Печать
PDF

Глава 80 Рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи

Posted in Гражданское право - Коментар Цивільний Кодекс України

 

1. Концепція зобов'язань, які виникають внаслідок рятування у ЦК України

1. Зобов'язання, які виникають внаслідок рятування здоров'я тажиття фізичних осіб, майна фізичної або юридичної особи, є частковою новелою ЦК 2003 p.

Глава 41 ЦК 1963 p. містила норми, присвячені відшкодуванню шкоди, що виникла внаслідок рятування соціалістичного майна, тією організацією, майно якої рятував потерпілий. Якщо скоригувати ідеологізовану термінологію і оцінити ці відносини через призму положень Конституції та Закону про власність, то можна зробити висновок, що йшлося про рятування громадянами майна, що знаходиться у державній або колективній власності. Умовами виникнення зобов'язань з рятування державного та колективного майна вважалися: наявність реальної загрози такому майну; вчинення громадянином дій, спрямованих на рятування майна, що є у державній або колективній власності; виникнення у рятувальника шкоди внаслідок вчинених ним рятувальних дій; відсутність у рятувальника обов'язку діяти таким чином.

2. Відшкодування шкоди, зазнаної громадянином при рятуванні державного або колективного майна, за відсутності спору могло провадитися за рішенням керівного органу організації, майно якої рятував потерпілий. Якщо ж між організацією, котрій належало майно, і потерпілим (рятувальником або його утриманцями) виникає спір, то відшкодування провадиться на підставі рішення суду. Розмір та порядок відшкодування визначався за загальними нормами про зобов'язання, які виникають внаслідок заподіяння шкоди. Таким чином, гл.41 ЦК 1963 p. містила уніфіковані норми відшкодування шкоди, зазнаної при рятуванні майна певного виду (державної та колективної власності).

Проте відшкодування шкоди, зазнаної при рятуванні життя та здоров'я фізичних осіб, а також майна, що належить таким особам, цивільним законодавством не передбачалося. У зв'язку з цим у працях науковців зверталася увага на те, що відшкодування зазнаної при вчиненні таких дій шкоди можливе лише у порядку аналогії права, і пропонувалося врегулювати це питання у законодавстві.

3. Відображаючи зміни у концепції регулювання цивільних відносин, гл.80 ЦК передбачає два види зобов'язань, що виникають внаслідок вчинення рятувальних дій:

1) зобов'язання, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи;

2)   зобов'язання,  які  виникають  внаслідок рятування  майна фізичної або юридичної особи.

 

2. Зобов'язання, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи

1.  Зобов'язанням, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи, присвячена ст. 1161 ЦК, яка передбачає:шкода, завдана особі, котра без відповідних повноважень рятувала здоров'я та життя фізичної особи від реальної загрози для неї,відшкодовується державою у повному обсязі.

З цієї норми випливає, що внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи виникають недоговірні зобов'язальні правовідносини.

Підставою виникнення цих зобов'язань є вчинення фактичних дій (тобто не пов'язаних з укладенням правочинів), спрямованих на рятування здоров'я та життя фізичної особи.

Суб'єктами зобов'язань, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи, є особа, яка вчиняла рятувальні дії (рятувальник, кредитор), і держава (боржник). Рятувальником може бути як фізична, так і юридична особа. При цьому, оскільки рятувальні дії мають фактичний характер, наявність дієздатності рятувальника правового значення не має. Держава виступає у цих зобов'язаннях як боржник, у особі відповідних державних органів.

Зміст зобов'язань, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи, включає право рятувальника на відшкодування зазнаної ним шкоди і обов'язок держави відшкодувати останню, зазнану рятувальником, у повному обсязі (втрачений заробіток, пошкоджене майно, витрати на лікування тощо).

2.  Умовами виникнення таких зобов'язань є:

1)  наявність реальної, а не уявної загрози для здоров'я та життя фізичної особи. Хоча у ст. 1161 ЦК йдеться про загрозу здоров'ю та життю фізичної особи, але виправдано вважати, що рятувальними дії мають визнаватися і тоді, коли небезпека загрожувала лише здоров'ю людини;

2)  відсутність у рятувальника повноважень (обов'язку) вчиняти рятувальні щодо іншої фізичної особи дії. Лікарі, професійні рятувальники тощо не визнаються суб'єктами вказаних зобов'язань. Підстави та умови відшкодування зазнаних ними збитків визначаються спеціальними угодами з потерпілими і актами цивільного законодавства;

3)  виникнення у рятувальника шкоди внаслідок вчинення ним рятувальних дій щодо здоров'я та життя фізичної особи. При цьому шкода може бути як майнового, так і немайнового характеру;

4)  спрямованість дій на рятування здоров'я та життя іншої фізичної особи. Якщо рятування виявилося лише результатом діяльності якоїсь особи, то вказані зобов'язання - не виникають. Наприклад, якщо особа запобігає знищенню човна намагаючись врятувати своє життя, і при цьому відвертає загрозу ; життю та здоров'ю інших осіб, то зобов'язання з рятування здоров'я та життя не виникає.

Оскільки у ст.1161 ЦК йдеться про те, що особа саме "рятувала" (а не "врятувала") здоров'я та життя фізичної особи, то позитивний результат рятувальних дій не є обов'язковою умовою виникнення зобов'язань внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи.

 

3. Зобов'язання, що виникають внаслідок рятування майна фізичної або юридичної особи

1.  Закріплюючи право особи на відшкодування шкоди, зазнаної при рятуванні майна іншої особи (форма власності на це майно тут значення не має), ст. 1162 ЦК фактично передбачає можливість виникнення не одного, а двох видів таких зобов'язань. Критерієм їхнього розмежування є характер шкоди, якої зазнав рятувальник: 1) потерпілим є сам рятувальник; 2) шкода завдана майну, шо належить рятувальнику. Від виду зобов'язань залежить визначення їхнього суб'єктного складу.

2.  Перший вид зобов'язань виникає тоді, коли шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю рятувальника, який без відповідних повноважень рятував від реальної загрози майно іншої особи, що має істотну цінність.

Підставою виникнення такого зобов'язання є рятувальні дії. Суб'єктами відповідних правовідносин тут виступають рятувальник (кредитор) і держава (боржник). Рятувальником у даному випадку може бути лише фізична особа незалежно від наявності у неї дієздатності. Шкода рятувальнику відшкодовується державою в повному обсязі за рахунок коштів бюджету через відповідні державні органи.

Умовами виникнення такого зобов'язання є:

1)   наявність реальної загрози для майна іншої особи;

2)   відсутність у рятувальника повноважень (обов'язку) вчиняти рятувальні дії щодо майна іншої особи;

3)   спрямованість дій на рятування майна іншої особи;

4)   істотна цінність майна, якому загрожує небезпека. Істотність цінності майна може визначатися угодою сторін зобов'язання (рятувальника і відповідного державного органу, через який здійснюється відшкодування), актами законодавства (наприклад, існує спеціальний акт, що відносить майно до національних надбань, тощо),адміністративними актами (акт органу державної влади або управління про прийняття об'єкта під охорону держави) тощо. Переконаності у цінності майна особи, якій воно належало, у рятувальника недостатньо, якщо проти цього заперечує держава-боржник. У випадку розбіжності у поглядах на істотність цінності майна заінтересованими особами і відповідними органами держави його оцінка провадиться судом. Відшкодування шкоди, зазнаної рятувальником (або відмова у цьому), державними органами не позбавляє особу, якій належало майно, права на компенсацію шкоди рятувальнику;

5)   виникнення у рятувальника шкоди внаслідок вчинення ним рятувальних дій. При цьому юридичне значення має лише шкода,завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю рятувальника.

3. Другий вид зобов'язань з відшкодування шкоди, що виникла У зв'язку з рятуванням майна іншої особи, має за мету компенсацію шкоди, завданої майну рятувальника. У цьому випадку зобов'язання виникають між рятувальником (котрим тут може бути як фізична, так і юридична особа) і власником (володільцем) цього майна, який повинен відшкодовувати шкоду, з урахуванням його матеріального становища.

Зобов'язання цього виду виникають за наявності таких умов:

1)  існувала реальна загроза шкоди чужому майну;

2)  були вчинені дії, спрямовані на його рятування;

3)  потерпілому в результаті рятувальних дій завдано збитків;

4)  рятувальник не був зобов'язаний рятувати майно іншої особи;

5)  майно, яке рятував рятувальник, мало істотну цінність (але у кожному разі відшкодування шкоди не повинне перевищувати вартості цього майна);

6)  власник майна має змогу надати відшкодування шкоди рятувальнику.

Зміст таких зобов'язань охоплює право рятувальника на відшкодування шкоди його майну та обов'язок власника останнього відшкодувати зазнані рятувальником збитки.

При цьому розмір відшкодування шкоди визначається з урахуванням майнового становища власника (володільця) майна, якому загрожувала шкода, і матеріального становища рятувальника, котрий зазнав шкоди при рятуванні. У кожному разі розмір відшкодування шкоди за рішенням суду не може перевищувати вартості майна, щодо якого здійснювалися рятувальні дії. Проте особа, котрій належало майно, щодо якого виконувалися рятувальні дії, має право на свій розсуд додатково винагородити рятувальника.