6.3.  Підвідомчість, підсудність справ про банкрутство, порядок їх порушення

Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розгля­даються ними за місцезнаходженням боржника.

Право на звернення до господарського суду із заявою про порушен­ня справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно склада­ють не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановлено­го для їх погашення строку, якщо інше не передбачено Законом Украї­ни «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодав­ством або установчими документами), громадянином — суб’єктом підприємницької діяльності (його представником), та відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності борж­ника або визнання його банкрутом» має містити: найменування госпо­дарського суду, до якого подається заява; найменування (прізвище, ім’я та по батькові) боржника, його поштову адресу; найменування креди­тора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, якщо кредитор — фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім’я та по батькові, а також місце його проживання; номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов’язкових платежів); виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, із зазна­ченням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового докумен­та про списання коштів із банківського або кореспондентського рахун­ка боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання; перелік документів, що додаються до заяви.

Крім того, заява боржника має містити відомості про: суму вимог кредиторів за грошовими зобов’язаннями у розмірі, який не заперечу­ється боржником; розмір заборгованості із страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, по подат­ках і зборах (обов’язкових платежах); розмір заборгованості по відшко­дуванню шкоди, заподіяної життю та здоров’ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської вина­городи; відомості про наявність у боржника майна, у тому числі грошо­вих сум і дебіторської заборгованості; найменування банків, що здійсню­ють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.

До заяви боржника додаються: рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення боржни­ка до господарського суду з заявою, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства- боржника; перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права за­стави; рішення загальних зборів акціонерного товариства, учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю, яке визначає уповноважену особу акціонерів, учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, якщо це питання було вирішене ними; протокол загальних зборів працівників боржника, на якому обрано представника працівників боржника, уповноважену особу акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю для участі в арбітражному процесі під час провадження у справі про банкрутство, а в разі неможливості скликання таких зборів — рішення конференції (зборів) представників працівників боржника, уповнова­жених осіб акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додат­ковою відповідальністю; інші документи, які підтверджують неплато­спроможність боржника.

Боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Боржник зобов’язаний звернутися в місячний строк до господар­ського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі якщо:

-   задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до не­можливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

-   орган боржника, уповноважений відповідно до установчих до­кументів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржни­ка, прийняв рішення про звернення в господарський суд із заявою боржника про порушення справи про банкрутство;

-    при ліквідації боржника не у зв’язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;

-   в інших випадках, передбачених Законом України «Про віднов­лення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

У разі якщо справа про банкрутство порушується за заявою борж­ника, боржник зобов’язаний одночасно подати план санації відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності борж­ника або визнання його банкрутом».

Заява кредитора має містити, крім відомостей, передбачених ч. 1 ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ще й такі: розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті; виклад обставин, що підтверджують наявність зобов’язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання; докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; докази обґрунтованості вимог кредитора; інші обставини, на яких ґрунтується заява кредитора.

До заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цьо­го документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог креди­торів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена актива­ми боржника.

Заява кредитора може ґрунтуватися на об’єднаній заборгованості боржника щодо різних зобов’язань перед цим кредитором.

Кредитори мають право об’єднати свої вимоги до боржника і звер­нутися до суду з однією заявою. Така заява підписується всіма креди­торами, які об’єднали свої вимоги. При проведенні процедур банкрут­ства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, створений відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

До заяви кредитора — органу державної податкової служби чи ін­ших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгова­ності по обов’язкових платежах у встановленому законодавством по­рядку.

Кредитор зобов’язаний при поданні заяви про порушення справи про банкрутство надіслати боржнику копії заяви та доданих до неї до­кументів.

Якщо на момент подання заяви про порушення справи про банкрут­ство в суд вже надійшли одна або кілька заяв про порушення справи про банкрутство одного боржника, суд розглядає всі заяви, включаючи заяву кредитора або боржника, подану останньою.

Із заяв про порушення справи про банкрутство справляється дер­жавне мито відповідно до закону.

Суддя господарського суду приймає заяву про порушення справи про банкрутство, подану з дотриманням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкру­том» та Господарського процесуального кодексу України.

Суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про пору­шення справи про банкрутство, якщо:

-    боржник не включений до Єдиного державного реєстру підпри­ємств та організацій України або до Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності;

-   подано заяву про порушення справи про банкрутство ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридич­ної особи;

-   стосовно боржника юридичної чи фізичної особи-суб’єкта під­приємницької діяльності вже порушено справу про банкрутство;

-   якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, в сумі складають менше трьохсот мінімальних роз­мірів заробітної плати, якщо інше не передбачене Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкру­том»;

-   вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

У разі відмови у прийнятті заяви виноситься ухвала, яка направля­ється заявнику не пізніше п’яти днів із дня надходження заяви разом із заявою та доданими до неї документами.

Ухвалу про відмову у прийнятті заяви може бути оскаржено у вста­новленому порядку. У разі скасування цієї ухвали заява вважається поданою в день початкового звернення до господарського суду.

Суддя не пізніше п’яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без роз­гляду, про що виносить ухвалу, якщо:

-  заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або осо­бою, посадове становище якої не вказано;

-   у заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштова адреса та інші відомості, перелічені у ст. 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

-   не подано доказів щодо сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;

-   заявник не дотримав строку, зазначеного у ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»;

-   з інших підстав, передбачених ст. 63 Господарського процесуаль­ного кодексу України, з урахуванням вимог Закону України «Про від­новлення платоспроможності боржника або визнання його банкру­том».

Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до гос­подарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Якщо про порушення справи про банкрутство подається кілька за­яв і одна заява повертається без розгляду, суддя розглядає інші заяви.

Ухвала про повернення заяви про порушення справи про банкрут­ство без розгляду може бути оскаржена у встановленому порядку.

Заява про порушення справи про банкрутство може бути відкликана заявниками до опублікування в офіційному друкованому органі оголо­шення про порушення справи про банкрутство або після такого опублі­кування, якщо протягом місячного строку не надійшло інших заяв креди­торів щодо задоволення їх вимог. Суд виносить ухвалу про відкликання заяви, якщо це не порушує права боржника та кредиторів.

Суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п’ятий день з дня її надходження виносить і направ­ляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпоряджен­ня майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведен­ня підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про бан­крутство, якщо інше не передбачено Законом України «Про відновлен­ня платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», уве­дення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити розпорядника майна неможливо, розпорядник майна при­значається на підготовчому засіданні.

До дати проведення підготовчого засідання боржник зобов’язаний подати в господарський суд та заявнику відзив на заяву про порушення справи про банкрутство.

Відзив боржника повинен містити: наявні у боржника заперечення щодо вимог заявника (заявників); загальну суму заборгованості борж­ника перед кредиторами, у тому числі по заробітній платі працівникам боржника, а також заборгованості із страхових внесків на загально­обов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообо­в’язкового державного соціального страхування, по податках і зборах (обов’язкових платежах); відомості про наявне у боржника майно, у тому числі й кошти, які перебувають на його рахунках у банках чи інших фінансово-кредитних установах, поштові адреси банків чи інших фінансово-кредитних установ. Відсутність відзиву боржника не зупиняє провадження у справі.