§ 5. Господарські ризики і їх страхування

У своїй діяльності суб'єкт господарювання постійно наражається на ризик. Саме з ризиком, з цією потенційною невідомістю, що може при­звести до негативних господарських наслідків, а також викликати по­требу в змінах у самій його організаційно-правовій формі, і зустрічається суб'єкт, що господарює, в найрізноманітніших сферах своєї діяльності. Причини виникнення ризиків можуть бути різні. Це і природні ка-таклізми (урагани, землетруси, повені, пожежі і т. ін.), і соціальні по­трясіння (військові конфлікти, перевороти, внутрішньополітична й еко­номічна нестабільність і т. ін.), і неправомірна діяльність самого госпо­дарника чи когось іншого (крадіжки, ушкодження і знищення майна і т. ін.). У недостатній вивченості умов ринку, виробничого процесу, того або іншого виду господарської діяльності тощо також приховується ризик.

Поняття ризику пов'язане насамперед із вибором і прийняттям управлінських рішень на різноманітних рівнях ієрархічної структури управ­ління: на рівні керування народним господарством, галуззю, підгалуз-зю, підприємством або його структурним підрозділом. Ризик слід вва­жати невід'ємною частиною господарської діяльності будь-якого під­приємства, незалежно від форми власності.

Господарський ризик, виходячи з цього, слід визначити як діяль­ність суб'єктів господарювання, пов'язану з подоланням невизначеності в ситуації неминучого вибору.

У цілому ризики господарської діяльності підрозділяються на :

ризик утрати майна в результаті стихійних лих, інших несприятли­вих природних і економічних умов;

ринковий — ризик, пов'язаний із негативними чинниками при ре­алізації продукції на зовнішньому і внутрішньому ринках;

технічний — ризик, пов'язаний із підвищеною небезпекою при екс­плуатації технічного устаткування, проведенням будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт;

комерційний — ризик, пов'язаний із непоставкою чи недопоставкою продукції, із прийманням товару покупцем і його платоспроможністю;

ризик виникнення відповідальності;

ризик утрати прибутку;

валютний — ризик, пов'язаний із здійсненням зовнішньоеко­номічної діяльності суб'єкта, що господарює;

інвестиційний — ризик, пов'язаний з його інвестиційною діяльністю;

ризик, пов'язаний із здійсненням науково-технічної діяльності, в тому числі пов'язаної з вищими навчальними закладами;

ризик виникнення втрат при погіршенні фінансового становища позичальника, або кредитний ризик.

Разом з тим, у рамках окремих видів ризику, зазначених вище, мож­на виокремити певні підвиди, тобто дати докладнішу класифікацію ризикових операцій суб'єкта, що господарює. Одним із важливих видів господарського ризику є ризик утрати майна. Цей вид ризику може бути пов'язаний із утратою майна в результаті стихійних лих; крадіжки; аварій, вибухів; при транспортуванні; неправомірних дій органів влади і управління.

В умовах ринку актуальним для суб'єктів господарювання стає ко­мерційний ризик.

Він може бути пов'язаним із внутрішнім і зовнішнім ринками.

З внутрішнім ринком пов'язані ризики:

з визначенням структури й обсягів виробництва нових і старих ви­робів;

з виробництвом, тобто наявністю в розпорядженні підприємства виробничих ресурсів у достатній кількості і якості в певному періоді його діяльності;

з відповідністю пропозиції підприємства п платоспроможному по­питу;

з цінами і витратами, тобто можливістю покриття за допомогою платоспроможного попиту витрат у задоволенні потреб в продукції, ре­алізованої за розрахованою заздалегідь або за нижчою ціною.

З зовнішнім ринком пов'язані ризики:

зміни цін реалізації на світовому ринку;

з реалізацією виробів на зовнішньому ринку;

митних обмежень при реалізації виробів на зовнішньому ринку.

Класифікуючи ризики, слід згадати про існування ризику, пов'яза­ного з підвищеною небезпекою при експлуатації технічного устаткуван­ня, проведенням будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт.

При здійсненні господарської діяльності необхідно звертати увагу на такий вид ризику, як ризик відповідальності. Цей вид ризику скла­дається з таких видів відповідальності:

за забруднення навколишнього природного середовища;

за якість продукції, що випускається підприємством;

орендодавця за розірвання договорів з орендарями;

суб'єкта, що господарює, за збиток, заподіяний життю і здоров'ю працівника підприємства;

Одним із видів значного ризику є ризик утрати прибутку. Утрата прибутку може статися внаслідок:

змушених перерв у виробництві (непрямі збитки, під якими маємо на увазі неотриманий через недогляд прибуток, і трати, пов'язані з ліквідацією наслідків подій, що викликали перерву у виробництві, а також поточні витрати, незалежно від того, продовжується виробничий процес на підприємстві чи ні;

втрати майна;

невиконання постачальниками своїх договірних зобов'язань у час­тині асортименту і якості продукції;

зміни кон'юнктури ринку;

заміни застарілого обладнання, упровадженням нової техніки і тех­нологій;

проведення страйків і в результаті інших суспільно-політичних подій.

Специфічними видами ризику, пов'язаними із здійсненням зов­нішньоекономічної діяльності, є валютні ризики. Під валютними ри­зиками слід розуміти небезпеку валютних утрат, викликаних зміною курсу іноземної валюти щодо національної валюти при проведенні зовнішньоекономічних операцій. Розрізняють три основних види ва­лютного ризику:

валютних збитків у конкретних операціях в іноземній валюті;

збитків при перерахунку прибутку закордонних філій у національ­ну валюту;

збитків від неплатежу за поставлені товари і зроблені послуги в разі погіршення фінансового стану, банкрутства іноземного партнера або внаслідок політичних подій у відповідній країні.

До специфічних видів ризику слід віднести і групу так званих інве­стиційних ризиків. Під інвестиційним ризиком розуміють небезпеку неотримання прибутків від вкладених коштів у певний вид вироб­ництва, робіт чи послуг через визначений термін.

Окрему групу становлять ризики, пов'язані зі здійсненням науко­во-технічної діяльності, в тому числі:

ризики, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяль­ності науково-дослідної організації (інституту);

у зв'язку із здійсненням понад основне коло обов'язків господар­ської діяльності працівниками вищих навчальних закладів;

невиконання або неналежного виконання науково-дослідної роботи науковою організацією; виникнення можливих матеріальних утрат для членів тимчасових творчих колективів вищих навчальних закладів, пов'язаних із податковою політикою держави; порушення авторських прав; розголошення комерційної таємниці і т. ін.

Кредитний ризик посідає істотне місце серед інших видів ризику в господарській діяльності. Кредитні ризики виникають при погіршенні фінансового стану позичальника, появи непередбачених ускладнень у його діяльності, при несприятливій обстановці на ринку. До кредитних ризиків також слід віднести ризик, пов'язаний із наданням експортних комерційних кредитів, де ризик може мати своєю підставою недобро­совісність клієнта, пов'язану з фінансовою частиною операції.

Такий стан справ, коли суб'єкт господарювання в процесі своєї діяльності постійно наражається на ризик, природно, викликає не­обхідність у розробці засобів усунення або обмеження впливу ризиків на його діяльність. Деякі з засобів усунення й обмеження ризику можуть бути здійснені самим носієм господарської діяльності. Це, зокрема, спрямовані на запобігання небезпечних подій (наприклад, будівництво захисних дамб і споруджень у сейсмічно несприятливих районах) або на усунення наслідків таких подій (наприклад, організація загонів ряту­вальників, пожежних), утворення резервних фондів, належне прогно­зування діяльності суб'єкта, що господарює, і т. ін. Усунення й обмежен­ня ризику може бути досягнуте і в інший спосіб — коли ризик беруть на себе інші особи (гаранти, поручителі, страховики й ін.).

Найбільш широко застосовуваним засобом усунення й обмеження ризику є страхування. Сутність страхування полягає в тому, що особа, якій загрожує певний ризик, залучає до несення ризику іншу особу (частіше всього спеціально організоване підприємство), яка бере на себе відпові­дальність за наслідки, що виникають від настання передбаченої події.

Необхідність страхового захисту має кілька аспектів: природний соціальний, юридичний, економічний, міжнародний.

Природний аспект захисту інтересів суспільства та окремих його гро­мадян полягає в тому, що страхування виникло як засіб збереження ма­теріального благополуччя за настання випадкових, не передбачуваних, а також передбачуваних, але небажаних подій і таких, яких не можна уник­нути, з метою розподілу заподіяних окремим громадянам збитків між багатьма іншими членами суспільства, щоб полегшити тягар потерпілих. Соціальний аспект страхування полягає в тому, що страхування виступає формою (способом) участі держави, роботодавців у справі за­хисту особистих інтересів громадян і створення в такий спосіб умов для забезпечення соціальної та політичної стабільності в суспільстві.

У юридичному аспекті страхування господарських ризиків є різно­видом господарсько-правових відносин щодо захисту майнових інте­ресів суб'єктів господарювання в разі настання певних подій (страхо­вих випадків), визначених договором страхування або чинним законо­давством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати ними страхових платежів.

Економічна зумовленість страхового захисту пояснюється не­обхідністю створення такого різновиду людської діяльності, який грун­тується на акумуляції фінансових засобів з метою відшкодування збитків, спричинених настанням шкідливих для здоров'я та (або) матеріального благополуччя подій, як фізичним так і юридичним особам — суб'єктам господарювання, що створює сприятливі умови для безперебійного процесу суспільного відтворення.

Міжнародний аспект страхового захисту зводиться до усунення національних відмінностей у законодавствах різних країн і уніфікації способів захисту інтересів суб'єктів господарювання та розробки таких юридичних норм, які б забезпечили страховикам наявність достатніх фінансових гарантій.

Таким чином, необхідність страхового захисту викликана прагнен­ням обмежити як матеріальні, так і нематеріальні збитки, пов'язані з певними господарськими ризиками.

У страхових відносинах вирізняють страховий ризик і страховий випадок.

Страховий ризик — це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок — подія, передбачувана договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодуван­ня) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Аналіз застосування страхування як засобу усунення або обмежен­ня ризику дає підстави зробити висновок про безсумнівну корисність цього інституту як для окремих осіб, так і для всієї держави в цілому. Усуваючи або обмежуючи ризик, страхування надає носію господар­ської діяльності можливість без страху здійснювати цю діяльність. Таким чином, страхування має моральне значення, воно стимулює ак­тивність господарників. Крім того, елімінуючи або зменшуючи ризик, страхування впливає на стан економіки держави в цілому, тому що стра­хування дає можливість кожному суб'єкту, що господарює, обмежити себе від можливих ризиків.

Чинне законодавство України про страхування (статті 352, 353 Гос­подарського кодексу, статті 984, 988, 989, 999 Цивільного кодексу, статті 2, 3, 4 Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 року¹) ви­значає коло суб'єктів і об'єктів страхування, а також форми страхування.

Головними суб'єктами в страхуванні є:

страховики — організації — юридичні особи, створені у формі акціо­нерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю (згідно з Законом України «Про господарські товарист­ва») , що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення стра­хової діяльності з метою надання послуг на страховому ринку. Предме­том безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестраховування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Допускається вико­нання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених угод про сумісну діяльність;

страхувальники —дієздатні громадяни або юридичні особи, що укла­ли із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України. Страхувальники можуть уклада­ти із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб), які можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з до­говором страхування. Страхувальники мають право при укладенні до­говорів страхування призначати громадян або юридичних осіб для отри­мання страхових сум (страхового відшкодування), а також замінювати їх до настання страхового випадку.

Об'єктами страхування можуть бути майнові ризики, пов'язані:

з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);

з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страху­вання відповідальності).

За формою розрізняють обов'язкове та добровільне страхування. До обов'язкового страхування (ст. 999 Цивільного кодексу України, ст. 7 За­кону України «Про страхування») належать, в основному, види особи­стого страхування, а також такі види господарського страхування, як:

страхування відповідальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим до перевезення, іншим користува­чам повітряного транспорту та третім особам;

страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за збитки, які можуть бути завдані ним при виконанні авіаційних робіт;

обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підпри­ємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогоспо­дарськими підприємствами всіх форм власності;

страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції;

страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу;

страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування;

страхування фінансових ризиків неотримання, невчасного отри­мання та отримання неповної суми платежів за договорами про іпотечні кредити та платежів за іпотечними сертифікатами;

страхування відповідальності забудовника перед третіми особами;

страхування результатів будівельно-монтажних робіт забудовником;

страхування майна, переданого в концесію.

Правила та порядок проведення обов'язкового страхування, форми типового договору та умови ліцензування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Добровільне страхування здійснюється виключно на добровільних засадах на основі договорів між страхувальником і страховиком. За­гальні умови і порядок проведення добровільного страхування визна­чаються правилами страхування, зареєстрованими спеціальним упов­новаженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю. До видів добровільного страхування законо­давець відносить, зокрема, страхування кредитів, страхування інвес­тицій, страхування фінансових ризиків та інші види господарського страхування (ст. 6 Закону України «Про страхування»). Конкретні умо­ви страхування визначаються при укладенні договорів страхування.

Договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі (плату за страхування) у визначені терміни і викону­вати інші умови договору, а страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником чи на користь якої укладений договір стра­хування (надати допомогу, виконати послугу тощо).

Договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника і його адресу; зазначення об'єкта страхування; розмір страхової суми, перелік страхових випадків; визначення розміру тарифу; розмір страхо­вих внесків і терміни їх сплати; строк дії договору; порядок зміни і при­пинення дії договору; права і обов'язки сторін та відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору і інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Договір страхування укладається в письмовій формі. Договір стра­хування може укладатися шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Договір страхування припиняється у випадках, встановлених дого­вором та законом.