Розділ 5 Правове забезпечення інноваційної діяльності в Україні - 5.5. Технопарки як форма інноваційної діяльності

Posted in Хозяйственное право - Господарське право: ч.2 (В.С. Мілаш)

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

 

 

 

5.5. Технопарки як форма інноваційної діяльності

 

На доктринальному рівні виокремлюються два методи використан­ня інновацій — вертикальний, коли весь інноваційний цикл від фунда­ментальних досліджень до продажу готової інноваційної продукції здійснюється у межах виробництва одного господарюючого суб'єкта, та горизонтальний (метод партнерства), який грунтується на тісному співробітництві підприємств-виробників інноваційної продукції та науково-дослідних інститутів, інжинірингових центрів тощо.

Прикладом втілення методу партнерства в інноваційній сфері є ді­яльність технопарків.

Технологічний парк (технопарк) — юридична особа або група юри­дичних осіб, що діють відповідно до договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об'єднання вкладів з метою створення організаційних засад виконання проектів технологічних парків з виробничого впровадження наукоємних розробок, високих технологій та забезпечення промислового випуску конкурентоспромож­ної на світовому ринку продукції.

Один із перших технологічних парків був створений у США у 50-х роках минулого століття («Силіконова долина»), а в Україні вони ви­никли нещодавно.

Одним із перших технопарків став створений у червні 2000 р. на базі науково-технологічного концерну технологічний парк «Інститут монокристалів» (м. Харків), приорітетними напрямками діяльності якого є розробка технологій, виготовлення нових матеріалів та виробів з них для потреб медицини, хімічної промисловості та енергетики.

Відомими українськими технопарками є «Інститут елекрозварю- вання ім. Є. О. Патона», «Інститут технічної теплофізики», «Напівпро­відникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка», «Київська політехніка» тощо.

Основним правовим актом, який визначає правові та економічні засади запровадження та функціонування спеціального режиму інно­ваційної діяльності технологічних парків є Закон України «Про спеці­альний режим інноваційної діяльності технологічних парків»2 від 16 липня 1999 р. (у редакції Закону України від 12 січня 2006 р.).

Державна реєстрація технологічного парку здійснюється Міністер­ством освіти і науки України як центральним органом виконавчої влади з питань науки. Підставою для державної реєстрації технологічного парку є включення його до переліку технопарків, наведеного у преам­булі' Закону України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків». Процедура державної реєстрації технопарку встановлена Порядком державної реєстрації технологічних парків1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопа­да 2006 р. № 1657. Наказом Міністерства освіти і науки України від 30   жовтня 1998 р. № 281 затверджений Порядок ведення Державного реєстру технопарків та інноваційних структур інших типів*.

Для здійснення державної реєстрації технологічний парк, визна­чений Законом України «Про спеціальний режим інноваційної діяль­ності технологічних парків», подає до МОН України такі документи:

1) заяву за затвердженою МОН України формою;

2)  проект діяльності та розвитку технологічного парку, підписаний керівником парку або його керівного органу;

3)  нотаріально засвідчені копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та установчих документів — для технологічного парку — юридичної особи; нотаріально засвідчені копії договору про спільну діяльність, свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб (керівного органу технологічного парку) та установчих документів — для технологічного парку — групи юридичних осіб;

4)  довідку органу державної податкової служби за місцем реєстра­ції парку як платника податків про стан розрахунків з бюджетами всіх рівнів.

Технопарку видається свідоцтво про державну реєстрацію встанов­леного зразка.

Технологічний парк здійснює свою діяльність відповідно до під­готовленого ним проекту, який включає опис взаємопов'язаних заходів технологічного парку, визначає його учасників та спільні підприємства (виконавців проекту), співвиконавців і виробників продукції щодо про­ведення наукових досліджень, технічного, технологічного, конструктор­ського проектування, випуску дослідних партій та промислового вироб­ництва інноваційної продукції, а також щодо фінансового, кадрового, маркетингового та комерційного забезпечення виробничого впроваджен­ня нових товарів і надання послуг, що пройшов у встановленому Кабіне­том Міністрів України порядку експертизу і внесений до державного реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади з питань науки.

Проекти технологічних парків розробляються відповідно до пріори­тетних напрямів інноваційної діяльності, визначених чинним законодав­ством. Розгляд, експертиза, державна реєстрація проектів технологічних парків здійснюються МОН України за поданням Національної академії наук України в порядку, визначеному Положенням про порядок розгляду і реєстрації інвест иційних та інноваційних проект ів, що реалізуют ься за пріоритетними напрямами діяльності технологічного парку, затвер­дженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 1999 р.

На проекти технологічних парків, що пройшли розгляд, експертизу і включені до відповідного державного реєстру, МОН України видає свідоцтво встановленого зразка про державну реєстрацію проекту тех­нологічного парку. Таке свідоцтво видається на строк реалізації про­екту, але не більш як на п'ять років, і є підставою для запровадження спеціального режиму інноваційної діяльності.

При виконанні проекту технологічного парку діє спеціальний режим інноваційної діяльності, який запроваджується строком на 15 років.

Для реалізації проектів технологічних парків щорічно в Державно­му бюджеті України за бюджетною програмою підтримки діяльності технологічних парків визначаються кошти, що спрямовуються на:

-     повне або часткове (до 50 %) безвідсоткове кредитування (на умовах інфляційної індексації) проектів технологічних парків;

-    повну або часткову компенсацію відсотків, сплачуваних виконав­цями проектів технологічних парків комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам за кредитування проектів технологіч­них парків.

Дляреалізації проектів технологічних парків технологічним паркам, їх учасникам та спільним підприємствам, що виконують проекти тех­нологічних парків, державою надаються цільові субсидії у вигляді:

-   звільнення від ввізного мита при ввезенні в Україну для реалізації проектів технологічних парків нових устаткування, обладнання та комплектуючих, а також матеріалів, які не виробляються в Україні;

 

-    податкового векселя на суми податкового зобов'язання, що на­раховуються згідно із Законом України «Про податок на додану вар­тість» при імпорті нових устаткування, обладнання та комплектуючих, зі строком погашення на 720 календарний день, а при імпорті матеріа­лів, які не виробляються в Україні, зі строком погашення на 180 кален­дарний день з дня надання векселя органу митного контролю;

-    суми податку на прибуток, одержаного при реалізації проектів технологічних парків, нарахованого в порядку, встановленому Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Зазначені суми податків, що нараховуються при виконанні проектів технологічних парків, технологічні парки, їх учасники та спільні під­приємства не перераховують до бюджету, а зараховують на спеціальні рахунки технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств. Зараховані на спеціальні рахунки технологічних парків, їх учасників та спільних підприємств кошти цільових субсидій використовуються технологічними парками, їх учасниками та спільними підприємствами при реалізації проектів технологічних парків на:

-     проведення наукових, науково-дослідних та дослідно- конструкторських робіт за пріоритетними напрямами діяльності тех­нологічних парків;

-    створення, розвиток, модернізацію та реконструкцію науково - технологічних, експериментальних та дослідно-промислових дільниць, у тому числі на інструменти, обладнання та устаткування, що викорис­товуються для цілей інноваційної діяльності;

-    підготовку конструкторської та технологічної документації, тех­нічних умов, технічних проектів та витрати на підготовку виробництва інноваційної продукції;

-    патентування розробок, придбання прав на об'єкти права інтелек­туальної власності (патентів, ліцензій на використання винаходів, ко­рисних моделей, промислових зразків, ноу-хау тощо);

~ накладні та поточні витрати (на матеріали, технічне забезпечення тощо), що виникають у ході інноваційної діяльності;

-    придбання обладнання, устаткування та інших засобів виробни­цтва, пов'язаних із впровадженням інновацій;

-    науково-організаційну діяльність керівного органу технопарку, проведення та участь у роботі наукових, науково-технічних конферен­цій, семінарів та виставок, публікацію результатів наукових досліджень за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2007 р. №517 затверджений Порядок проведення моніторингу та здійснення контролю за реалізацією проектів технологічних парків[1]. Контроль та моніторинг за реалізацією проектів технологічних парків здійснює Комісія з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів, утворена постановою Кабінету Міністрів Укра- їни[2] від 9 серпня 2001 р. № 961.

Особливу систему приватного фінансування інноваційної діяльно­сті утворює венчурний бізнес (венчурне фінансування), який становить діяльність компанії з управління активами ІСІ щодо вкладення таких активів у цінні папери підприємств — розробників інноваційних тех­нологій та підприємств, які займаються впровадженням цих техноло­гій. На відміну від банківського кредиту, венчурний капітал надаєть­ся на безповоротній основі, та не підлягає поверненню протягом усього строку дії договору, укладеного між суб'єктом інноваційної діяльності та венчурною фірмою (фондом). Основна мета венчурного інвестування — отримання прибутку від продажу венчурною фірмою зі спливом певного терміну (5-7 років після інвестування) належного їй пакету цінних паперів за ціною, що має збільшитися в декілька разів від суми первісного внеску. Характерна особливість венчурного бізнесу — його висока ризикованість (сьогодні в Україні діє близько 40 венчурів).

Дієвим елементом світової інноваційної інфраструктури, поки що слабко представленим в Україні, є бізнес-інкубатори, які в економічно розвинених країнах виникли на стику 50-60-х років XX ст. Бізнес- інкубатор — це організація, метою якої є формування сприятливих умов для стартового розвитку починаючих суб'єктів підприємницької ді­яльності шляхом надання їм певного комплексу послуг та ресурсів. На відміну від технопарку, бізнес-інкубатори підтримують виключно ново- створені фірми та фірми, що перебувають на початковій стадії розвитку (при цьому мова йде не тільки про високотехнологічні фірми, але й так званий нетехнологічний бізнес). Бізнес-інкубатор надає фірмам- початківцям на пільгових умовах приміщення, засоби зв'язку, оргтех­ніку, необхідне устаткування. До переліку послуг цієї установи належать оренда приміщень (офісних, лабораторних); техніко-адміністративне обслуговування (пошта, Інтернет, телефонний зв'язок, факс тощо); консультаційні послуги (з бізнес-планування, юридичні, податкові); економічні (послуги бухгалтерів, фінансових фіхівців, маркетологів, менеджерів); інвестиційні (пошук інвесторів, залучення кредитів, стар­тове фінансування); науково-технічні (впровадження нових технологій, ноу-хау) та інші'.