Розділ 2 Мова як предмет логічного аналізу - 2.4. Мова та метамова права і правознавства
2.4. Мова та метамова права і правознавства
З античності відомо багато парадоксів, які протягом тисячоліть бентежать логіко-філософську думку. Один з цих парадоксів під назвою «Еватл» безпосередньо стосується правових досліджень.
У засновника софістики Протагора був учень Еватл. Коли Еватл домовлявся про навчання у Протагора майстерності доводити будь- яке твердження, була досягнута домовленість про те, що свій гонорар за навчання Протагор отримає тільки після першого виграного Еватлом судового процесу. Але після закінчення начання Еватл протягом тривалого часу не брав участі у судових засіданнях. Коли у Протагора урвався терпець очікувати обіцяну плату, він звернувся до суду з позовом про стягнення з Еватла свого гонорару. Але Еватл виявився надзвичайно здібним учнем прославленого софіста. Він заявив, що не буде платити, бо згідно з умовою він не повинен платити, доки не виграє свого першого процесу. Оскільки ж цей перший процес фактично став процесом проти Протагора, то якщо Еватл його виграє, тоді за рішенням суду Еватл не повинен платити, якщо ж програє — тоді за досягнутою умовою також не повинен платити. Протагор же на це виставив протилежні аргументи: якщо процес буде ним виграний, Еватл мусить платити згідно з рішенням суду, ящо ж програє — нехай платить за змістом угоди.
Невідомо, чи мав реально місце такий судовий процес, і якщо мав місце, яким було його рішення. Але протягом тривалого часу його формальна модель була викликом для юридачної та логич- ної раціональності. Не зупиняючись на історичних деталях запропонованих оцінок та варіантах рішень цього парадоксу, відзначимо тільки, що найбільш адекватний підхід до нього у сучасного логіка В.О. Свєтлова, якому вдалося довести, що від парадоксальності у даному випадку можна позбавитися. Описана вище ситуація може бути представлена в такій схемі.
Аргументи Еватла:
Протагор не отримає плати, незалежно від того, чи Еватл програє, або, навпаки, виграє процес.
Аргументи Протагора:
Еватл мусить платити за рішенням суду або за угодою.
Симетричність аргументів Еватла та Протагора створює враження про їхню однакову істиність. Але об’єднання цих протилежно скерованих аргументів становить логічну суперечність. Більш ретельний логічний аналіз показує, однак, що обидві лінії аргументації не можуть бути одночасно істинними. Для цього аналізу необхідно вийти за межи повсякденноії мови і провести логічне розрізнення між поняттями «Платити за угодою» і «Платити за рішенням суду», бо іхні семантичні та прагматичні ранги неоднакові.
Ці поняття взазмно незалежні на рівні повсякденної мови і рівноправні для так званого «здорового глузду», але вони знаходяться у відношенні семантичного підпорядкування з погляду філософії права, аналізу юридичної мови та логіки юридичного міркування. Якщо якісь фізичні особи визнають зверхність суду як інстанції, що перевершує своєю раціональністю та чинною силою їхні можливості раціонального міркування та компетенції, тоді вони повинні визнавати, що угода, укладена між ними, вважатиметься точною лише тоді, коли вона відповідає законові, зокрема, одному з фундаментальних принципів права — принципу справедливості. Умова оплати гонорару лише після першого виграного Еватлом процесу не може вважатися справедливою, бо Еватл, навіть беручи участь у процесах, міг би ніколи їх не виграти, так що Протагор назавжди лишився б справедливої винагороди за свою працю. Лише внаслідок необачності та самовпевненості Протагора ця невигідна для нього умова могла б з’явитися в угоді. Припускаючи, що суд і закон непохитно служать справедливості, слід очікувати, що рішення можливого суду було б на користь Протагорові, незважаючи на те, що воно суперечило укладеній з Еватлом угоді.
У цьому випадку ми маємо яскравий приклад того, що повсякденна мова, яка описує побутові відносини, суттєво відрізняється від спеціалізованої юридичної мови, яка описує правовий зміст повсякденних відносин. Повсякденна мова в такому разі називається мовою-об’єктом, а юридична мова — мета-мо- вою. В свою чергу, юридична мова цивільного судочинства сама може стати мовою-об’єктом для мови загальної теорій права. Нарешті, мова теорії права теж може бути об’єктом для мета-мови юридичної логіки. Переход від мови до метамови дозволяє вирішувати складні семантичні проблеми, які не можуть бути розв’язані на рівні мови-об’єкта, завдяки більшій абстрактності та точності метамови.
Контрольні запитання
1. Чому мові надається таке важливе значення у вивченні логіки?
2. Що таке мова з погляду семіотики?
3. Якими є основні види мов?
4. Якими є основні види мовних виразів?
5. На які основні розділи поділяється семіотика? Що таке предметне значення і смисл?
6. Чим відрізняються між собою мова і метамова?