§ 3. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами

 

Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем (ст. 262 КК). Предметом цього злочину є вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої та радіоактивні матеріали. Вони мають бути придатними для використання за своїм цільовим призначенням. До вогнепальної зброї належать усі види бойової, спортивної, нарізної, мисливської (крім гладкоствольної мисливської) зброї, як серійно виготовленої, так і са­моробної чи переробленої, для проведення пострілу з якої використо­вується сила тиску газів, що утворюється при згорянні вибухової ре­човини (пороху або інших спеціальних горючих сумішей). Бойові припаси — це патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби у зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчи­нення вибуху. До вибухових речовин належать порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухати без доступу кисню. Вибухові пристрої — це саморобні чи виготовлені промисловим способом вироби одноразового застосуван­ня, спеціально підготовлені та за певних обставин здатні за допомогою використання хімічної, теплової, електричної енергії або фізичного впливу (вибуху, удару) створити вражаючі фактори — спричинити смерть, тілесні ушкодження чи істотну матеріальну шкоду — шляхом вивільнення, розсіювання або впливу токсичних хімічних речовин, біологічних агентів, токсинів, радіації, радіоактивного матеріалу, інших подібних речовин. Поняття радіоактивних матеріалів подано при аналізі злочину, передбаченого ст. 261 КК.

З об ’єктивної сторони цей злочин може виражатися в таких фор­мах: 1) викрадення; 2) привласнення; 3) вимагання; 4) заволодіння зазначеними предметами шляхом шахрайства.

Поняття викрадення, привласнення, вимагання, шахрайства, роз­бою або зловживання службовим становищем аналогічні відповідним поняттям злочинів проти власності (статті 185, 186, 187, 189-191 КК). Однак, на відміну від злочинів проти власності, заподіяння матеріаль­ної шкоди власності не є обов’язковою ознакою цього злочину.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. На відміну від аналогічних посягань на власність, корисливий мотив і корислива мета не є обов’язковими ознаками цього злочину, його мотив і мета можуть бути різними.

Суб ’єкт злочину: за умови викрадення, вимагання і розбою — будь- яка особа, яка досягла 14-річного віку, за умови привласнення і заво- лодіння шляхом шахрайства — особа, яка досягла 16-річного віку. Суб’єкт привласнення спеціальний, а саме особа, у правомірному відан­ні якої були зазначені вище предмети.

У частині 2 ст. 262 КК передбачено відповідальність за вчинення цього злочину повторно, за попередньою змовою групою осіб, а також заволодіння зброєю та іншими предметами шляхом зловживання служ­бової особи своїм службовим становищем.

У частині 3 ст. 262 КК встановлено відповідальність за дії, перед­бачені частиною 1 або 2 цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою, шляхом розбою, вимагання, поєднаного з насильством, небез­печним для життя і здоров’я.

 

Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або ви­буховими речовинами (ст. 263 КК)^[2]. Предметом злочину, передбаче­ного ч. 1 ст. 263 КК, є вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мис­ливської), бойові припаси, вибухові речовини та вибухові пристрої. Він тотожний предмету злочину, передбаченого ч. 1 ст. 262 КК. Пред­мет злочину, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК, — кинджали, фінські ножі, кастети чи інша холодна зброя. До холодної зброї належать предмети, які відповідають стандартним зразкам або історично виробленим типам зброї, чи інші предмети, що справляють колючий, колючо-ріжучий, рубаючий, роздроблюючий або ударний ефект (багнет, стилет, кинджал, арбалет, нунчаки, кастет тощо), конструктивно призначені для уражен­ня живої цілі за допомогою м’ язової сили людини або дії механічного пристрою.

Об ’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, полягає у носінні, зберіганні, придбанні, виготовленні, ремонті, передачі чи збуті вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбачено­го законом дозволу, а злочину, передбаченого ч. 2 цієї статті, — у носін­ні, виготовленні, ремонті або збуті кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без вказаного дозволу.

Носіння — це дія з переміщення зазначених предметів, їх транспор­тування особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеці­альному футлярі, транспортному засобі тощо). Зберігання — це володіння будь-яким із зазначених предметів, що перебувають не при осо­бі, а в обраному нею місці. Придбання — це дії, пов’язані з набуттям цих предметів (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим станови­щем) у результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержан­ня в подарунок, на відшкодування боргу тощо. Виготовлення — це дії зі створення чи переробки будь-яких предметів, внаслідок чого вони набувають відповідних характерних властивостей холодної чи вогне­пальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв. Ремонт — це таке відновлення характерних властивостей зазначених предметів шляхом заміни або реставрації зношених чи не­придатних з інших причин частин, механізмів, усунення дефектів, поломок чи пошкоджень, налагодження нормального функціонування різних частин і механізмів, унаслідок якого ці предмети стають при­датними до використання за цільовим призначенням. Передача — це надання цих предметів іншій особі у володіння, для тимчасового збе­рігання чи використання за цільовим призначенням. Збут — це пере­дача їх іншій особі шляхом продажу, обміну, дарування, сплати боргу тощо.

Злочин має місце лише за умови, що зазначені дії вчинюються без передбаченого законом дозволу, тобто є незаконними.

Із суб ’єктивної сторони ці злочини можуть бути вчинені лише з прямим умислом, їх мета і мотив можуть бути різними.

Суб’єктом злочинів може бути будь-яка особа, яка досягла 16- річного віку.

У частині 3 ст. 263 КК встановлено, що звільняється від криміналь­ної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений части­ною 1 або 2 цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої. Під добровільною здачею слід розуміти повну, за власною волею, неза­лежно від мотивів, здачу цих предметів органам влади при усвідом­ленні особою фактичної можливості подальшого безкарного продо­вження вчинення злочину.

 

Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів (ст. 264 КК). Предметом цього злочину є вогнепальна зброя і бойові припаси. Їх поняття дано при аналізі злочину, передбаченого ст. 262 КК. Проте предметом цього злочину може бути і гладкоствольна мис­ливська зброя, і бойові припаси до неї.

Об’єктивна сторона злочину — недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Недбале зберігання може бути вчинено як шляхом дії, так і безді­яльності (наприклад, зброя передається малолітньому для гри чи не розряджається після полювання).

Із суб’єктивної сторони злочин характеризується умислом або необережністю щодо самої дії або бездіяльності, але до наслідків мож­лива тільки необережна форма вини.

Суб ’єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-річного віку.

 

Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами (ст. 265 КК). Предметом цього злочину є радіоактивні матеріали, їх поняття дано при аналізі злочину, передбаченого ст. 261 КК.

Об’єктивна сторона злочину полягає у незаконному (без перед­баченого законом дозволу) придбанні, носінні, зберіганні, використан­ні, передачі, видозміненні, знищенні, розпиленні, руйнуванні радіоак­тивних матеріалів. Для відповідальності достатньо вчинення однієї з цих дій.

Поняття придбання, носіння і зберігання подано при аналізі зло­чину, передбаченого ст. 263 КК. Під використанням радіоактивних матеріалів слід розуміти їх застосування або користування ними. Пе­редача радіоактивних матеріалів аналогічна за своїм змістом цьому поняттю у ст. 263 КК. Видозмінення радіоактивних матеріалів — це внесення до них будь-яких змін. Знищення радіоактивних матеріа­лів — це приведення їх до непридатного стану. Розпилення — це дії, які розсіюють (розносять) радіоактивні матеріали у повітрі найдрібні- шими частинками. Руйнування означає пошкодження предметів, у яких є радіоактивні речовини або ядерні матеріали.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є поводження з радіоактивними матеріалами без передбаченого законом дозволу.

Суб ’єктивна сторона характеризується прямим умислом. Мотив і мета можуть бути різними.

Суб’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

У частині 2 ст. 265 КК встановлено відповідальність за незаконне поводження з радіоактивними матеріалами, вчинене з метою спричи­нення загибелі людей, шкоди здоров’ю людей, майнової шкоди у ве­ликому розмірі або значного забруднення довкілля.

У частині 3 ст. 265 КК встановлено відповідальність за дії, перед­бачені частиною 1 або 2 цієї статті, вчинені повторно, або за попере­дньою змовою групою осіб, або якщо вони спричинили загибель людей, майнову шкоду у великому розмірі, значне забруднення довкілля чи інші тяжкі наслідки.

Майнова шкода вважається заподіяною у великому розмірі, якщо прямі збитки становлять суму, яка в триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 265 КК).

 

Незаконне виготовлення ядерного вибухового пристрою чи пристрою, що розсіює радіоактивний матеріал або випромінює радіацію (ст. 265¹ КК). Предметом цього злочину є ядерний вибуховий пристрій чи пристрій, що розсіює радіоактивний матеріал або випро­мінює радіацію і може через свої властивості спричинити загибель людей, шкоду здоров’ю людей, майнову шкоду у великому розмірі або значне забруднення довкілля.

Поняття вибухового пристрою та радіоактивного матеріалу подано при аналізі злочинів, передбачених статтями 261 та 262 КК.

Під пристроєм, що розсіює радіоактивний матеріал або випромінює радіацію, слід розуміти такий виготовлений виріб, який спеціально підготовлений та здатний розсіювати радіоактивний матеріал або ви­промінювати радіацію і може через свої властивості спричинити за­гибель людей, шкоду здоров’ю людей, майнову шкоду у великому розмірі або значне забруднення довкілля.

Об ’єктивна сторона злочину виражається у незаконному виготов­ленні предмета цього злочину.

Поняття незаконного виготовлення предмета злочину подано при аналізі злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.

Суб ’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотив і мета злочину можуть бути різними.

Суб’єктом злочину може бути будь-яка особа, що досягла 16- річного віку.

У частині 2 ст. 265 КК передбачено відповідальність за незаконне виготовлення предмета цього злочину, вчинене з метою спричинення загибелі людей, шкоди здоров’ю людей, майнової шкоди у великому розмірі або значного забруднення довкілля.

У частині 3 ст. 265 КК встановлена відповідальність за дії, перед­бачені частиною 1 або 2 цієї статті, вчинені повторно, або за попере­дньою змовою групою осіб, або якщо вони спричинили загибель людей, майнову шкоду у великому розмірі, значне забруднення довкілля чи інші тяжкі наслідки.

Поняття майнової шкоди у великому розмірі визначено у примітці до ст. 265 КК.

Погроза вчинити викрадення або використати радіоактивні матеріали (ст. 266 КК). Предметом злочину є радіоактивні матеріали, їх поняття подано при аналізі злочину, передбаченого ст. 261 КК.

Об’єктивна сторона злочину виражається у погрозі вчинити ви­крадення радіоактивних матеріалів для примушення фізичної або юридичної особи, міжнародної організації або держави вчинити будь- яку дію або утриматися від неї, якщо були підстави побоюватися здійснення цієї погрози.

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 266 КК, по­лягає у погрозі використати радіоактивні матеріали для спричинення загибелі людей або інших тяжких наслідків, якщо були підстави по­боюватися здійснення цієї погрози. Злочин вважатиметься закінченим, якщо стало відомо про погрозу, тобто з того моменту, коли та чи інша особа сприйняла погрозу.

Суб’єктивна сторона цих злочинів характеризується прямим умис­лом. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочинів є спеціаль­на мета, а саме: примусити фізичну або юридичну особу, міжнародну організацію або державу вчинити будь-яку дію або утриматися від неї, або мета — спричинити загибель людей або інші тяжкі наслідки.

Суб’єкт злочинів — будь-яка особа.