§ 4. Порушення провадження по справах та їх розгляд господарськими судами

Порушення справи господарським судом передбачає перевірку суддею наявності всіх необхідних передумов, з якими закон пов’ язує можливість порушення справи та додержання позивачем порядку по­дання позовної заяви.

Суддя має право відмовити позивачеві у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України (на­приклад тоді, коли справа підвідомча судам цивільним, адміністратив­ним, або тоді, коли спір виник не з правових підстав, тощо); коли у провадженні господарського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав або є рішен­ня цих органів з такого спору; коли позов подано до підприємства, організації, які ліквідовано.

Про відмову у прийнятті позовної заяви виноситься ухвала, яка надсилається сторонам, прокурору чи його заступнику, якщо вони є за­явниками, не пізніше трьох днів з дня надходження зави.

Суддя має право повернути заявникові позовну заяву. Повернення позовної заяви відбувається в разі, якщо позовну заяву підписано осо­бою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштової адреси; у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викла­дені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспо­рюваної суми; не подано доказів сплати державного мита у встановле­них порядку та розмірі; порушено правила поєднання вимог або об’ єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з’ ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво ускладнить вирішення спору; не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і до­даних до неї документів; до винесення ухвали про порушення прова­дження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору; не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечен­ня судового процесу.

Суддя повертає позовну заяву не пізніше трьох днів з дня її над­ходження, про що виносить ухвалу.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадяни­ном або його представником. Позовна заява повинна містити: на­йменування господарського суду, до якого подається заява; найме­нування сторін; їх поштові адреси; найменування і номери рахунків сторін у банківських установах; документи, що підтверджують за громадянином статус суб’єкта підприємницької діяльності; зазна­чення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми до­говору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів); зміст позовних вимог; якщо позов по­дано до кількох відповідачів — зміст позовних вимог щодо кожно­го з них; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований роз­рахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов; відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V-1 ГПК; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

Позивач, прокурор чи його заступник зобов’язані при поданні по­зову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї доку­ментів, якщо цих документів у сторін немає.

Такий самий обов’язок покладається на позивача у разі залучення господарським судом до участі у справі іншого відповідача, заміни господарським судом неналежного відповідача.

До позовної заяви додаються документи, які підтверджують від­правлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї докумен­тів; сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі; сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; об­ставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження пред­ставника позивача.

Суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є за­явником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказу­ється про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необ­хідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Ухвала надсилається також іншим підприємствам, установам, ор­ганізаціям, державним та іншим органам у випадках, коли від них витребуються документи, відомості та висновки або їх посадові особи викликаються до господарського суду.

Порушивши справу, суддя господарського суду повинен у ході під­готовки справи до судового розгляду вчинити дії, спрямовані на забез­печення об’ єктивного та швидкого розгляду справи.

Під час підготовки справи до судового розгляду суддя вчиняє в не­обхідних випадках такі дії з підготовки справи до розгляду: вирішує питання про залучення до участі у справі іншого відповідача та про виключення чи заміну неналежного відповідача; викликає представ­ників сторін (якщо сторони перебувають у тому ж населеному пункті, що й господарський суд) для уточнення обставин справи і з’ясовує, які матеріали може бути подано додатково; зобов’ язує сторони, інші під­приємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити розрахунки, провести огляд доказів у місці їх знаходження тощо); витребовує від них документи, відомос­ті, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження; вирішує питання про призначення судової експертизи; провадить огляд і дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження; вирішує питан­ня про визнання явки представників сторін у засідання господарсько­го суду обов’язковою; вирішує питання про виклик посадових та інших осіб для дачі пояснень по суті справи; вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову; вчиняє інші дії, спрямовані на забез­печення правильного і своєчасного розгляду справи.

Розгляд справи здійснюється суддею одноособово. Деякі справи залежно від їх категорії та складності можуть розглядатись колегією із трьох суддів.

Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено госпо­дарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду спору господарський суд ухвалою може про­довжити строк розгляду спору, але не більш як на п’ятнадцять днів.

Порядок ведення засідання визначається суддею, а в разі розгляду справи трьома суддями — суддею, головуючим у засіданні.

Суддя оголошує склад господарського суду, роз’яснює учасникам судового процесу їх права та обов’язки і сприяє у здійсненні належних їм прав.

У засіданні заслуховуються представники позивача і відповідача та інші особи, які беруть участь у засіданні.

Розгляд справи господарським судом пов’язаний із дослідженням доказів, що надані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких госпо­дарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішен­ня господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; по­ясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у су­довому процесі.

У необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Слід зазначити, що на відміну від цивільного процесу в господар­ському процесі не застосовується такий засіб доказування, як показан­ня свідків.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повин­ні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть під­тверджуватись іншими засобами доказування.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвід­ченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг із нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Речовими доказами є предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосеред­ньо в місці їх знаходження.

Сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господар­ським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.

Господарський суд може уповноважити на одержання таких до­казів заінтересовану сторону.

Докази можуть бути витребувані до подання позову як запобіжний захід.

Господарський суд може провести огляд та дослідження письмо­вих і речових доказів у місці їх знаходження в разі складності по­дання цих доказів. За результатами огляду та дослідження складаєть­ся протокол, який підписується суддею. Протокол приєднується до матеріалів справи.

Оригінали письмових доказів, що є у справі, за клопотанням підпри­ємств та організацій повертаються їм після вирішення господарського спору та подання засвідчених копій цих доказів. Речові докази, які зна­ходяться в господарському суді, після вирішення спору повертаються підприємствам та організаціям, від яких їх було одержано, або переда­ються стороні, за якою господарський суд визнав право на ці речі.

Для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господар­ського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд при­значає судову експертизу.

У деяких випадках сторони та інші учасники судового процесу звільняються від доказування тих чи інших обставин, що мають зна­чення для правильного вирішення справи. Так, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не дово­дяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань,чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирі­шення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановле­ними, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконан­ням, що ґрунтується на всебічному, повному й об’ єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодні докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і об­ставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов’язковим.

Під час розгляду справи сторони користуються рівними процесу­альними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у господар­ських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарсько­му суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господар­ського суду, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм законом.

Сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоро- нюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебіч­ного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до початку розгляду справи по суті змінити під­ставу або предмет позову, протягом розгляду справи збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення роз­міру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії супере­чать законодавству або порушують чиї-небудь права й охоронювані законом інтереси.

Відповідач має право до початку розгляду справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов’язаний із первісним.

Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

За результатами розгляду справи господарський суд постановляє рішення, яким вирішується по суті спір між сторонами. Рішення — це акт правосуддя. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, а також відповідати таким вимогам, як повнота, ясність, чіткість.

Рішення викладається у письмовій формі та підписується всіма суддями, які брали участь у засіданні. У разі розгляду справи трьома суддями суддя, не згодний із рішенням, зобов’язаний викласти у пись­мовій формі свою окрему думку, що приєднується до справи.

Рішення господарського суду ухвалюється іменем України і скла­дається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому: 1) у вступній частині вказуються найменування господар­ського суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвища судді (суддів), представників сторін, про­курора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб. При розгляді справи на підприємстві, в організації про це також вка­зується у вступній частині рішення; 2) описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояс­нень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослі­дження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження); 3) у мотивувальній частині вказуються обставини спра­ви, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання, і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, прий­маючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення; 4) резолютивна частина має містити висновок про задоволен­ня позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній із заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або нена- стання якихось обставин (умовне рішення).

При задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказують­ся: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов’язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення; розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за матеріальні ціннос­ті, виконані роботи та надані послуги, неустойки, штрафу, пені та збитків, а також штрафів, передбачених ГПК); найменування і номер рахунка, з якого підлягають стягненню грошові суми; найменування майна, що підлягає передачі, і місце його знаходження (у спорі про передачу майна); найменування, номер і дата виконавчого або іншого документа про стягнення коштів у безспірному порядку (у спорі про визнання цього документа як такого, що не підлягає виконанню), а та­кож сума, що не підлягає списанню.

У спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютив­ній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір — умови, на яких сторони зобов’язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем про­ект договору.

У резолютивній частині рішення вказується про визнання догово­ру недійсним у випадках, передбачених законом.

При задоволенні заяви про визнання акта недійсним у резолютив­ній частині вказуються найменування акта і органу, що його видав, номер акта, дата його видання, чи визнається акт недійсним повністю або частково (в якій саме частині).

У резолютивній частині рішення вказується про розподіл госпо­дарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Якщо у справі беруть участь кілька позивачів і відповідачів, у рі­шенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них.

При розгляді первісного і зустрічного позовів у рішенні вказують­ся результати розгляду кожного з позовів.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право: 1) визнати не­дійсним повністю чи у певній частині пов’язаний із предметом спору договір, який суперечить законодавству; 2) виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів пози­вачів або третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони; 3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’ язання; 4) стягувати в дохід Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону; 5) відстрочити або роз­строчити виконання рішення.

Прийняте рішення оголошується суддею у судовому засіданні піс­ля закінчення розгляду справи.

Суд може оголосити тільки вступну та резолютивну частини рі­шення, про що зазначається у протоколі судового засідання.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закін­чення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у су­довому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну час­тини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиден­ного строку з дня підписання рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасова­но, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстан­цією.

Іноді за наслідками розгляду справи господарський суд виносить не рішення, а постановляє ухвалу про припинення провадження по справі або залишення позову без розгляду.

Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; відсутній предмет спору; є рішення господарського суду або іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано; сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо: позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано; у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; позивач без поважних причин не подав витребу­вані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з’явився на виклик у засідання госпо­дарського суду і його нез’явлення перешкоджає вирішенню спору; громадянин відмовився від позову, який було подано в його інтересах прокурором.

Після усунення обставин, що зумовили залишення позову без роз­гляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.