Розділ ХІ Злочини проти громадської безпеки PDF Печать
Уголовное право - Кримінальне право України Особлива частина

Розділ ХІ Злочини проти громадської безпеки

 

§ 1. Поняття та види злочинів проти громадської безпеки

Безпека людини визнається в Україні однією з найвищих соціаль­них цінностей (ч. 1 ст. 3 Конституції України). Безпеці людей завдають шкоди насамперед злочини проти громадської безпеки, чим і обумов­лено їх велику суспільну небезпечність[1].

Родовим об ’єктом цих злочинів є громадська (загальна) без­пека — стан захищеності життєдіяльності людей від джерел підви­щених небезпек (злочинних об’єднань, терористів, зброї та інших смертоносних предметів), за якого забезпечується запобігання загрозам заподіяння ними шкоди.

Зокрема, злочинні організації за своєю природою застосовують або можуть застосовувати погрози або насильство, завжди готові через своїх членів або інших озброєних злочинців скористатися зброєю і, отже, залякують людей, зумовлюють почуття незахищеності, породжу­ють у населення обґрунтовану тривогу за збереженість життя, здоров’я, власності тощо.

Обов’язковою ознакою абсолютної більшості злочинів проти гро­мадської безпеки є смертоносні предмети — зброя, боєприпаси, ви­бухові речовини та пристрої, радіоактивні матеріали та інші предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Вони виступають як засоби (знаряддя) або предмети цих злочинів, що обумовлює загаль- нонебезпечний характер останніх.

Об ’єктивна сторона цих злочинів полягає у суспільно небез­печному, протиправному діянні (дії або бездіяльності), що порушує громадську безпеку та створює загальну небезпеку (умови) загибе­лі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіює такі на­слідки.

Більшість злочинів проти громадської безпеки належать до зло­чинів із формальним складом і можуть бути вчинені лише шляхом дії, а злочини з матеріальним складом (статті 264, 267 і 270 КК) вчиню­ються шляхом як дії, так і бездіяльності.

Загибель людей означає загибель однієї або кількох осіб. Під інши­ми тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одній або кільком особам, середньої тяжкості двом чи більше особам, заподіяння майнової шкоди у великому або в особливо великому розмірі тощо.

Суб’єктивна сторона злочинів проти громадської безпеки з фор­мальним складом — прямий умисел, а злочинів із матеріальним скла­дом — необережність. В останніх злочинах можлива змішана форма вини, що передбачає умисел щодо діяння (наприклад, порушення пев­них правил безпеки) і необережність щодо наслідків (наприклад, сто­совно загибелі людей).

Мотив і мета більшості злочинів проти громадської безпеки не є їх обов’язковими ознаками і можуть бути різними.

Суб ’єктом злочинів проти громадської безпеки є, як правило, будь- яка особа, яка досягла 16, а деяких злочинів — 14 років.

Отже, злочини проти громадської безпеки — це суспільно небез­печні, передбачені КК, винні діяння (дії або бездіяльність), вчинені суб’єктами злочину, що порушують громадську (загальну) безпеку і створюють загальну небезпеку (умови) загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіюють такі наслідки.

Виходячи з послідовності злочинів, зазначених у дев’ятому розді­лі Особливої частини КК, усі злочини проти громадської безпеки можна поділити на три групи:

1)  створення злочинної організації, терористичної групи та інших злочинних об’ єднань, участь у них та у злочинах, що вчиняються ними чи пов’язаних із ними (статті 255-261 КК);

2)  незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибухо­вими речовинами чи радіоактивними матеріалами (статті 262-266 КК);

3)  порушення різних правил, що забезпечують громадську безпеку (статті 267-270 КК).