Печать
PDF

Розділ XI Стадії злочину - § 2. Закінчений злочин

Posted in Уголовное право - Кримінальне право України Загальна частина

§ 2. Закінчений злочин

1. Поняття закінченого злочину. Закінченим злочином визнаєть­ся діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого від­повідною статтею Особливої частини КК (ч. 1 ст. 13 КК).

У закінченому злочині існує єдність об’єктивної і суб’єктивної сторін. Це завершальна (остання, підсумкова) стадія вчинення злочину. Вона поглинає попередні стадії вчинення злочину і останні не мають значення для кваліфікації, якщо не створюють склад іншого злочину, оскільки всі стадії одного і того самого злочину мають єдиний (один і той самий) об’єкт посягання. У закінченому злочині винний повною мірою реалізував умисел, завершив злочин, виконав усі діяння (дії чи бездіяльність), які складають об’єктивну сторону складу злочину, заподіяв шкоду об’єкту. Момент закінчення злочину є різним залеж­но від конструкції складу злочину, опису ознак злочинного діяння в законі.

2. Момент закінчення злочинів із матеріальними, формальними та усіченими складами. За моментом закінчення злочини поділяють­ся на три види: злочини з матеріальним складом, злочини з формальним складом та злочини з усіченим складом.

Злочини з матеріальним складом — це такі злочини, для об’єктивної сторони яких КК потребує наявності як діяння (дії або бездіяльності), так і настання або створення небезпеки (загрози) заподіяння суспільно небезпечних наслідків. Тому злочин з матеріальним складом вважаєть­ся закінченим з моменту, коли настав зазначений у диспозиції статті Особливої частини КК суспільно небезпечний наслідок або небезпека його заподіяння. Наприклад, крадіжка, грабіж, знищення або пошко­дження майна є закінченими з моменту заподіяння майнової (матері­альної) шкоди власності (статті 185, 186, 194 КК), вбивство — з мо­менту заподіяння смерті іншій людині (статті 115-119 КК), тілесні ушкодження — з моменту спричинення різної тяжкості шкоди здоров’ю людини (статті 121-125, 128 КК), терористичний акт — з моменту створення небезпеки для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків (ч. 1 ст. 258 КК).

У злочинах із матеріальними складами, якщо не настали зазначені в диспозиції статті КК суспільно небезпечні наслідки, у тому числі наслідок у вигляді створення небезпеки (загрози) заподіяння певної шкоди, то може йтися про незакінчений злочин (готування до злочину або замах на злочин) або ж про відсутність злочину.

Злочини з формальним складом — це такі злочини, для об’єктивної сторони яких КК вимагає наявності тільки діяння (дії чи бездіяльнос­ті). Тому злочин із формальним складом визнається закінченим з мо­менту вчинення самого діяння незалежно від настання суспільно не­безпечних наслідків. Так, розголошення державної таємниці (ч. 1 ст. 328 КК) вважається закінченим з моменту розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.

Настання чи ненастання злочинних наслідків при вчиненні зло­чинів із формальним складом не впливає на факт наявності складу закінченого злочину, але має враховуватися при призначенні покаран­ня винному.

Злочини з усіченим складом — це різновид злочинів із формальним складом, тому вони є закінченими також з моменту вчинення самого діяння. Їх особливість полягає в тому, що момент закінчення злочину переноситься законодавцем на попередню стадію, коли винний ще не виконав усіх дій для заподіяння шкоди об’ єкту. По суті, в усічених складах законодавець передбачає в Особливій частині КК відповідаль­ність за замах на злочин, а іноді за готування до злочину як за окремі самостійні закінчені злочини. Але тут створення умов (небезпеки) за­подіяння шкоди об’єкту кваліфікується як закінчений злочин. До такої конструкції законодавець вдається щодо найнебезпечніших діянь з ме­тою посилення боротьби з ними на ранніх стадіях. Так, розбій (ст. 187 КК) є закінченим злочином з моменту нападу з метою заволодіння чужим майном, а вимагання (ст. 189 КК) — з моменту, коли пред’явлена вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь- яких інших дій майнового характеру. Створення усічених складів дає можливість запобігти пом’якшенню покарання за вчинене готування до злочину чи замах на злочин і розглядати стадію готування до зло­чину як замах на злочин, а замах на злочин — як закінчений злочин.

При вчиненні злочину з усіченим складом винна особа, як правило, не зупиняється на стадії юридично закінченого злочину, не припиняє його, а виконує подальші діяння, які охоплюються цим же складом злочину, спрямовані на той самий об’ єкт, заподіюють йому шкоду і тому не вимагають додаткової кваліфікації. Розбіжність між юридич­ним і фактичним закінченнями злочину має значення при вирішенні низки питань, зокрема про визнання своєчасності необхідної оборони, коли злочин юридично закінчено, а фактично посягання продовжуєть­ся, а також про можливість співучасті у злочині аж до завершення посягання на об’єкт, який перебуває під охороною закону, тощо. На­приклад, розбій (ст. 187 КК) є закінченим з моменту нападу з метою заволодіння чужим майном. Пособництво ж розбою може бути вчинено не тільки в процесі нападу, а й після нього для заволодіння май­ном.

Деякі особливості притаманні моменту закінчення триваючих і про­довжуваних злочинів. Триваючий злочин — це діяння (дія або бездіяль­ність), ознаки якого передбачено однією статтею або частиною статті КК і яке (це діяння) безперервно вчиняється (триває) протягом невизна- ченого часу. Тут має місце дія або бездіяльність, які пов’язані з наступ­ним тривалим невиконанням обов’язків, покладених на винного законом, під загрозою кримінального переслідування. Прикладом таких злочинів можуть бути: ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК), ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335 КК), втеча з місць позбавлення волі або з-під варти (ст. 393 КК), носіння, зберігання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу (ч. 1 ст. 263 КК), дезертирство (ст. 408 КК) та ін.

Триваючі злочини є закінченими з моменту припинення вчинення діяння або з моменту настання події, яка виключає його вчинення (на­приклад, добровільне виконання винним своїх обов’язків, з’явлення з повинною, затримання органами влади тощо).

Продовжуваний злочин — це діяння, ознаки якого передбачено од­нією статтею або частиною статті КК і яке складається з двох або більше тотожних злочинних дій, що мають єдиний злочинний намір (єдиний умисел та загальну мету) і утворюють у своїй сукупності єдиний злочин (ч. 2 ст. 32 КК) (наприклад, крадіжка майна частинами, в декілька прийомів).

Продовжуваний злочин є закінченим з моменту вчинення остан­нього злочинного діяння.