РОЗДІЛ 2. ПОЛІТИЧНА І ПРАВОВА ДУМКА НА СТАРОДАВНЬОМУ СХОДІ PDF Печать
История государства и права - Історія вчень про державу і право (Петришин та ін)

РОЗДІЛ 2. ПОЛІТИЧНА І ПРАВОВА ДУМКА НА СТАРОДАВНЬОМУ СХОДІ

 

§ 1. Витоки й особливості давньосхідної політико-правової думки.

Стародавній Схід - колиска самих ранніх цивілізацій, світових і регіо­нальних релігій: зороастризму брахманізму, буддизму, індуїзму, конфуці­анства, іудаїзму, християнства, ісламу. Тут вперше виникли людські суспі­льства, міста, держави, писемність, закони література і мистецтво. Перші лі­тературні пам'ятники - епоси, повчання, книги релігійно-правових пред- писань, тексти законів відбили світогляд, праворозуміння і політичні по­гляди стародавньої людини. Їхніми джерелами були общинні правові звичаї і заборони (табу), міфи (перекази і легенди), релігійні вірування.

У давньоіндійській Рігведі записані перекази про минуле, коли давні арійці жили громадами, спільно трудилися, вирішували питання внутрішньо­го життя і управління. У давньоіранській «Авесті» земні порядки трактували­ся як нерозривна частина загальносвітових, космічних порядків, що мають божественне походження. У «Книзі мертвих» (ІІ тис. до н.е.) і інших давньо­єгипетських джерелах звеличувалася богиня Маат, що уособлювала справед­ливість, правду і правосуддя, «божественну справедливість», «божественну правду» як основу соціальних порядків, законів і правил людських взаємин. «Маат» у Єгипті, «рта» в Індії, «дао» у Китаї - схожі за змістом поняття бо­жественної (природної) справедливості, правди, закономірності, що у насту­пних природно-правових концепціях праворозуміння стали позначатися як природне (чи природно-божественне) право.

Релігійно-міфологічне пояснення мало і походження держави, верхо­вної влади, законів. Згідно давньоіндійської легенди у людей спочатку царя не було, усі люди були рівні і суворо дотримувались норм моралі. Потім ба­гато хто з них погрузли в задоволеннях, почали порушувати порядок, сильні сталі пожирати слабких. Тоді головний бог Брахма створив владу царя і нау­ку про покарання. Біблійні перекази давніх іудеїв розповідають, як Яхве ува­жив думку народу, що просив у нього царя: «І став цар у стовпа й уклав пе­ред Яхве завіт слідувати Яхве і дотримуватись заповіді його... І вступив весь народ у завіт». Як бачимо, тут уперше зустрічається уявлення про договірний характер походження державної влади. Згідно Біблії Син Божий передав людям через пророка Мойсея закони, викарбувані на скрижалях. Божествен­не походження законів і царської влади закріплено й у самих пам'ятниках права - «Законах з Ешнуни» (ХХ ст. до н.е.), «Законах Хаммурапі» (XVIII ст. до н.е.) та ін. Базальтовий стовп, на якому висічені «Закони Хаммурапі», мав зображення царя в молитовній позі перед богом Сонця і справедливості Ша- машем, що вручає йому закони.

Таким чином, право як звичай (неписане право), праворозуміння сфо­рмувалося задовго до появи перших держав на Стародавньому Сході.

Політична і правова думка не лише відобразила процес становлення розвитку давньосхідних держав, а й впливала на нього. Літературні твори, авторами яких виступали монархи, жерці, древні мудреці, перші публіцисти

-     критики верховної влади, містили релігійно-міфологічні пояснення пироди верховної влади, держави, законів, боротьби добра і зла. Духовне освоєння державно-правового простору, що все більше ускладнювалося, вело до раці­оналізації політико-правової думки, появи етико-політичних доктрин. Послі­довна спадкоємність цієї думки найбільше збереглася в Індії і Китаї.