§ 3.  Правове регулювання племінної справи у тваринництві

Згідно зі ст.   1   Закону України від   15   грудня   1993 р.   "Про племін­ну  справу у тваринництві"   (в редакції   Закону   від   21   грудня   1999  р.) племінна   справа   — це    система   зоотехнічних,    селекційних   та   органі­заційно-господарських   заходів,    спрямованих   на   поліпшення   пле­мінних і  продуктивних якостей тварин.   її  правове  регулювання   зу­мовлене    потребою    забезпечення    породної    чистоти    вітчизняного тваринництва   і    виведення    нових   високопродуктивних   порід   тва­рин.   Одержані  селекційним   шляхом   породи   сільськогосподарських тварин  мають  певні  сталі якості,   що  характеризують їх  сільськогос­подарську   цінність   і   продуктивність.    Втрата   порідної   чистоти   тваринництва    може    призвести   до    втрати    цих   якостей,    що    істотно зменшить   продуктивність   сільського   господарства.

Усього в господарствах України розводять порід: великої рога­тої худоби - 34, свиней - 10, овець — 10, коней - 9, птахів — по­над 51, кролів — 5 . Тварини кожної породи характеризуються спе­цифічними біологічно-господарськими особливостями. їх можна розводити в певних геокліматичних та екологічних умовах України. Для забезпечення застосування інтенсивних технологій ведення тваринництва передбачається розвиток селекційної справи у тва­ринництві, спрямованої на виведення нових високопродуктивних порід тварин із сталими порбдними ознаками, а також на збере -ження їх породної чистоти й поліпшення породних ознак. Ця спра­ва регулюється правовим інститутом племінної справи у тварин­ництві.

Об'єктами племінної справи є велика рогата худоба, свині, вів­ці, кози, коні, птахи, риба, бджоли, шовкопряди, хутрові звірі, яких розводять задля одержання певної продукції. За ст. 5 Закону до суб'єктів цієї справи належать: власники племінних (генетичних) ресурсів, підприємства (об'єднання) з племінної справи, селекцій­ні, селекційно-технологічні та селекційно-гібридні центри, іподро­ми, станції оцінювання племінних тварин, юридичні та фізичні особи, що надають відповідні послуги та беруть участь у створенні та використанні племінних (генетичних) ресурсів, власники непле-мінних тварин — споживачі племінних (генетичних) ресурсів і за-мовники  послуг  з  племінної  справи  у тваринництві.

Племінна справа в Україні здійснюється на основі загальнодер-жавних програм селекції у тваринництві, які розробляються Кабі­нетом Міністрів України на період 5 — 10 років. Такі програми є обов'язковими для всіх суб'єктів племінної справи. їх виконавців добирають згідно з Положенням про умови проведення конкурсу з визначення   виконавців державної  програми   селекції у тваринництві,   що  фінансується  з державного  бюджету,   затвердженим   наказом Мінагрополітики  України  від   3   березня  2000 р.   №   27.

Відповідно  до   п.   66 ст.   9   Закону  України   від    1   червня   2000  р. "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" госпо­дарська діяльність з  виробництва,   зберігання  і реалізації племінних (генетичних) ресурсів, проведення генетичної експертизи поход­ження та аномалій тварин підлягає ліцензуванню. Ліцензії на таку діяльність видає Мінагрополітики. Інші види діяльності з племін­ної   справи  у тваринництві ліцензуванню   не   підлягають.

Суб'єктам племінної справи, які працюють у межах прийнятих загальнодержавних програм селекції у тваринництві, залежно від напряму їхньої діяльності та якості племінних (генетичних) ресур­сів, Мінагрополітики присвоює відповідний статус, характеристика та процедура отримання якого визначені Положенням п р оприсво-єння відповідних статусів суб'єктам племінної справи у тваринниц­тві, затвердженим наказом Мінагрополітики України і Української академії  аграрних  наук від   17 липня   2001   р.   №   215/66.

Мінафополітики присвоює відповідний статус суб'єктам пле­мінної справи за результатами їх державної атестації. Закон перед­бачає   такі   статуси:

— у скотарстві,   свинарстві,   вівчарстві  й   козівництві:   племінний завод,    племінний   репродуктор,    селекційний   центр,    підприємство
(об'єднання)   з  племінної справи,   контрольно-вйпробувальна стан­ція,   підприємство  (лабораторія)  генетичного контролю,   підприємс­тво   (лабораторія)   з  трансплантації   ембріонів,   підприємство   (лабо­раторія)   з  оцінювання  якості тваринницької продукції;

— у конярстві:   кінний завод,  племінний репродуктор,   селекцій­ний  центр,   підприємство   (об'єднання)   з   племінної  справи,   завод­
ська   стайня,   іподром,   трендепо,   підприємство   (лабораторія)   гене­тичного    контролю,    підприємство    (лабораторія)    з    трансплантації ембріонів;

— у   звірівництві   й   кролівництві:   племінний   завод,   племінний репродуктор,   селекційний центр,   підприємство  (лабораторія)   з оці­нювання  якості тваринницької  продукції;

— у   птахівництві:   племінний   завод,   племінний   птахорепродуктор,   селекційний  центр,   контро льно - випробувальна  станція   з  пта­хівництва;

— у бджільництві:   племінний завод,  племінна пасіка,   племінний бджолорозплідник;    '

— у  рибництві:   племінний   завод,   племінний   репродуктор,   се­лекційний  центр.

Державна атестація і присвоєння відповідних статусів суб'єктам племінної справи у тваринництві провадяться один раз на 4 роки. Суб'єкти племінної справи всіх форм власності, які бажають набу­ти відповідного статусу, подають заявку до головних управлінь сіль­ського господарства і продовольства облдержадміністрацій. Атеста-ційні комісії, що формуються наказом Мінагрополітики і Україн­ської   академії   аграрних   наук,   обстежують   суб'єкт   племінної  справи безпосередньо   на   місці   і   встановлюють   відповідність   його   умовам атестації,   викладеним  у  Положенні  про   відповідність  суб'єктів   пле­мінної справи у тваринництві  статусу племінного  заводу,   племінно­го    репродуктора    і    племінного    птахорепродуктора,     затвердженому наказом   Мінафополітики   України   і   Української   академії   афарних наук від   17 липня  2001   р.  №   215/66,  чи  Положенні про відповідність суб'єктів    племінної    справи    в    тваринництві    статусу    селекційного центру,   підприємства (об'єднання)  з племінної справи у тваринниц­тві,     заводської    стайні,     контрольно-випробувальної    станції,     кон-фо льно - випробу вальної станції  з  птахівництва,   іподрому,   фендепо, підприємства     (лабораторії)     генетичного    конфолю,     підприємства (лабораторії)   з фансплантації ембріонів,   підприємства   (лабораторії) з   оцінювання   якості тваринницької   продукції   (це   Положення   зат­верджене   наказом   Мінафополітики  України   і  Української  академії афарних  наук від 29 липня   2002  р.   №   21Ґ/61).

Матеріали атестації комісії передають через головні управління сільського господарства і продовольства облдержадмінісфацій до Мінафополітики, яке після розгляду матеріалів експертною комі­сією приймає рішення про присвоєння відповідного статусу. Під­твердженням статусу суб'єкта племінної справи є атестат, який ви­дається за результатами атестації. Присвоєння відповідного статусу дає право суб'єктам племінної справи брати участь у державних профамах   селекції   у тваринництві.

Породна чистота сільськогосподарських тварин захищається за­коном шляхом встановлення вимог до племінних (генетичних) ре­сурсів. До останніх, згідно із Законом належать: тварини, сперма, ембріони, яйцеклітини, інкубаційні яйця, які мають племінну (ге­нетичну) цінність. Показником племінної (генетичної) цінності є усталена здатність тварин передавати нащадкам визначені якісні породні  ознаки.

За ст. 10 Закону, племінних тварин треба ідентифікувати, про­нумерувати, сфотофафувати, присвоїти їм клички, що дасть змогу збирати інформацію про кожну з них окремо та встановлювати від­повідність цій інформації. У зв'язку з поширенням в європейських країнах та в Америці захворювань худоби на губчасту енцефалопа-тію та інших небезпечних хвороб і виникненням зафози для віт­чизняного тваринництва, в Україні, згідно з наказом Мінафополі­тики від 14 січня 2003 р. № 2 "Про дослідне впровадження іденти­фікації великої рогатої худоби", запроваджено особливий порядок ідентифікації великої рогатої худоби. Засоби таврування останньої мають відповідати вимогам ДСТУ 1706-92 "Бирки для таврування худоби.    Загальні   технічні   умови".

Племінні тварини   підлягають реєстрації   в документах  з   племін­ної   справи,   дані   про   них  треба   вносити  до  документів   офіційного обліку продуктивності, які оформляються державними контролерами-асистентами та підтверджуються відповідними організаціями, котрі досліджують якісні показники одержаної продукції . Вони підлягають також офіційній класифікації (оцінюванню типу в ба­лах), яку провадять експерти-бонітери. Щодо правового регулю­вання офіційної класифікації племінних тварин нині діють інструк­ції з бонітування окремих видів тварин: Інструкція з бонітування сільськогосподарської птиці, затверджена наказом Мінагрополіти-ки України від 22 червня 2001 р. № 179, Інструкція з бонітування великої рогатої худоби м'ясних порід, затверджена наказом Мінаг-рополітики України від 6 червня 2002 р. № 154, Інструкція з боні­тування свиней, затверджена наказом Мінагрополітики від 17 груд­ня  2002 р.   №   396.

Племінні тварини мають походити від батьків, зареєстрованих у документах із племінної справи. У разі потреби походження тварин може бути встановлене генетичною експертизою. Сперма, яйцеклі­тини, ембріони мають бути одержані від племінних тварин, іденти­фіковані, заготовлені та оброблені в умовах, передбачених техноло­гічними та ветеринарно-санітарними вимогами до цієї продукції . Дані про них також заносять до документації з племінної справи. Для збереження племінних (генетичних) ресурсів поліпшуючих, іс­нуючих, локальних і зникаючих порід Мінагрополітики забезпечує створення за кошти Державного бюджету України генофондового стада, банків сперми та ембріонів. Стаття 14 Закону "Про племін­ну справу у тваринництві" зазначає, що для ведення офіційного об­ліку продуктивності тварин, офіційної класифікації (оцінювання) за типом, отримання, ідентифікування, зберігання сперми, ембріо­нів, яйцеклітин, штучного осіменіння маток та трансплантації емб­ріонів   треба   залучати  лише   атестованих   працівників.

Плідники мають походити від племінних тварин вищої племін­ної (генетичної) цінності, оцінюватися за походженням, продук­тивністю та якістю отриманого від них потомства. Бугаї-плідники, жере бці-плідники та плідники інших видів тварин атестуються та допускаються до відтворення у встановленому порядку . Для зруч­ності користувачів Мінагрополітики щороку видає за наслідками атестації каталоги атестованих бугаїв, спермопродукцію яких доз­волено застосовувати для відтворення поголів'я великої рогатої ху­доби. Суб'єкти племінної справи у тваринництві зобов'язані згідно зі ст.   7   Закону  "Про  племінну справу у тваринництві"   застосовувати для осіменіння та парування маточного поголів я тільки атесто­ваних у встановленому порядку та допущених до відтворення плід­ників вищої племінної (генетичної) якості працівників. Штучне осіменіння племінних тварин регулюється Інструкцією зі штучно­г осподарсь кої п тиці, затверджена наказом Мінагрополіти­тики від 1 серпня 2001 р. № 230, Інструкціями зі штучного осіме­ніння свиней та зі штучного осіменіння овець і кіз, затвердженими наказом   Мінагрополітики  від   13   грудня   2002  р.   №   395.

Племінні тварини та племінні стада підлягають державній ре­єстрації, яка полягає у внесенні даних про племінних тварин, що мають відповідну генетичну якість та рівень продуктивності, до державних книг племінних тварин. Племінні стада реєструються у Державному племінному реєстрі. Реєстрацію провадить Мінагро­політики. Порядок ведення Державного племінного реєстру визна­чається Положенням про Державний племінний реєстр, затвердже­ним наказом Мінагрополітики і Української академії аграрних на­ук від 20 травня 2002 р. № 134/40. Дані державних книг племінних тварин і Державного племінного реєстру є доступними для всіх за­цікавлених осіб і не можуть становити державної чи комерційної таємниці.

Згідно зі ст. 13 Закону "Про племінну справу у тваринництві власники племінних (генетичних) ресурсів зобов'язані маіти племін­ні свідоцтва (сертифікати), які є документальним підтвердженням якості належних їм племінних тварин, сперми, ембріонів, яйцеклі­тин. Ці свідоцтва (сертифікати) містять відомості про походження, продуктивність, тип та інші якості генетичних ресурсів, дані імуно-генетичного контролю, оцінку типу тварин у балах. Ними послуго­вуються для підтвердження якості племінних (генетичних) ресурсів і для захисту прав споживачів племінної продукції. Порядок офор­млення племінних свідоцтв регулюється Положенням про племін­не свідоцтво (сертифікат), затвердженим наказом Мінагрополітики України   від   29   грудня   2002  р.   №   416.

Наявність племінного свідоцтва є обов'язковою умовою реалі­зації племінних (генетичних) ресурсів для відтворення на внутріш­ньому і зовнішньому ринках, а також переміщення коней для їх випробування, участі в змаганнях та парувальній кампанії. Під час ввезення племінних (генетичних) ресурсів з-за кордону племінне свідоцтво заповнюється на основі перекладу закордонних племін­них документів українською мовою. Племінні свідоцтва видають на замовлення власника племінних (генетичних) ресурсів держплемін-спектором району або відповідальним фахівцем організації, визна­ченої   Мінагрополітики.

Управління й контроль за дотриманням законодавства про пле­мінну  справу у тваринництві   здійснює   підпорядкована   Мінагрополітики державна племінна служба. Система державної племінної служби охоплює Головну державну племінну інспекцію Мінагропо-літики, а також підпорядковані їй племінні інспекції обласного і районного   рівнів.

Слід мати на увазі, що Закон України "Про племінну справу у тваринництві" не регулює охорону прав на селекційні досягнення як на інтелектуальну власність. Селекційні досягнення визнаються винаходом, і права на них охороняються згідно із Законом Украї­ни від 15 грудня 1993 р. "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі"   (в редакції закону  від   1   червня   2000 p.).