§ 5, Правове регулювання використання рослинного світу в сільському господарстві

Дикорослих рослин використовують у сільському господарстві для випасання худоби, сінокосіння, збирання дикорослих рослин. Дикі рослини можуть бути також бур'янами, з якими провадиться боротьба згідно із Законом України від 14 жовтня 1998 р ."Про за­хист   рослин".

Важливим законодавчим актом у царині регулювання викорис­тання  рослинного  світу є   Закон  України   від  9  квітня   1999  р.   "Про рослинний світ". Згідно зі ст. З зазначеного Закону рослинний світ становить собою сукупність усіх видів рослин, а також грибів та ут­ворених ними угруповань на певній території, тобто вони мають бути частиною екосистеми, а не вилучені з природного середови­ща. Об'єктами рослинного світу Закон визнає дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохопо­дібні, водорості, лишайники, а також гриби на всіх стадіях розвит­ку та  утворені  ними   природні  угруповання.

Слід  відрізняти  правовий режим  рослин  як об'єктів   природно­ресурсового   права   і   правовий  режим   рослин  як   об'єктів   аграрно­го  права.   Річ у тому,   що  Закон України  "Про рослинний  світ"  ре­гулює  використання тільки несільськогосподарських рослин,   які є природними   об'єктами   і  частиною   екосистеми.   Винятком   є   рос­лини,   занесені до   Червоної  чи   Зеленої   книг,    —   вони  лишаються об'єктами   природноресурсового   права   навіть   тоді,   коли   вилучені з   екосистеми.    Зірвана   чи   пересаджена   в   горщик для   квітів  дико­росла  рослина   стає   об'єктом   цивільного   права,   а дикоросла  рос­лина,    що   вилучена   з   екосистеми   і   слугує   сільськогосподарським потребам,    перестає    бути    об'єктом    природноресурсового   права    і стає   об'єктом  аграрного   права.   Юридичним   фактом   зміни   право­вого  режиму такої рослини  є   вилучення   її  з   екосистеми.   Можли­ва    й   зворотна   ситуація:    самосіяння    сільськогосподарських   рос­лин,   потрапляння їх до  екосистеми.   Якщо  це  відбулося  не   на  по­лі чи іншому агроландшафті,   а  в  екосистемі,   то така рослина рос­те  і розвивається  за законами  екосистеми,   відтак  —   стає   об'єктом природноресурсового    права    і    перестає    бути    об'єктом   аграрного права.

Стаття 4 Закону "Про рослинний світ" визначає правовий ре­жим рослинних ресурсів загальнодержавного і місцевого значення. До природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення належать об'єкти рослинного світу в межах природних комплексів загальнодержавного значення, а також занесені до Червоної чи Зе­леної книг. Інші рослинні ресурси належать до рослинних ресурсів місцевого   значення.

Статті 9 і 10 Закону "Про рослинний світ" визначають фактич­ні ознаки розмежування загального і спеціального використання рослин. Такою ознакою є збирання рослинних ресурсів для підпри­ємницької діяльності. Суб'єкти аграрного права можуть у порядку загального використання об'єктів рослинного світу збирати лікар­ську й технічну сировину, квіти, ягоди, плоди, гриби та інші хар­чові продукти, застосовувати об'єкти рослинного світу для потреб бджільництва. Вони мають право навіть продавати зібрані в поряд­ку загального використання рослини, за винятком лікарської і тех­нічної сировини. Забороняється в порядку загального використан­ня збирати наркотиковмісні рослини та їх частини. Місцеві ради чи органи Мінприроди можуть обмежувати використання рослинних ресурсів у разі виснаження природних ресурсів, різкого зменшення популяційної  і  ценотичної різноманітності.

Спеціальне використання рослинного світу суб'єкти аграрного права здійснюють у підприємницькій діяльності шляхом збиран­ня лікарських рослин, заготівлі деревини під час рубок головно­го користування, заготівлі живиці, кори, лубу, деревної зелені, деревних соків, квітів, ягід, інших плодів, лісової підстилки, оче­рету, сіна, випасання худоби. Воно потребує дозволу, який вида­ється згідно з Положенням про порядок видачі дозволів на спе­ціальне використання природних ресурсів, затвердженим поста­новою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. № 459. Такі дозволи видаються в межах лімітів, які встановлюються   для     данних  ресурсів   загальнодержавного   значеня   і   місцевими   радами   —   для   рослинних  ресурсів   місцевого   зна­чення.    Положення   про   порядок   установлення   лімітів   на   спеці­альне   використання   природних ресурсів   загальнодержавного   зна­чення   затверджене   вищезазначеною   постановою   Кабінету   Мініс­трів.    Ліміти    визначаються    на    підставі    нормативів    спеціального використання   рослинних  ресурсів,   які   встановлюються   органами Мінприроди згідно  з  Інструкцією  про порядок установлення  нор­мативів   спеціального   використання   природних   рослинних   ресур­сів,    затвердженою   наказом   Мінекоресурсів   від    12   лютого   2002   р. №   61.  Дозвіл   на спеціальне  використання  рослинних ресурсів  за­гальнодержавного    значення    видають   органи    Мінприроди,    рос­линних ресурсів  місцевого   значення   —   місцеві ради  за  погоджен­ням   з   органами   Мінприроди  на  місцях"""   Дозвіл  на  спеціальне   ви­користання    рослинних   ресурсів,    занесених   до    Червоної    книги України,    видає    Мінприроди   згідно   з   Інструкцією   про   порядок видачі  дозволів   на добування   (збирання)   видів   тварин   і  рослин, занесених   до    Червоної    книги    України,     затвердженою    наказом Мінприроди   від   1   лютого   1993   р.   №   3. за    спеціальне    використання    лісових    ресурсів справляється збір. Але наразі збір справляється тільки за спеціаль­не використання лісових рослинних ресурсів згідно з Порядком справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, затвердже­ним постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 1998 р. №     1012.

Спеціальне використання природних рослинних ресурсів на праві власності не регулюється Законом "Про рослинний світ", але, згідно з ч. 2 ст. 79 ЗК, право власності на земельну ділянку поширюється і на об'єкти рослинного світу, що на ній знахо­дяться. Тобто суб'єкти аграрного права — власники земельних ді­лянок — є водночас власниками об'єктів рослинного світу в ме­жах своїх земельних ділянок. Закон "Про рослинний світ" перед­бачає, що власники земельних ділянок не сплачують збір за спе­ціальне використання рослинних ресурсів, позаяк сплачують плату за землю. Дозволом на спеціальне використання рослин­них ресурсів у цьому разі буде державний акт про право власнос­ті   на   землю.