Печать
PDF

Розділ XI Стадії злочину - § 3. Незакінчений злочин та його види

Posted in Уголовное право - Кримінальне право України Загальна частина

§ 3. Незакінчений злочин та його види

1.  Поняття незакінченого злочину. Закінчений та незакінчений злочини — це суперечні поняття, тому з визначення закінченого зло­чину та вказівки ч. 2 ст. 13 КК на те, що незакінченим злочином є го­тування до злочину та замах на злочин (види незакінченого злочину), випливає, що незакінчений злочин — це умисне, суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), яке не містить усіх ознак складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, у зв ’язку з тим, що злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від волі винного. Незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин (ч. 2 ст. 13 КК). У літературі незакінчений злочин на­зивають і такими термінами, як попередня злочинна діяльність, неза­вершений злочин, невдала діяльність у вчиненні злочину тощо.

Саме найменування законодавцем готування до злочину та замаху на злочин незакінченими злочинами свідчить про те, що хоча вони і незакінчені, але є злочинами з усіма наслідками, що випливають з цього. Тобто поняттям злочину охоплюється не тільки закінчений злочин, а й незакінчений злочин як діяння суспільно небезпечне. При цьому згідно з ч. 2 ст. 14 КК готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

Встановлення відповідальності за незакінчений злочин дає змогу припиняти злочинну діяльність на більш ранніх стадіях, стадії готу­вання до злочину чи діянь, безпосередньо спрямованих на вчинення злочину, і тим самим запобігти заподіянню шкоди охоронюваним кри­мінальним законом цінностям. Порівняно із закінченим злочином незакінчений злочин за характером учинених дій і моментом їх при­пинення має особливості та відмінності, а внаслідок цього й особли­вості відповідальності. До того ж добровільна відмова від злочину можлива лише при незакінченому злочині (статті 17, 31 КК), бо тільки в цьому разі особа може ліквідувати (припинити) створену нею небез­пеку заподіяння шкоди об’ єкту.

У незакінченому злочині умисел винного повністю не реалізовано, об’єктивну сторону не розвинуто, не виконано, шкоду об’єкту не за­подіяно.

Незакінчений злочин — це нездійснена можливість заподіяння шкоди об’ єкту посягання, умисел на злочин не доводиться до кінця з причин, незалежних від волі винного. Злочинна діяльність припиня­ється у зв’язку з обставинами, що виникли всупереч волі і бажанню суб’єкта. Причини, з яких злочин не було доведено до кінця, повинні бути виявлені та зазначені у вироку суду. Причини, з яких злочин не було доведено до кінця, можуть бути різноманітними, але в усіх випадках вони не залежать від волі винного і свідчать про те, чому йому не вдалося завершити злочин. Це, наприклад, недосвідченість, невміння, нерішучість, недостатня наполегливість (суб’єктивні при­чини) або опір потерпілого, затримання винного, втручання об’єктивно випадкових обставин, які не дозволили довести злочинний намір до кінця (об’єктивні причини). Якщо ж злочин не доведено до кінця з власної волі особи, то вона не підлягає кримінальній відповідальнос­ті внаслідок добровільної відмови від злочину (статті 17, 31 КК).

Незакінчений злочин може бути вчинено шляхом як активної по­ведінки — дією, так і пасивної — бездіяльністю. Спільним для них є те, що вони (ці діяння) спрямовані на вчинення закінченого злочину, заподіяння шкоди об’єкту і створюють для нього небезпеку.

З об’єктивної сторони при готуванні до злочину особа створює умови для його вчинення, а при замаху на злочин здійснює діяння, яке безпосередньо спрямоване на вчинення злочину.

Із суб’єктивної сторони незакінчений злочин може бути вчинено лише з прямим умислом. Тут завжди є певна мета, а саме — вчинення закінченого злочину. Якщо особа не бажає вчинення злочину, вона не може готуватися до нього і спробувати вчинити його. Відповідаль­ність за незакінчений злочин можлива тільки при умислі на вчинення певного конкретного злочину.

Якщо мотив та (або) мета є обов’язковими ознаками складу закін­ченого злочину, вони повинні бути і в незакінченому злочині. Якщо певні час, місце, спосіб дії також є обов’язковими ознаками складу закінченого злочину, вони мають бути щонайменше в меті особи, яка вчинила незакінчений злочин. Суб’єкт незакінченого злочину також повинен мати ознаки, обов’язкові для суб’єкта закінченого злочину.

Згідно з КК кримінальна відповідальність за незакінчений злочин настає за статтями 14 або 15 Загальної частини КК і за тією статтею Особливої частини КК, яка передбачає відповідальність за закінчений злочин (ст. 16 КК), а при призначенні покарання за незакінчений зло­чин суд, керуючись загальними засадами призначення покарання, об­ставинами, які пом’якшують або обтяжують покарання (статті 65-67 КК), враховує ступінь тяжкості вчиненого діяння, ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведе­но до кінця (ст. 68 КК). Визначення ступеня тяжкості вчиненого особою діяння при незакінченому злочині таке саме, як і при закінченому. Інші обставини, а саме ступінь здійснення злочинного наміру та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця, характерні лише для незакінченого злочину і є додатковими критеріями визначення ступе­ня його суспільної небезпечності. Ступінь здійснення злочинного на­міру визначається стадією незакінченого злочину (готування до зло­чину чи замах на злочин), на якій злочин припинено, а так само про­явом самої стадії — ступінь самого готування чи замаху (закінчений чи незакінчений замах).

При готуванні до злочину ступінь здійснення злочинного наміру вимагає з’ ясування, якою мірою реально були створені умови для вчинення злочину, який ступінь його підготовки, наскільки реальними та вагомими були самі підготовчі дії, які обрані засоби тощо.

При замаху на злочин встановлення ступеня здійснення злочинно­го наміру дає можливість визначити вид замаху, ступінь близькості настання суспільно небезпечного наслідку, реально заподіяну шкоду та ін.

За вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не може перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК (ч. 2 ст. 68 КК).

За вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК (ч. 3 ст. 68 КК).

2.  Види незакінченого злочину. Відповідно до ч. 2 ст. 13 КК ви­дами незакінченого злочину є готування до злочину та замах на зло­чин.