Глава XIII ОРГАНИ ТА ОСОБИ, ЯКИМ ЗАКОНОМ НАДАНО ПРАВО ЗАХИЩАТИ ПРАВА, СВОБОДИ ТА ІНТЕРЕСИ ІНШИХ ОСІБ - § 3. Участь органів державної влади та місцевого самоврядування у процесі для подання висновку в справі

Posted in Гражданское процессуальное право - Курс цивільного процесу (В.В. Комаров)

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

 

 

§ 3. Участь органів державної влади та місцевого самоврядування у процесі для подання висновку в справі

Відповідно до ч. 3 ст. 45 ЦПК органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у спра­ві або взяти участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у цивіль­ному процесі для подання висновків у справі є обов’язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.

Таким чином, залучення органів державної влади та органів міс­цевого самоврядування до участі у справі можливе як за ініціативою цих органів, так і за ініціативою суду. Однак у кожному випадку обов’язковою є наявність норми права, яка би передбачала участь цих органів при розгляді конкретної справи. Вступ зазначених органів чи залучення їх до участі у процесі за ініціативою суду оформляється ухвалою, і це питання вирішується в попередньому судовому засідан­ні. ЦПК не містить вказівки щодо порядку вступу органів державної влади та органів місцевого самоврядування у процес за своєю ініціа­тивою. Однак правильним вважається, що ці органи мають право вступати в процес для подання висновків у справі на будь-якій стадії до ухвалення судом рішення.

Цивільне процесуальне законодавство містить вказівки про те, при розгляді яких саме цивільних справ окремого провадження участь орга­нів державної влади та місцевого самоврядування для подання висновку є обов’ язковою. Так, участь представників органів опіки та піклування є обов’язковою при розгляді справ: про обмеження цивільної дієздат­ності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною (ст. 240 ЦПК); про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності (ст. 244 ЦПК); про усиновлення дитини (ч. 1 ст. 254 ЦПК).

На цей час СК містить достатньо велику кількість норм, які регу­люють участь органів опіки та піклування у справах, що випливають із шлюбно-сімейних відносин, для подання висновку. Обов’язковою є участь органів опіки та піклування при розгляді справ: про спори між матір’ю та батьком про місце проживання дитини (ст. 161 СК); про позбавлення батьківських прав (ст. 165 СК); про поновлення в батьків­ських правах (ст. 169 СК); про відібрання дитини (ст. 170 СК); про скасування усиновлення чи визнання його недійсним (ст. 240 СК).

Висновок суду надається у письмовій формі. Він складається на підставі попереднього вивчення матеріалів справи і обстеження, яке проводиться органом опіки та піклування. Висновок складається від імені відповідного органу державної влади чи органу місцевого само­врядування та підписується керівником цього органу.

Зазначений висновок оголошується в судовому засіданні після до­слідження всіх обставин по справі, а суд та особи, які беруть участь у справі, мають право ставити представникам цих органів запитання для роз’яснення, уточнення висновку. Він не є обов’язковим для суду. Однак, оскільки він має важливе значення для правильного розгляду справи, незгода з ним повинна бути мотивована судом.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які беруть участь у справі, для подання висновку мають процесуальні 336 права і обов’язки, встановлені ст. 27 ЦПК, а також мають право ви­словити свою думку щодо вирішення справи по суті.

Висновок зазначених органів слід відрізняти від висновку експер­та. Експерт — особа, яка не заінтересована в результаті справи і дає відповіді лише на запитання, що поставлені в ухвалі суду про призна­чення експертизи і стосуються фактів, а не права. Його участь залежить від конкретних обставин справи, в той час як участь у процесі органу державної влади та органу місцевого самоврядування, як правило, обумовлена зазначенням про це в законі, вони мають юридичну заін­тересованість та дають висновки по суті справи.


[1] Вісн. Конституц. Суду України. - 1999. - № 2. - С. 39-42. Це рішення повною мірою стосується не лише господарського, а й цивільного судочинства, на що не­одноразово звертав увагу Верховний Суд України.

[2] Архів Верховного Суду України за 2003 р. [Текст] // Закон і бізнес. - 2003. - 21 черв. - Ст. 8.

[3] Штефан, М. Й. Цивільний процес [Текст] / М. Й. Штефан. - Вид. 2-ге, переробл. та допов. - К. : Ін Юре, 2001. - С. 113.

[4] Закон і бізнес. - 2003. - 7 черв. (№ 23 (595)). - С. 14-15; Архів Подільського районного суду м. Києва за 2001 р.

 

Питання для самоконтролю


  1. Яку функцію в цивільному судочинстві здійснюють органи та особи, які захищають права інших осіб?
  2. У яких процесуальних формах реалізують свої правомоч­ності органи та особи, які захищають права інших осіб?
  3. Якою є роль у цивільному судочинстві Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини?
  4. Які є підстави і форми участі у цивільному судочинстві про­курора?
  5. У чому полягають особливості участі у цивільному судочин­стві органів влади та місцевого самоврядування?
  6. Визначте повний перелік органів та осіб, яким законом на­дано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.