Печать
PDF

Розділ XV Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення - § 5. Інші злочини проти здоров’я населення

Posted in Уголовное право - Кримінальне право України Особлива частина

§ 5. Інші злочини проти здоров’я населення

 

Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфек­ційним захворюванням та масовим отруєнням (ст. 325 КК). З об’єк­тивної сторони цей злочин передбачає: порушення санітарних правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим інфекційним захворю­ванням (отруєнням) і боротьби з ними; настання наслідків у вигляді створення реальної можливості поширення епідемічних, інших інфек­ційних або масових неінфекційних захворювань (отруєнь) або поши­рення названих захворювань; причинний зв’язок між допущеними порушеннями та будь-яким із названих наслідків.

Санітарні правила та норми щодо запобігання та боротьби з епіде­мічними, іншими інфекційними захворюваннями та масовими неін- фекційними захворюваннями (отруєннями) встановлюються відповід­но до Основ законодавства України про охорону здоров’ я від 19 листопада 1992 року № 2801 -XII[11], Законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року № 4004-ХІІ[12] та «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-ІІІ зі змінами від 13 березня 2007 року № 723-V1. Епідемічними визнаються такі інфекційні захворювання, які мають здатність масово поширюватися серед населення на відпо­відній території за короткий проміжок часу. Інші інфекційні захворю­вання — це різні хвороби людей, що передаються один одному (напри­клад, холера, чума, малярія тощо). Масові неінфекційні захворювання (отруєння) — це масові захворювання, виникнення яких зумовлено впливом біологічних, фізичних, хімічних чи соціальних факторів се­редовища життєдіяльності, у тому числі об’єктів господарської та ін­ших видів діяльності, продукції, робіт, послуг.

Санітарні правила та норми, про які йдеться в ст. 325 КК перед­бачають вчинення відповідними органами та службовими особами медико-санітарних заходів, спрямованих на запобігання або боротьбу з епідемічними та іншими інфекційними захворюваннями, а також масовими неінфекційними захворюваннями (отруєннями).

Порушення цих правил може полягати в їх невиконанні або не­належному виконанні (наприклад, в’ їзд на територію України іно­земця з країни, де зареєстровані інфекційні хвороби, без документів, передбачених міжнародними договорами і санітарним законодав­ством України).

Порушення правил має бути причинно пов’язано або з поширенням епідемій, інших інфекційних захворювань або масових неінфекційних захворювань (отруєнь) на певній території України, або зі створенням реальної загрози такого поширення.

Із суб’єктивної сторони порушення встановлених правил може бути вчинено умисно або через необережність, але щодо наслідків можлива тільки необережність.

Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа, в тому числі і службова.

Частина 2 ст. 325 КК встановлює відповідальність за ті самі діяння, що передбачені у частині 1 ст. 325 КК, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Під загибеллю людей розуміють смерть хоча б однієї особи; інші тяжкі наслідки — це спричинення тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам; спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам; зараження захворюванням кількох осіб, запо­діяння значної матеріальної шкоди фізичній або юридичній особі.

 

Порушення правил поводження з мікробіологічними або інши­ми біологічними агентами чи токсинами (ст. 326 КК). Об’єктивна сторона цього злочину характеризується:

1) діяннями у вигляді порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення або інших правил поводження з біологічними агентами і токсинами;

2)  наслідками у вигляді створення загрози загибелі людей, або на­стання інших тяжких наслідків, або заподіяння шкоди здоров’ю по­терпілого;

3)  причинним зв’язком хоча б між одним із зазначених діянь і од­ним із названих наслідків.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року № 1264-ХІІ[13] підпри­ємства, установи і організації зобов’язані забезпечувати екологічно безпечне виробництво, зберігання, транспортування, використання, знищення, знешкодження і поховання мікроорганізмів, інших біоло­гічно активних речовин і предметів біотехнології, а також інтродукцію, акліматизацію і реакліматизацію тварин і рослин, розробляти і вжива­ти заходів з попередження і ліквідації наслідків шкідливого впливу біологічних чинників на довкілля та здоров’я людини.

Підприємства і громадяни-підприємці, здійснюючи зазначені дії, зобов’язані дотримуватися санітарних норм, що гарантують безпеку для здоров’я населення і довкілля. Ці ж вимоги поширюються на тран­зитне транспортування через територію України хімічних, біологічних, радіоактивних, інших небезпечних для здоров’я видів сировини, ко­рисних копалин, речовин та матеріалів (у тому числі нафти і нафто­продуктів, природного газу тощо) будь-якими видами транспорту та продуктопроводами (ст. 25 Закону України «Про забезпечення санітар­ного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року № 4004-ХІІ)[14].

Порушення встановлених правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами може бути вчинене як шляхом дії, так і шляхом бездіяльності. Таке порушення може ви­ражатися в невиконанні зазначених правил або в їх неналежному ви­конанні.

Створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких на­слідків передбачає виникнення реальної можливості настання смерті людини або захворювання хоча б однієї людини на хворобу, небезпеч­ну для її здоров’я.

Заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого означає фактичне захво­рювання внаслідок зазначених дій хоча б однієї особи (за винятком того, хто брав участь у вчиненні цього злочину). Злочин визнається закінченим з моменту настання будь-якого названого наслідку.

Із суб ’єктивної сторони порушення зазначених правил може бути умисним або необережним, а щодо наслідків — тільки необережним.

Суб ’єкт цього злочину — спеціальний, тобто особа, на яку покла­дений обов’язок дотримуватися правил поводження із зазначеними предметами.

Частина 2 ст. 326 передбачає відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Про наслідки у вигляді загибелі людей або спричинення інших тяжких наслідків зазначено при аналізі ст. 325 КК.

 

Заготівля, перероблення або збут радіоактивно забруднених про­дуктів харчування чи іншої продукції (ст. 327 КК). З об ’єктивної сторони цей злочин передбачає дії (заготівлю, перероблення або збут ра­діоактивно забрудненої продукції) і наслідки у вигляді: створення за­грози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподі­яння шкоди здоров’ю потерпілого, а також причинний зв’язок хоча б між однією із зазначених дій і одним із названих наслідків.

Заготівля продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад допустимі рівні, — це дії зі збору врожаю сільсько­господарських культур, ловлі риби, добутку дичини, збору грибів, плодів диких рослин тощо. Переробка цієї продукції — це вплив будь- яким способом на продукти харчування або іншу продукцію з метою надання їм придатності для вживання як у готовому вигляді, так і як напівфабрикату (сушка, заморожування, витягнення, кип’ ятіння, змі­шання тощо). Збут — це випуск будь-яким способом в обіг продуктів харчування або іншої радіоактивно забрудненої продукції. Такий ви­пуск може бути відплатним (продаж, обмін) або безвідплатним (дару­вання, пригощання).

Про наслідки у вигляді створення загрози загибелі людей чи на­стання інших тяжких наслідків, заподіяння шкоди здоров’ю потерпі­лого зазначено при аналізі ст. 325 КК.

Із суб’єктивної сторони цей злочин характеризується умислом щодо діяння і необережністю щодо зазначених наслідків. Обов’язковою ознакою заготівлі і перероблення продуктів харчування чи іншої радіо­активно забрудненої продукції є наявність мети збуту такої продукції.

Заготівля і перероблення цієї продукції для власних потреб не утворює злочину.

Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа, що досягла 16-річного віку.

 

Контрольні запитання

1. Які виділяються види злочинів проти здоров’я населення?

2. Що є предметами або засобами вчинення злочинів проти здоров’ я населення?

3. Як визначається родовий об’єкт злочину у сфері обігу нар­котичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів?

4. Які ознаки визначають об’єктивну сторону контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також отруйних чи сильнодіючих речовин та лікарських засобів?

5. Хто може бути суб ’ єктом злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів? Які є особливості кваліфікації дій службових осіб, які вчи­нили ці злочини з використанням службових повнова­жень?

6. Що слід розуміти під великим та особливо великим розміром наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин та лікар­ських засобів?

7. Які умови та підстави передбачає КК для звільнення особи від кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також отруйних чи сильнодіючих речовин та лікарських засобів?

 


[1] Далі, якщо не обумовлено інше, наркотичних засобів.

[2] Відом. Верхов. Ради України. - 2007. - № 10. - Ст. 89.

[3] Офіц. вісн. України. - 2000. - № 19. - Ст. 789.

[4] Україна в міжнародно-правових відносинах [Текст]. - К. : Юрінком, 1996.

[5] Там само.

[6] Там само.

[7] Відом. Верхов. Ради України. - 1999. - № 36. - Ст. 317.

[8] Зб. постанов Уряду України. - 1996. - № 5. - Ст. 151.

[9] Офіц. вісн. України. - 1998. - № 8. - С. 133.

[10] Там само. - № 35. - С. 115.

[11] Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - № 4. - Ст. 19.

[12] Там само. - 1994. - № 27. - Ст. 218.

[13] Відом. Верхов. Ради України. - 1991. - № 41. - Ст. 546.

[14] Там само. - 1994. - № 27. - Ст. 218.