§ 2. Правове регулювання у сфері охорони вод

Під правовою охороною вод прийнято вважати закріплену в за­конодавстві систему державних та громадських заходів, спрямовану на запобігання забрудненню, засміченню, вичерпанню вод, та органі­зацію раціонального використання водних ресурсів для задоволення потреб народного господарства і забезпечення матеріальних, екологіч­них і культурно-оздоровчих інтересів населення, а також на ліквідацію негативних явищ і поліпшення стану вод.

Перелік основних водоохоронних заходів міститься у ВК Укра­їни (розділ IV), який визначає усі основні заходи, що виправдали себе на практиці. Деякі охоронні заходи є і в інших правових при­писах ВК України. До основних водоохоронних заходів віднесені: утворення водоохоронних зон (ст. 87 ВК України), прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, смуг відведення, берегових смуг водних шляхів тощо (так, водоохоронні зони утворюються для найбільш сприятливого режиму водних об’єктів, а також зменшен­ня коливань стоку вздовж рік, морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм); обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах навколо водойом та на островах. На охорону вод­них ресурсів спрямовані і деякі заборонні приписи — заборона введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів, що можуть впливати на стан води; заборона скидання у водні об’єкти відходів і сміття; заборона підприємствам і громадянам забруднювати, за­смічувати поверхні водозаборів, льодового покриву водойм, а також морів, їх заток, лиманів виробничими, побутовими та іншими від­ходами, сміттям, нафтовими, хімічними та іншими забруднюючими речовинами та ін.

Слід зазначити, що ВК України передбачає чимало заходів запо­біжного характеру. Це, зокрема, охорона підземних вод, водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних; запобігання забрудненню вод добривами і хімічними засобами захисту рослин; розробка умов роз­міщення, проектування, будівництва, реконструкції підприємств, спо­руд та інших об’ єктів, що можуть впливати на стан вод та на стан рибогосподарських водних об’єктів; охорона внутрішніх морських вод та територіального моря. Так, охорона внутрішніх морських вод і те­риторіального моря встановлена ст. 102 ВК України, а також Правила­ми охорони внутрішніх морських вод і територіального моря від за­бруднення та засмічення, затвердженими Постановою Кабінету Міні­стрів України від 29 лютого 1996 року № 269¹. Ці Правила встановлю­ють вимоги щодо запобігання забрудненню та засміченню внутрішніх морських вод і територіального моря України підприємствами, уста­новами, організаціями всіх форм власності, громадянами України, а також іноземними юридичними і фізичними особами та особами без громадянства, українськими та іноземними судами, які перебувають у цих водах.

У законодавстві також встановлено комплекс заходів, спрямованих на запобігання шкідливим діям вод та аваріям на водних об’ єктах і ліквідацію їх наслідків; залуження та створення лісонасаджень на прибережних захисних смугах, схилах; будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд, земляних валів, водоскидів, захисних дамб; спорудження дренажу тощо.

У Водному кодексі України передбачені невідкладні заходи по за­побіганню стихійним лихам, спричиненим шкідливою дією вод, і ава­ріям на водних об’єктах та ліквідації їх наслідків. Зокрема, в разі за­грози стихійного лиха, пов’ язаного зі шкідливою дією вод, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування разом з підприємствами і організаціями зобов’язані вжити невідкладних за­ходів до запобігання цьому лиху, а в разі його настання — до негайної ліквідації його наслідків. У разі аварії на водних об’єктах, пов’язаних із забрудненням вод, що може шкідливо вплинути на здоров’я людей і стан водних екосистем, підприємство або організація, з вини яких сталася аварія або які виявили її, зобов’язані негайно почати ліквідацію її наслідків і повідомити державні органи охорони навколишнього природного середовища, санітарного нагляду, водного господарства, геології та відповідну раду.

Державні органи водного господарства зобов’язані забезпечити безаварійне функціонування водних об’єктів під час повеней і паводків, прогнозувати поширення спричинених ними наслідків, а також спіль­но з відповідними радами народних депутатів здійснювати заходи щодо забезпечення безперебійного водопостачання населення і галузей економіки.

Особливої уваги заслуговують правові заходи, що забезпечують охорону вод від забруднення, засмічення і вичерпання. Забрудненими визнаються водні об’ єкти, якщо склад і властивості води змінилися в результаті впливу або виробничої діяльності чи побутового викорис­тання населенням до такого ступеня, коли водні об’ єкти стають част­ково або повністю непридатними для одного з видів водокористування. Джерела забруднення можуть бути різними. Це і неочищені стічні води, і неправильне захоронення радіоактивних відходів, і скиди з су­ден нафти. Факт забруднення вод встановлюється або інспекторами Державної екологічної інспекції Мінприроди України, або посадовими особами спеціально уповноважених органів інших міністерств та ві­домств відповідно до їх компетенції.

Під засміченням розуміють привнесення у водні об’єкти сторонніх предметів і матеріалів, що шкідливо впливають на стан вод. Це може бути деревина, кора, будівельне сміття, металобрухт, інші виробничі або побутові відходи. У цьому разі якість вод змінюється поступово, але не до такого ступеня, що водні об’ єкти не можуть бути використа­ні за призначенням. Засмічення в першу чергу впливає на русло річок і перешкоджає судноплавству.

Саме тому водним законодавством встановлено заборону на скид у водні об’єкти виробничих, побутових, радіоактивних та інших видів відходів і сміття.

Вичерпання характеризується кількісним зменшенням природних за­пасів води у водойомах і джерелах внаслідок неправомірних дій або ж при­родних стихійних явищ чи значними якісними змінами в результаті хіміч­ного, радіаційного забруднення до такого ступеня, що вода не може бути використана для водокористування. У цьому випадку вичерпання є вищою формою забруднення водоймищ. Для охорони вод від вичерпання встанов­люються водоохоронні зони, а також здійснюються лісомеліоративні, проти­ерозійні, гідротехнічні та інші заходи відповідно до планів.