розрізнення між поняттями «Платити за угодою» і «Платити за рішенням суду», бо іхні семантичні та прагматичні ранги неоднакові.

Ці поняття взазмно незалежні на рівні повсякденної мови і рівноправні для так званого «здорового глузду», але вони знахо­дяться у відношенні семантичного підпорядкування з погляду філософії права, аналізу юридичної мови та логіки юридичного міркування. Якщо якісь фізичні особи визнають зверхність суду як інстанції, що перевершує своєю раціональністю та чинною си­лою їхні можливості раціонального міркування та компетенції, тоді вони повинні визнавати, що угода, укладена між ними, вва­жатиметься точною лише тоді, коли вона відповідає законові, зокрема, одному з фундаментальних принципів права — прин­ципу справедливості. Умова оплати гонорару лише після першо­го виграного Еватлом процесу не може вважатися справедливою, бо Еватл, навіть беручи участь у процесах, міг би ніколи їх не ви­грати, так що Протагор назавжди лишився б справедливої вина­городи за свою працю. Лише внаслідок необачності та самовпев­неності Протагора ця невигідна для нього умова могла б з’яви­тися в угоді. Припускаючи, що суд і закон непохитно служать справедливості, слід очікувати, що рішення можливого суду було б на користь Протагорові, незважаючи на те, що воно суперечи­ло укладеній з Еватлом угоді.

У цьому випадку ми маємо яскравий приклад того, що по­всякденна мова, яка описує побутові відносини, суттєво відріз­няється від спеціалізованої юридичної мови, яка описує право­вий зміст повсякденних відносин. Повсякденна мова в такому разі називається мовою-об’єктом, а юридична мова — мета-мо- вою. В свою чергу, юридична мова цивільного судочинства сама може стати мовою-об’єктом для мови загальної теорій права. На­решті, мова теорії права теж може бути об’єктом для мета-мови юридичної логіки. Переход від мови до метамови дозволяє вирішувати складні семантичні проблеми, які не можуть бути розв’язані на рівні мови-об’єкта, завдяки більшій абстрактності та точності метамови.

 

Контрольні запитання

1. Чому мові надається таке важливе значення у вивченні логіки?

2. Що таке мова з погляду семіотики?

3. Якими є основні види мов?

4. Якими є основні види мовних виразів?

5. На які основні розділи поділяється семіотика? Що таке предметне значення і смисл?

6. Чим відрізняються між собою мова і мета­мова?