Розділ 8. Поняття відповідальності у господарському праві - 8.5. Адміністративно-господарська відповідальність за порушення правил здійснення господарської діяльності. Види адміністративно-господарських санкцій

Posted in Хозяйственное право - Господарське право: ч.1 (В.С. Мілаш)

Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

 

8.5.  Адміністративно-господарська відповідальність за порушення правил здійснення господарської діяльності. Види адміністративно-господарських санкцій


За порушення встановлених законодавчими актами правил здій­снення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або орга­нами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спря­мовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються ГК України, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені ви­ключно законами.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування від­повідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб’єктів господарювання такі адміністративно- господарські санкції:

-   вилучення прибутку (доходу);

-   адміністративно-господарський штраф;

-   стягнення зборів (обов’язкових платежів);

-   застосування антидемпінгових заходів;

-   припинення експортно-імпортних операцій;

-   застосування індивідуального режиму ліцензування;

-   зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господа­рювання певних видів господарської діяльності;

-    анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господа­рювання окремих видів господарської діяльності;

-   обмеження або зупинення діяльності суб’єкта господарювання;

-   скасування державної реєстрації та ліквідація суб’єкта господа­рювання;

інші адміністративно-господарські санкції, встановлені ГК України та іншими законами.

Прибуток (дохід), одержаний суб’єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господар­ської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, не сплаченого за прихований об’єкт оподат­кування, підлягають вилученню в дохід відповідного бюджету в по­рядку, встановленому законом. Крім того, з суб’єкта господарювання стягується у випадках і порядку, передбачених законом, штраф, але не більш як у двократному розмірі вилученої суми, а у разі повторного порушення протягом року після застосування цієї санкції — у трикрат­ному розмірі вилученої суми. Перелік порушень, за які до суб’єкта господарювання застосовується означена санкція, а також порядок їх застосування визначаються законами.

Адміністративно-господарський штраф — це грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб’єкта господарювання стягу­ється штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено право­порушення.

Правила здійснення тих чи інших видів господарської діяльності встановлюються відповідними законодавчими актами, які серед інших питань визначають відповідальність за порушення порядку та умов їх провадження, а також порядок реалізації такої відповідальності. Так, згідно із Законом України «Про телебачення і радіомовлення»[3] від 21 грудня 1993 р. (в ред. Закону № 3317-IV від 12 січня 2006 р.) санкції за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення застосовують­ся за рішенням суду або у встановлених цим Законом випадках за рі­шенням Національної ради. Національна рада може застосовувати до телерадіоорганізацій та провайдерів програмної послуги штрафні санк­ції у вигляді стягнення штрафу. Рішення про стягнення штрафу при­ймається: якщо після винесення попередження відповідні порушення не були усунені; якщо телерадіоорганізація за час після видачі (продов­ження) ліцензії вже отримала не менше трьох попереджень; якщо про­вайдер програмної послуги за час після сплати ним попереднього штрафу вже отримав не менше трьох попереджень. Штраф не може накладатися, якщо з часу останнього порушення законодавства минуло більше одного календарного року. Розміри штрафів встановлюються Національною радою за погодженням з Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про рекламу»[4] від 3 липня 1996 р. (в ред. Закону від 11 липня 2003 р.) за порушення законодавства про рекламу штрафи накладаються у таких розмірах: п’ятикратної вартості розповсюдженої реклами — на рекламодавців, винних у: за­мовленні рекламної продукції, виробництво та (або) обіг якої заборо­нено законом; наданні виробнику реклами недостовірної інформації, необхідної для її виготовлення; замовленні розповсюдження реклами, забороненої законом; недотриманні встановлених законом вимог щодо змісту реклами; порушенні порядку розповсюдження реклами, якщо вона поширюється ними самостійно; п’ятикратної вартості виготовлен­ня реклами — на виробників реклами, винних у порушенні прав третіх осіб під час її виготовлення; чотирикратної вартості розповсюдженої реклами — на розповсюджувачів реклами, винних у порушенні поряд­ку її розповсюдження та розміщення; сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за неподання або подання свідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдженої реклами її виготовлення та (або) розповсюджен­ня. Повторне вчинення порушень, передбачених у цьому пункті, протягом року тягне за собою накладення штрафу в подвійному розмірі. Постано­вою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 693 затвердже­но Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекла- му[5], який регулює питання накладення уповноваженими особами Держ- споживстандарту і його територіальних органів в Автономній Республі­ці Крим, областях, містах Києві та Севастополі штрафів на рекламодав­ців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

У статті 31 Закону України «Про теплопостачання»[6] від 2 червня 2005 р. встановлюються штрафні санкції, що застосовуються до суб’єктів господарювання-юридичних осіб за правопорушення у сфері теплопостачання. Так, уповноважені органи застосовують до суб’єктів господарювання-юридичних осіб штрафні санкції:

-    за неподання передбаченої законом інформації уповноваженим державним органам або подання завідомо недостовірної інформації — у розмірі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-   за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень чи приписів Державної інспекції з енергозбереження або Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії, або Національної комісії регулювання електроенергетики Украї­ни — у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-   за перешкоджання або недопущення до систем теплопостачання та теплоспоживання працівників органів державного нагляду або пред­ставників теплогенеруючих (теплопостачальних) організацій при ви­конанні ними службових обов’язків — у розмірі до двохсот неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян;

-   за порушення ліцензійних умов або діяльність з простроченою ліцензією — до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян;

-   за необгрунтоване застосування тарифів на виробництво теплової енергії та її транспортування чи постачання або завищення нарахування плати за фактично відпущену теплову енергію споживачу (покупцю) — у розмірі до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-    за постачання теплової енергії, параметри якої не відповідають державним стандартам, затвердженим нормативам на теплову енергію, умовам договору купівлі-продажу, що зафіксовано представниками теплопостачальної (теплогенеруючої) організації та споживача у від­повідному акті, — у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; після трьох таких порушень постачальник теплової енергії сплачує штраф як за порушення ліцензійних умов;

-    за самовільне (несанкціоноване) від’єднання споживача від те­плової мережі теплопостачальної (теплогенеруючої) організації до за­кінчення строку дії договору купівлі-продажу теплової енергії — у розмірі до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-   за водорозбір із систем опалення через крани та інші пристрої; самовільне підключення до систем опалення без укладання договору купівлі-продажу теплової енергії; роботу з пошкодженими пломбами на приладах комерційного обліку теплової енергії або їх роботу з про­строченим строком метрологічної повірки — у розмірі до двохсот не­оподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-   за неприєднання власниками теплових мереж до теплової мережі теплогенеруючої установки або споживача теплової енергії, які розта­шовані на території, закріпленій за власниками в разі виконання ними умов на приєднання, — у розмірі до трьохсот неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян.

Відповідальність за порушення інших вимог цього Закону, у тому числі за порушення безперебійного постачання теплової енергії, не пов’язане з дією обставин непереборної сили, що завдало споживачу ма­теріальних збитків при виконанні ним договірних зобов’язань, визначаєть­ся згідно із законом. Справи про накладання штрафів за порушення, ви­значені цією статтею, розглядаються органами державного нагляду (ін­спекціями) та Національною комісією регулювання електроенергетики України в межах їх компетенції. Суми штрафів, що накладаються органа­ми державного нагляду та Національною комісією регулювання електро­енергетики України, перераховуються до Державного бюджету України.

У статті 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»1 від 30 жовтня 1996 р. визначено відповідаль­ність юридичних осіб за правопорушення на ринку цінних паперів. Так, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку накладає на юридичних осіб штрафи:

-   за випуск в обіг та розміщення незареєстрованих цінних паперів відповідно до чинного законодавства — у розмірі до 10 000 неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян або в розмірі до 150 відсотків прибутку (надходжень), одержаних в результаті цих дій;

-   за діяльність на ринку цінних паперів без ліцензії, одержання якої передбачено чинним законодавством, — у розмірі до 5000 неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян;

-   за ненадання, несвоєчасне надання або надання завідомо недо­стовірної інформації—у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-   за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоря­джень, рішень про усунення порушень щодо цінних паперів — у роз­мірі до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення штрафу може бути оскаржено в суді. Штрафи, накладені Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, стягуються у судовому порядку.

У статті 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»[7] від 12 липня 2001 р. встанов­люються штрафні санкції, що застосовуються до суб’єктів підприєм­ницької діяльності — юридичних осіб за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг. Уповноважений орган застосовує до суб’єктів підприємницької діяльності штрафні санкції:

-   за діяльність на ринках фінансових послуг без ліцензії, одержан­ня якої передбачено законом, — у розмірі до 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи-суб’єкта підприєм­ницької діяльності, що вчинила правопорушення;

-    за ненадання, несвоєчасне надання або надання завідомо недо­стовірної інформації—у розмірі до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутно­го (пайового) капіталу юридичної особи — суб’єкта підприємницької діяльності, що вчинила правопорушення;

-   за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоря­джень, рішень Уповноваженого органу про усунення порушень щодо надання фінансових послуг — у розмірі до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи — суб’єкта підпри­ємницької діяльності, що вчинила правопорушення.

Зазначені штрафи накладаються Головою Уповноваженого органу, його заступниками, директорами департаментів чи головою відповід­ного територіального управління після розгляду матеріалів, які засвід­чують факт правопорушення. Рішення Уповноваженого органу про застосування штрафних санкцій може бути оскаржено в суді. Штрафи, накладені Уповноваженим органом, стягуються у судовому порядку.

За порушення певних правил здійснення господарської діяльності або невиконання чи неналежне виконання певного господарського зобов’язання стягуються штрафні санкції за умови, що це безпосеред­ньо передбачено законом та (або) договором.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санк­ції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому від­ношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, ви­значеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов’язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони від­повідно до вимог ГК України.

Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно- господарськими санкціями, передбаченими ст. 239 ГК України.

У разі порушення суб’єктом господарювання встановлених правил обліку або звітності щодо сплати зборів (обов’язкових платежів) або їх несплати чи неповної сплати сума, яку належить сплатити, стягується до відповідного бюджету. Крім того, з суб’єкта господарювання у визначених законом випадках може бути стягнуто штраф у розмірі до п’ятдесяти відсотків належної до сплати суми збору (обов’язкового платежу).

У разі здійснення окремими учасниками господарських відносин зовнішньоекономічної діяльності, пов’язаної з одержанням незаконної переваги на ринку України (здійснення демпінгового імпорту, субсидо­ваного імпорту), а також інших дій, які визначаються законом як недо­бросовісна конкуренція, що завдало шкоди економіці України або спри­чинило загрозу виникнення такої шкоди, до цих учасників відносин можуть бути застосовані антидемпінгові, компенсаційні або спеціальні заходи відповідно до чинного законодавства. Порядок визначення роз­міру шкоди (загрози шкоди) економіці України та застосування заходів, зазначених у цій статті, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

У випадках недобросовісної конкуренції, розміщення валютних цінностей з порушенням встановленого законодавством порядку на рахунках та вкладах за межами України, а також в інших випадках, якщо дії учасників зовнішньоекономічної діяльності завдають шкоди економіці України, експортно-імпортні операції таких суб’єктів господа­рювання припиняються на умовах і в порядку, передбачених законом.

За порушення суб’єктами господарювання правил здійснення зо­внішньоекономічної діяльності щодо антимонопольних заходів, забо­рони недобросовісної конкуренції та інших правил, якими встановлю­ються певні обмеження чи заборони у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, до таких суб’єктів може застосовуватися індивідуальний режим ліцензування. Порядок і строки застосування індивідуального режиму ліцензування встановлюються законом.

У разі здійснення господарської діяльності з порушенням екологіч­них вимог діяльність суб’єкта господарювання може бути обмежена або зупинена Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автоном­ної Республіки Крим, а також іншими уповноваженими органами в порядку, встановленому законом.

До підприємств торгівлі, громадського харчування і сфери послуг, що неодноразово допустили реалізацію недоброякісних товарів або систематично порушують встановлені законодавством правила торгів­лі та надання послуг або умови зберігання і транспортування товарів, крім господарських та адміністративно-господарських санкцій, перед­бачених ГК України, можуть застосовуватися також спеціально перед­бачені законом про захист прав споживачів адміністративно-господарські санкції, включаючи вилучення недоброякісних товарів та зупинення діяльності зазначених суб’єктів у встановленому законом порядку.

Органи державної влади з питань захисту прав споживачів мають право у випадках і порядку, передбачених законом, приймати обов’язкові рішення про припинення суб’єктом господарювання виробництва про­дукції (виконання робіт, послуг), відвантаження і реалізації товарів, що не відповідають вимогам нормативних актів.

У разі здійснення суб’єктом господарювання діяльності, що супе­речить закону чи установчим документам, до нього може бути застосо­вано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування дер­жавної реєстрації цього суб’єкта та його ліквідації.

Скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації даного суб’єкта господарю­вання відповідно до ст. 59 ГК України. Ліквідація суб’єкта господарювання у зв’язку із скасуванням його державної реєстрації за порушення закону здійснюється в порядку, встановленому статтями 60, 61 ГК України.

Суб’єкт господарювання має право оскаржити до суду рішення будь- якого органу державної влади або органу місцевого самоврядування щодо застосування до нього адміністративно-господарських санкцій. У разі при­йняття органом державної влади або органом місцевого самоврядування акта, що не відповідає законодавству і порушує права чи законні інтереси суб’єкта господарювання, останній згідно із ст. 20 ГК України має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним. Збитки, завдані суб’єкту господарювання у зв’язку з неправомірним застосуванням до нього адміністративно-господарських санкцій, підлягають відшкоду­ванню в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами.


[1] Див.: Лапинский Д. А. Проблеми юридической ответственности. - СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. - С. 10, 15.

[2] Див.: Лейст О. ^. Санкции и ответственность по советскому праву (теорети- ческие проблеми). - М.: Изд-во МГУ, 1981. - С. 23.

[3] Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 18. - Ст. 155.

[4] Відомості Верховної Ради України. - 2004. - № 8. - Ст. 62.

[5] Офіційний вісник України. - 2004. - № 21. - Ст. 1440.

[6] Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 28. - Ст. 373.

[7] Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 1. - Ст. 1.