Розділ 1  Правове регулювання торговельної діяльності

 

1.1. Поняття та види торгівлі. Джерела правового регулювання торговельної діяльності

1.2. Поняття товару та особливості правового режиму його окремих видів

1.3. Організаційно-правові форми торгівлі

1.4.Ліцензування торговельної діяльності

1.5. Правове регулювання застосування реєстраторів розрахункових операцій та розрахункових книжок

1.6. Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення

1.7. Правове регулювання торгівлі спиртом, алкогольними напоями, тютюновими виробами

 

 

 

1.1. Поняття та види торгівлі. Джерела правового регулювання торговельної діяльності

 

 

Поняття «торгівля» традиційно розглядається у широкому та вузь­кому значеннях. У широкому розумінні цим поняттям охоплюється

і  безпосередньо торговельна діяльність як один з найпоширеніших різновидів господарської діяльності, і цивільна купівля-продаж об'єктів цивільних прав, і промисел. У вузькому сенсі поняття «торгівля» роз­глядається як синонім господарсько-торговельної діяльності, яка згідно зі ст. 263 ГК України визначається як діяльність, що здійснюється суб єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів на­родного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

За способом організації товарного обміну та цілями придбання товарів виокремлюються оптова та роздрібна торгівля. Під час роз­дрібної торгівлі такими цілями є особисте, сімейне, домашнє викорис­тання товарів, під час оптової торгівлі — подальше використання при­дбаних товарів у господарській чи іншій професійній діяльності або їх перепродаж. Якщо особливості товару дають можливість збувати його великими партіями (коли рентабельність товару зберігається довгий час), то збутом такого товару, як правило, займаються самі виробники (прямий збут). Велике значення у прискоренні товарообміну відіграють комерційні посередники, є створення ними спільних підконтрольних посередницьких структур та взаємне використання збутових мереж виробників однорідних чи аналогічних товарів. В умовах загострення конкуренції все більшого поширення набуває такий засіб просування і збуту товарів, як комер­ційна концесія (франчайзинг). Створена ділова репутація франшизіара об'єктивується зовні за допомогою «бренду» як сукупності всіх еле­ментів його іміджу (комерційне найменування, торговельна марка, певні правила ведення підприємницької діяльності та ін.). Невеликі підприємства, що приєднуються до франчайзингової мережі, «покриваються» діловою репутацією франшизіара, унаслідок чого останній значно розширює власну збутову мережу, франшизіат набуває можли­вості користуватися апробованими методами ведення підприємницької діяльності (так званим підприємницьким форматом)1.

Залежно від ринку (внутрішнього чи зовнішнього), у межах якого здійснюється товарний обіг, господарсько-торговельна діяльність поді­ляється на внутрішню та зовнішню торгівлю.

У цілому господарсько-торговельна діяльність може здійснюватись у вигляді: матеріально-технічного постачання; збуту, енергопостачання, заготівлі, оптової та роздрібної торгівлі, громадського харчування, про­дажу і передачі в оренду засобів виробництва, комерційного посеред­ництва у здійсненні торговельної діяльності та іншої допоміжної діяль­ності по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері товарного обміну (реклама товарів, їх транспортування та зберігання, діяльністьз дослідження структури певного ринкового сегмента та ін.). Відповідно правовими формами здійснення господарсько-торговельної діяльності є договори поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енер­гопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу тощо.

Джерелами правового регулювання торговельної діяльності є:

- Конституція України як головний закон держави.

- Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Кодекс торговельного мореплавства України тощо.

- Закони України: «Про захист прав споживачів»2 від 12 травня 1991 р. (у ред. Закону від 1 грудня 2005 р.); «Про забезпечення санітар­ного та епідемічного благополуччя населення»3 від 24 лютого 1994 р.; «Про безпечність та якість харчових продуктів»4 від 23 грудня 1997 р.

- Положення про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 р. № 632); Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів/ (затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. № 201); низка типових та примірних договорів.

- Правила торгівлі на ринках1 (затверджені сумісним наказом Мі­ністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Мі­ністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністра­ції України, Державного комітету стандартизації, метрології та серти­фікації України від 26 лютого 2002 р. № 57/188/84/105);

- Правила побутового обслуговування населення* (затверджені по­становою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 р. № 313, у редакції постанови від 4 червня 1999 р. № 974);

- Правила роздрібної торгівлі алкогольними напоями* (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 р. № 854);

- Правила комісійної торгівлі непродовольчими товарами* (затвер­джені наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України від 13 березня 1995 р. № 37);

- Правила роздрібної торгівлі примірниками аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп 'ютерних програм, баз даних6 (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1997 р. № 1209,в редакції постанови від 24 березня 2004 р. № 369);

- Правила роздрібної торгівлі та надання послуг з постачання скрапленого вуглеводневого газу для побутових потреб населення та інших споживачів1 (затверджені постановою Кабінету Міністрів Укра­їни від 20 листопада 2003 р. № 1790);

- Правила торгівлі у розстрочку* (затверджені постановою Кабіне­ту Міністрів України від 1 липня 1998 р. № 997);

- Рекомендації щодо організації продажу товарів за зразками9 (за­тверджені наказом Міністерства економіки від 20 липня 2000 р. № 152);

-    Правила продажу товарів поштою10 (затверджені наказом Мініс­терства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України та Держав­ного комітету зв'язку України від 17 березня 1999 № 153/48);

- Правила продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями1 (затверджені наказом Міністерства еко­номіки України від 19 квітня 2007 р. № 103);

- Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами2 (за­тверджені наказом Міністерства економіки України від 19 квітня 2007 р. № 104);

- Правила роздрібної торгівлі транспортними засобами і но­мерними агрегатами7 (затверджені наказом Міністерства економі­ки та з питань європейської інтеграції України від 31 липня 2002 р. № 228);

- Правила роздрібної торгівлі тютюновими виробами* (затвердже­ні наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 р. № 218);

- Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами5 (затвер­джені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інте­грації України від 11 липня 2003 р. № 185) тощо.

Наказом Українського союзу об’єднань підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 27 серпня 2000 р. № 20 за­тверджені:

- Інструкція щодо надання послуг з ремонту, пошиття та в язання трикотажних виробів;

- Інструкція щодо надання послуг з ремонту побутової радіоелек­тронної апаратури;

- Інструкція щодо надання послуг з ремонту і пошиття швейних і хутряних виробів зі шкіри, головних уборів;

- Інструкція щодо надання послуг з прання білизни;

- Інструкція щодо надання послуг з ремонту та виготовлення меблів:

- Інструкція щодо надання послуг з ремонту і пошиття взуття;

- Інструкція щодо надання фотопослуг;

- Інструкція щодо надання послуг з ремонту та виготовлення ювелірних виробів та інших виробів з дорогоцінних металів і дорого­цінного каміння .