Печать
PDF

Розділ ІІІ. Правові основи управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища (екологічне управління) - § 2. Система і компетенція органів управління природокористуванням і охороною довкілля

Posted in Экологическое право - Екологічне право України (Гетьман, Шульга)

 

 

§ 2. Система і компетенція органів управління природокористуванням і охороною довкілля


Відповідно до ст. 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державне управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища здійснюють Кабі­нет Міністрів України, органи місцевого самоврядування, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколиш­нього природного середовища та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Спеціально уповноваженими державними органами управління при­родокористуванням і охороною навколишнього природного середовища є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з пи­тань охорони навколишнього природного середовища (Міністерство охорони навколишнього природного середовища), його органи на місцях, інші державні органи, до компетенції яких законодавством України і АРК віднесено здійснення відповідних екологічних функцій.

В юридичній літературі існують різні класифікації органів управ­ління на види. Розрізняють органи загальної, спеціальної, міжвідомчої і галузевої (відомчої) компетенції; органи загального (комплексного) державного управління, функціональні органи, координаційні спеці­ально уповноважені органи управління. Існує також поділ на органи загальної та спеціальної компетенції. Органи загальної компетенції здійснюють управління природокористуванням і охороною навколиш­нього природного середовища разом з іншими функціями і видами діяльності. Для органів спеціальної компетенції управління в еколо­гічній сфері є основним напрямом їх діяльності.

До державних органів загальної компетенції належать Кабінет Міністрів України, Рада міністрів АРК, органи місцевого самовряду­вання, державні адміністрації регіонів.

Кабінет Міністрів України відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» здійснює реалізацію визначеної Верховною Радою України та Президентом України еколо­гічної політики за допомогою таких функціональних аспектів, як: розробка державних екологічних програм, забезпечення їх виконання; координація діяльності міністерств та інших органів центральної ви­конавчої влади з питань охорони навколишнього природного середови­ща; ухвалення рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинку) або припинення діяльності підприємств, установ і організацій у разі порушення ними екологічного законодавства; здійснення в рамках своїх повноважень державного управління у сфері охорони і раціо­нального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.

Рада міністрів АРК здійснює виконавчі функції у сфері управ­ління природокористуванням і охороною навколишнього природ­ного середовища на території АРК. До них віднесено питання сіль­ськогосподарського виробництва, лісовідновлення та лісорозведен­ня, землеустрою, водогосподарського будівництва і зрошувального землеробства, охорони навколишнього природного середовища, організації лікувально-оздоровчої, курортної та рекреаційної сфери і туризму.

Органи місцевого самоврядування здійснюють управління при­родокористуванням і охороною навколишнього природного середови­ща у відповідному регіоні, керуючись законами «Про місцеве само­врядування в Україні» та «Про охорону навколишнього природного середовища». До управлінських функцій цих органів належать: орга­нізація розробки місцевих екологічних програм; затвердження з ура­хуванням екологічних вимог проектів планування і забудови населених пунктів, генеральних планів і схем промислових об’єктів; організація проведення екологічної експертизи; ухвалення рішень про організацію територій і об’ єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснення контролю за дотриманням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Державні адміністрації регіонів здійснюють свою діяльність від­повідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації». Вони забезпечують виконання програм охорони навколишнього при­родного середовища, реалізацію делегованих органами місцевого само­врядування повноважень з питань надання земельних ділянок для містобудівних потреб, організацію охорони територій і об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, ліквідацію наслідків екологічних катастроф, взаємодії з органами місцевого самоврядуван­ня у сфері управління природокористуванням і охороною навколиш­нього природного середовища.

До державних органів управління спеціальної компетенції нале­жать: Міністерство охорони навколишнього природного середовища України; Державний комітет України по земельних ресурсах; Держав­ний комітет України по водному господарству; Державний комітет лісового господарства України, Державний комітет рибного господар­ства, а також Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населен­ня від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Мініс­терство аграрної політики України.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди) відповідно до Указу Президента України від 27 грудня 2005 року1 є спеціально уповноваженим центральним ор­ганом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природно­го середовища, раціонального використання природних ресурсів, екологічної безпеки, заповідної справи, поводження з відходами, геологічного вивчення надр, а також топографо-геодезичної і карто­графічної діяльності.

На Мінприроди покладається здійснення комплексу завдань, а саме: забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколиш­нього природного середовища, раціонального використання, відтво­рення і охорони природних ресурсів (земля, надра, поверхневі і під­земні води, атмосферне повітря, ліси, тваринний і рослинний світ, природні ресурси територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України), поводження з від­ходами (окрім поводження з радіоактивними відходами), небезпечни­ми хімічними речовинами, пестицидами і агрохімікатами, екологічної і в рамках своєї компетенції радіаційної безпеки, заповідної справи, формування, збереження і використання екологічної мережі, геологіч­ного вивчення надр, топографо-геодезичної і картографічної діяльнос­ті; здійснення управління і регулювання у сфері охорони навколиш­нього природного середовища, раціонального використання, віднов­лення і охорони природних ресурсів, організації охорони і використан­ня екологічної мережі; здійснення державного контролю за дотриман­ням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відновлення і охорону при­родних ресурсів, екологічну і в рамках своєї компетенції радіаційну безпеку, з питань поводження з відходами (окрім поводження з радіо­активними відходами), а також забезпечення здійснення державного геодезичного нагляду за топографо-геодезичною і картографічною діяльністю.

Для здійснення покладених на нього завдань Мінприроди наді­лене широким колом повноважень: готує пропозиції по формуванню державної політики у сфері охорони навколишнього природного се­редовища, раціонального використання, відтворювання і охорони природних ресурсів; забезпечує розробку і виконання державних програм з питань охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, геологічного вивчення надр; орга­нізує і здійснює державну екологічну експертизу; організує прове­дення моніторингу навколишнього природного середовища, створен­ня і функціонування географічних, екологічних, геологічних та інших інформаційних систем; забезпечує ведення державних кадастрів рос­линного і тваринного світу, бере участь у веденні водного кадастру; здійснює державний контроль за дотриманням правил, нормативів, норм, лімітів, квот, умов дозволів у сфері використання і охорони природних ресурсів, вимог екологічної безпеки, режиму територій і об’єктів природно-заповідного фонду, а також у сфері поводження з відходами.

У структурі Мінприроди України функціонують:

Державна служба заповідної справи, яка забезпечує управління територіями і об’єктами природно-заповідного фонду України, орга­нізує ведення Червоної книги і Зеленої книги України;

Державна екологічна інспекція, яка здійснює контроль у сфері ви­користання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища;

Державна міжрегіональна Азово-Чорноморська екологічна інспек­ція, яка здійснює управління басейнами Азовського і Чорного морів, їх континентального шельфу і територіальних вод.

На регіональному рівні в системі Мінприроди України функціону­ють Державний комітет охорони навколишнього природного середови­ща і природних ресурсів АРК, державні управління екології і природ­них ресурсів в областях, містах Києві і Севастополі.

Державний комітет України по земельних ресурсах. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року «Про затвердження Положення про Державний комітет із земельних ресурсів»[1] Державний комітет України із земельних ресурсів (Держ- комзем) — це центральний орган виконавчої влади, основними за­вданнями якого є: підготовка пропозицій по формуванню державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання, охорона і моніторинг земель, ведення державного земельного кадастру і забезпечення його реалізації; координація проведення земельної ре­форми в Україні; здійснення державного контролю за використанням і охороною земель; здійснення землеустрою; розробка і участь в реа­лізації державних, галузевих і регіональних програм з питань регулю­вання земельних відносин раціонального використання, охорони і мо­ніторингу земель, відновлення родючості ґрунтів.

У складі Держкомзему функціонує Державна інспекція по конт­ролю за використанням і охороною земель, а на регіональному рівні — головні обласні, міські управління, районні відділи земельних ресурсів, інженери-землевпорядники сіл і селищ.

Державний комітет України по водному господарству (Держком­водгосп) є центральним органом виконавчої влади у сфері використан­ня і охорони вод. Відповідно до положення про Держкомводгосп, за­твердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року[2], його основними завданнями є: підготовка пропозицій по формуванню державної політики у сфері розвитку водного господар­ства, меліорації земель, забезпечення потреб населення і галузей на­ціональної економіки у водних ресурсах, здійснення в цій сфері єдиної технічної політики, впровадження досягнень науки і техніки, нових технологій, передового досвіду роботи і забезпечення реалізації цієї політики; розробка і участь у реалізації загальнодержавних і регіональ­них програм використання і охорони вод, відтворення водних ресурсів; здійснення заходів, пов’ язаних з попередженням шкідливої дії вод і ліквідацією її наслідків.

У систему Держкомводгоспу входять басейнові водогосподарські об’єднання, обласні управління комплексного використання водних ресурсів, басейнові (територіальні) інспекції по використанню і охо­роні вод, їх ділянки і гідрохімічні лабораторії.

Державний комітет лісового господарства України. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року1 Державний комітет лісового господарства України (Держкомліс- госп) — це центральний орган виконавчої влади, основними завдан­нями якого є: забезпечення реалізації державної політики у сфері лісового і мисливського господарства, а також охорони, захисту, ра­ціонального використання та відновлення лісових ресурсів, мислив­ських тварин, підвищення ефективності лісового і мисливського господарства; розробка і організація виконання загальнодержавних, міждержавних і регіональних програм у сфері захисту, підвищення продуктивності, раціонального використання і відтворення лісів, а також участь у розробці і виконанні таких програм з питань вико­ристання і відтворення мисливських тварин, розвитку мисливського господарства.

У структуру Держкомлісгоспу входять обласні виробничі лісогос­подарські об’єднання (у Закарпатській, Івано-Франківській і Черні­вецькій областях — управління лісового господарства), держлісгоспи, лісництва і лісонасінневі станції.

Державний комітет рибного господарства України, положення про яке затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2007 року, забезпечує проведення державної політики у галу­зі рибного господарства і рибної промисловості, охорони, використан­ня і відтворення водних живих ресурсів.

Його завданнями є: здійснення регулювання рибальства, викорис­тання водних живих ресурсів і середовища їх перебування; здійснення державного контролю у сфері охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів та ін.

Міністерство охорони здоров ’я України відповідно до Положен­ня про нього, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 2 листопада 2006 року[3], забезпечує санітарно-гігієнічну охо­рону навколишнього природного середовища, затверджує окремі екологічні нормативи, попереджає шкідливу екологічну дію на здоров’я людини.

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій і у спра­вах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (положення про Міністерство затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року[4]) координує роботу державних та інших органів з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру і ліквідації їх наслідків; здійснює державний нагляд і контроль за станом технологічної безпеки в навколишньому природному сере­довищі; виконує функції по реабілітації забруднених територій вна­слідок аварії на ЧАЕС.

Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України (положення про Міністерство затверджено Указом Президента України від 1 червня 2005 року[5]) здійснює роз­робку документації з питань планування населених пунктів з дотри­манням екологічних вимог, проводить архітектурно-будівельний конт­роль, забезпечує захист навколишнього природного середовища від шкідливої дії техногенних і соціально-побутових чинників, небезпеч­них природних явищ.

Міністерство аграрної політики України здійснює управління природокористуванням і охороною навколишнього природного сере­довища відповідно до Положення, затвердженого Постановою Кабі­нету Міністрів України від 1 листопада 2006 року[6].

У рамках Міністерства функціонує: Державний департамент вете­ринарної медицини, що здійснює профілактичні і лікувальні заходи щодо хвороб дикої фауни; Державна служба по карантину рослин, яка здійснює державний фітосанітарний контроль за дотриманням каран­тинного режиму на стадіях вирощування, переробки і реалізації рослин і продукції рослинного походження.